Рішення

від 17.07.2022 по справі 727/2765/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/2765/20

Провадження № 2/727/424/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судових засідань Стефанчук О.І.

сторін по справі:

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів адвоката Штефанчук С.В.

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Тирін О.М.

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду 2 м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Чернівецького обласного центру з гідрометеорології (код ЄДРПОУ: 21425063, м. Чернівці вул.. Глінки, 1 м. Чернівці); третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Чернівецька обласна профспілкова організація працівників державних установ у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: м. Чернівці вул.. Соборна, 9) про скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів Чернівецького обласного центру з гідрометеорології; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Чернівецька обласна профспілкова організація працівників державних установ у Чернівецькій області про скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Посилаються на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року частково задоволено їх позов до Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат, зокрема визнано незаконним та скасовано наказ Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій за № 40/к від 31 жовтня 2018 року про звільнення їх із займаних ними посад та ухвалено поновити: ОСОБА_1 на посаді начальника відділу аерологічних спостережень Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; ОСОБА_2 на посаді інженера-електроніка І кат. Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Вказують, що 18.09.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ № 30/к «Про поновлення на роботі», відповідно до якого, відповідач скасував наказ про звільнення № 40/к від 31 жовтня 2018 року; поновив їх на роботі з 01.11.2018 року на умовах, встановлених до звільнення. Разом з тим зазначають, що підставою для їх повторного звільнення 28.02.2020 відповідач визначив скорочення штату працівників і відмову від переведення на іншу роботу. Аргументують, 18.09.2019 року відповідачем було винесено наказ №41/3 «Про продовження дії наказу Про оголошення простою № 24/3 від 17.04.2018 року»; у звязку із поновленням на посадах працівникам відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ. Зазначають, 13.12.2019 року відповідачем було винесено наказ № 57/к-1 «Про скорочення штату у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці», відповідно до якого скорочено штат працівників відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ у кількості 7 одиниць. У цей ж день було винесено попередження про майбутнє звільнення працівників. Позивачу ОСОБА_1 у попередженні було повідомлено, що запропонувати будь-яку іншу посаду, що відповідає його кваліфікації немає можливості. Водночас, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам та підтвердження відповідними документами, було запропоновано ряд посад. Позивачу ОСОБА_2 була запропонована посада, та повідомлено, що а у випадку відмови від переведення, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам, що підтверджуються відповідними документами, запропоновано ряд інших посад. Стверджують, що 13.02.2020 року вони звернулись із заявами на ім`я начальника Чернівецького ЦГМ про надання для ознайомлення посадових інструкцій тих посад, які пропонувались як вакантні в попередженнях та жодних відмов від запропонованих посад на ім`я начальника Чернівецького ЦГМ від них не надходило; вони бажали залишитись працювати на підприємстві, однак відповідач не надав їм можливість ознайомитись із чинним штатним розписом та з усіма вакантними посадами, які були наявні. Обгрунтовують доводи позовних вимог і тим, що відповідно до рішень загальних зборів первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного Центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 13 лютого 2020 року № 40/10-07, № 40/10-08, № 40/10-09, № 40/10-10, № 40/10-11, № 40/10-82, профспілкою надано обґрунтування та мотиви відмови у наданні згоди на звільнення працівників, в тому числі ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1ст. 40 КЗпП України. Зазначають, що ОСОБА_1 є головою первинної профспілкової організації Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Президією Чернівецької обласної профспілкової організації працівників державних установ винесено постанову № П-24-1 від 11 лютого 2020 року, якою не надана згода на звільнення з роботи голови профспілкової організації Чернівецького обласного центру з метеорології за скороченням штату працівників у зв`язку із недотриманнямстатті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Просять, скасувати наказ Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій №2/к від 28.02.2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ; скасувати наказ Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 3/к від 28 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_2 з посади інженера-електроніка І кат. відділу аерологічних спостережень; стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 03.04.2020 року відкрито спрощене позовнге провадження.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.04.2021 року в задоволенні позовних вимог позивачів було відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09.07. 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2021 року, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.04.2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 09.07. 2021р. у частині позовних вимог про скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано та передано справу 727/2765/20 у частині наведених позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині заявлених вимог рішення суду першої і апеляційної інстанцій залишено без змін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.11.2021 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 до Чернівецького обласного центру з гідрометеорології; третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Чернівецька обласна профспілкова організація працівників державних установ у Чернівецькій області про скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник позивачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Баршаков О.В. та ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали відповідно у наданих суду поясненнях посилалися на обставини викладені у відзиві; просили відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи Чернівецької обласної профспілкової організації працівників державних установ в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово позивача, зважає на наступне.

Відповідно дост. 55 Конституції України; ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договоромп.

Способи захисту визначеніст. 15, 16 ЦК України. Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 11,13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази по справі надані сторонами.

Судом, належними доказами по справі встановлено, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у відділі аерологічних спостережень Чернівецького обласного центру з гідрометеорології (Чернівецький ЦГМ), зокрема: ОСОБА_1 на посаді начальника відділу аерологічних спостережень Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, ОСОБА_2 на посаді інженера-електроніка І категорії, що підтверджується копіями трудових книжок (т.1 а.с.23-25).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року частково задоволено їх позов до Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та судових витрат, зокрема визнано незаконним та скасовано наказ Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій за № 40/к від 31 жовтня 2018 року про звільнення їх із займаних ними посад та ухвалено поновити: ОСОБА_1 на посаді начальника відділу аерологічних спостережень Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі; ОСОБА_2 на посаді інженера-електроніка І кат. Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. (т.1 а.с.32-46)

18.09.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ №30/к «Про поновлення на роботі», відповідно до якого, відповідач скасував наказ про звільнення № 40/к від 31 жовтня 2018 року; поновив їх на роботі з 01.11.2018 року на умовах, встановлених до звільнення. (т.1 а.с.21-22)

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.11.2019 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року було змінене в мотивувальній та резолютивній частинах. В частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивачів на посадах рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.09.2019 року залишене без змін. (т.1 а.с.47-62; т.2 а.с. 168-175)

Разом з тим, 18.09.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ №41/3 «Про продовження дії наказу Про оголошення простою № 24/3 від 17.04.2018 року»; у зв`язку із поновленням на посадах працівникам відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ. (т.1 а.с.30-31)

13.12.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій було винесено наказ № 57/к-1 «Про скорочення штату у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці», відповідно до якого скорочено штат працівників відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ у кількості 7 одиниць. У цей ж день було винесено попередження про майбутнє звільнення працівників. Позивачу ОСОБА_1 у попередженні було повідомлено, що запропонувати будь-яку іншу посаду, що відповідає його кваліфікації немає можливості. Водночас, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам та підтвердження відповідними документами, було запропоновано ряд посад. Позивачу ОСОБА_2 була запропонована посада, та повідомлено, що а у випадку відмови від переведення, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам, що підтверджуються відповідними документами, запропоновано ряд інших посад. (т.1 а.с.63-67)

Встановлено, що ОСОБА_1 є головою первинної профспілкової організації Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Президією Чернівецької обласної профспілкової організації працівників державних установ винесено постанову № П-24-1 від 11 лютого 2020 року, якою не надана згода на звільнення з роботи голови профспілкової організації Чернівецького обласного центру з метеорології за скороченням штату працівників у зв`язку із недотриманнямстатті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». (т.1 а.с.85-86)

Відповідно до рішення загальних зборів первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного Центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 13 лютого 2020 року № 40/10-10, профспілкою надано обґрунтування та мотиви відмови у наданні згоди на звільнення працівників, в тому числі ОСОБА_2 з роботи на підставі п.1ст. 40 КЗпП України. (т.1 а.с.99-102)

13.02.2020 року позивачі зверталися із заявами на ім`я начальника Чернівецького ЦГМ про надання для ознайомлення посадових інструкцій тих посад, які пропонувались, як вакантні в попередженнях. (т.1 а.с.107; 110)

14.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника Чернівецького ЦГМ із заявою про забезпечення доступу до робочих місць вакантних посад, що були їм запропоновані, з метою ознайомлення з умовами праці, посадовими обов`язками. (т.1 а.с.112)

Відповідно до штатного розпису на 2019 рік Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, затвердженого Державною службою України з надзвичайних ситуацій, який був чинний на момент поновлення позивачів на їх посадах, та листа Чернівецького обласного центру з гідрометеорології №24/02/14-07/50 від 17.01.2020 року вбачається, що посади, на які позивачі були поновлені, в штатному розписі відсутні. (т.1 а.с.121-126)

Згідно Припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Чернівецьким міським відділом Управління ДСНС України у Чернівецькій області № 1 від 13.04.2018 року, яким заборонено експлуатацію будівлі газогенераторної для використання хімічної промисловості ВАС Чернівецького ЦГМ. (т.1 а.с.157-158)

Згідно акту від 17.04.2018 року вбачається, що комісія Чернівецького обласного ЦГМ прийшла до висновку про необхідність оголошення простою не з вини працівників відділу аерологічних спостережень з 19.04.2018 року до усунення недоліків. (т.1 а.с. 159)

Відповідно до наказу №24/3 від 17.04.2018 року Чернівецького ЦГМ про оголошення простою ВАС не з вини працівників з 19.04.2018 року з оплатою 2/3 посадового окладу (а.с. 160-161)

Рішення №5 від 08.06.2018 року Науково-технічної ради Українського гідрометеорологічного центру ДСНС України було прийнято закрити пункт аерологічних спостережень Чернівецького Чернівецького обласного центру з гідрометеорології; Українському гідрометеорологічному центру внести відповідні пропозиції щодо внесення змін до структури та штатного розпису Чернівецького ЦГМ (т.1 а.с. 162)

Наказом директора Українського гідрометеорологічного центру №133 від 16.07.2018 року було закрито з 01.08.2018 року пункту аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ. (т.1 а.с. 163)

Наказом Чернівецького ЦГМ № 63/к-1 від 15.08.2018 року «Про зміни в організації виробництва і праці», яким з 31.10.2018 року скорочено штат ВАС з повідомленням працівників про майбутнє вивільнення. (т.1 а.с. 164- 168)

Листом Чернівецького ЦГМ від 18.02.2020 року повідомлено позивача ОСОБА_1 про необхідність до 20.02.2020 року подати список працівників відділу аерологічних спостережень, які мають намір перевестися на АМСЦ Чернівці. (т.1 а.с.186)

Відповідно до листа Чернівецького ЦГМ від 19.02.2020 року та Журналу видачі одноденних та тимчасових перепусток вбачається, що ОСОБА_1 було замовлено пропуск на 24.02.2020 року. (а.с.187-191)

Відповідно до листа від 29.11.2019 року вх. №295 вбачається, що ОСОБА_1 було надано пропозиції щодо припинення та скасування заходів пов`язаних із звільненням працівників у зв`язку з ліквідацією відділу аерологічних спостережень Чернівецького обласного центру з гідрометеорології. (т.1 а.с.192)

Згідно довідки від 28.05.2020 року (т.1 а.с.211) вбачається, що ОСОБА_1 працював в Чернівецькому обласному центрі з гідрометеорології на посаді начальника аерологічної станції.

Згідно довідки від 28.05.2020 року (т.1 а.с.212) вбачається, що ОСОБА_2 працював в Чернівецькому обласному центрі з гідрометеорології на посаді інженера-електроніка І кат.

Встановлено, що штатний розпису на 2020 рік Чернівецького обласного центру з гідрометеорології затверджений 16.03.2020 року; (т.2 а.с.2-6)

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. У силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Згідно з частиною третьоюстатті3ЦПКУкраїни провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1ст.3КЗпПУкраїни законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпПтрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другоїстатті 40 КЗпПзвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у своїх постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21) зазначено, що: «за приписами частини першої статті40, частин першої та третьої статті49-2 КЗпПвбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 490/372/21 (провадження № 61-10171св21) зазначено: «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першоїстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннямистатті 43 Конституції Українитастатті 240-1 КЗпП Українидає підстави для висновку про те, що за змістом частини першоїстатті 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 306/1325/18 (провадження № 61-6087св21) зазначено: «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першоїстатті 42 КЗпП Українипри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника». Згідно із статтею 13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21) зазначено, що: «у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.У справі, яка переглядається, апеляційний суд залишив поза увагою те, що в разі скорочення (виведення зі штатного розпису) посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену (виведену) посаду, що і було б належним виконанням з його боку рішення суду про поновлення працівника на роботі». Встановлено, що Постановою Верховного суду України у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року, за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.04.2021 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 09.07.2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування наказу про поновлення на роботі, внесення до штатного розпису посад залишено без змін. (т.3 а.с.114-136) Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗПП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі.

Враховуючи викладене та те, що вище наведеними рішеннями судів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про поновлення на роботі, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 521/1892/18.

ВС зазначив, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закривленні у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

ВС наголосив, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Верховний Суд зазначає, що невиконання або неналежне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Що стосується позовних вимог про скасування наказів про звільнення суд зазначає наступне.

28.02.2020 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено накази №2/к, №3/к, про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.15-16).

Відповідно до п.1 ч.1ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.3ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації.

Скорочення чисельності та скорочення штату - це різні поняття. Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату - зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій.

Відповідно до ч.1 та ч.3ст.49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

13.12.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій винесено наказ №57/К-1 «Про скорочення штату у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці» (т.1 а.с.63-64), відповідно до якого скорочено штат працівників відділу аерологічних спостережень Чернівецького ЦГМ у кількості 7 одиниць: начальник відділу1 одиниця, інженер -електронік І категорії1 одиниця, технік-аеролог І категорії4 одиниці, газогенераторник ІІ розряду1 одиниця.

В цей ж день 13.12.2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій винесено попередження позивачам про скорочення їх посад та про вивільнення працівників (т.1 а.с.65-74), з якими позивачі ознайомились 13.12.2019 року, що підтверджується підписами позивачів. Крім того, в попередженнях зазначалось про надання письмової згоди на переведення не пізніше 27.02.2020 року. Позивачу ОСОБА_1 у попередженні повідомлено, що запропонувати будь-яку іншу посаду, що відповідає їх кваліфікації немає можливості. Водночас, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам та підтвердження відповідними документами, запропоновані ряд посад.

Позивачу ОСОБА_2 запропоновано посади, а у випадках відмови від переведення на одну із них, при умові відповідності кваліфікаційним вимогам, що підтверджуються відповідними документами, запропоновано ряд інших посад.

13.02.2020 року позивачі звернулись із заявами на ім`я начальника Чернівецького ЦГМ про надання для ознайомлення посадових інструкцій тих посад, які пропонувались, як вакантні в попередженнях (т.1 а.с.107-111).

14.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника Чернівецького ЦГМ із заявою про забезпечення доступу до робочих місць вакантних посад, що були їм запропоновані, з метою ознайомлення з умовами праці, посадовими обов`язками (т.1 а.с.112).

Листом Чернівецького ЦГМ від 18.02.2020 року (т.1 а.с.186) повідомлено позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з його заявою про ознайомлення з робочими місцями вакантних посад на АМСЦ, про необхідність до 20.02.2020 року подати список працівників відділу аерологічних спостережень, які мають намір перевестися на АМСЦ Чернівці.

Судом за з`ясованих в засіданні обставин, встановлено, що позивачі не надали письмової згоди на переведення на інші посади та не повідомили начальника Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про посади, на які бажають перевестись, хоча позивачам було повідомлено про всі вакантні посади на підприємстві та ознайомлено з штатним розписом, який діяв на той момент, оскільки штатний розпис на 2020 рік був затверджений лише 16.03.2020 року, тобто після їх звільнення.

03.02.2020 року Чернівецький обласний центр з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся з поданням до первинної профспілкової організації працівників Чернівецького ЦГМ про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 (т.1 а.с.76-84).

Отже, виходячи з сукупності досліджених доказів та з`ясованих обставин по справі, встановлено, що наказ про поновлення позивачів на роботі винесено 18 вересня 2019 року, копію штатного розпису позивачі отримали 06 грудня 2019 року та 09 грудня 2019 року, а з позовом до суду позивачі звернулися 27 березня 2020 року, що підтверджується поштовим конвертом (т.1 а.с.133), тобто більше ніж через три місяці, належних та допустимих доказів пропуску строку з поважних причин позивачами не надано.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Отже, саме на Чернівецький обласний центр з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій як на роботодавця покладено тягар доведення належного виконання ним вимог частини 3статті 49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі 210/2401/16-ц.

Окрім наведеного, матеріалами справи встановлено, що Рішеннями загальних зборів первинної профспілкової організації працівників Чернівецького центру з гідрометеорології від 13.02.2020року (т.1 а.с.87-106),первинна профспілкова організація не надала згоди на розірвання трудового договору з позивачем ОСОБА_2 по причині скорочення штату, дане рішення не містить правового обґрунтування.

Постановою президії Чернівецької обласної профспілкової організації працівників державних установ №П-24-1 від 11.02.2020 року «Про розгляд подання Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 » (т.1 а.с.85-86), постановлено не давати згоду на звільнення ОСОБА_1 , посилаючись на недотримання вимогст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», однак без зазначення конкретних фактів.

Згідно з ч.3ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Вказані норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються додатково із дотриманням загальних норм.

Відповідно до ч.1ст.43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації)ст.40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною сьомоюстатті 43 КЗпП Українипередбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч.6ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Обґрунтованість рішення профспілкового органу повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України,стаття 3 ЦК України).

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Таким чином, необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 15.01.2020 пославшись на правову позицію, зазначив, що на надання профспілкою згоди на звільнення позивача з посади й акцентувавши увагу на тому, що сам собою факт надання згоди профспілки на звільнення працівника після такого звільнення не є підставою для висновку про його незаконність, також звернув увагу на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід 05.09.2019 р. у справі № 336/5828/16. Отже, у разі звільнення члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП України), так і в разі звільнення члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (ст. 252 КЗпП України), суд має зупинити провадження у справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення; а відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама собою не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки таку згоду або незгоду на звільнення суд може витребувати й під час вирішення трудового спору.

Відповідно дост. 4 Конвенції Міжнародної організації праці "Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця" від 22.06.82 р. № 158трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаних зі здібностями чи поведінкою працівника або викликаних виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Згідно з положеннямист. 7 Конвенціїтрудові відносини з працівником не припиняються з причин, пов`язаних із його поведінкою або роботою, доти, доки йому не нададуть можливість захищатись у зв`язку з висунутими проти нього звинуваченнями, крім випадків, коли від роботодавця не можна обґрунтовано чекати надання працівникові такої можливості.

Відповідачем Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій належними та допустимими доказами доведено, що позивачам були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні на підприємстві на момент їх попередження про вивільнення та до дня розірвання з ними трудових договорів. Обов`язок відповідача полягає у необхідності запропонувати працівникам, які підлягають скороченню, вакантні посади або роботу за відповідною професією чи спеціальністю, іншу вакантну роботу, яку працівники можуть виконувати з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Так, 13 грудня 2019 року Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології, одночасно з попередженнями позивачів про майбутнє звільнення, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 було запропоновано вакантні посади з урахуванням кваліфікації та попереднього досвіду роботи, а також інші роботи на посадах при умові відповідності кваліфікаційним вимогам та підтвердження відповідними документами. Також запропоновано надати письмову згоду на переведення не пізніше 27 лютого 2020 року.

При ознайомленні з попередженням про наступне вивільнення позивачі позивачі зазначили, що їм запропоновані не всі вакантні посади, які існують на час попередження, що спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема, штатним розписом та списками працівників Чернівецького ЦГМ станом на 13 грудня 2019 року на станом на 28 лютого 2020 року.Пропозицій щодо заміщення запропонованих їм вакансій позивачі не прийняли, згоди на їх заняття не надали, з відповідними заявами до керівництва відповідача не зверталися.

Матеріали справи доводять, що відповідач, урахувавши необхідність дотримання інтересів позивача у захисті його трудових прав, вимоги вищенаведених норм матеріального права виконав, повідомивши позивачів про майбутнє звільнення з посад на підставі пункту 1статті 40 КЗпП Українита запропонувавши вакантні на підприємстві посади.Вказані висновки не спростовано належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що Чернівецьким обласним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій при винесенні наказів №2/к, №3/к, про звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було дотримано процедуру винесення вказаних наказів, дані накази є законними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд зазначає, що оскільки накази №2/к, №3/к від 28.02.2020 року про звільнення є чинними та скасуванню не підлягають, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача Чернівецького обласного центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

За висновком Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» «середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати»(постанова Великої Палати Верховного Судувід 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16).

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Якщо роботодавець без поважних причин не видає наказ про поновлення працівника на роботі, це кваліфікується як затримка виконання рішення суду (постанови Верховного Судувід 27 січня 2021 року у справі № 426/5306/17,від 24 січня 2019 року у справі № 760/9521/15-ц; постанова Верховного Суду Українивід 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15). Статтею 236 КЗпП України передбачене право працівника на отримання середнього заробітку за період затримки роботодавцем виконання рішення про поновлення. Відповідне рішення виносить орган, який розглядав спір про поновлення.

Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, не можуть вважатися заробітною платою і кваліфікуватись як плата за виконану роботу та не витікають із трудового договору, оскільки 1) заробітна плата виплачується роботодавцем працівникові за виконану ним роботу; 2) до моменту виконання рішення суду про поновлення трудові відносини не виникають (постанови Верховного Судувід 21 квітня 2021 року у справі 461/1303/19,від 11 березня 2021 року у справі № 760/4080/19,від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15). Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Судувід 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. За вказаними висновками Верховного Суду вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі не є спором про оплату праці. Відтак, «строк звернення до суду з такою вимогою обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто здати видачі наказу про поновлення на роботі» (постанова Верховного Судувід 21 квітня 2021 року у справі 461/1303/19).

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Отже, виходячи з з`ясованих в судвому засіданні обставин та наведеної судової практики, суд вважає, що і в задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статей 76, 81ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки встановлені, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка регулює підстави звільнення від доказування. Згідно з частинами четвертою, шостою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Відповідно до статей 76, 81ЦПКУкраїни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 82 ЦПК України, визначено підстави звільнення від доказування. Згідно з частинами четвертою, шостою цієї статті обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд, окрім наведеного також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"(Віііг Тоща V. Зраіп).

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як учасники справи, як на підставу заявлених вимог, оцінивши належність доказів, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу слід відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.4,12,13,76,77,81,82,89,259,264,265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Чернівецького обласного центру з гідрометеорології (код ЄДРПОУ: 21425063, м. Чернівці вул.. Глінки, 1 м. Чернівці); третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Чернівецька обласна профспілкова організація працівників державних установ у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ: м. Чернівці вул. Соборна, 9) про скасування наказів про звільнення з посади; стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд до Чернівецького апеляційного суду, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргупротягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 27.07.2022 року.

Суддя Слободян Г.М.