Ухвала

від 16.08.2022 по справі 755/12204/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 755/12204/18

провадження № 61-2401св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2020 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 13 січня

2021 рокув складі колегії суддів: Кулікової С. В., Олійника В. І., Желепи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначав, що з 31 травня 2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час спільного проживання сторони 15 жовтня 2005 року придбали будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстрований за ОСОБА_2 . Крім того, рішенням Броварської міської ради Київської області від 31 серпня 2006 року відповідачу передано у власність земельну ділянку, площею 0,0247 га, що знаходиться за адресою вказаного будинку. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 травня

2017 року шлюб між сторонами розірваний.

07 грудня 2009 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно якого відповідач передала у борг 110 000 доларів США. Рішенням Броварського міськрайонного суду від 20 лютого 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 66 159 доларів США. При виконанні вказаного рішення внаслідок реалізації нерухомого майна боржника, виручені 311 546, 25 грн, які позивач вважає необхідно поділити між подружжям по Ѕ частині, оскільки 110 000 дол. США були спільною власністю подружжя.

З урахуванням наведеного просив суд:

- визнати будинок

АДРЕСА_1 спільним майном ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину зазначеного будинку;

- визнати земельну ділянку загальною площею 0,0247 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:00:002:0280, спільним майном подружжя;

- визнати за позивачем право власності на Ѕ частину зазначеної земельної ділянки;

- визнати грошові кошти у сумі 110 000 доларів США, передані 07 грудня 2009 року ОСОБА_2 в борг ОСОБА_3 спільним майном подружжя та стягнути з відповідача на користь позивача Ѕ коштів, виручених від реалізації майна боржника - ОСОБА_3 на прилюдних торгах 02 січня 2018 року, у сумі 155 773 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати відповідно до розрахунку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від

13 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано будинок АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 .

Визнано грошові кошти в сумі 110 000 доларів США, передані 07 грудня

2009 року ОСОБА_2 в борг ОСОБА_3 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 133 544,97 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на судовий збір у розмірі 6 051,75 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема тим, що позовні вимоги про визнання спірного будинку та грошових коштів в сумі 110 000 доларів США, які передані 07 грудня 2009 року ОСОБА_2 в борг ОСОБА_3 , спільним майном подружжя, є доведеними та підлягають задоволенню. Оскільки позика надана ОСОБА_3 за рахунок спільних коштів подружжя, то підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача Ѕ коштів, виручених від реалізації майна боржника - ОСОБА_3 , на прилюдних торгах 02 січня 2018 року, тобто уже після розірвання шлюбу сторін. Проте судом встановлено, що від реалізації майна боржника відповідач отримала 267 089,94 грн, тому Ѕ цих коштів становить 133 544,97 грн.

Апеляційний погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що суд правильно врахував презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу та з рівності часток у майні. При цьому презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_2 не спростувала.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував, що рішенням суду від 20 лютого 2013 року було встановлено борг ОСОБА_3 у розмірі

66 159,00 доларів США, а не у розмірі 110 000,00 доларів США, також не спростовують висновків суду першої інстанції, та не свідчать про незаконність рішення суду, оскільки визначаючи 1/2 частину коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна подружжя, суд першої інстанції виходив не із загальної суми, що була надана у позику ОСОБА_3 та не із суми боргу, визначеної судом, а із коштів виручених від реалізації майна боржника ОСОБА_3 , які були перераховані відповідачу, тобто із 267 089,94 грн.

У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог, стягнення із позивача судового збору, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судами визнано спільною сумісною власністю 110 000 доларів США, передані 07 грудня 2009 року відповідачем в борг ОСОБА_3 . Цієї суми у розпорядженні відповідача немає. Позика повернута не була, були порушені права позикодавця (відповідача у даній справі). Права позикодавця відновлені шляхом стягнення з боржника коштів у сумі 66 159,00 доларів США. Таким чином, спільною сумісною власністю не можуть бути кошти, а лише право їх стягнення. І не у сумі позики, а у сумі задоволених судом вимог. Рішення в цій частині, як зазначалось, знаходиться у стадії виконання. Борг ОСОБА_3 існує й досі. За наслідками задоволення позову в цієї частині можуть бути порушені права та інтереси третьої особи - позичальника ОСОБА_3 , яка про розгляд справи повідомлена не була. У виконавчому провадженні ОСОБА_2 , як стягувач, отримала кошти. Торги відбулись 02 січня 2018 року, після розлучення. На особистий рахунок ОСОБА_2 перераховано 267 000 грн, що суттєво менше, ніж сума боргу ОСОБА_3 . Обов`язок повернути кошти, які позивач вважає спільними коштами подружжя, покладений чинним рішенням суду на ОСОБА_3 . З огляду на те, що виконавче провадження триває, не виконано, підстав стягувати з одного стягувана на користь іншого коштів, які винен боржник, законодавством не передбачено. Протокол проведення електронних торгів, за наслідками якого відповідач отримала кошти, не може бути належним доказом того, що позивачу може належати половина отриманих коштів. Таким чином, на підставі недопустимих доказів, суд встановив обставини, що мають суттєве значення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку, грошових коштів спільним майном подружжя, стягнення 133 544,97 грн, стягнення судового збору, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року справу № 756/8056/19 (провадження № 61-10021св20) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду наявна виключна правова проблема, яка полягає у вирішенні питання, чи розповсюджується на грошові зобов`язання (передача в борг одним із подружжя без згоди іншого) приписи частин другої та третьої статті 65 СК України; чи може бути визнаний недійсним договір позики на суму, яка виходить за межі дрібного побутового правочину, укладений одним із подружжя без згоди іншого з подружжя на його укладення; чи виникає за таким договором позики грошових коштів у іншого з подружжя (того, хто не був його стороною) право на отримання коштів з чоловіка (дружини) сторони договору.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу

№ 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) прийнято та призначено до розгляду.

Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 756/8056/19.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі.

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 755/12204/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 756/8056/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук