Рішення

від 11.08.2023 по справі 308/11495/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11495/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі - Майор Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за позовом ОСОБА_1 , подану в особі представника ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та скасування рішення державного реєстратора ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в листопаді 2017 року ОСОБА_1 як власнику нежитлових вбудованих приміщень за адресою АДРЕСА_1 , після спроби будівельної бригади забудувати в`їзд до спільного двору будинку стало відомо про власника та орендаря приміщення на 1- му поверсі в цьому ж будинку, а також про наявність договірних правовідносин між ними, що ґрунтуються на речовому праві, яке зареєстровано державним реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 26 вересня 2016 року. Оскільки будівельна бригада намагалась забудувати арку (проїзд) до спільного двору, мотивуючи, що саме цей проїзд є предметом договору оренди нежитлового приміщення, то Позивач вважає, що такий договір складений з порушенням вимог закону, порушує його права як співвласника нежитлових, технічних, підсобних приміщень, конструктивних елементів у цьому будинку, а також право користування земельною ділянкою двору, в`їзд до якої забезпечувався власне через цей проїзд.

Позивач зазначає, що 21 вересня 2016 року Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради укладено договір оренди нежилого приміщення №1048/0 з фізичною особою-підпримцем ОСОБА_3 .

Згідно з пунктом 1.1. Договору орендодавець Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 для використання під буфет.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №103732739 від 14 листопада 2017 року державний реєстратор Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 згідно зі своїм рішенням (Індексний номер 31562751 від 26 вересня 2016 року) здійснила реєстрацію права власності на вбудовані приміщення загальною площею 64,1 кв. м, номер запису про право власності 16575116 на підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 24 лютого 2016 року за 305-07-00515; відношення Ужгородської міської ради від 05 вересня 2016 року за №03-15/282 та технічного паспорту на об`єкт №689, виготовлений 29 липня 2016 року КП «Архітектурно-планувальне бюро».

Встановлено, що до площі приміщень 1-го поверху площею 64,1 кв.м, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою м. Ужгорода 26 вересня 2016 року, зараховано і площу арки (проїзду) до загального внутрішнього двору будинку, яким користуються власники всіх приміщень будинку, оскільки в експлікації технічного паспорту об`єкта арка позначена як приміщення.

Позивач хахначає, що двір є закритим, земельною ділянкою двору і проїздом до неї, що утворений конструктивними елементами будинку, користуються, окрім співвласників будинку, державні установи за адресою АДРЕСА_1 , головне управління статистики у Закарпатській області ( АДРЕСА_2 ), Ужгородський національний університет (пл. Народна, 3 ) та багатоквартирний будинок із нежитловими приміщеннями ( АДРЕСА_4 ).

В зв`язку із роз`ясненнями, наданими Конституційним Судом України в рішеннях №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року, №14-рп/2011 від 9 листопада 2011 року, та нормами статті 382 Цивільного кодексу України арка (проїзд, під`їзд) є спільним майном, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення.

Відтак, на думку позивача, техніком з інвентаризації нерухомого майна КП «Архітектурно- планувальне бюро» Ужгородської міської ради, що виготовляв технічний паспорт, було неправомірно внесено до технічного паспорту на нерухомий об`єкт недостовірні відомості. З цього приводу Позивачем подано до Ужгородського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області повідомлення про кримінальне правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Оскільки Департамент міського господарства Ужгородської міської ради від імені Ужгородської міської ради уклав договір оренди на спільне майно, яким розпорядився цим майном без згоди інших співвласників будинку, позивач вважає такі дії протиправними, а договір оренди укладеним з порушенням вимог закону через те, що несучі конструкції, з яких утворена арка проїзду (майно) вибуло з користування співвласників поза їх волею. Такий правочин характеризується дефектом волі та порушує публічний порядок.

Оскільки Ужгородська міська рада та її виконавчий орган, які діють від імені співвласника - територіальної громади м. Ужгорода, здійснили розпорядження майном, що є у спільній власності, без згоди співвласників, зокрема без відома і без згоди Позивача, а майно вибуло із користування співвласників поза їх волею, позивач вважає такий правочин недійсним.

Позивач зазначає, що арка ( проїзд), що утворена несучими конструкціями будинку не може бути обєктом оренди,не може вважатися вбудованим приміщенням.

Враховуючи наведене позивач просив суд : визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення №1048/0 від 21 вересня 2016 року, укладений Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

16.02.2021 року представником Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради подано до суду відзив, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з наступних підстав. Закрема зазначив, що на сьогоднішній день відсутні будь-які рішення державного реєстратора чи рішення суду, які б скасовували запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Ужгорода на вбудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тому твердження позивача про те, що державна реєстрація права комунальної власності відбулась з порушенням чинного законодавства не підтверджується фактичними обставинами справи.

Необхідно також зазначити, що проїзд до закритого двору амінінстративно-лікувальної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яким користуються власники нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , головне управління статистики у Закарпатській області ( АДРЕСА_2 ), ДВНЗ «Ужгородський національний університет (пл.. Народна, 3) знаходиться на АДРЕСА_1 . Вважає, що позивач прийшов до хибного висновку про те, що на відносини між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 , як власниками нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , поширюється дія статей 4,5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та статті 382 Цивільного кодексу України.

Така позиція відповідачів підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки серед об`єктів нерухомого майна, які зареєстровані за вказаною адресою, відсутні квартири.

Зазначив, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 позивач набув на підставі договору дарування нерухомого майна від 09.12.2016р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Так, згідно пункту 1 вказаного договору ОСОБА_6 ) подарував, а Обдарований ( ОСОБА_1 ) прийняв в дар чітко визначене нерухоме майно, а саме: вбудовані приміщення II поверху, загальною площею 119,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному договорі відсутні будь-які відомості про те, що позивачу переходить будь-яке інше право власності та/або право користування на інші приміщення, окрім нерухомого майна, яке було предметом договору дарування від 09.12.2016р.

У зв`язку з цим, прав ОСОБА_1 при передачі в оренду вбудованих нежитлових приміщень площею 64,1 кв.м. по АДРЕСА_1 та укладенні договору оренди нежилого приміщення від 21.09.2016р. № 1048/0 між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підгіриємцем ОСОБА_3 порушені не були.

19.04.2021 року представником позивача з метою ефективного захисту порушених прав позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої представник позивача просила доповнити позовні вимоги наступною:

- визнати протиправним і скасувати рішення державного реєтратора Ужгородського раойнного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності н обєкти нерухомого майна ОСОБА_4 від 26.09.2016 року, індексний номер 31562751, про реєстрацію права власності територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

17.07.2021 року ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Всі документи передбачені пунктом 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень були подані для державної реєстрації права комунальної власності на вбудовані приміщення площею 64,1 кв.м. по АДРЕСА_1 державному реєстратору та відповідали вимогам чинного законодавства України про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

На сьогоднішній день відсутні будь-які рішення державного реєстратора чи рішення суду, які б скасовували запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Ужгорода на вбудовані приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Тому вважає твердження позивача про те, що державна реєстрація права комунальної власності відбулась з порушенням чинного законодавства не підтверджується фактичними обставинами справи.

Зазначив, що проїзд до закритого двору амінінстративно-лікувальної будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яким користуються власники нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , головне управління статистики у Закарпатській області ( АДРЕСА_2 ), ДВНЗ «Ужгородський національний університет (пл.. Народна, 3) знаходиться на АДРЕСА_1 , яке було надано представником відповідачів.

Окрмі цьго вважає, що позивач також прийшов до хибного висновку про те, що на відносини між Ужгородською міською радою та ОСОБА_1 , як власниками нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , поширюється дія статей 4,5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та статті 382 Цивільного кодексу України.

Така позиція підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки серед об`єктів нерухомого майна, які зареєстровані за вказаною адресою, відсутні квартири.

Крім того, згідно довідки КП «Архітектурно планувальне бюро» від 02.03.2018р. № 97, яка була надана представником відповідачів 1,2, об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 є адміністративно-лікувальною будівлею площею 3630,кв.м., а не багатоквартирним будинком.

Зважаючи на вищезазначені обставини, твердження позивача про те, що об`єкт по АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком є безпідставним, так як і те, що вбудовані приміщення площею 64,1 кв.м. по АДРЕСА_1 є спільним майном власників нежитлових приміщень за вказаною адресою.

Просив відмовити у задоволенні позову.

26.10.2022 року представник позивача подала до суду додаткове обгрунтування до заяви про зміну предмету позову, відповідно до якого зазначає, що підставами позову є: внесення до технічного паспорту на нерухомий об`єкт недостовірних відомостей техніком з інвентаризації нерухомого майна КП «Архітектурно- планувальне бюро» Ужгородської міської ради, який виготовляв технічний паспорт, що встановлено в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017070030003180, що його розпочато за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, вчинене службовими особами Комунального підприємства ««Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради, чим порушено права Позивача як співвласника спільного майна на користування цим майном; укладення договору оренди щодо неіснуючого об`єкту нерухомого майна. Заявою про зміну предмету позову в порядку статті 47 ЦПК України у цій справі слугував факт безпідставного розпорядження Відповідачами 1 та 2 у складі вбудованих приміщень аркою (проїздом), що не були зареєстровані як річ. Відтак вчиняти правочини щодо проїзду Відповідачі не мали прав, оскільки, по-перше, право розпорядження майном належить виключно власнику, а право власності територіальної громади міста Ужгорода на вбудовані приміщення зареєстровано пізніше. По-друге, згідно із статтею 179 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати тільки щодо речі.

Договір оренди нежилого приміщення за №1048/0 укладено Ужгородською міскою радою з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 21 вересня 2016 року. В той час об`єкт оренди не існував як об`єкт цивільних прав, оскільки речові права на нього як вбудовані нежитлові приміщення площею 64,1 кв. м було зареєстровано за територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради лише 26 вересня 2016 року на підставі спірного рішення державного реєстратора від 26 вересня 2016 року, індексний номер 31562751, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 листопада 2017 року за №103732739.

Тож укладення спірного договору оренди має бути наслідком державної реєстрації права власності на об`єкт за власником, що дає йому право на розпорядження річчю, зокрема передачі її в оренду. Одначе, в дійсності відбулось навпаки. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради згідно із спірним договором розпорядився проїздом, а відтак зареєстрував свої речові права на проїзд в складі вбудованих приміщень як річ (об`єкт нерухомого майна). Отже, дві вимоги, що заявлені у цьому спорі є пов`язаними, оскільки укладення спірного договору має слідувати за реєстрацією речового права на вбудовані приміщення, які були предметом спірного договору оренди.

Позиція сторін справи :

Позивач в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача подав до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та провести розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради в судове засідання не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не зявився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи , про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справа перебувала у провадженні суддів Ужгородського міськройонного суду Монич О.В., Данко В.Й.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 року справу було передано на розгляд судді Ужгородського міськрайоного суду Бенца К.К.

Заяви, Клопотання.

06.01.2021 року представником відповідачів Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.02.2021 року представником відповідачів подано до суду відзив на позовну заяву.

19.02.2021 року представником відповідачів подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

19.02.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про ознайомлення з матерілами справи.

19.04.2021 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову.

02.06.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд клопотання про залучення співвідповідача без її участі.

12.07.2021 року відповідачем ОСОБА_3 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву.

23.08.2021 року представником Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

26.08.2021 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

19.10.2021 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову.

25.10.2021 року представником Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;

03.11.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про подання додаткових доказів.

05.11.2021 року представником відповідачів Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

09.11.2021 року представником відповідача Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та Ужгородської міської ради подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

27.01.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладння розгляду справи.

21.02.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладння розгляду справи.

29.06.2022 року представником Департаменту міської інфраструктури подана до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

26.10.2022 року представником позивача подано до суду додаткове обгрунтування до заяви про зміну предмету позову.

26.10.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів.

21.11.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про розгляд без участі;

19.12.2022 року повідомлення про наслідки виконання ухвали про витребування доказів;

01.03.2023 року повідомлення про наслідки виконання ухвали про витребування доказів;

19.04.2023 року представником позивач аподано до суду клопотанян про розгляд справи за її відсутності.

20.04.2023 року представником Департаменту міської інфраструктури подана до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

03.05.2023 року представником Департаменту міської інфраструктури подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

11.08.2023 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без її участі.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

28.12.2018 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бенца К.К. прийнято позовну заяву, матеріали цивільної справи за № 308/11495/17 до свого провадження.

02.06.2021 року року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду залучено до участі у справ співвідповідача ОСОБА_3

20.10.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання про забезпечення позову задоволено.

30.06.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відмовлено в обєднанні справ;

21.11.2022 року року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду клопотання про витребування доказів задоволено.

Вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, подани-ми відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власноїініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що 21 вересня 2016 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підпримцем ОСОБА_3 укладено договір оренди нежилого приміщення №1048/0.

Згідно з пунктом 1.1. Договору - орендодавець Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 для використання під буфет (а.с..11-13)

Згідно з пунктом 2.2. Договору оренди нежилого приміщення №1048/0- передач майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орган місцевого самоврядування .

Згідно з пунктом 3.1. Договору оренди нежилого приміщення №1048/0- договір оренди укладається на строк з 21.09.2016 року до 21.08.2019 року.

Як встановлено судом, нежитлове приміщення площею 119,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі доовору дарування від 09.12.2016 року. ( а.с. 9-10)

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №103732739 від 14 листопада 2017 року державний реєстратор Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 згідно зі своїм рішенням (Індексний номер 31562751 від 26 вересня 2016 року) здійснила реєстрацію права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв. м, номер запису про право власності 16575116 на підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 24 лютого 2016 року за 305-07-00515; відношення Ужгородської міської ради від 05 вересня 2016 року за №03-15/282 та технічного паспорту на об`єкт №689, виготовлений 29 липня 2016 року КП «Архітектурно-планувальне бюро».(а.с.14)

Відповідно до висновку експерта № 378/01-19 від 08.02.2019 року "обєкт нерухомого майна, який в технічному паспорті від 29 липня 2016 року № 689 зазначено як вбудоване нежитлове приміщенням та позначено під літерою «1-18-1» площею 36,2 м2 та відноситься до майна за аресою АДРЕСА_1 не відповідає встановленому в технічному паспорті функціональному призначенню.

Обєкт, який в технічному паспорті від 29 липня 2016 року № 689 позначений під літерою «1-18-1» фактично є внутрібудинковим проїздом, який разом з проїздом, що розташовуєтья під приміщенням корпусу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» по вул Менделєєва, формує єдиний наскрізний проїзд для кварталу периметральної забудови, частиною якого є житловий будинок по АДРЕСА_1 , а також будівлею Ужгородської міської дитячої клінічної лікарн, будівлею ДВНЗ «Ужгородький національний університет», та будівлею Головного управління статистики у Закрпатській області.

Улаштування на місці цього обєкту приміщення є неможливим при існуючій забудові кварталу, що має форму периметральної забудови. При улаштуванні приміщення на місці цього обєкта буде порушено протипожежні вимоги та вимоги, що ставлять до обємно-планувальних рішень.

Також через досліджуваний обєкт, який в технічному паспорті від 29.07.2016 року № 689 позначений під літерою «1-18-1» на даний час проходять мережі ввідного газопроводу , що унеможилвлює використання його і переобладнання під приміщення.

Окрім цього обєкт не облаштований будівельними елементами, які б могли ідентифікувати його як приміщення. Натомість і зовнішній вигляд і інші показники свідчать про те, що цей обєкт є проїздом у внутрішній двір кварталу периметральної забудови. " ( а.с. 124-138, Т.1)

Із змісту висновку експерта № 378/01-19 від 08.02.2019 року вбачається , що до площі приміщень 64,1 кв.м, право власності на які зареєстровано за територіальною громадою м. Ужгорода 26 вересня 2016 року, зараховано і приміщення під літерою «1-18-1» площею 36,2 кв.м. Так зване приміщення під літерою «1-18-1» фактично являється не приміщенням, а внутрібудинковим проїздом. Як зазначено експертом в мотивувальній частині висновку експерта № 378/01-19 від 08.02.2019 року, даний проїзд являється основним проїздом , який використовується мешканцями будинку по АДРЕСА_1 .

Виходячи з висновку експерта № 378/01-19 від 08.02.2019 року слід дійти висновку, що Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради ОСОБА_3 на підставі оспорюваного договору оренди в строкове платне користування було передано вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 для використання під буфет, частина з яких , а саме приміщення під літерою «1-18-1» площею 36,2 кв.м. являється не приміщенням, а внутри будинковим проїздом.

Отже , предметом оспорюваного договору є вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , з яких приміщення під літерою «1-18-1» площею 36,2 кв.м. являється не приміщенням, не має статусу приміщення, а відтак і не може бути обєктом цивільно - правового характеру.

Окрім того, оцінюючи подані докази слід дійти висновку , що на момент укладення оспорюваного договору оренди нежилого приміщення №1048/о право власності на предмет оренди, а саме вбудовані нежитлові приміщення площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , не було зареєстровано відповідно до приписів чинного законодавства. Договір оренди нежилого приміщення №1048/о укладено 21.09.2016 року, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право власності за територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради прийнято 26.09.2016 року, тобто після укладення договору оренди.

Таким чином слід дійти висновку, що Департамент міського господарства Ужгородської міської ради розпорядився майном , а саме вбудованими нежитловими приміщеннями площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ,яке на момент укладення договору оренди не належали територіальній громаді м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19) вказано, що «наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення».

Як встановлено судом, вбачається із КП «Д3» документообігу суду , Ужгородським міськрайонним судом 30.10.2019 року постановлена ухвала у справі № 308/11424/18 якою постановлено звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.358 КК України від кримінальної відповідальності у зв`язку закінченням строків давності. Кримінальне провадження внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017070030003180 від 14.11.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.358 КК України - закрити.

Із змісту ухвали суду від 30.10.2019 року у справі № 308/11424/18 вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що працюючи відповідно до наказу директора комунального підприємства «Архітектурно - планувальне бюро» Ужгородської міської ради №7к від 09.12.2015 на посаді провідного інженера з інвентаризації нерухомого майна комунального підприємства «Архітектурно - планувальне бюро» Ужгородської міської ради, будучи працівником юридичної особи комунальної власності, 29 липня 2016 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, склав завідомо підроблений офіційний документ, що посвідчує факти, що мають юридичне значення, а саме: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна - вбудовані нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості про те, що об`єкт 1-18-1 площею 36, 2 кв. м. являється вбудованим нежитловим приміщенням, при цьому усвідомлюючи, щовідповідно до вимог п. 2.3 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» та п. 3.11 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» цей об`єкт не являється приміщенням та є наскрізним проїздом в даному будинку після чого посвідчив вищевказаний технічний паспорт своїм підписом та печаткою.

Отже , встановлено, що до технічного паспорту вніс завідомо неправдиві відомості про те, що об`єкт 1-18-1 площею 36, 2 кв. м. являється вбудованим нежитловим приміщенням.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не є реабілітуючими підставами.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №103732739 від 14 листопада 2017 року державний реєстратор Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 згідно зі своїм рішенням (Індексний номер 31562751 від 26 вересня 2016 року) здійснила реєстрацію права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв. м, номер запису про право власності 16575116 на підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 24 лютого 2016 року за 305-07-00515; відношення Ужгородської міської ради від 05 вересня 2016 року за №03-15/282 та технічного паспорту на об`єкт №689, виготовлений 29 липня 2016 року КП «Архітектурно-планувальне бюро».(а.с.14)

Отже, технічний паспорт на об`єкт №689, виготовлений 29 липня 2016 року КП «Архітектурно-планувальне бюро» в який було внесено завідомо неправдиві відомості про те, що обєкт «1-18-1» площею 36,2 кв.м. являється вбудованим нежитловим приміщеням , був одним із документів на підставі якого державний реєстратор Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 прийняла рішенням (Індексний номер 31562751 від 26 вересня 2016 року) про реєстрацію права власності на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв. м.

На виконання ухвали суду про витребування реєстраційної справи на обєкт нерухомого майна № 1036800621101 вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв. м., відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виконавчого комітету Ужгородської міської ради повідомив суд листом від 14.12.2022 року № 12-04/22, що у відповідності до Порядку формування та зберігання реєстраційних справ , затвердженого Наказом МЮУ від 18.11.2016 року № 3267/5 державним реєстратором Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 не передавалась на зберігання до виконавчого комітету Ужгородської міської ради реєстраційна справа № 1036800621101.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19 щодо застосування ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у діючій редакції).

З огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення.

Оцінюючи надані суду докази, суд приходить також до висновку, що Договір оренди нежилого приміщення №1048/0 укладений 21.09.2016 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , з порушенням інших актів цивільного законодавства, оскільки предметом оспорюваного договору є вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , з яких приміщення під літерою «1-18-1» площею 36,2 кв.м. являється не приміщенням, не має статусу приміщення, а відтак і не може бути обєктом цивільно - правового характеру, а також на момент укладення оспорюваного договору оренди нежилого приміщення №1048/о право власності на предмет оренди, а саме вбудовані нежитлові приміщення площею 64,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , не було зареєстровано за територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, а відтак вимога позивача про визнання недійсним зазначеного договору оренди , є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо права позивача на звернення до суду за захистом

У спорах про визнання договорів оренди недійсними позивач (незалежно від того, чи є він стороною правочину або ж іншою заінтересованою особою) повинен довести, а суд - встановити наявність факту порушення суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, у постанові Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року у справі № 439/212/14-ц/14-75цс18, у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).

Суд погоджується з доводами позивача, що звернення позивача за судовим захистом є обґрунтованим, оскільки у даному випадку позивач , як і відповідач Ужгородська міська рада, володіє нерухомим майном нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , а приміщення під літерою «1-18-1» , яке є предметом оренди фактично являється не приміщенням, а внутрібудинковим проїздом, який необхідний позивачу для користування , а також для користування всіма співвласниками.

Позивачем доведено обставин, які свідчать про наявність підстав для задоволення змінених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягать до задоволення, оскільки позивач належними і допустимими доказами довів ті обставини на які посилався, як на підставу своїх вимог.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.12,76,81,141,259,263-265,268, 272 273, 352,354ЦПК України,суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , подану в особі представника ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та скасування рішення державного реєстратора - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення №1048/0 від 21 вересня 2016 року, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Скасувати рішення державного реєстратора Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_4 від 26 вересня 2016 року, індексний номер 31562751, про реєстрацію права власності територіальної громади м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ 33868924, на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 64,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 213,33 грн.

Стягнути з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 213,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 213,33 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_6 ;

Відповідач - Ужгородська міська рада (місце знаходження : 88000 м. Ужгород, пл. Поштова, 3).

Відповідач - Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (місце знаходження : 88000 м. Ужгород, пл. Поштова, 3).

Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_7 )

Дата складання повного тексту судового рішення - 21.08.2023 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца