Постанова

від 22.08.2022 по справі 1522/12101/12

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2744/22

Справа № 1522/12101/12

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Слуцького Костянтина Віталійовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі ГТУЮ Гончаренко Андрій Віталійович, стягувач ОСОБА_1 , на дії та рішення суб`єктів владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження; винесенням постанов про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт майна та коштів боржника; про розшук майна боржника; про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с. 1-6).

31 березня 2021 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Гончаренко Андрій Віталійович, стягувач: ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій та рішень державного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії заступника начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Гончаренка Андрія Віталійовича, які виразилися у відкритті виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника або місцем знаходження майна боржника. Зобов`язано заступника начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренка Андрія Віталійовича скасувати наступні постанови, які були ним прийняті в рамках виконавчого провадження:

1.Постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.07.2020 року ВП 62510439.

2.Постанову про арешт майна боржника від 10.07.2020 року ВП 62510439.

3.Постанову про арешт майна боржника від 15.07.2020 року ВП 62510439.

4.Постанову про розшук майна боржника від 20.07.2020 року ВП 62510439.

5.Постанову про арешт коштів боржника від 24.07.2020 року ВП 62510439.

6.Постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 10.11.2020 року ВП 62510439.

7.Постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05.11.2020 року ВП 62510439. В іншій частині у задоволенні скарги відмовлено (а.с.61-65).

12 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Слуцький Костянтин Віталійович направив до Приморського районного суду м. Одеси апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року про часткове задоволення скарги на дії державного виконавця. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу в частині задоволення скарги ОСОБА_2 такою, що не повною мірою відповідає нормам чинного законодавства. На думку апелянта, скаржник ввів суд першої інстанції в оману, вказавши, що про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм принципу територіальності йому стало відомо лише 04.12.2021 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, адже, як зазначає апелянт, про відкриття провадження боржнику стало відомо раніше і це підтверджується супровідним листом та поштовим відправленням про направлення постанови про відкриття виконавчого провадження та заявою від боржника про направлення декларації про його майно та доходи з додатками. Апелянт посилається на норми ЗУ «Про виконавче провадження» та вказує, що рішення та дії виконавця можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. В свою чергу, як повідомляє апелянт, заява про поновлення строку звернення до суду боржником не подавалася. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконавче провадження відкрито з порушенням принципу територіального поділу, та вважає, що такі твердження не можуть бути предметом оскарження, адже виконавче провадження було відкрите за місцем розташування майна боржника у вигляді коштів на банківському рахунку у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», що знаходиться на території, яка підпадає під юрисдикцію Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби в м. Одесі ПМУ МЮ (м. Одеса). Тому, апелянт вважає, що задоволення Приморським районним судом м. Одеси скарги ОСОБА_2 прямо суперечить ЗУ «Про виконавче провадження», адже практично створює умови боржникові для відчуження майна, на яке може бути звернене стягнення, з метою приховування від такого стягнення. Апелянт просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити повністю (а.с. 68-74).

12 липня 2021 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстрований відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2021 року без змін. Так, представник боржника вказує, що стягувачем будь-яких доказів на підтвердження наявності у боржника відкритого банківського рахунку у відділенні АТ «ПриватБанк» в місті Одесі, вул. Розумовська, не надано. При цьому, представник боржника зазначає, що без долучення до заяви про відкриття виконавчого провадження доказів наявності відкритого рахунку у відділенні АТ «ПриватБанк» по вул. Розумовській, 23 у м. Одесі, державний виконавець мав виходити із підтвердженої інформації, яка міститься у виконавчому листі. Тобто, на думку представника боржника, державний виконавець мав встановити чи відноситься адреса реєстрації божника до відання Другого Малиновського ВДВС. Щодо строків на оскарження постанови про виконавче провадження, представник боржника повідомив, що ОСОБА_2 виходив з того, що відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. З цього приводу, представник боржника також повідомляє, що 27 листопада 2020 року він звернувся до Другого Малиновського ВДВС в м. Одесі із заявою про надання йому можливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, 04 грудня 2020 року на його електронну адресу було надіслано скан-копії виконавчого провадження. Представник боржника зауважує, що саме 04 грудня 2020 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження, а саме із заяви про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 стало відомо, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем були порушені вимоги щодо місця відкриття виконавчого провадження. При цьому, представник апелянта вважає, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 пропустив строк на оскарження, так як знав про відкриття виконавчого провадження, оскільки йому було направлено копію постанови, не можуть бути прийняті до уваги тому, що із тексту постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається за яким критерієм державний виконавець приймав рішення про відкриття виконавчого провадження (а.с. 120-123).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

11 серпня 2022 року сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та посилаючись на п. 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд першої інстанції зазначив, що виконавче провадження не могло бути відкрите у Другому Малиновському відділі, а повинно бути відкрите тільки у Першому Малиновському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Також, суд першої інстанції погодився із доводами скаржника про те, що про порушення свого права щодо місця відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 стало відомо тільки 04 грудня 2020 року, коли його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. Разом з тим, суд першої інстанції вказав на те, що не наділений правом скасовувати постанови державного виконавця, а тому вважав за можливе задовольнити скаргу ОСОБА_2 частково, визнавши неправомірними дії заступника начальника Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренка Андрія Віталійовича, які виразилися у відкритті виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника або місцем знаходження майна боржника та зобов`язавши посадову особу державної виконавчої служби скасувати постанови, які були предметом судового розгляду (а.с. 64-65).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи та оцінка апеляційного суду.

12 грудня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму боргу з урахуванням індексу інфляції - 5439414,8 грн та 3% річних - 228784,95 грн, а всього 5 668 199,75 грн.

21 лютого 2018 року постановою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - залишено без задоволення; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року залишено без змін.

17 квітня 2019 року постановою Верховного Суду вирішено касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_5 , задовольнити частково; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексу інфляції за договором позики скасувати; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції за договором позики у розмірі 331983,05 грн відмовити; у решті рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2016 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 21 лютого 2018 року залишити без змін.

07 квітня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №1522/12101/12.

09 липня 2020 року заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гончаренком А.В. відкрито виконавче провадження №62510439 з виконання виконавчого листа №1522/12101/12, виданого 07 квітня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення коштів у розмірі 5336216,70 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , зобов`язання боржника подати декларацію про доходи та майно, стягнення з боржника виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця у розмірі 533621,7 грн (а.с. 7-8).

Під час примусового виконання вищевказаного виконавчого листа заступником начальника відділу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса були винесені наступні постанови: 09.07.2020 року - постанова про стягнення виконавчого збору; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; 10.07.2020 року - постанова про арешт майна боржника; 15.07.2020 року - постанова про арешт майна боржника; 20.07.2020 року - постанова про розшук майна боржника; 24.07.2020 року - постанова про арешт коштів боржника; 05.11.2020 року - постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника; 10.11.2020 року - постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні (а.с. 9-23).

27 листопада 2020 року начальник Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі направив до Одеської філії ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна (а.с. 30-31).

30 листопада 2020 року оголошення про торги було оприлюднено на сайті СЕТАМ, дата проведення аукціону - 30.12.2020 року (а.с. 32).

09 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії та рішення державного виконавця, пов`язані з відкриттям виконавчого провадження; винесенням постанов про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження; про арешт майна та коштів боржника; про розшук майна боржника; про опис та арешт майна (коштів) боржника (а.с. 1-6).

11 серпня 2021 року заступником начальника відділу Другого Малиновського ВДВС у м. Одесі прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із надходженням заяви від представника стягувача щодо повернення виконавчого листа №1522/12101/12 без виконання).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п. а ч. 1, ч. 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року №14 судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, то їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено, залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зроблений висновок про те, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

З матеріалів справи вбачається, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржником отримано 13 липня 2020 року (а.с. 79). В подальшому, 04 серпня 2020 року до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ОСОБА_2 про надання декларації про доходи та майно боржника з додатками (а.с. 78). А отже, про наявність відкритого виконавчого провадження саме в Другому Малиновському відділі державної виконавчої служби боржнику було відомо 13 липня 2020 року, при цьому заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження раніше, ніж 27.11.2020 року, боржник до державного виконавця не направляв, а скаргу подав 09 грудня 2020 року, однак клопотання про поновлення строку не заявляв.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що скаржником було пропущено десятиденний строк на звернення до суду із відповідною скаргою, не заявлено клопотань про поновлення строку, а також не обґрунтовано причин поважності пропуску такого строку, тому дана скарга підлягає залишенню без розгляду.

Апеляційний суд також зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не пропустив строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року та постановляє нову, якою залишає скаргу ОСОБА_2 без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Слуцького Костянтина Віталійовича - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2021 року - скасувати та постановити нову.

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи: заступник начальника Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби м. Одесі ГТУЮ Гончаренко Андрій Віталійович, стягувач ОСОБА_1 , на дії та рішення суб`єктів владних повноважень - залишити без розгляду.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький