Рішення

від 12.06.2022 по справі 640/10108/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Вн. №27/327

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року м. Київ № 640/10108/19

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньСуддя О.В.Головань

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.03.2019 року №35820-5606-1031 на суму 33 249,00 грн., №35818-5606-1031 на суму 27241,77 грн., №35819-5606-1031 на суму 27 592,24 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних матеріалів без виклику сторін.

24.07.2019 р. надано відзив на позов.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 01.01.2017 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІІ групи.

25.02.2019 р. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано запис про припинення підприємницької діяльності; реєстрація платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 була анульована.

28.03.2019 р. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 01.01.2017 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Також ним подано заяву про застосування до нього з 28.03.2019 р. спрощеної системи оподаткування, і 28.03.2019 р. його було зареєстровано платником єдиного податку ІІІ групи (витяг з Реєстру платників єдиного податку від 01.04.2019 р. №1926533401545).

07.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення -

№35820-5606-1031, згідно з яким відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_2 нараховано зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 33 249,00 грн. за 2017 р.;

№35818-5606-1031, згідно з яким відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_2 нараховано зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 2724,77 грн. за 2018 р.;

№35819-5606-1031, згідно з яким відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України ОСОБА_2 нараховано зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 27 592,24 грн. за 2019 р.

За результатами розгляду скарги рішенням ДФС України від 24.05.2019 р. №23886/6/99-99-11-05-01-25 скарга позивача залишена без розгляду.

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними з таких підстав.

Позивач посилається, що його звільнено від сплати земельного податку за 2017-2019 роки як фізичну особу-підприємця відповідно до аб. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України.

Також позивач зазначає, що земельні ділянки у Макарівському районі Київської області, що знаходяться у його власності, використовуються виключно у господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме - для вирощування саджанців хвойних порід, подальше їх використання у роботах з ландшафтного дизайну та ремонту, про що свідчать подані податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи позивача як платника податку 3 групи №62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019 р.

Відповідач - Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Київській області - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до відомостей інформаційної системи ДФС та наявної інформації в ІС "Податковий блок" позивач володіє земельною ділянкою на території Забуянської сільської ради загальною площею 20,8 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі наданих рішень Забуянської сільської ради від 01.12.2015 р. №13-3-VII, від 27.06.2018 р. №234-25-VII визначено ставку земельного податку - 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, на підставі яких і було визначено податкове зобов`язання з земельного податку позивачу.

Також відповідач посилається на акт обстеження земельної ділянки від 04.04.2019 р. №02-21/106, згідно з яким належна позивачу земельна ділянка не обробляється , заросла місцями самосіяними саджанцями сосни, берези, дикої груші.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на 07.03.2019 р.) земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У ст. 126 Земельного кодексу України зазначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

П. 286.5 ст. 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Ст. 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Законодавчо встановлений коефіцієнт індексації грошової оцінки землі тягне за собою автоматичну зміну розміру плати за землю. При цьому, визначена нормативно-грошова оцінка землі не змінюється, а лише індексується на відповідний коефіцієнт.

За таких обставин, розмір земельного податку з фізичних осіб, в будь-якому випадку повинен бути проіндексований згідно правил статей 271 та 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.2 ст. 291 цього Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У п. 269.2 ст. 269 Податкового кодексу України передбачено, що особливості справляння земельного податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

В даному випадку оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено щодо позивача як власника земельної ділянки на території Забуянської сільської ради загальною площею 20,8 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що позивачем не заперечується.

Також підтверджується матеріалами справи наявність у позивача протягом 2017р. по 28.03.2019 р. статусу фізичної особи-підприємця, що за умови використання ним земельної ділянки для провадження господарської діяльності є підставою для звільнення його від сплати земельного податку.

Проте, матеріалами справи саме вказаний факт і не підтверджується, а саме.

Позивач посилається на ту обставину, що земельна ділянка використовується ним для вирощування саджанців хвойних порід, подальше їх використання у роботах з ландшафтного дизайну та ремонту, про що свідчать подані податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи позивача як платника податку 3 групи №62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019 р.

З вказаного приводу суд зазначає, що відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надані позивачем витяги) містить такий вид діяльності позивача як 81.30 Надання ландшафтних послуг, проте, будь-які інші докази використання ним земельної ділянки для провадження господарської діяльності в матеріалах справи відсутні.

Зокрема, податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи позивача як платника податку 3 групи №62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019 р. підтверджують факт отримання позивачем прибутку від господарської діяльності, проте, не містять інформації про види господарської діяльності, що провадилася позивачем для отримання прибутку.

Будь-яких інших доказів отримання прибутку саме внаслідок укладення договорів, пов`язаних з продажем/наданням послуг внаслідок використання земельної ділянки, позивачем не надано; зафіксований у акті обстеження земельної ділянки від 04.04.2019 р. №02-21/106 той факт, що належна позивачу земельна ділянка не обробляється, заросла місцями самосіяними саджанцями сосни, берези, дикої груші, позивачем не спростований.

Ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним вимогам.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 13.06.2022 р.