Постанова

від 28.11.2022 по справі 640/10108/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10108/19 Головуючий у І інстанції - Головань О.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 07 березня 2019 року № 35820-5606-1031 на суму 33 249,00 грн, № 35818-5606-1031 на суму 27241,77 грн, № 35819-5606-1031 на суму 27 592,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що земельні ділянки у Макарівському районі Київської області, що знаходяться у його власності, використовуються виключно у господарській діяльності з метою отримання прибутку, а саме - для вирощування саджанців хвойних порід, подальше їх використання у роботах з ландшафтного дизайну та ремонту, про що свідчать подані податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи Позивача як платника податку 3 групи № 62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу від 16 серпня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Також, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, я якій Позивач просив відхилити викладені Відповідачем у відзиві заперечення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у справі № 640/10108/19 - скасувати повністю, і ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити повністю.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку ІІІ групи.

07.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 35820-5606-1031, яким, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, Позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 33 249,00 грн за 2017 рік;

- № 35818-5606-1031, яким, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, Позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 2 724,77 грн за 2018 рік;

- № 35819-5606-1031, яким, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, Позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб в розмірі 27 592,24 грн за 2019 рік;

Вважаючи, що земельний податок за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано неправомірно, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи Позивача як платника податку 3 групи № 62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019 підтверджують факт отримання Позивачем прибутку від господарської діяльності, проте, не містять інформації про види господарської діяльності, що провадилася Позивачем для отримання прибутку.

Будь-яких інших доказів отримання прибутку саме внаслідок укладення договорів, пов`язаних з продажем/наданням послуг внаслідок використання земельної ділянки, Позивачем не надано; зафіксований у акті обстеження земельної ділянки від 04.04.2019 № 02-21/106 той факт, що належна Позивачу земельна ділянка не обробляється, заросла місцями самосіяними саджанцями сосни, берези, дикої груші, Позивачем не спростований.

Таким чином, у суду першої інстанції відсутні підстави для висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з п.п. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно абз. 1 п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 цього Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

При розгляді апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на положення пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, якими передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок, Позивач володіє земельними ділянками за кадастровими номерами 3222782300:05:002:0079, 3222782300:05:002:0080, 3222782300:05:002:0081, 3222782300:05:002:0082, на території Забуянської сільської ради загальною площею 20,8 га з цільовим призначенням - 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Зазначене також підтверджується відомостями інформаційної системи «Податковий блок» Позивача.

На підставі наданих рішень Забуянської сільської ради від 01.12.2015 № 13-3-VII, від 27.06.2018 № 234-25-VII визначено ставку земельного податку - 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі, на підставі яких і було визначено податкові зобов`язання з земельного податку Позивачу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Позивача протягом 2017 по 28.03.2019 статусу фізичної особи-підприємця, що за умови використання ним земельної ділянки для провадження господарської діяльності є підставою для звільнення його від сплати земельного податку.

Суд першої інстанції вказав, що податкові декларації платника єдиного податку за 2017-2019 роки та довідка про доходи Позивача як платника податку 3 групи № 62210/Л/26-15-53-07 від 20.05.2019 підтверджують факт отримання Позивачем прибутку від господарської діяльності, проте, не містять інформації про види господарської діяльності, що провадилася Позивачем для отримання прибутку. Будь-яких інших доказів отримання прибутку саме внаслідок укладення договорів, пов`язаних з продажем/наданням послуг внаслідок використання земельної ділянки, Позивачем не надано.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, судом першої інстанції, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін документів та інформації з власної ініціативи, яка стала підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем до апеляційної скарги додано договір на виконання ремонтних робіт від 11.07.2017 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Файн Кат Медіа» та акт надання послуг від 25.10.2017 № 1, відповідно до яких Позивач здійснив постачання та висадку Замовнику 20 саджанців сосни.

Також згідно договору на виконання ремонтних робіт від 14.04.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», акта надання послуг від 08.05.2018 № 2 Позивач здійснив постачання та висадку Замовнику 42 саджанців сосни.

Крім того, відповідно до договору поставки від 03.02.2019, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , видаткових накладних № 1, 6, 7, 8, Позивач здійснив постачання Замовнику 475 саджанців сосни, 190 саджанців ялинок.

Таким чином, Позивачем підтверджено належними доказами, що він використовував земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222782300:05:002:0079, 3222782300:05:002:0080, 3222782300:05:002:0081, 3222782300:05:002:0082 у 2017-2019 роках у власній господарській діяльності.

Також судом першої інстанції зазначено, що у акті обстеження земельної ділянки від 04.04.2019 № 02-21/106 зафіксований той факт, що належна Позивачу земельна ділянка не обробляється, заросла місцями самосіяними саджанцями сосни, берези, дикої груші, що Позивачем не спростовано.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано Акт обстеження від 04.04.2019 № 02-21/106, відповідно до якого Сільський голова Забуянської сільської ради Герасименко Михайло Юрійович, Секретар Забуянської сільської ради Поденко Валентина Олександрівна, Депутат Забуянської сільської ради Пірнач Ядвіга Валентинівна, Голова земельної комісії Савченко Катерина Миколаївна провели обстеження земельної ділянки, розміщеної в с. Соболівка Макарівського району Київської області, яка належить ОСОБА_1 , розміром 20,8 га, та встановили, що земельна ділянка не обробляється заросла місцями самосіяними саджанцями сосни, берези, дикої груші.

До вказаного Акта обстеження додано 6 фото.

Проте, з наданих Відповідачем фото не можливо ідентифікувати фотозйомка якої саме земельної ділянки здійснювалась, на фото не зазначено дати здійснення зйомки.

Крім того, в Акті обстеження не зазначено дату та період проведення обстеження, не вказано кадастрові номера земельних ділянок, на яких проводилось обстеження.

Також, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з актів наданих послуг, видаткових накладних, постачання саджанців відбувалось до 04.04.2019, у зв`язку з чим на момент проведення обстеження переважна більшість саджанців вже була зібрана та реалізована.

Таким чином, Відповідач, які суб`єкт владних повноважень, не підтвердив належними доказами, що Позивач не використовував у власній господарській діяльності земельні ділянки із кадастровими номерами: 3222782300:05:002:0079; 3222782300:05:002:0080; 3222782300:05:002:0081; 3222782300:05:002:0082.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що вказане є підставою для звільнення Позивача від сплати земельного податку.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 35820-5606-1031, № 35818-5606-1031, № 35819-5606-1031 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року - скасувати, прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07 березня 2019 року № 35820-5606-1031 на суму 33 249,00 грн, № 35818-5606-1031 на суму 27 241,77 грн, № 35819-5606-1031 на суму 27 592,24 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко