Рішення

від 03.08.2022 по справі 757/8696/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8696/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року "04" серпня 2022 р. Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Волкової С.Я. за участю секретаря судових засідань Зінченко М.М., представника позивача ОСОБА_1 , він же є представником третьої особи, представника відповідача Зарубіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України», ОСОБА_3 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія», про визнання права спільної сумісної власності на допоміжні приміщення будинку,

установив:

24.02.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, з урахуванням заяви 02.08.2021 р. просить витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» допоміжне приміщення підвалу № 131 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 171,4 кв.м; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 це ж приміщення, зареєстроване як приміщення підвалу № 119, загальною площею 165,9 кв.м; витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» допоміжне приміщення котельні в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,9 кв.м; визнати за ним право спільної сумісної власності на допоміжне приміщення підвалу № 131 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 171,4 кв.мта право спільної сумісної власності на допоміжне приміщення котельні в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,9 кв.м; визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме: серія та номер 1475, від 04.09.2017 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.; серія та номер 1476 від 04.09.2017 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.; серія та номер 2637 від 23.10.2019 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1038065580000, індексний номер рішення 31585595 від 04.09.2017 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1038134380000, індексний номер рішення 31584137 від 04.09.2017 р., прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О.; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1826470280000, запис про право власності: 33795665, дата державної реєстрації 23.10.2019 р., державний реєстратор: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. Позов ОСОБА_2 обґрунтований тим, що йому на праві приватної власності належить кв. АДРЕСА_2 . З доповіді голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська Мрія» ОСОБА_4 04.02.2020 р. на зборах співвласників будинку з приводу пожежної безпеки дізнався, що котельня, яка обслуговує будинки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 , нібито знаходиться у приватній власності, також голова правління об`єднання повідомила, що і підвальне приміщення в будинку по АДРЕСА_1 також знаходиться у приватній власності. Отримавши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, дізнався, що спірні приміщення перебувають у володінні відповідачів. Вважає, що спірні приміщення незаконно отримано відповідачами у власність, оскільки такі приміщення є допоміжним і з часу введення будинків в експлуатацію використовувалися для технічного обслуговування цих будинків.

Ухвалою суду від 05.03.2020 р. відкрито провадження у справі; вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 18.03.2021 р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, до проведення експертизи провадження у справі зупинено.

25.05.2020 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легкобитом С.О. надано витребувані судом документи (том 1, а.с. 63-175).

Ухвалою суду від 04.06.2021 р. поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що 03.06.2021 р. матеріали справи разом із висновком судово-експертного будівельно-технічного дослідження повернуті суду.

05.06.2020 р. Департаментом з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано витребувані судом документи (том 1 а.с. 184-231, том 2 а.с. 70).

Ухвалою суду від 22.06.2021 р. у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, до проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 21.07.2021 р. поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що 21.07.2021 р. матеріали справи разом із висновком судово-експертного будівельно-технічного дослідження повернуті суду.

21.07.2021 р. Департаментом з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надано витребувані судом документи (том 3 а.с. 1-73).

Ухвалою суду від 02.08.2021 р. залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 28.08.2021 р. вирішено питання про витребування доказів.

11.09. 2020 р. Державний архів м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що зазначені в ухвалі суду документи в архіві відсутні (том 2, а.с. 93).

22.09.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельний комплекс «Митець» повідомило, що зазначені в ухвалі суду технічні та проектні документи були викрадені, що триває досудове розслідування, на підтвердження зазначених обставин товариством надано повідомлення слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12.04.2028 р. про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100000000340 (том 2, а.с. 96, 97).

Ухвалою суду від 23.09.2021 р. у справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, до проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.01.2022 р. залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_5 , залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2021 р.; матеріали справи повернуті суду першої інстанції 10.02.2022 р.

Ухвалою суду від 18.04.2022 р. поновлено провадження у справі у зв`язку з тим, що 12.11.2021 р. матеріали справи разом із висновком судово-експертного будівельно-технічного дослідження повернуті суду.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» відзив на позовну заяву не подано.

Відповідачем ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву. Відповідач, викладаючи заперечення проти позову, зазначив, що спірне приміщення підвалу є групою приміщень, які не є допоміжними, що таке приміщення підвалу належить йому на праві особистої приватної власності як нежитлове. Вважає себе добросовісним набувачем майна, оскільки вказані приміщення (група приміщень АДРЕСА_3 , загальною площею 165,9 кв.м) придбав за відплатним договором у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32», на підтвердження чого надав договір, посвідчений 23.10.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., сторони договору: продавець Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» в особі директора Мовчана С.Ф.; покупець: ОСОБА_3 , що за групу приміщень № 119 в будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 165,9 кв.м сплатив 225 000,00 грн. Також зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» набуло право власності на спірне приміщення на підставі інвестиційного договору № В-4/2-Ж від 24.02.2004 р., додатку до вказаного договору № 6 від 24.02.2004 р., платіжних доручень до договору від 15.07.2008 р., 17.09.2008 р., 18.09.2008 р., 22.09.2008 р., 26.09.2008 р., банківської виписки від 17.09.2008 р. На підставі викладеного відповідач робить висновок, що факт державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно підтверджує те, що зазначене майно належить йому на законних підставах, а отже запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскарженню не підлягає. Також зазначив про безпідставність вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, висловив незгоду із висновками судового експерта Ярмоленка М.Г. На підтвердження викладених обставин надав докази (том 3 а.с. 127-191).

Третьою особою: Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія» пояснення щодо позову або відзиву не подано.

Ухвалою суду від 20.05.2022 р. закрито підготовче провадження у справі.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1, він же є представником третьої особи, представника відповідача Зарубіна О.О. , дослідивши письмові докази, всебічно перевіривши обставини справи, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

За правилами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником кв. АДРЕСА_2 , отже йому на праві спільної сумісної власності, як співвласнику багатоквартирного будинку, належать усі допоміжні приміщення з моменту державної реєстрації його права на нерухоме майно у вказаному будинку, а саме: з 17.05.2006 р., і надане суду свідоцтво про право власності від 10.05.2006 р., зареєстроване 17.05.2006 р. в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, реєстраційний напис на правовостановлювальний документ записаний у реєстрову книгу № 458-203 за реєстровим № 44820, свідчить, що позивач володіє не тільки квартирою у багатоквартирному будинку, а й допоміжними приміщеннями та іншим спільним неподільним майном.

Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).

Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно рішення Конституційного суду України № 1-2/2004 від 02.03.2004 р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) співвласники багатоквартирного будинку є співвласниками його допоміжних приміщень (горища, підвалу та ін.) допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Згідно пункту 2 статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Отже суд дійшов висновків, що позивачеві, як і всім співвласникам багатоквартирного будинку, на праві спільної сумісної власності належать допоміжні приміщення будинку.

Згідно частини другої статті 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Суду не надано жодного доказу, що співвласниками будинків по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_1 приймалися будь-які рішення щодо розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

За висновком № 213 судово-експертного будівельно-технічного дослідження від 20.05.2021 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Будівельна експертиза» приміщення котельні, загальною площею 125,9 кв.м та приміщення підвалу № 131, загальною площею 171,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є технічними приміщеннями в будинку багатоквартирному підвищеної комфортності. Приміщення котельні, загальною площею 125,9 кв.м та приміщення підвалу № 131, загальною площею 171,4 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать до допоміжних.

За висновком № 215 судово-експертного будівельно-технічного дослідження від 19.07.2021 р., Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Будівельна експертиза» група нежитлових приміщень № 119 (загальна площа 165,9 кв.м; адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33795665; дата державної реєстрації: 23.10.2019 р.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 2637 від 23.10.2019 р.; власник: ОСОБА_3 ) та приміщення площею 163,2 кв.м у підвалі № 131, загальною площею 171, 4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим приміщенням. Приміщення площею 165,9 кв.м: група нежитлових приміщень № 119 (загальна площа 165,9 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33795665; дата державної реєстрації: 23.10.2019 р.; підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу № 2637 від 23.10.2019 р.; власник: ОСОБА_3 ) є технічним. Група вищенаведених приміщень відноситься до допоміжних.

За висновком № 224 додаткового судово-експертного будівельно-технічного дослідження від 09.11.2021 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Будівельна експертиза» приміщення котельні, загальною площею 125,9 кв.м та приміщення підвалу № 131, загальною площею 171,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є технічним приміщенням в житловому будинку багатоквартирному підвищеної комфортності. Приміщення котельні, загальною площею 125,9 кв.м та приміщення підвалу № 131, загальною площею 171,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належать до допоміжних. Група нежитлових приміщень № 119 (загальна площа 165,9 кв.м; адреса: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 33795665; дата державної реєстрації: 23.10.2019 р.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу № 2637 від 23.10.2019 р.; власник: ОСОБА_3 ) та приміщення площею 163,2 кв.м у підвалі № 131, загальною площею 171,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим приміщенням. Приміщення площею 165,9 кв.м: група нежитлових приміщень № 119 (загальна площа 165,9 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності: 33795665; дата державної реєстрації: 23.10.2019 р.; підстава виникнення права власності: договір купівлі продажу № 2637 від 23.10.2019 р.; власник: ОСОБА_3 ) є технічним. Група нежитлових приміщень № 119 загальною площею 165,9 кв.м відноситься до допоміжних.

Суд не приймає до уваги заяву відповідача ОСОБА_3 щодо недопустимості зазначених висновків експерта та знаходить її необґрунтованою, оскільки питання дотримання процедури проведення судової будівельно-технічної експертизи та складання висновків №№ 213, 215 було предметом дослідження колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в ході розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції від 23.09.2021 р. і постановою апеляційної інстанції його апеляційну скаргу залишено без задоволення, залишено без змін ухвалу суду першої інстанції, та, залишаючи апеляційну скаргу відповідача без задоволення, колегія суддів зазначила: «Призначаючи додаткову судово-будівельну експертизу за ініціативою суду, суд першої інстанції виходив з того, що при проведені попередніх експертиз експертом не було враховано копії документів реєстраційної справи, які надійшли до суду 21.07.2021 р., що може призвести до сумнівів у повноті висновків експерта.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Із висновків експерта Ярмоленка М.Г. № 213 та № 215 вбачається, що експертом були надані обґрунтовані відповіді на питання, винесені на вирішення судової будівельно-технічної експертизи. Даних про те, що висновки зазначених досліджень суперечать матеріалам справи або викликають сумніви в їх правильності, матеріали справи не містять.

У серпні 2021 р. ОСОБА_3 подано клопотання про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи.

Проте, як вбачається із висновків № 213 від 20.05.2021 р. та № 215 від 19.07.2021 р., експертом вже були надані відповіді на окремі питання, зазначені ОСОБА_3 , що виключає можливість призначення первинної експертизи. В свою чергу, клопотання про призначення повторної експертизи сторонами не заявлялося…

Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що у оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме висновки експерта суд вважає неповними, оскільки, в даному випадку, призначаючи додаткову експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що судово-експертні будівельно-технічні дослідження, за результатами яких експертом були складені висновки № 213 та № 215, були проведені без врахування документів реєстраційної справи. Таким чином, суд вважав, що зазначені обставини можуть викликати сумніви у повноті висновків експерта, що й стало підставою для призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Посилання скаржника на те, що експертиза на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2021 р. проводилась експертом до отримання експертною установою вищевказаної ухвали та матеріалів справи, є безпідставним та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами».

При таких обставинах у суду відсутні підстави надавати висновкам судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Будівельна експертиза» Ярмоленка М.Г. № 213 та № 215 іншу оцінку, ніж ту, яку надав суд апеляційної інстанції у своїй постанові.

Наявність несуттєвих процесуальних порушень, описок чи дрібних недоліків не може свідчити про недопустимість висновку судового експерта, як доказу, з огляду на зміст статтей 76-80, 89 ЦПК України. Крім того під час проведення додаткового судово-експертного будівельно-технічного дослідження, судовим експертом було усунуто допущені при складанні попередніх висновків неточності та надано вичерпні відповіді на поставлені судом питання.

Згідно статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідач ОСОБА_3 скористався правом, визначеним статтею 106 ЦПК України, та подав суду висновок судового експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» Лісніченка С.В. № 22/22 від 21.04.2022 р. на підтвердження обставин, на які він посилається, як на підставу своїх заперечень.

Разом з тим, суд вважає, що зазначений висновок є недопустимим доказом у справі, оскільки при проведенні вказаного дослідження, судовий експерт Лісніченко С.В. припустився грубих порушень та провів експертне дослідження на підставі документів, що є недопустимими доказами, зокрема, аркуш 32 вказаного висновку (том 5 а.с. 62) свідчить про те, що: «Разом з висновком експерта повертаються копії наданих документальних даних: відповідь ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» від 16.02.2022 р.; Адвокатський запит Зарубіної Т.М. № 3 від 08.02.2022 р.; Проектна документація стадії «Р» «Житлові будинки з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_4 . II черга забудови. Блок «Г». Шифр 42/10-2-0-ОВ1-ТЗ (опалення). Аркуш 3. План підвалу (позн. - 6,600). Опалення. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 166130356 від 10.05.2019 р. на 1 арк.; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 185812989 від 23.10.2019 р. на 1 арк.; Технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 119 за адресою: АДРЕСА_1 , що складений ФОП ОСОБА_8 (інвентарна справа № 2297к) від 23.04.2019 р. на 5 арк.; Інвестиційний договір № В-4/2-Ж про участь у будівництві об`єкта від 24.02.2004 р. з додатком на 3 арк.; Технічний паспорт на нежитлові приміщення № 131 за адресою: АДРЕСА_1 , що складений ТОВ «Укртехексперт» (інвентаризаційна справа № 0649/16) від 13.09.2016 р. на 4 арк.; Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта від 28.09.2006 р.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по АДРЕСА_4 . Друга черга забудови. Загальна частина. Поверхові плани. 110-квартирний житловий будинок. Блок «Г». Шифр 42/10-2001-2 АР-00 (архітектурні рішення). Аркуш 2. План другого підземного поверху на відмітці - 6, 600. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по АДРЕСА_4 . Друга черга забудови. 110-квартирний житловий будинок. Блок «Г». Шифр 42/10-2001-2-АР 1 (архітектурні рішення). Аркуш 8. План підлог на відм. - 6,600, - 2,400. Експлікація підлог. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по АДРЕСА_4 Друга черга забудови. Блок «Г». Шифр 42/10-2-0-ЕО (електротехнічне обладнання). Аркуш 10. План на відмітці - 6, 600. Електрообладнання. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Робочий проект № 369-ТП, АТП. Будівля по вул. Щорса, 32. II черга. Тепловий пункт блоку Г. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 3 арк.».

Із пояснень в судовому засіданні представника відповідача Зарубіна О.О. слідує, що експерту надавалися саме копії вказаних документів у електронному виді. Суд, враховуючи, вказані документи експерт не долучив в якості додатків до свого висновку, у підготовчому провадженні 12.05.2022 р. зобов`язав відповідача ОСОБА_3 надати оригінали документів, які були надані експерту Лісніченку С.В. Разом з тим відповідачем не було виконано протокольну ухвалу суду. Під час дослідження доказів суду не були надані для огляду оригінали таких документів: Інвестиційний договір № В-4/2-Ж про участь у будівництві об`єкта від 24.02.2004 р. з додатками на 3 арк.; Технічний паспорт на нежитлові приміщення № 131 за адресою: АДРЕСА_1 , що складений ТОВ «Укртехексперт» на 4 арк.; Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта від 28.09.2006 р.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по АДРЕСА_4 . Друга черга забудови. Загальна частина. Поверхові плани. 110-квартирний житловий будинок. Блок «Г». Шифр 42/10-2001-2 АР-00 (архітектурні рішення). Аркуш 2. План другого підземного поверху на відмітці -6, 600. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по АДРЕСА_4 . Друга черга забудови. 110-квартирний житловий будинок. Блок «Г». Шифр 42/10-2001-2-АР 1 (архітектурні рішення). Аркуш 8. План підлог на відм. - 6,600, - 2,400. Експлікація підлог. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Проектна документація стадії «Р» «Житловий будинок у складі окремих житлових секцій з підземною автостоянкою і вбудованими приміщеннями соціальної сфери по вул. Щорса, 32 Друга черга забудови. Блок «Г». Шифр 42/10-2-0-ЕО (електротехнічне обладнання). Аркуш 10. План на відмітці - 6, 600. Електрообладнання. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 1 арк.; Робочий проект № 369-ТП, АТП. Будівля по вул. Щорса, 32. II черга. Тепловий пункт блоку Г. Складено ТОВ «Печерська архітектурна майстерня» на 3 арк, натомість представник відповідача Зарубін О.О. обмежився наданням суду копій означених документів. Суд ставиться критично до пояснень представника Зарубіна О.О. , що вказані документи знаходяться у володінні ОСОБА_3 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32», а до участі в справі його залучено як фізичну особу, тому документи надані бути не можуть.

Згідно статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У зв`язку з наведеним зазначені дії відповідача ОСОБА_3 та його представника суд оцінює як недобросовісну процесуальну поведінку, спрямовану на уникнення встановлення дійсних обставин у справі.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших (стаття 83 ЦПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (стаття 95 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про судову експертизу» та з метою забезпечення єдиного підходу при проведенні судових експертиз і підвищення якості проведення судових експертиз затверджена наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.12.2012 р. за № 1950/5, (далі - «Інструкція») експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.5. Інструкції коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

На думку суду при проведенні експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» Лісніченком С.В. дослідження були відсутні підстави, які б унеможливлювали отримання ним у замовника дослідження оригіналів письмових документів, які були покладені в основу висновку. Проведення такого дослідження на підставі електронних копій документів є неприпустимим.

Крім того під час дослідження доказів було встановлено ряд очевидних недоліків документів, які надані представником відповідача Зарубіним О.О. для дослідження, і копії цих же документів було надано і судовому експерту Лісніченку С.В. на дослідження. Так, відповідно до пункту м) розділу «Вказівки щодо заповнення основного напису та додаткових граф до нього» Додатку Д (обов`язковий) ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Система проектної документації для будівництва. Основні вимоги до проектної та робочої документації» Національного стандарту України, який установлює основні вимоги до проектної та робочої документації на будівництво, реконструкцію, модернізацію та ліквідацію будівель і споруд різного призначення, у графах основного напису та додаткових графах до нього (номери граф вказані у дужках), зазначають, зокрема, прізвища та підписи осіб, указаних у графі 10, та дату підписання. Згідно пунктів 7, 8 розділу 8 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 р. № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.07.2018 р. № 186, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, (далі - «Інструкція»), яка визначає механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання, і діє на всій території України, житлові та допоміжні приміщення нумеруються арабськими цифрами - окремо кожна квартира (група нежитлових приміщень, машино-місць) у порядку руху за годинниковою стрілкою, починаючи від входу. Нумерація сходових кліток та інших допоміжних приміщень спільного загальнобудинкового користування та неопалюваних приміщень позначається римськими цифрами. Відповідно до пункту 2 параграфу 2 розділу 4 Інструкції для будинків, споруджених за типовими проектами, виготовляються копії планів технічного, першого, типового поверхів та кожного наступного поверху з врахуванням змін, якщо вони мали місце. У цих копіях проставляються лінійні розміри, нумерацію квартир (приміщень) та кімнат, а також площі внутрішніх приміщень. Відповідно до пункту 3.7 Розділу 3 ДСТУ Б А.2.4-27:2008 «Система проектної документації для будівництва. Інтер`єри. Робочі креслення», Національного стандарту України, який установлює склад і правила оформлення робочих креслень архітектурних рішень інтер`єрів житлових, громадських і промислових будинків, плани поверхів або окремих приміщень виконують у масштабах, передбачених ДСТУ Б А.2.4-7. Види і розгортки внутрішніх поверхонь стін виконують у масштабах 1:50 - 1:500 згідно з ГОСТ 2.302. Відповідно до пунктів 7 та 9 параграфу 2 розділу 4 Інструкції відстань між накресленим планом і краями аркуша не має бути меншою: лівий край - 3 см, правий край, верх, низ - 1,5 см. Плани поверхів будинку складаються в масштабі 1:100; 1:200. Складання плану поверхів будинку в масштабі 1:100 слід здійснювати з точністю до + 0,5 мм.

Всупереч наведеним нормам, на аркуші № 2 з розділу 42/10-2001-2 АР 00 (том 3 а.с. 147) відсутня дата підписання креслення; на експлікації приміщень поверху двічі вказано приміщення під № 1; на плані відсутній масштаб, у якому виконано експлікацію даних приміщень; на аркуші № 4 з розділу 42/10-2001-2 АР 00 (том 3 а.с. 153) відсутня дата його створення та масштаб, у якому виконано експлікацію даних приміщень; на аркушах 5, 8 з розділу 42/10-2001-2 АР 1 (том 3, а.с. 148-149) відсутній підпис Головного архітектора проекту Довгіча і дата підписання вказаних креслень, крім того надані суду для огляду копії проектних документів містять виправлення і дописки. Зазначені недоліки, на думку суду, є очевидними, а їх виявлення не потребує спеціальних знань, отже експерт Лісніченко С.В. не міг не помітити зазначені недоліки, на ці та інші недоліки, наявні в технічних документах, звернув увагу під час дослідження доказів представник позивача, він же є представником третьої особи, ОСОБА_1 .

Отже суд приходить до висновку, що висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Альтернатива» Лісніченка С.В. № 22/22 від 21.04.2022 р. (том 5 а.с. 31-68) є недопустимим доказом, оскільки дослідження проведено на підставі очевидно недопустимих матеріалів, тому вказаний висновок не бере до уваги в якості доказу.

Таким чином суд вважає доведеним той факт, що: група нежитлових приміщень № 119 та приміщення площею підвалу № 131, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є одним і тим самим приміщенням, спірні приміщення є допоміжними та належать співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності, встановлення зазначеної обставини виключає належність допоміжних приміщень одному із співвласників будинку, а саме: групи нежитлових приміщень № 119 - ОСОБА_3 , цього ж приміщення, зареєстрованого як № 131 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України», приміщення котельні - Товариству з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України». Щодо тверджень відповідача ОСОБА_3 , що він придбав за відплатним договором у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» спірне приміщення, на підтвердження чого суду надано договір, посвідчений 23.10.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., та є добросовісним набувачем, суд вважає необхідним зазначити про таке.

В силу положень статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

За приписами частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положеннями частини другою даної норми законодавства встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 522/2202/15-ц вказувала, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, такий укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32», від імені якого діє директор Мовчан С.Ф. (продавець), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (покупець), з другої сторони, договір посвідчений 23.10.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2637. Відповідно до пункту 1.1. цього договору продавець продав, а покупець купив групу нежитлових приміщень № 119, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , і зобов`язується сплатити вартість майна за ціною та на умовах, встановлених договором. Загальна площа групи приміщення складає 165,9 кв.м. Відповідно до пункту 1.2. договору відчужуване майно зареєстроване за продавцем тільки 06.05.2019 р. Відповідно до пункту 2.1. договору вартість приміщення складає 187 500,00 грн. Отже право власності на спірне приміщення вперше було зареєстроване в Державному реєстрі через п`ятнадцять років після підписання інвестиційного договору (том 3 а.с. 127-127). На підтвердження належності відчуженого майна продавцеві Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» відповідачем ОСОБА_3 було надано суду посвідчену ним же копію інвестиційного договору № В-4/2-Ж від 24.02.2004 р., між тим оригінал вказаного документу суду для огляду наданий не був. Згідно додатку № 6 до вказаного договору сторона-1 - Закрите акціонерне товариство «ЖБК «Митець» в особі голови правління Мацієвського М.Й., який діє на підставі статуту, з одного боку, та сторона-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» в особі директора Федоровой В.В., яка діє на підставі статуту, з іншого боку, домовились про графік фінансування нежитлового приміщення № 119, загальною площею 162,65 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 . Копія цього додатку також посвідчена ОСОБА_3 , втім його оригінал суду для огляду наданий не був (том 3 а.с. 137). Суд не приймає до уваги вказані документи і ставить до них критично, оскільки платіжні доручення № 188, № 268, № 269, № 271, № 274 (том 3 а.с. 138, 140-143) та банківські виписки (том 3 а.с. 139, 144-145) посвідчені відповідачем ОСОБА_3 , між тим оригінали вказаних документів суду для огляду надані не були. Не свідчать такі документи, що призначенням платежу була оплата саме за спірне приміщення АДРЕСА_3 . Таким чином вказані документи не є належними доказами отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» спірного приміщення у власність шляхом інвестування.

Щодо тверджень ОСОБА_3 , що державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно підтверджує факт законність підстав його набуття, внаслідок чого запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно оскарженню не підлягає, то суд відкидає їх з огляду на таке.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц вказала, що суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

Як встановлено в ході розгляду справи, внаслідок набуття ОСОБА_3 права приватної власності на спірне майно зазначені приміщення вибули із спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі й позивача, без належної на те правової підстави, а отже позивач має право витребувати належне йому на праві спільної сумісної власності майно незалежного від того, чи міститься запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про перехід права власності до іншої особи, чи ні.

У судовому засіданні представник відповідача Зарубін О.О. зазначав, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна та не міг знати про те, що приміщення АДРЕСА_3 також зареєстроване як АДРЕСА_5 , оскільки перебуває на керівних посадах в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32» нещодавно. Суд критично ставиться до таких пояснень представника, оскільки в матеріалах справи (зокрема том 1 а.с. 201-202) містяться документи, датовані 2005 роком, скріплені підписом в.о.директора Товариства з обмеженою відповідаьністю «ЖЕП «Щорса 32» Мовчана С.Ф. Крім того в матеріалах справи містяться документи щодо кримінальних проваджень про протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» зі спірним приміщенням, з яких убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32», керівну посаду в якому з 2005 р. і по цей час обіймає ОСОБА_3 , неодноразово зверталося до правоохоронних органів щодо незаконного заволодіння третіми особами спірним приміщенням. Тому відповідачу не могло не бути відомо про існування кримінальних проваджень щодо неправомірних дій зі спірними приміщеннями, він не міг не знати, що укладає договір купівлі продажу групи приміщень № 119, які вже зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приміщення № 131.

Суд ставиться критично до продажу представником товариства ОСОБА_3 собі ж спірного приміщення.

Згідно частини третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно частини першої статті 89 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (стаття 89 ЦПК України).

З огляду на викладене суд ставиться критично до доказів, наданих ОСОБА_3 на підтвердження права власності на спірне приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕП «Щорса 32».

Крім того суд звертає увагу, що встановлення тієї обставини, що приміщення є допоміжним і належить усім співвласникам багатоквартирного будинку на праві спільної сумісної власності унеможливлює належність такого приміщення до нежитлових так само як і унеможливлює належність такого приміщення на праві особистої приватної власності комусь із співвласників будинку чи іншим особам.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 48/340).

Суд також звертає увагу, що за встановлених фактичних обставин справи між позивачем та відповідачем не виникали договірні відносини, а так само до порушення прав позивача на спірне майно між сторонами спору не існувало правових відносин, а тому визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірних приміщень не матиме наслідком повернення їх у володіння власника, а отже, правомірним способом захисту є звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Саме такий спосіб захисту відповідатиме правовій природі тих відносин, що виникли між учасниками цього спору.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 р. у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 р. у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 р. у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 р. у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 р. у справі № 916/2464/19, від 03.02.2021 р. у справі № 278/3367/19-ц, від 06.10.2021 р. у справі № 754/8547/19, від 19.01.2022 р. в справі № 607/1588/20.

За таких обставин, слід визнати за позивачем, як співвласником багатоквартирного будинку, право спільної сумісної власності на спірні допоміжні приміщення та витребувати вказане майно з незаконного володіння відповідачів.

Верховний Суд України у постанові від 17.12.2014 р. у справі № 6-140цс14 зазначив, що, розглядаючи спори щодо витребування майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а під час розгляду таких спорів мають бути установлені всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема, чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Судом встановлено, що спірні приміщення вибули із спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі й позивача, з підстав, які від нього не залежать.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16).

Отже позовні вимоги про визнання права спільної сумісної власності та витребування майна із чужого незаконного володіння підлягають задоволенню, в задоволенні інших вимог позову слід відмовити, оскільки визнання договорів недійсними не є ефективним способом захисту в даному випадку, а записи про право власності підлягають скасуванню внаслідок задоволення позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», рішення від 10.02.2010 р.).

Судові витрати у виді судового збору в розмірі 5 044,80 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 264-265, 352, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право спільної сумісної власності на допоміжне приміщення підвалу № 131 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 171,4 кв.м, яке також зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приміщення підвалу № 119 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 165,9 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право спільної сумісної власності на допоміжне приміщення котельні в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,9 кв.м.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65, офіс 23, ЄДРПОУ: 39313159) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) допоміжне приміщення підвалу № 131 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 171,4 кв.м, яке також зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як приміщення підвалу № 119 в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 165,9 кв.м.

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65, офіс 23, ЄДРПОУ: 39313159) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) допоміжне приміщення котельні в будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,9 кв.м.

В задоволенні інших вимог позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» на користь ОСОБА_2 2 522,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 522,40 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-зернова компанія України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 65, офіс 23, ЄДРПОУ: 39313159).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська мрія» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 32-В, ЄДРПОУ: 41839086).

Суддя Волкова С.Я.