Постанова

від 17.08.2022 по справі 904/185/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022 року м.Дніпро Справа № 904/185/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

Представник позивача: Федоренко Р. В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2022 року (суддя Рудь І.А.) у справі №904/185/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м.Марганець Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 444 915 грн 05 коп. за договором поставки від 05.01.2021 № 5/01/21

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп" звернувся до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" із позовом про стягнення заборгованості в сумі 444 915 грн. 05 коп., з яких: 399 200 грн 00 коп. - основний борг, 28 334 грн 94 коп. - пеня, 4 988 грн 79 коп. - 3% річних, 12 391 грн. 32 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 05.01.2021 № 5/01/21.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2022 року у справі №904/185/22 позов задоволено в повному обсязі.

Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 162, код ЄДРПОУ 05448389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп" (49000, м. Дніпро, пров. Самаркандський, буд. 2, код ЄДРПОУ 41820625) 399 200 грн. 00 коп. (триста дев`яносто дев`ять тисяч двісті грн. 00 коп.) основного боргу, 28 334 грн. 94 коп. (двадцять вісім тисяч триста тридцять чотири грн. 94 коп.) пені, 4 988 грн. 79 коп. (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 79 коп.) 3% річних, 12 391 грн. 32 коп. (дванадцять тисяч триста дев`яносто одну грн. 32 коп.) інфляційних втрат, 6 673 грн. 73 коп. (шість тисяч шістсот сімдесят три грн. 73 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/185/22 від 04.04.2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт посилається на те, що, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а саме: дати стягнення судом пені за договором, та розміру основного боргу, оскільки судом не була врахована оплата 17.01.2022 року 56 000 грн. за видатковою накладною № 149.

Зокрема, апелянт вважає, що оскільки умовами договору передбачена передоплата протягом 3 (трьох днів) з моменту отримання рахунку-фактури, то загальні норми щодо оплати (ст. ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України), на які зроблено посилання судом в оскарженому рішенні, не можуть використовуватись для обрахунку пені за п. 7.4 Договору.

Апелянт зазначає, що позивач не надав рахунку-фактуру, що унеможливлює встановлення строку розрахунку пені.

Крім того, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції неправильно розрахована пеня.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/185/22 від 04.04.2022 року в частині 56 000,00 грн. основного боргу, 28 334,94 грн. пені, 4 988,79 грн. 3% річних, 12 391,32 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2022 року у справі №904/185/22.

Розгляд справи №904/185/22 призначено в судовому засіданні на 11.07.2022 року об 09:30 хв. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду за адресою: м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,65, зал засідань №207.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022року розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.08.2022рік.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2022року розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.08.2022рік.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп", м. Дніпро надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційних скарг в даному судовому засіданні.

18.08.2022 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (покупець) укладено договір поставки № 5/01/21 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник на підставі заявки покупця зобов`язується передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна якого визначена в видаткових накладних, що надані постачальником та являють собою невід`ємну частину цього договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Загальні асортимент, кількість та ціна товару, поставку якого постачальник здійснює за цим договором, визначається у видаткових накладних або погодженій сторонами специфікації (специфікаціях), які підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця, скріплені печатками сторін та становлять невід`ємну частину цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору з моменту підписання цього договору будь-яка поставка товару постачальником покупцю вважається здійсненою на підставі та в межах цього договору.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що підпис уповноваженої особи покупця або печатка (штамп) покупця на відповідній належним чином оформленій видатковій накладній свідчать про приймання зазначеного в ній товару та про згоду з тим, що товар у накладній відповідає найменуванню та кількості, зазначеним у заявці покупця. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору складається з сум, вказаних у всіх видаткових накладних на товар, який поставлений покупцю протягом строку дії цього договору.

Поставка товару здійснюється щоразу за цінами, які діють на момент здійснення поставки товару, відповідно до наданого постачальником рахунку-фактури (п. 3.2. договору).

За умовами п. 3.3. договору покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку-фактури. Оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору. При здійсненні платежу покупець обов`язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, рахунку-фактури.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар за цим договором постачається (у тому числі - окремими партіями) відповідно до видаткових накладних на підставі заявок покупця, підтверджених постачальником.

За умовами п. 5.6. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця в обумовленому пункті призначення постачання і передачі відповідних документів щодо здійснення поставки товару. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати вартості поставленого товару.

Звертаючись до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" із позовом про стягнення заборгованості в сумі 444 915 грн. 05 коп., з яких: 399 200 грн 00 коп. - основний борг, 28 334 грн 94 коп. - пеня, 4 988 грн 79 коп. - 3% річних, 12 391 грн. 32 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 05.01.2021 № 5/01/21, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Феросплавгрупп" посилався на те, що відповідачем неналежним чином виконані умови спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 399 200 грн. 00 коп. основного боргу, 28 334 грн. 94 коп. пені, 4 988 грн. 79 коп. 3% річних, 12 391 грн 32 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у серпні та жовтні 2021 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 487 200 грн 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками наступними накладними:

- видаткова накладна від 12.08.2021 № 149 на суму 152 000 грн. 00 коп., товарно-транспортна накладна від 12.08.2021 № Р149;

- видаткова накладна від 16.08.2021 № 151 на суму 247 200 грн. 00 коп., товарно-транспортна накладна від 16.08.2021 № Р151;

- видаткова накладна від 18.10.2021 № 200 на суму 88 000 грн 00 коп., товарно-транспортна накладна від 18.10.2021 № Р200 (а.с. 17, 18-19, 22, 23-24, 27, 28-29).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у п. 3.3. договору сторони узгодили, що покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку-фактури.

За приписами ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем 100% передоплати за спірні партії товару, як це передбачено умовами п. 3.3. договору, строк оплати поставленого товару, відповідно до норм ч. 1 ст. 692, ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України є таким, що настав в день поставки товару.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши 14.12.2021 року на користь позивача лише 88 000 грн. 00 коп. за видатковою накладною від 18.10.2021 № 200, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 399 200 грн. 00 коп., а тому господарський суд першої інстанції обгрунтовано стягнув на користь позивача суму основого боргу у зазначеному розмірі.

Посилання апелянта на те, що суд не врахував здійснену ним 17.01.2022 року оплату у сумі 56 000 грн. за договором за видатковою накладною від 12.08.2021 № 149, не є підставою для зміни рішення суду в цій частині з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом 14.01.2022 року, а рішення у справі було ухвалено судом 04.04.2022 року на підставі наданих сторонами доказів та заперечень.

Відповідач 08.02.2022 року надав відзив на позовну заяву, в якій жодним чином не зазначав про оплату 17.01.2022 року будь-якої суми за договором, а тому надане відповідачем до суду апеляційної інстанції платіжне доручення про здійснення оплати, не може прийнято у якості доказу, оскільки не було предметом дослідження суду першої інстанції та клопотань про поважність причин не надання даного доказу суду першої інстанції, відповідач не навів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

У п. 7.4. договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату поставленого товару, передбаченого п. 3.3., покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування, від суми несплаченого в строк товару за кожний день прострочення.

За умовами п. 3.3. договору покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару, то господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені у загальному розмірі 28 334 грн 94 коп. за загальний період з 17.08.2021 по 05.01.2021 по кожній накладній окремо.

При цьому, доводи апелянта про те, що судом неправильно розраховано розмір пені, є неспроможними, оскільки відповідач здійснив розрахунок пені на загальну суму 399 200 грн., в той час, як такий розрахунок необхідно виконувати окремо по кожній накладній, оскільки початок прострочки виконання, а відповідно, і період нарахування пені, за кожною накладною є різним.

Так, за видатковою накладною № 149 строк оплати до 16.08.2021 року, період прострочення складає з 17.0.2021 по 05.01.2022; за видатковою накладною № 151 строк оплати до 19.08.2021 року, період прострочення складає з 20.08.2021 по 05.01.2022; а за видатковою накладною № 200 строк оплати до 21.10.2021 року ( фактична оплата за цією накладною відбулась 14.12.2021 року), період прострочення з 22.10.2021 по 14.12.2021, а тому суд першої інстанції правильно визначив розмір пені у сумі 28 334,94 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач порушив виконання грошового зобов`язання, господарський суд також обгрунтовано стягнув на користь позивача 4 988,79 грн. 3% річних та 12 391,32 грн. інфляційних втрат.

Доводи відповідача щодо передчасності заявлених вимог, оскільки позивачем не надано рахунки-фактури для оплати поставок товару за видатковими накладними від 12.08.2021 № 149 на суму 152 000 грн. 00 коп., від 16.08.2021 № 151 на суму 247 200 грн. 00 коп. є неспроможними з огляду на наступне.

Так, умовами п. 3.3. договору визначено, що покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від загальної вартості товару (партії товару) протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку-фактури.

При цьому відповідно до пп. 5.1.2. п. 5.1. договору на підтвердження прийняття заявки покупця постачальник протягом 2 (двох) робочих днів надає покупцеві відповідний рахунок-фактуру до договору. У випадку не надання постачальником рахунку-фактури до договору, заявка вважається відхиленою.

З огляду на те, що докази здійснення відповідачем передплати за спірними партіями товару матеріали справи не містять та сторонами не надано, в той час як позивачем поставлений товар за заявками відповідача та прийнятий останнім без заперечень, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, у даному випадку має місце здійснення зустрічного виконання обов`язку однією із сторін (позивачем), незважаючи на невиконання другою стороною (відповідачем) свого обов`язку. Таким чином, обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст. ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (постанова від 22.05.2018), №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), №918/537/18 (постанова від 02.07.2019).

Крім того, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із вимогами про надання рахунків для оплати чи листування сторін з цього приводу; вказані докази відповідач до відзиву не надав.

Натомість, позивачем до матеріалів справи надані претензії з вимогами сплатити спірну заборгованість, направлені відповідачу у грудні 2021, та докази їх отримання останнім, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2022 року у справі №904/185/22- залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.08.2022року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін