Рішення

від 09.08.2022 по справі 481/1058/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/1058/20

Провадж.№ 2/481/44/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.08.2022 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загальногопозовного провадження,цивільну справуза позовом ОСОБА_3 доНовобузької районноїдержавної адміністраціїМиколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Баштанської районноїдержавної адміністраціїМиколаївської області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

12 серпня 2020 року до Новобузького районного суду звернувся ОСОБА_3 , з позовом до Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за яким просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №159434, виданий 21 червня 2010 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №268171, виданий 24 листопада 2011 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області; визнати за ним ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 5,46 га, кадастровий номер 4824585000:02:000:0219, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, в порядку спадкування після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; здійснити розподіл судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що він та ОСОБА_5 являються спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_6 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 058252, виданого 23 жовтня 2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і Новобузьким районним відділом земельних ресурсів Миколаївської області, набула права власності на земельну ділянку площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:03:000:0219, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №058252 від 23 жовтня 2004 року передувало розроблення Державним підприємством «Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам України (121 чоловік) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, яка була затверджена розпорядженням Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області від 09 вересня 2004 року за № 919-р. Технічна документація, окрім іншого, містить кадастровий план і список землевласників, погоджений начальником Новобузького районного відділу земельних ресурсів Держкомзему України, з яких вбачається, що ОСОБА_6 мала отримати у власність земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5.46 га.

Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 березня 2018 року № РВ-4800387452018 та від 03 травня 2018 року № РВ-4800398922018 відмовлено ОСОБА_6 у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачено зареєструвати, знаходиться частина іншої земельної ділянки (перетин ділянок, співпадання площі на 99,7534 %), кадастровий номер 4824585000:02:000:0219.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що була сформована 12 грудня 2019 року державним реєстратором Новобузької міської ради, підтверджено право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:02:000:0219, яке виникло на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 268171, що був виданий 24 листопада 2011 року Новобузькою районною державною адміністрацією та відділом Держкомзему у Новобузькому районі.

ОСОБА_4 успадкувала зазначену земельну ділянку, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159434, виданого 21 червня 2010 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області.

ОСОБА_7 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) РН № 685633, виданого 20 липня 2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області, належало право на земельну частку (пай) у землі колективної власності ВАТ «Племзавод ім. Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 травня 2004 року № 581. Сертифікат зареєстровано 20 липня 2004 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 223.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВАМ № 577579, виданого 15 серпня 2003 року державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6 успадкувала право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності ВАТ «Племзавод ім. Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК № 0204994, виданого 05 вересня 2001 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого 27 травня 2003 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 516.

В державних актах на право власності на земельну ділянку серії МК № 058252 від 23 жовтня 2004 року, серії ЯИ № 159434 від 21 червня 2010 року, серії ЯК № 268171 від 24 листопада 2011 року зазначена одна й та ж сама земельна ділянка, що підтверджується її розміром (площею) га, її конфігурацією, її межами та межуванням з сусідніми земельними ділянками, цільовим призначенням і місцем розташування. Вважає, що державні акти від 21 червня 2010 року серії ЯИ № 159434 та від 24 листопада 2011 року серії ЯК № 268171 видані з порушенням закону.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_7 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, розроблена в 2008 році Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальна фірма «Лімб», містить кадастровий план, на якому зображена земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,46 га із поміткою «землі запасу». Але, на той час, дана земельна ділянка вже перебувала в приватній власності ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК №058252 від 23 жовтня 2004 року. Новобузька райдержадміністрація не повинна була видавати розпорядження від 20 лютого 2009 року № 176-р, яким затверджувалась дана технічна документація і в подальшому, разом із відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області, видавати державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159434 від 21 червня 2010 року на ім`я « ОСОБА_7 » оскільки ОСОБА_7 не передбачено виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки за № 219.

Відсутність витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку із зазначенням, що її власником є ОСОБА_6 стало на перешкоді одержання ним у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2020 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження на 14 вересня 2020 року о 10.00 год.

31 серпня 2020 року до суду від представника відповідача Новобузької районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Новобузька райдержадміністрація не є органом, який здійснює Державний земельний кадастр або здійснює контроль та право його ведення, а лише використовує сформовані дані Державного земельного кадастру при прийнятті відповідних рішень (розпоряджень). Як свідчать надані позивачем копії документів, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 серпня 2011 року, зареєстрованого за № 31209. ОСОБА_7 також набув право власності на земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 травня 2004 року, зареєстрованого за № 581. Рішенням № РВ-4800387452018 від 21 березня 2018 року державним кадастровим реєстратором Відділу у Новобузькому районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області було надано відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в зв`язку з тим, що площа співпадає на 99,7534 % та рекомендовано ОСОБА_6 звернутись до розробника електронного документу щодо усунення помилок, чого так і не було зроблено.

08 вересня 2020 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не є належним відповідачем по справі, оскільки ніяким чином не порушувала права та законні інтереси позивача. ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 268171 виданого 24 листопада 2011 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 серпня 2011 року, зареєстрованого за № 1209 є власником земельної ділянки площею 5,4600 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, кадастровий номер: 4824585000:02:000:0219. Отже, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку у визначений законодавством України спосіб, в порядку спадкування за законом. Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності й господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб`єктів права власності та гарантує кожному захист його прав і свобод. За змістом статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Фактично позивач по справі ставить на меті позбавити ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, що саме по собі є незаконним.

08 вересня 2020 року та 14 вересня 2020 року до суду від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли відзиви на позовну заяву, в яких останній просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що громадянин ОСОБА_7 на підставі розпорядження Новобузької районної державної адміністрації від 20 лютого 2009 року № 176-р. отримав державні акти (ЯИ № 159434 від 21 червня 2010 року та ЯК № 268171 від 24 листопада 2011 року) на право власності на земельні ділянки, площею 5,46 га, що знаходяться на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» (зі змінами, внесеними наказом Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53 «Про внесення змін до наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308»), розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області. Спір виник в результаті виконання районною державною адміністрацією покладених на неї функцій з розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Отже, вказаний спір не пов`язаний з порушенням прав позивача Головним управлінням, оскільки на час виникнення правовідносин відповідні повноваження щодо розпорядження землями в Головному управлінні були відсутні. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не здійснювало ведення Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі на час виникнення правовідносин, оскільки вказані дії здійснювались структурними підрозділами Центру ДЗК, які є окремими юридичними особами. У зв`язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є належним відповідачем за пред`явленим позовом, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

24 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Павлов Ю.В., надав суду відповідь на відзив Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області на позовну заяву ОСОБА_3 , в якій просив відхилити доводи Новобузької райдержадміністрації Миколаївської області, наведені у відзиві на позовну заяву, якими обґрунтовано заперечення проти даного позову, як безпідставні, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що Новобузька райдержадміністрація Миколаївської області є відповідальною за ведення Державного земельного кадастру. Крім того, державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №159434 від 21 червня 2010 року та серії ЯК № 268171 від 24 листопада 2011 року були підписані головою Новобузької райдержадміністрації Миколаївської області. Тому Новобузька райдержадміністрація Миколаївської області є відповідальною особою за видання зазначених вище незаконних державних актів. Представник позивача також зазначив, що відповідачем 1, Новобузькою райдержадміністрацією Миколаївської області, не виконано у повному обсязі вимоги ч.4 ст. 178 ЦПК України, а саме копія відзиву не була надіслана Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . У відзиві відсутні заперечення по суті наведених позивачем обставин та правових підстав позову з посиланням на відповідні докази.

24 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Павлов Ю.В. надав суду відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на позовну заяву, в якій просив відхилити доводи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, наведені у відзиві на позовну заяву, якими обґрунтовано заперечення проти даного позову, як безпідставні, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що відділ Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області станом на теперішній час ліквідовано. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даний відділ має правонаступника в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Крім того, державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №159434 від 21 червня 2010 року та серії ЯК № 268171 від 24 листопада 2011 року були підписані начальником відділу Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є відповідальною особою за видання зазначених вище незаконних державних актів. У відзиві відсутні заперечення по суті наведених позивачем обставин та правових підстав позову з посиланням на відповідні докази.

24 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 , адвокат Павлов Ю.В., надав суду відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., на позовну заяву, в якій просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що представником відповідача визнано факт набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, площею 5,46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 268171 від 24 листопада 2011 року, що був виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 серпня 2011 року, зареєстрованого за № 1209. Представником відповідача ОСОБА_4 не зазначено про визнання чи заперечення проти тієї обставини, що на цю ж саму земельну ділянку ще у 2004 році виникло право власності у ОСОБА_6 , спадкоємцем прав якої на даний час є ОСОБА_3 . Права ОСОБА_4 на земельну ділянку виникли пізніше і незаконно. Представником відповідача у відзиві не доведено законність набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні Олександра Володимировича, про витребування доказівзадоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Новобузького районного нотаріального округу Савченко Алли Володимирівни копію спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 24/2010. У судовому засіданні продовжено перерву до 29 жовтня 2020 року 09:00 години.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., про витребування доказівзадоволено. Витребувано з державної нотаріальної контори Новобузького району Миколаївської області копію спадкової справи, за якою ОСОБА_7 успадкував земельну частку (пай) розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів з земель, які перебували у колективній власності ВАТ "Племзавод імені Щорса" Новобузького району Миколаївської області відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 581 від 21 травня 2004 року. Витребувано з Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області інформаційну довідку про те, коли і на підставі чого був зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 685633 від 20 липня 2004 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_7 . Витребувано з Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області копію розпорядження № 176-р від 20 лютого 2009 року. Продовжено строк підготовчого провадження у справі, у зв`язку з необхідністю витребування доказів та продовжено перерву до 10:40 год. 18 листопада 2020 року.

Ухвалою судді від 30 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., про витребування доказівзадоволено. Витребувано з Державного нотаріального архіву Миколаївської області копію спадкової справи № 130/2004, реєстровий номер 581, після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_10 про відкладення проведення підготовчого судового засідання по справі залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 07 грудня 2020 року о 11:00 год.

07 грудня 2020 року судовий розгляд не відбувся, у зв`язку із знаходженням судді на лікарняному.

24 грудня 2020 року ухвалою суду, за клопотанням представника позивача ОСОБА_11 відкладено судовий розгляд на 16 січня 2021 року, на підставі п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

16 січня 2021 року ухвалою суду,заклопотаннямпредставника відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_10 відкладено судовийрозгляд на09лютого 2021року,на підставіп.2ч.2ст.223ЦПКУкраїни.

09 лютого 2021 року ухвалою суду, за клопотанням позивача ОСОБА_3 , відкладено судовий розгляд до 11.00 год. 11 березня 2021 р.

11 березня 2021 року ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., відкладено судовий розгляд до 10.00 год. 23 березня 2021 року.

23 березня 2021 року ухвалою суду відкладено судовий розгляд до 10.00 год. 15 квітня 2021 року.

15 квітня 2021 року судовий розгляд не проводився та відкладений до 29 квітня 2021 року.

29 квітня 2021 року ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., відкладено судовий розгляд до 10.00 год. 20 травня 2021 року.

20 травня 2021 року судовий розгляд не проводився та відкладений до 09 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 червня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Бондаренко І.А., про залучення співвідповідача. Залучено до справи співвідповідача Баштанську районну державну адміністрацію Миколаївської області, відкладено судовий розгляд до 10 години 00 хвилин 01 липня 2021 року.

01 липня 2021 року судовий розгляд по справі не відбувся, у зв`язку із знаходженням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі.

15 липня 2021 року ухвалою суду, за клопотанням представника позивача, адвоката Бондаренко І.А. та представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Довбні О.В., відкладено судовий розгляд до 10.00 год. 06 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 06 вересня 2020 року судовий розгляд посправівідкладенодо 28вересня 2021р.о10:00 годині за клопотання представника позивача ОСОБА_1

28 вересня 2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08 листопада 2021 року.

08 листопада 2021 року продовжено перерву до 6 грудня 2021 року для отримання витребуваних доказів.

6 грудня 2021 року продовжено перерву до 10 січня 2022 року через хворобу представника позивача ОСОБА_1

10 січня 2022 року продовжено перерву до 3 лютого 2022 року для отримання витребуваних доказів. Ухвалою суду від 10 січня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 , адвоката Бондаренко І.А., про витребування доказівзадоволено. Витребувано з архівного відділу Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області копію розпорядження від 09 вересня 2004 року за № 919-р "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянам (121 чоловік) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Софіївської сільської ради" з повним списком осіб.

3 лютого 2022 року продовжено перерву до 11 березня 2022 року для отримання витребуваних доказів.

11 березня 2022 року судовий розгляд не відбувся ,так як справа знята з розгляду для забезпечення безпеки учасників судового процесу та працівників суду через близькість бойових дій внаслідок збройної агресії російської федерації в Україну з 24.02.2022 року.

Ухвалою суду від 25 квітня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 адвоката ДовбніО.В., про зупинення розгляду справи відмовлено, роз`яснено відповідачу ОСОБА_4 про її право скористатись послугами іншого представника. В судовому засіданні продовжено перерву для надання можливості відповідачу ОСОБА_4 залучити іншого представника, до 18 травня 2022 року 10:00 год.

Ухвалою суду від 18 травня 2022 року клопотання відповідача ОСОБА_4 ,задоволено. В судовому засіданні продовжено перерву для надання можливості відповідачу ОСОБА_4 залучити іншого представника для участі в судовому розгляді справи, до 13 червня 2022 року 10:00 год.

13 червня 2022 року в справу, як представник відповідача ОСОБА_4 , вступила адвокат Данилюк Н.В., яка подала письмові пояснення на позов, у яких позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що технічна документація на земельну ділянку спадкодавця ОСОБА_6 була виготовлена в 2004 році, а за внесенням відомостей до Державного земельного кадастру на цю земельну ділянку вона звернулась лише в 2018 році, коли й був встановлений перетин (накладення) земельних ділянок з кадастровими номерами 4824585000:03:000:0219 та 4824585000:02:000:0219. Не провівши державну реєстрацію земельної ділянки з 2004 року, спадкодавиця ОСОБА_6 не набула права власності на неї. Також представник відповідача заявила про пропуск строку позовної давності позивачем, який, на її думку розпочався з часу отримання ОСОБА_7 державного акту на право власності на земельну ділянку, а саме з 22.06.2010 р., зазначивши також, що ОСОБА_3 є неналежним позивачем.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу слухати в його відсутність.

Представник позивача, адвокат Бондаренко І.А., позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обґрунтування, у ньому зазначені.

Представники відповідачівНовобузької районноїдержавної адміністраціїМиколаївської області,Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області в судове засідання не з`явились, подали відзиви на позов, у яких виклали свою правову позицію, щодо нього, та просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, причину своєї неявки не повідомили.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, відзиву із запереченнями не надала, але в підготовчому судовому засіданні визнала позовні вимоги, які до неї були заявлені позивачем.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВАМ № 577579, виданого 15 серпня 2003 року державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори, Лісовенко М.І. успадкувала право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності ВАТ «Племзавод ім. Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії МК № 0204994, виданого 05 вересня 2001 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого 27 травня 2003 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 516 (а.с.16 т.1).

ОСОБА_6 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 058252, виданого 23 жовтня 2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області набула права власності на земельну ділянку площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:03:000:0219, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 070402000393 (а.с.10 т.1).

Виготовленню державногоакта направо власностіна земельнуділянку серіїМК №058252від 23жовтня 2004року передувалорозроблення Державнимпідприємством «Миколаївськийнауково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»технічної документаціїіз землеустроющодо складаннядокументів,що посвідчуютьправо власності наземельні ділянкигромадянам України(121чоловік)для веденнятоварного сільськогосподарськоговиробництва вмежах територіїСофіївської сільськоїради Новобузькогорайону Миколаївськоїобласті,яка булазатверджена розпорядженнямНовобузької районноїдержавної адміністраціїМиколаївської областівід 09вересня 2004року за№ 919-р.Технічна документація,окрім іншого,містить кадастровийплан ісписок землевласників,погоджений начальникомНовобузького районноговідділу земельнихресурсів ДержкомземуУкраїни,з якихвбачається,що ОСОБА_6 мала отриматиу власністьземельну ділянку№ НОМЕР_1 площею 5.46га(а.с.11,17-19т.1,233-237т.2).

Рішеннями державного кадастрового реєстратора відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 березня 2018 року № РВ-4800387452018 та від 03 травня 2018 року № РВ-4800398922018 відмовлено ОСОБА_6 у внесенні відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру в зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки, яку передбачено зареєструвати, знаходиться частина іншої земельної ділянки (перетин ділянок, співпадання площі на 99,7534 %), кадастровий номер 4824585000:02:000:0219( а.с.20,21 т.1).

Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 4824585000:03:000:0219, що належала ОСОБА_6 , нею передавалась в оренду за договором від 01.01.2006 року ПП «Обоянь», а потім ПП ОСОБА_12 за договором оренди землі від 01.09.2012 року строком на 10 років, договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Новобузькому районі в книзі реєстрації земель з номером запису 482450004001683 від 23.10.2012 року (а.с.12-15 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.12.2018 року( а.с.09 т.1).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ( а.с.8,58-114 т.1).

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Іваненко С.В. 28.08.2019 року за вихідним номером 536/02-14 ОСОБА_13 та ОСОБА_5 було роз`яснено, що вона їм не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5.46 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області кадастровий номер 4824585000:03:000:0219, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК №058252 виданого 20 жовтня 2004 року по причині неотримання з відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витягу з Державного земельного кадастру на вищевказану земельну ділянку( а.с.07 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що була сформована 12 грудня 2019 року державним реєстратором Новобузької міської ради, право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:02:000:0219, виникло на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯК № 268171, що був виданий 24 листопада 2011 року Новобузькою районною державною адміністрацією та відділом Держкомзему у Новобузькому районі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08 2011 зареєстрованого за № 1209 та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 48245850001000528 ( а.с.26,121 т.1).

ОСОБА_4 успадкувала зазначену земельну ділянку площею 5.46 га, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159434, виданого 21 червня 2010 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області на підставі розпорядження Новобузької районної державної адміністрації № 176-р від 20.02.2009 року та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011049305951 ( а.с.27,28,234 т.1).

Виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 268171, що був виданий 24 листопада 2011 передувало розроблення ФОП « ОСОБА_14 » технічної документації зі складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку (переоформлення) громадянці України ОСОБА_4 . З пояснювальної записки якої вбачається, що робота по відновленню меж земельної ділянки, що передається ОСОБА_4 виконані в натурі, про що складено відповідний акт( а.с.30-32 т.1).

Виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159434, виданого 21 червня 2010 року року ОСОБА_7 передувало розроблення Проектно-розшукувальною фірмою «Лімб» технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадянину ОСОБА_7 на підставі договорів від 10.04.2008 року, з якої вбачається, що земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 відноситься до земель запасу( а.с.33,34 т.1).

ОСОБА_7 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) РН № 685633, виданого 20 липня 2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області, належало право на земельну частку (пай) у землі колективної власності ВАТ «Племзавод ім. Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 травня 2004 року № 581. Сертифікат зареєстровано 20 липня 2004 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 223.

З відповіді, наданої Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 29.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_7 отримав сертифікат на право на земельну частку(пай) в ВАТ «Племзавод імені Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів на території Софіївської сільської ради серія РН № 685633 від 20.07.2004 року реєстраційний номер 223( а.с.235 т.1).

Разом з тим, як видно з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_7 він на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 077214 від 12.10.2003 року виданого Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області набув права власності на земельну ділянку площею 5.5 га, кадастровий номер 4824585000:02:000:0220, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та зареєстрованого в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 172( а.с.203 т.1), а також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 159434 від 21.06.2010 року виданого Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області набув права власності на земельну ділянку площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:02:000:0219, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області( а.с.207 т.1).

Крім того, з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_7 успадкував право на земельну частку(пай) з ВАТ «Племзавод імені Щорса», що належала ОСОБА_9 за сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії МК № 0204217 виданого Новобузькою районною державною адміністрацією 23 червня 2000 року на підставі розпорядження № 374-р від 14.06.2000 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) за № 223 від 23.06.200 року( а.с.253 т.1).

Крім того, як зазначено вище ОСОБА_7 , на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) РН № 685633, виданого 20 липня 2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області, належало право на земельну частку (пай) у землі колективної власності ВАТ «Племзавод ім. Щорса» розміром 5,78 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 травня 2004 року № 581. Сертифікат зареєстровано 20 липня 2004 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 223( а.с.29 т.1).

Відповідно формисертифікатана земельнучастку (пай)і зразкаКниги реєстрації,сертифікатів направо наземельну частку(пай)затвердженої ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни від12.10.1995року №801,право на земельну частку (пай) може бути об`єктомкупівлі-продажу,дарування,міни,успадкування,застави.При видачігромадянину державного акта на право приватноївласності на земельну ділянку цей сертифікатповертається дорайонної державноїадміністрації.При передачі правана земельнучастку(пай)(договір купівлі-продажу, дарування, заповіт тощо) в ньому зазначаються зміни.

Разом з тим, в порушення вимог зазначеної форми сертифікату, 20.07.2004 року Новобузькою районною державною адміністрацією було видано сертифікат РН № 685633 на право на земельну частку(пай) ОСОБА_7 в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_9 , замість внесення запису до попередньо виданого сертифікату серії МК № 0204217 від 23 червня 2000 року.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом ч. 2 ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Разом з тим, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (поточна редакція, чинна після 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статті 116, 118 Земельного кодексу України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

Частиною 5 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушується права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6-33цс13, а також Великої Палата Верховного Суду в постанові від 12 грудня 2018 року (справа № 2-3007/11), державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Положеннями пункту 11 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року (в редакції на час складання технічної документації із землеустрою Проектно-розшукувальною фірмою «Лімб» ОСОБА_7 на підставі договорів від 10.04.2008 року) встановлено, що проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону України "Про землеустрій" , ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин(виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_7 ) встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини десятої статті 56 Закону "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об`єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Отже,проектно-розшукувальноюфірмою «Лімб»в 2008році булавиготовлена технічнадокументація ізземлеустрою ОСОБА_7 на земельнуділянку за№ 219,яка булазатверджена розпорядженнямНовобузької районноїдержавної адміністраціїМиколаївської областівід 20.02.2009року тавідповідно доякої переданоу власність ОСОБА_7 земельна ділянкиу розмірах,визначених цієютехнічною документацією,на яку доцього,а саме в2004році ДП«Миколаївський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»була вжевиготовленатехнічна документаціяіз землеустрою ОСОБА_6 ,яка булазатверджена розпорядженнямНовобузької районноїдержавної адміністраціїМиколаївської областівід 09.09.2004року,тобто технічнадокументація виготовлена на одну й ту саму земельну ділянку.

Крім того, розпорядження Новобузької районної державної адміністрації від 20 лютого 2009 року №64-р, на підставі якого був виданий спірний Державний акт ОСОБА_7 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219, було прийнято після виготовлення технічної документації із землеустрою та її затвердження Новобузькою районною державною адміністрацію( 09.09.2004 року) на земельну ділянку з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219, ОСОБА_6 .

Доказів,які бспростовували фактнакладання земельноїділянки ОСОБА_6 на 99,7534%з земельноюділянкою ОСОБА_7 ,яка в подальшому успадкована ОСОБА_4 , відповідачами не було надано.

Станом на час виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219, для ОСОБА_7 земельна ділянка з кадастровим номером 4824585000:03:000:0219, вже існувала та належала ОСОБА_6 , а отже не могла бути виділена ОСОБА_7 у власність на законних підставах.

Звідси,видача 21червня 2010року ОСОБА_7 Новобузькою районноюдержавної адміністрацієюдержавного актана правовласності наземельну ділянкусерії ЯИ № 159434, з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219 на підставі розпорядження від 20.02.2009 року, порушило право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4824585000:03:000:0219, яке вона отримала на підставі державного акта на право власності на землю серії МК №058252 виданого Новобузькою районною державної адміністрацією 20 жовтня 2004 року, тобто земельна ділянка не могла бути виділена у власність відповідачу на законних підставах.

Таким чином, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_7 був виданий на підставі незаконного рішення Новобузької районної державної адміністрації, то визнання його недійсними буде відповідати вимогам законодавства.

Вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №268171, виданого 24.11.2011 р. на ім`я ОСОБА_4 є похідною від попередньої позовної вимоги, а тому вона також підлягають задоволенню.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 на те, що відсутність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4824585000:03:000:0219 з вини ОСОБА_6 призвело до отримання земельної ділянки з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219 іншою особою ОСОБА_7 , а потім в порядку спадкування ОСОБА_4 , суд вважає помилковим, виходячи з такого.

Земельна ділянка це частина земної поверхні з встановленими межами, певним місцем розташування, визначеними щодо неї правами (стаття 79 ЗК України).

Механізм формування земельної ділянки як певного об`єкта цивільних прав визначено законодавцем у статті 79-1 Земельного Кодексу України, якою доповнений цей кодекс Законом № 3613-VI від 07.07.2011 року, та полягає у визначенні її площі, меж та внесенні інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Із 01 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно доабзацу 5пункту 2,абзацу 3пункту 4,пунктів 9,10Розділу VІ«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про державнийземельний кадастр»,у разіякщо до1січня 2013року буларозроблена технічнадокументація ізземлеустрою щодоскладання документів,що посвідчуютьправо наземельну ділянку,на підставірішення відповідногооргану виконавчоївлади чиоргану місцевогосамоврядування пронадання абопередачу земельноїділянки увласність абонадання вкористування,у томучислі наумовах оренди,а відомостіпро такуземельну ділянкуне внесенідо Державногореєстру земель,державна реєстраціятакої земельноїділянки здійснюєтьсяна підставізазначеної технічноїдокументації ізземлеустрою впорядку,встановленому законом.

До 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Таким чином, відповідно до законодавства, яке було чинне на момент реєстрації державного акту на право власності на ім`я ОСОБА_6 серії МК № 058252, виданого 23 жовтня 2004 року внесеного у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 070402000393, земельна ділянка площею 5.46 га, кадастровий номер 4824585000:03:000:0219, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, має державну реєстрацію.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що померла ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивача набула у визначений законом спосіб та порядок право власності на земельну ділянку площею 5.46 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.

Крім того, на час передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, реєстрація державних актів проводилася у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, іншої реєстрації не вимагалося, а тому вказаний державний акт на теперішній час є чинним, а тим більше ніким не оспорювався та у визначений чинним законодавством спосіб, недійсним не визнавався.

Відносно застосування позовної давності до спірних правовідносин суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позов у цій справі поданий до суду 12 серпня 2020 року .

Представник відповідача ОСОБА_4 , адвокат Данилюк Н.В., заявила про застосування позовної давності.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що про порушення своїх прав власника земельної ділянки спадкодавець ОСОБА_15 стало відомо тільки після отримання нею рішень державного кадастрового реєстратора від 21 березня 2018 року № РВ-4800387452018 та від 03 травня 2018 року № РВ-4800398922018 про відмову у реєстрації її земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_3 довідався про порушення свого права після роз`яснення приватного нотаріуса про неможливість видати йому свідоцтва про право на спадщину, а саме 28.08.2019 року.

Як вбачається зі змісту договорів оренди землі, зокрема останнього, який укладений між ОСОБА_6 та ПП ОСОБА_12 01.09.2012 року строком на 10 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Новобузькому районі в книзі реєстрації земель з номером запису 482450004001683 від 23.10.2012 року, та який діяв на час звернення позивача до суду, права ОСОБА_6 , як власника земельної ділянки з 2010 року ні ОСОБА_7 , ні ОСОБА_4 не оспорювали, отже про порушене право ОСОБА_6 , як спадкодавець позивача, могла дізнатися тільки після відмови державного кадастрового реєстратора у реєстрації її земельної ділянки з причин її перетинання із ділянкою відповідача, а, відповідно, позивач ОСОБА_3 , після відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

За такого, суд ввважає, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, починається з 18.03.2018 року, а тому строк позовної давності не пропущено.

Суд не погоджується з посиланням позивача, щодо недійсності державних актів на право власності на земельну ділянку з вини Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з таких підстав.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів

Держгеокадастр утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України, що існувало з 2011 року.

Держземагентство утворене 14 серпня 2000 року як Державний комітет України по земельних ресурсах. З 13 квітня 2007 по 14 квітня 2008 існувало Державне агентство земельних ресурсів України.14 квітня 2008 створено Державний комітет України із земельних ресурсів.15 липня 2013 діяльність комітету припинено. Створено Державне агентство земельних ресурсів України.

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» (зі змінами, внесеними наказом Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53 «Про внесення змін до наказу Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308»), розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Як видно з письмових доказів, спір виник в результаті виконання районною державною адміністрацією покладених на неї функцій з розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Отже, вказаний спір не пов`язаний з порушенням прав позивача Головним управлінням, оскільки на час виникнення правовідносин відповідні повноваження щодо розпорядження землями в Головному управлінні були відсутні.

У зв`язку з чим Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області не є належним відповідачем за пред`явленим позовом тому в позові до нього слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо належності відповідача Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, як правонаступника Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, яка на час пред`явлення позову діяла, а на теперішній час її діяльність припинена, у зв`язку з ліквідацією, суд приходить до такого.

Відповідно до пп.14 п.1 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-IX (далі Постанова №807-IX) утворено у Миколаївській області, зокрема, Баштанський район (з адміністративним центром у місті Баштанка) у складі територій Баштанської міської, Березнегуватської селищної, Вільнозапорізької сільської, Володимирівської сільської, Горохівської сільської, Інгульської сільської, Казанківської селищної, Новобузької міської, Привільненської сільської, Снігурівської міської, Софіївської сільської, Широківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктом 14 Постанови №807-IX ліквідовано у Миколаївській області, зокрема, Новобузький район.

За змістом Переліку районних державних адміністрацій, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою №807-IX, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р, Новобузька райдержадміністрація реорганізується шляхом приєднання до новоутвореної Баштанської райдержадміністрації.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України, визначає Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 (далі Порядок №1321).

Відповідно до п.7 Порядку №1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема, у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.

Згідно з п.8 Порядку №1321, перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема, у разі утворення райдержадміністрації на території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку (п.10 Порядку №1321).

Пунктом 11 Порядку №1321 визначено, що райдержадміністрації, що припиняються, до складу яких входять структурні підрозділи із статусом юридичної особи публічного права, після набрання чинності актом Кабінету Міністрів України про реорганізацію відповідної райдержадміністрації, а у разі створення райдержадміністрацій на території новоутвореного району - після державної реєстрації створення райдержадміністрацій видають акт про реорганізацію структурних підрозділів райдержадміністрації, які мають статус юридичної особи публічного права. У акті про реорганізацію визначається її спосіб, заходи з реорганізації, строк її завершення та інші необхідні умови.

Отже, повноваження Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області, яка на теперішній час ліквідована, перейшли до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, яка повинна відповідати за позовом в частині вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 ,спрямовані довідповідача ОСОБА_5 як спадкоємцяпершої черги,про визнанняправа власностіна земельнуділянку площею5,46га,з кадастровимномером 4824585000:02:000:0219для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Софіївської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, в порядку спадкування після смертві ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд їх вважає необгрунтовними та безпідставними.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як вбачається з повідомлення приватного нотаріуса від 28.08.2019 року за вихідним номером 536/02-14 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку по причині неотримання з відділу у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області витягу з Державного земельного кадастру на вищевказану земельну ділянку.

Як видно з витягу Державного земельного кадастру на земельну ділянку сформованого 05.06.2019 року, 15.07.2015 року відділом Держземагенства у Новобузькому районі проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219, власником якої зазначена ОСОБА_4 .

Виходячи з того, що в Державному земельному кадастрі відсутні відомості про земельну ділянку 4824585000:03:000:0219, право на яку мала спадкодавиця ОСОБА_6 , а земельна ділянка з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219 зареєстрована за ОСОБА_4 , суд не має законних підстав визнати право власності в порядку спадкування за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 4824585000:02:000:0219, оскільки така спадкодавиці не належала.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про доведеність позовних вимог позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Новобузької районної державної адміністрації Миколаївської області та Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, достатність підстав його задоволення і необхідність відмови в задоволені такого позову до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській област , як до неналежного відповідача.

Також суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_16 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України « Про судовий збір» з відповідачів ОСОБА_4 та Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області на користь позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним при подані позову по 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок з кожного.

Керуючись ст.ст.141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 доНовобузької районноїдержавної адміністрації Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Баштанської районноїдержавної адміністраціїМиколаївської області, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №159434, виданий 21.06.2010 р. Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №268171, виданий 24.11.2011 р. Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області і відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Баштанської районноїдержавної адміністраціїМиколаївської області та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений позивачем судовий збір по 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Новобузька районна державна адміністрація Миколаївської області, місце знаходження: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Гребеннікова,1, ЄДРПОУ 04056517.

Відповідач 2: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, місце знаходження: м. Миколаїв, проспект Миру, 34, ЄДРПОУ 39825404.

Відповідач 3: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач 4 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач 5: Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області, місце знаходження: 56100, Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, ЄДРПОУ 04056687.

Повний текст рішення виготовлений 20.08.2022 року.

Суддя С.І. Вжещ