Рішення

від 06.06.2022 по справі 640/8847/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2022 року м. Київ № 640/8847/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 (далі також - реєстратор, Позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - Відповідач-1, МЮ України) та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі також - ДП «Національні інформаційні системи», Відповідач-2), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2020 року №160/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити Державному реєстратору Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки строк розгляду скарги ОСОБА_2 від 14.08.2019 на момент її розгляду сплинув. Також відповідачем-1 допущено численні порушення процедури розгляду скарги, що ставить під сумнів повноту, всебічність та об`єктивність прийнятого рішення.

У відзиві на адміністративний позов відповідач-1 не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 01.08.2019 № 48055919, в частині припинення запису про інше речове право № 32650192, та внесення запису про інше речове право № 32650384, з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації, зазначене рішення підлягає скасуванню. В свою чергу, на підставі висновку Комісії від 12.12.2019 прийнято оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 17.01.2020 № 160/5.

Відповідач-2 у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем у позовній заяві взагалі не відображено суть протиправних дій Відповідача-2, та жодним чином не доведено порушення ДП «НАІС» прав, свобод або інтересів Позивача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 01.08.2019 за результатом розгляду заяви № 35247396 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48055919, на підставі якого відкрито розділ № 1885343951245, внесено запис про право власності № 32649692 за державою в особі Саратської районної державної адміністрації Одеської області, внесено та припинено запис про інше речове право № 32650192 за ОСОБА_2 , внесено запис про інше речове право №32650384 за ОСОБА_3 на земельну ділянку.

До Міністерства юстиції України 22.08.2019 за вх. № 29032-33-19 та 09.12.2019 за вх. № 28048-26-19 у порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надійшли скарги ОСОБА_2 та Саратської районної державної адміністрації Одеської області на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2019 № 48055919, прийняте державним реєстратором Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5124584900:01:002:0968.

Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія), за наслідком розгляду поданих скарг, рекомендовано:

- скарги ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року та Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року № П-515 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48055919, в частині припинення запису про інше речове право № 32650192, та внесення запису про інше речове право № 32650384, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1;

- анулювати доступ державному реєстратору Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі висновку Комісії від 12 грудня 2019 року, прийнято оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2020 року № 160/5, яким, у тому числі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48055919, в частині припинення запису про інше речове право № 32650192, та внесення запису про інше речове право № 32650384, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1 та анульовано йому досту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (обов`язок щодо анулювання доступу покладено на відповідача-2).

Не погоджуючись з зазначеним наказом Міністерства юстиції України, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно з доводами позивача порушення процедури прийняття відповідачем-1 оскаржуваного наказу полягає в тому, що позивача, у тому числі, не ознайомлено зі змістом скарги Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року №П-515 та доданих до неї документів. Скаргу ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року отримано позивачем у день засідання Комісії, що позбавило можливості надати усні і письмові пояснення з метою спростування доводів скаржника.

Суд зазначає, що в рамках даної адміністративної справи судом підлягає дослідженню питання виключно щодо дотримання відповідачем при розгляді вказаних скарг, а також прийняття за результатами її розгляду відповідного рішення, вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25 грудня 2015 року.

Водночас надання оцінки правомірності прийняттю рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48055919, в частині припинення запису про інше речове право № 32650192, та внесення запису про інше речове право № 32650384, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1, не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд дійшов висновку, що даний спір є виключно публічно-правовим і його вирішення жодним чином не стосується та не може стосуватися майнових прав та інтересів позивача. Так, в даній адміністративній справі предмет спору жодним чином не стосується майнових прав і спрямований на захист її прав та інтересів у сфері виключно управлінської діяльності відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративний суд має з`ясувати, чи були дії відповідача-1 здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження Міністерства юстиції України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Пунктом 2 Порядку № 1128 встановлено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

До повноважень колегії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації належить розгляд скарги по суті, встановлення наявності чи відсутності обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Процедура розгляду скарги визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1128.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» та «д» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Положеннями ч. 8 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що вичерпний перелік підстав для відмови Міністерством юстиції України та його територіальними органами у задоволенні скарги, серед яких, зокрема: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Так, п. 5 Порядку № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Пунктом 1 Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, встановлено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з п. 10 Положення, Мін`юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено повноваження Міністерства юстиції України, зокрема Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2 Порядку № 1128, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

За приписами п. 9 Порядку № 1128, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Аналізуючи приписи зазначеної вище норми, слід дійти висновку, що при прийнятті висновку Колегія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Колегія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1128, для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів. Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

При цьому, пунктом 11 Порядку № 1128 передбачено, що Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Більше того, п. 12 Порядку № 1128 визначено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

З огляду на вказані пункти 10 та 11 Порядку № 1128, суд вважає, що відповідач зобов`язаний був у визначений спосіб, крім шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України додатково або телефонограмою або засобами електронної пошти повідомити позивача за два дні до розгляду скарги.

При цьому, суд вважає, що позивач не зобов`язаний був здійснювати щоденний моніторинг сайту Міністерства юстиції України щодо розміщення на ньому інформації щодо розгляду скарги, оскільки відповідно до вимог ч. 1 статті 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що позивача повідомлено про розгляд скарг ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року та Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року № П-515 додатково у інший спосіб, ніж розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту.

Матеріали справи містять лише докази направлення позивачу скарги ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року, яка були отримана ним у день засідання Комісії. Доказів направлення позивачу скарги Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року № П-515 матеріали справи не містять.

Отже, позивачем не було подано письмові пояснення по суті скарг, оскільки скаргу ОСОБА_2 від 14 серпня 2019 року отримано позивачем у день засідання Комісії, а скаргу Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року № П-515 позивачем не отримано. Крім того, позиваче не був у визначеному законом порядку повідомлений про дань, час та місце розгляду скарг.

За таких обставин, відповідач-1 належним чином не повідомив позивача про розгляд скарги, що у свою чергу позбавило останнього права на прийняття участі у розгляді скарги, надання своїх пояснень (заперечень) та доказів на їх обґрунтування з метою її повного та об`єктивного розгляду і прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Порушення Міністерством юстиції України Порядку № 1128 (в частині не повідомлення позивача про час та дату розгляду скарги, ненадання йому копії скарги Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року № П-515 з додатками) є самостійною достатньою та необхідною підставою для скасування наказу без перевірки його по суті, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 19 червня 2019 року у справі №826/14385/16, в якій зазначено, що: «Міністерство юстиції України повинно обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрати форму повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Міністерства юстиції України свою позицію щодо доводів скарги».

Як зазначив Верховний Суд, використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку №1128 слово «обов`язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін`юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані.

Недотримання порядку розгляду скарги не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Крім того, як зазначив Верховний Суду в постанові від 18 червня 2020 року у справі №820/1063/17, неповідомлення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням.

У контексті норми п. 11 Порядку №1128 Верховний Суд в постанові від 18 червня 2020 року у справі №820/1063/17 дійшов висновку, що обставини належного повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні відповідної комісії, сприяють належному виконанню відповідачем своїх функцій та мають істотне значення для вирішення скарги. З огляду на передбачені законом вимоги, встановивши, що скаржника, суб`єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або йому не надіслано скарги, комісія не має законних підстав розглядати скаргу по суті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 822/1874/17 (провадження №К/9901/15719/18).

Таким чином, Міністерство юстиції України повинне вдаватись до розумних і необхідних заходів для розгляду скарги і забезпечення прав учасників реєстраційних відносин.

Недотримання порядку розгляду скарги у вимірі сказаного, мети, значення і призначення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за наслідками якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора чи суб`єкта державної реєстрації прав, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Отже, неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 826/9791/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 826/13305/17, від 18 червня 2020 року у справі №820/1063/17.

Як вже зазначалось, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем-1 заінтересованої особи (позивача у даній справі) про розгляд відповідної скарги у визначений законом спосіб.

Тому, оскаржуваний наказ не підлягає перевірці по суті встановлених ним обставин, тобто результатів перевірки скарги, оскільки позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді скарги є істотним порушенням процедури розгляду скарги, яке ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, що є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що не повідомлення всіх учасників до розгляду скарги та не витребування (не перевірення) всіх доказів призвело до того, що відповідачем-1 належним чином не встановлено всі фактичні обставини та, відповдіно, прийнято передчасне рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що під час розгляду скарги відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а саме: вимоги пунктів 9-12 Порядку № 1128.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є, в тому числі, правомірність п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 17 січня 2020 року №160/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року №48055919, в частині припинення запису про інше речове право № 32650192, та внесення запису про інше речове право № 32650384, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення відповідача в наведеній частині стосується прав та інтересів виключно тих осіб, які наділені майновими правами щодо об`єкта здійснення відповідної реєстраційної дії, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію безпосередньо впливає на їх права та інтереси у відношенні до цього майна.

Водночас, обставина скасування такого рішення державного реєстратора не встановлює, змінює чи припиняє справа та обов`язки самого державного реєстратора, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Враховуючи в сукупності встановлені вище обставини, обгрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу відповідача-1 від 17 січня 2020 року №160/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень» виключно в частині анулювання позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, відповідно, похідні від них вимоги щодо зобов`язання відносити такий доступ.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 17 січня 2020 року №160/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень» в частині анулювання державному реєстратору Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Зобов`язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» відновити державному реєстратору Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь державного реєстратора Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят одна гривня 00 копійок).

Позивач: Державний реєстратор Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач-1: Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622).

Відповідач-2: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» (04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 4; код ЄДРПОУ 39787008).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Н.М. Клименчук