Постанова

від 18.08.2022 по справі 1522/12101/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4608/22

Справа № 1522/12101/12

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року за нововиявленими обставинами, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та з урахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути із відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що він дав у борг відповідачу грошові кошти в розмірі 150000 євро, про що відповідач власноручно написав розписку. В передбачений строк, зазначає позивач, грошові кошти повернуті не були, у зв`язку з цим ОСОБА_3 звернувся до суду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року позов ОСОБА_3 було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу з урахуванням індексу інфляції 5439414,80 грн та 3% річних 228,784,95 грн, а всього стягнуто 5668199,75 грн.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 індексу інфляції за договором позики було скасовано, а у задоволенні позову про стягнення індексу інфляції за договором позики у розмірі 331983,05 грн було відмовлено.

18 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року за нововиявленими обставинами (в.м. а.с. 48-62).

30 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій представник відповідача зазначив, що 17.08.2021 року приватним виконавцем Шуляченком М.Б. відкрите виконавче провадження ВП 66546284 та прийнято постанови про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 533621,67 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, де з боржника стягнуто 369 грн; про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача; про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на усі банківські рахунки боржника. При цьому представник відповідача вказував на те, що у разі задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами таке рішення буде скасоване, а у задоволенні позову ОСОБА_3 буде відмовлено, однак за цей час в рамках виконавчого провадження можуть бути проведені виконавчі дії по примусовому стягненню із відповідача грошових коштів, в тому числі і звернення стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , у якій мешкає та зареєстрований неповнолітній син відповідача, а тому існує реальна загроза, що можливе рішення суду буде виконати не тільки складно, але й неможливо. З огляду на це, представник відповідача просив вжити заходів забезпечення позову за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу виконавчого листа № 1522/12101/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 07.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових коштів в розмірі 5336216,70 грн (в.м. а.с. 1-15).

21 вересня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (головуючий суддя Кічмаренко С.М.) у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 було відмовлено (в.м. а.с. 17-18).

06 жовтня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року. Представник апелянта не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, зазначаючи при цьому, що судом першої інстанції не було враховано, що в лютому 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року за нововиявленими обставинами. Представник апелянта звертав увагу на те, що до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами був доданий висновок експерта, яким встановлено, що розписка про отримання грошових була написана не ОСОБА_1 , а іншою особою. Окрім того, зазначив представник апелянта, для підтвердження чи спростування цього висновку судом першої інстанції 04.10.2021 року була призначена судово-почеркознавча експертиза. Підсумовуючи, представник апелянта зазначив, що проведення експертизи може зайняти багато часу, протягом якого в рамках виконавчого провадження можуть бути проведені виконавчі дії по примусовому стягненню із відповідача грошових коштів, в тому числі і звернення стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , у якій мешкає та зареєстрований неповнолітній син відповідача, а тому існує реальна загроза, що можливе рішення суду буде виконати не тільки складно, але й неможливо. Тому, представник апелянта просив скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу виконавчого листа № 1522/12101/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 07.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошових коштів в розмірі 5336216,70 грн (в.м. а.с. 21-26).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

11 серпня 2022 року сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначив, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, а тому після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку щодо необхідності відмовити представнику відповідача ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки вважав її необґрунтованою і такою, що суперечить вимогам діючого законодавства (в.м.а.с.18).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду.

12 грудня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси вирішено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики задовольнити; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , суму боргу з урахуванням індексу інфляції 5439414,8 грн та 3% річних 228784,95 грн, а всього 5 668 199,75 грн.

21 лютого 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року залишено без змін.

17 квітня 2019 року постановою Верховного Суду вирішено касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_5 , задовольнити частково; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 індексу інфляції за договором позики скасувати; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції за договором позики у розмірі 331983,05 грн відмовити; у решті рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

07 квітня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №1522/12101/12.

17 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченком Миколою Борисовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1522/12101/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу 5107431,75 грн та 3% річних 228784,95 грн, а всього 5336216,70 грн (в.м. 6-7).

Крім того, 17 серпня 2021 приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 у межах стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 5870207,37 грн (в.м. а.с. 12-13); про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 у межах стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 5870207,37 грн (в.м. а.с. 14-15).

18 лютого 2021 року відповідач (апелянт) ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року за нововиявленими обставинами (в.м. а.с. 48-62).

Після чого, 30 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій представник відповідача зазначив, що 17.08.2021 року приватним виконавцем Шуляченком М.Б. відкрите виконавче провадження ВП 66546284 та прийнято постанови про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 533621,67 грн; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, де з боржника стягнуто 369 грн; про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача; про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на усі банківські рахунки боржника (в.м. а.с. 1-4).

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 ст. 150 ЦПК України передбачено, що одним із видів забезпечення позову є зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих доказів має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову представник відповідача посилався на те, що у разі задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами таке рішення буде скасоване, а у задоволенні позову ОСОБА_3 буде відмовлено, однак за цей час в рамках виконавчого провадження можуть бути проведені виконавчі дії по примусовому стягненню із відповідача грошових коштів, в тому числі і звернення стягнення на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , у якій мешкає та зареєстрований неповнолітній син відповідача, а тому існує реальна загроза, що можливе рішення суду буде виконати не тільки складно, але й неможливо (в.м. а.с. 2).

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилаючись на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначив, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (в.м. а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У цій справі, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди не взяли до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі № 2-4952/11. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Верховний Суд виходить з того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили».

При цьому, відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа.

Тобто, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами як захід забезпечення позову при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню або ж у випадку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Враховуючи, що заява про забезпечення позову подана в рамках розгляду заяви про перегляд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2016 року за нововиявленими обставинами, сам виконавчий лист №1522/12101/12 ОСОБА_1 не оскаржується, скарг на рішення, дії або бездіяльність відповідачем (боржником) за виконавчим провадження ВП№66546284 не подано, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такої заяви.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, однак неповною мірою обґрунтував мотиви, з яких виходив при вирішенні даного питання, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу вважає за потрібне доповнити оскаржувану ухвалу в частині мотивування, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині ухвалу залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2021 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову змінити та доповнити в частині мотивування. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький