Постанова

від 16.08.2022 по справі 922/1646/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/1646/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансагентство»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 (головуючий суддя Пуль О. А., судді Білоусова Я. О., Крестьянінов О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 (суддя Чистякова І. О.) у справі

за позовом Харківської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансагентство», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Євромоторс», 3) Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Троїцькі ворота»

про стягнення 2 263 590,94 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

за участю представників:

позивача - Дейнеги К. В. (у порядку самопредставництва, взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрансагентство» (далі - ТОВ «Автотрансагентство», відповідач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Євромоторс» (далі - ТОВ «Фірма Євромоторс», відповідач-2) та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Троїцькі ворота» (далі - ТОВ «Троїцькі ворота», відповідач-3) є співвласниками приміщень у восьмиповерховій будівлі, яка розміщена на земельній ділянці територіальної громади міста Харкова. На цій же ділянці знаходиться ще одна будівля, власником якої є відповідач-2.

2. Харківська міська рада (далі - Харківська міськрада, позивач) вимагає стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без укладеного договору оренди землі під нерухомим майном, обчисливши розмір плати за землю пропорційно належній кожному з відповідачів площі нерухомого майна.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ «Автотрансагентство» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

5. Харківська міськрада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з відповідачів безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, а саме: з ТОВ «Автотрансагентство» в сумі 1 455 918,12 грн (за період з 01.12.2019 по 30.04.2020); з ТОВ «Фірма Євромоторс» в сумі 331 548,43 грн (за період з 01.11.2019 по 30.04.2020); з ТОВ «Троїцькі ворота» в сумі 476 124,39 грн (за період з 01.11.2019 по 30.04.2020).

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі користуються земельною ділянкою без достатньої правової підстави (без оформлення речового права), а тому відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинні відшкодувати позивачу суму грошових коштів, розраховану у формі орендної плати за земельну ділянку комунальної власності пропорційно площі нерухомості, яка перебуває у власності кожного з відповідачів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

7. 27.09.2007 Харківська міськрада та ТОВ «Троїцькі ворота» уклали договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі транспорту, землі житлової та громадської забудови) площею 1,1756 га за адресою: м. Харків, вул. Маршала Батицького, 4.

8. Відповідно до умов вказаного договору земельна ділянка передавалася в оренду для експлуатації та обслуговування власних адміністративних приміщень, СТО та мийки автомобілів ЗАТ «Євромоторс».

9. У подальшому строк дії вказаного договору оренди неодноразово продовжувався, а 28.06.2019 земельна ділянка площею 1,1756 га була передана орендарем до земель запасу міста за актом приймання-передачі земельної ділянки.

10. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.05.2020 № 209285133 право власності на земельну ділянку на вул. Маршала Батицького, 4, у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:03:007:0015, зареєстроване за Харківською міськрадою з 15.10.2019, інше речове право (право оренди земельної ділянки) припинено 15.10.2019.

11. 18.05.2020 Департаментом територіального контролю Харківської міськради проведено обстеження земельної ділянки площею 1,1756 га з кадастровим номером 6310137500:03:007:0015 по вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові (далі - земельна ділянка) в порядку статті 189 Земельного кодексу України, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки. Згідно з вказаним актом на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за відповідачами.

12. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.05.2020 № 209284920 право власності на:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 32-:38, 40, 66-:-68 загальною площею 416,6 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6486;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 29, 31 загальною площею 162,5 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6485;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 30, 41-:-61, 44а, 44б, 46а, 47а, 48а, 48б, 50а, 50б, 51-:-61, 63-:-65, 69-:-73 площею 2 096,0 кв. м, антресолі № 74-:-78, 75а, 76а, 77а, 78а, 78б площею 200,8 кв. м загальною площею 2296,8 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6487;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-5, 26-:-32, 38-:-40 площею 111,1 кв. м, 3-го поверху № 21, 22, 23, 28, 36, 37 площею 74,6 кв. м, 4-го поверху № 1-:-5, 27-:-31 площею 113,1 кв. м загальною площею 298,8 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6489;

- нежитлові приміщення 5-го поверху № 1-:-36 загальною площею 689,0 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6488;

- нежитлові приміщення 6-го поверху № 1-:-21, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 32 загальною площею 684,7 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6490;

- нежитлові приміщення 7-го поверху № 1-:-29 загальною площею 701,1 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6491;

- нежитлові приміщення 8-го поверху № 1-:-31 загальною площею 683,0 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6492;

- нежитлові приміщення технічного поверху № 1-:-10 загальною площею 177,1 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 28.11.2019 зареєстроване за ТОВ «Автотрансагентство» на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2019 № 6493;

- нежитлові приміщення 4-го поверху № 6-12, 14-25, 25а, 26 загальною площею 570,1 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 15.01.2019 зареєстроване за ТОВ «Троїцькі ворота» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2007 у справі № 47/204-07 вх. 4764/5-47;

- нежитлові приміщення 2-го поверху № 6-:-25, 33-:-37, 3-го поверху № 1-:-20, 24-:-27, 29-:-35 загальною площею 1 198,1 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 29.03.2017 зареєстроване за ТОВ «Троїцькі ворота» на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2007 у справі № 47/204-07 вх. 4764/5-47;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 4, 6-15, 15а, 16-28 загальною площею 1 071,5 кв. м в літ. «А-8» на вул. Маршала Батицького, 4 у м. Харкові 13.10.2016 зареєстроване за ТОВ «Фірма Євромоторс» на підставі свідоцтва про право власності від 10.10.2000 б/н;

- нежитлову будівлю літ. «Б-1» загальною площею 159,8 кв. м на вул. Маршала Батицького 4 у м. Харкові з 02.03.2004 зареєстроване за ЗАТ «Євромоторс» (наразі ТОВ «Фірма Євромоторс») на підставі свідоцтва про право власності від 12.06.2002 б/н.

13. В акті обстеження земельної ділянки від 18.05.2020 зазначено, що з 15.10.2019 по дату складання акта обстеження відповідачі використовують земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель без виникнення права власності чи користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

14. До акта обстеження земельної ділянки додано ситуаційну схему розміщення земельної ділянки.

15. Звертаючись із цим позовом до суду, позивач розрахував розмір безпідставно збережених відповідачами коштів за аналогією відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, а саме пропорційно площі нерухомого майна, яке належить кожному співвласнику.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

16. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

17. Господарський суд Харківської області рішенням від 05.10.2020 позов задовольнив частково. Стягнув на користь Харківської міськради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати з ТОВ «Автотрансагентство» - 1 455 918,12 грн, з ТОВ «Фірма Євромоторс» - 331 548,43 грн та з ТОВ «Троїцькі ворота» - 103 011,27 грн. У частині позову до ТОВ «Троїцькі ворота» в сумі 373 113,12 грн відмовив.

18. Судове рішення мотивовано тим, що відповідачі, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, належним чином не оформили речового права на вказану земельну ділянку, а тому останні користуються цією ділянкою без достатньої правової підстави і згідно з положеннями статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України повинні відшкодувати позивачу суму грошових коштів, розраховану як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати. Суд першої інстанції, посилаючись на пункт 286.6 статті 286 Податкового кодексу України вказав, що законодавство передбачає можливість розрахунку плати за землю декільком співвласникам об`єктів нерухомості, розташованим на земельній ділянці, пропорційно площам зареєстрованих за кожним із них приміщень.

19. Суд зазначив про застосування інституту кондикційних зобов`язань з огляду на той факт, що використання землі в будь-якому випадку є платним в Україні, а для визначення розміру плати за землю співвласниками враховуються та застосовуються умови статті 286 Податкового кодексу України.

20. Часткове задоволення позовних вимог пов`язане з тим, що за період з 01.11.2019 по 30.04.2020 ТОВ «Троїцькі ворота» було сплачено 373 113,12 грн земельного податку.

21. Східний апеляційний господарський суд постановою від 11.02.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив з тих підстав, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог не відповідає приписам чинного законодавства. Апеляційний суд зазначив, що спірні кошти відповідачі зберегли безпідставно, а правовідносини, що склалися між учасниками спору, є кондикційними. Проте застосована позивачем методика розрахунку позовних вимог (пропорційність) не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, тоді як приписи Податкового кодексу України застосуванню у даному випадку не підлягають.

22. Постановою Верховного Суду від 16.06.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

23. Верховний Суд виходив з того, що відповідачі як співвласники нерухомого майна спільно користуються усією земельною ділянкою площею 1,1756 га, однак речове право на неї не оформляють, плату за користування не вносять, а отже, вимоги Харківської міськради у даній справі є обґрунтованими.

24. Водночас суд касаційної інстанції визнав помилковими посилання апеляційного суду як на підстави для відмови в позові на відсутність у національному законодавстві норм права, які врегульовують порядок розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без оформлення речового права оренди. За висновком Верховного Суду розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість можливо шляхом застосування за аналогією приписів пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

25. Оскільки внаслідок помилкового висновку про те, що застосована позивачем методика розрахунку позовних вимог є неправильною, апеляційний господарський суд усунувся від перевірки їхнього розміру, суд касаційної інстанції застосував повноваження, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, та направив справу на новий розгляд до цього суду.

26. За результатами нового розгляду справи Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.11.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 залишив без змін.

27. Виконуючи обов`язкові вказівки суду касаційної інстанції, апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду, що позивачем правомірно проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку, виходячи саме з площі 1,1756 га земельної ділянки пропорційно площам приміщень, зареєстрованих за кожним із відповідачів, перевірив здійснений позивачем розрахунок позовних вимог та визнав його арифметично правильним, проведеним відповідно до вимог Земельного кодексу України та Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У січні 2022 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Автотрансагентство» (скаржник), в якій скаржник просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2022 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 922/1646/20 та одночасно зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду постанови Харківського апеляційного суду від 29.10.2020 у подібних правовідносинах у справі № 646/4738/19 в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

30. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.04.2022 провадження у справі № 922/1646/20 поновлено.

31. Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги і заперечень на неї

32. Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

33. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статей 1212-1214 Цивільного кодексу України у поєднанні із застосуванням за аналогією пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, а саме у разі, коли на одній земельній ділянці розташовані декілька окремих будівель, які належать різним власникам.

34. ТОВ «Автотрансагентство» зазначає, що застосування до спірних правовідносин за аналогією пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України є незаконним та несправедливим, оскільки ця правова норма стосується пропорційного нарахування плати за землю співвласникам однієї будівлі. Натомість у даному випадку лише одна розташована на земельній ділянці будівля перебуває у спільній власності відповідачів, тоді як інша будівля належить одноосібно відповідачу-2, у зв`язку з чим у цій справі нарахування безпідставно збережених коштів має відбуватися з урахуванням не лише площі нерухомого майна, а й площі забудови земельної ділянки, тобто площі землі, якою фактично користується кожний із власників нерухомості.

35. На думку скаржника, ні акт обстеження, ні розрахунок площі земельної ділянки, надані позивачем, не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі, та обставин щодо її безпосереднього використання відповідачем-1.

36. Касаційна скарга також містить клопотання ТОВ «Автотрансагентство» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

37. Скаржник вважає, що застосування за аналогією пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах складає виключну правову проблему і передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для формування єдиної правозастосовчої практики.

38. Інші учасники справи правом на подання письмових відзивів на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

39. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. У поданій касаційній скарзі відповідач-1, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме за аналогією з пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України при обчисленні розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у разі, якщо на одній земельній ділянці розташовані декілька будівель, які перебувають у власності окремих осіб.

42. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

44. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

45. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

46. Судами попередніх інстанцій установлено, що на сформованій земельній ділянці комунальної власності площею 1,1756 га з кадастровим номером 6310137500:03:007:0015 знаходяться дві будівлі, одна з яких (багатоповерхова, літ. «А-8») належить на праві спільної часткової власності усім трьом відповідачам, а іншою (літ. «Б-1») володіє одноосібно відповідач-2.

47. Таким чином, відповідачі спільно користуються земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій знаходяться належні їм об`єкти нерухомого майна, однак речове право на неї не оформляють, плату за користування не вносять, що і стало підставою для заявлення Харківською міськрадою позовних вимог у даній справі щодо стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

48. Не заперечуючи проти висновків судів щодо правової природи заявлених до стягнення коштів та суті правовідносин сторін з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди як кондикційних, відповідач-1 не погоджується виключно із застосованим позивачем та судами попередніх інстанцій алгоритмом нарахування таких коштів (визначення розміру плати за земельну ділянку пропорційно площі належних відповідачам на праві власності приміщень), який є наслідком застосування за аналогією пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

49. На переконання скаржника, розташування на земельній ділянці декількох будівель, які перебувають у власності окремих осіб, виключає застосування за аналогією пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України щодо пропорційного нарахування коштів співвласникам однієї будівлі при визначенні розміру безпідставно збережених коштів власниками нерухомості.

50. Щодо вказаних доводів ТОВ «Автотрансагентство» суд касаційної інстанції зазначає таке.

51. Відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

52. Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

53. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

54. Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

55. Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

56. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

57. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

58. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

59. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

60. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

61. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

62. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

63. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

64. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

65. Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачі не є власниками та постійними землекористувачами земельної ділянки, а тому не є суб`єктами плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

66. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (підпункти 14.1.125, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14, пункт 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

67. Суди також встановили, що ТОВ «Автотрансагентство» у період з 01.12.2019 по 30.04.2020, а ТОВ «Фірма Євромоторс» та ТОВ «Троїцькі ворота» у період з 01.11.2019 по 30.04.2020 не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

68. Таким чином, відповідачі (набувачі), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшили свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

69. Розмір доходу ТОВ «Автотрансагентство» у період з 01.12.2019 по 30.04.2020, а ТОВ «Фірма Євромоторс» та ТОВ «Троїцькі ворота» у період з 01.11.2019 по 30.04.2020 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

70. Згідно з приписами частин десятої, одинадцятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права); забороняється відмова у правосудді з мотивів, зокрема відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

71. Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

72. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

73. Відповідно до частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

74. За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, а також враховуючи ненадання відповідачами альтернативного розрахунку спірних сум, Верховний Суд вважає обґрунтованим та правомірним застосування судами попередніх інстанцій пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах та дійшов висновку, що розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо, а тому розрахунок позовних вимог, який містить у собі саме такий алгоритм, не суперечить вимогам закону, є раціональним та справедливим.

75. Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає те, що в силу положень частини першої статті 93 та статей 125, 206 Земельного кодексу України іншим шляхом спірні правовідносини можуть бути врегульовані тільки за взаємною згодою сторін шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, у тому числі за результатом поділу спірної земельної ділянки (за наявності технічної можливості, з урахуванням фактичного розташування належних відповідачам будівель). Проте судами у даній справі не встановлено обставини, які б свідчили про намір виконання відповідачами свого обов`язку з належного оформлення та державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою під нерухомим майном.

76. Щодо доводів ТОВ «Автотрансагентство» про те, що акт обстеження, наданий позивачем, не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження розміру площі земельної ділянки, яку використовують відповідачі та безпосередньо обставини щодо її використання відповідачем-1, суд касаційної інстанції зазначає, що акт обстеження від 18.05.2020 є лише одним із доказів, що міститься в матеріалах справи та оцінюється у сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації права власності відповідачами на нерухоме майно, реєстрації земельної ділянки комунальної форми власності як об`єкта цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, наявності/відсутності у відповідачів правових підстав для використання спірної земельної ділянки та інше, відповідно, цей акт не містить відомостей, які б обумовлювали вирішальне значення для розгляду справи господарським судом (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 922/4264/20).

77. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

78. Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає таке.

79. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

80. Згідно із частиною першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

81. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

82. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19).

83. Однак клопотання скаржника не містить належного обґрунтування щодо існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не доведена відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не зазначено про існування різних позицій у застосуванні норм права, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

84. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

85. Відповідно до частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Автотрансагентство» є необґрунтованою, а рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

87. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

88. Згідно з положеннями статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

89. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу відповідача-1 слід залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

90. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги ТОВ «Автотрансагентство» без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрансагентство» залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 у справі № 922/1646/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський