Постанова

від 21.08.2022 по справі 520/874/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2022 р. Справа № 520/874/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.12.21 по справі № 520/874/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА+"

до Головного управління ДПС України в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003251403 від 23.08.2018, №00003261403 від 23.08.2018 та №00003271403 від 23.08.2018, прийняті на підставі акту перевірки № 2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомленнярішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2019, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003251403 від 23.08.2018 з податку на додану вартість в загальному розмірі 4063100 (чотири мільйони шістдесят три тисячі сто) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003261403 від 23.08.2018 з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 3565931 (три мільйони п`ятсот шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 00 коп.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00003271403 від 23.08.2018 з податку на прибуток в загальному розмірі 415400 (чотириста п`ятнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.05.2021 по справі №520/874/19 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 прийнято адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №00003251403, №00003261403 та №00003271403 від 23.08.2018, прийняті на підставі акту перевірки № 2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехніка +" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 19210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку ТОВ «СХІД-ОПТ ТОРГ», ТОВ «НОЙ ТРЕЙД», ТОВ «ГРЕЙС ТРЕЙД», ТОВ «ЦЕНТРТОРГ ЮГ», ТОВ «ТЕК ЮГ», ТОВ «ТОРГОПТ-СК», ТОВ «ВИОЛЕНТ ЮГ», ТОВ «ЛЕОНС», ТОВ «ДИМАКС ЮГ», ТОВ «МЕГАПОЛИС ЮГ» при відсутності основних засобів, незначної кількості штатних працівників, територіальної віддаленості не мало можливості здійснювати господарську діяльність , результати якої відображені у фінансовій та податковій звітності підприємства, а здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат по ланцюгу поставки.

Також представник відповідача зазначає, що за результатами аналізу наявної інформації та наданих до перевірки ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА+» документів встановлено відсутність факту підтвердження реального здійснення ТОВ «СХІД-ОПТ ТОРГ», ТОВ «НОИ ТРЕИД», ТОВ «ГРЕИС ТРЕИД», ТОВ «ЦЕНТРТОРГ ЮГ», ТОВ «ТЕК ЮГ», ТОВ «ТОРГОПТ-СК», ТОВ «ВИОЛЕНТ ЮГ», ТОВ «ЛЕОНС», ТОВ «ДИМАКС ЮГ», ТОВ «МЕГАПОЛИС ЮГ» господарських операцій з реалізації товарів (робіт/послуг) підприємству ТОВ«СПЕЦТЕХНІКА+» .

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що аналізом наданих до перевірки первинних документів та наявних баз даних по взаємовідносинах ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА+» з вищенаведеними підприємствами-постачальниками встановлено: відсутність підтвердження фактичних обставин здійснення господарських операцій з придбання товарів та послуг (в договорах та товарно- транспортних накладних не зазначені конкретні адреси навантаження товарів, в накладних та ТТН не зазначені довіреності на отримання товарів, відсутня інформація про навантажувально-розвантажувальні роботи, час вибуття, прибуття та простою автотранспорту, акти виконаних робіт не містять інформації про використані запчастини та матеріали, не надано інформації про конкретизацію отриманих робіт (послуг)); відсутність підтвердження подальшого використання ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА+» придбаних товарів (робіт, послуг); відсутність підтвердження фактів (законного джерела) походження товарів та реальності отриманих робіт, послуг (номенклатура придбаних постачальниками за даними ЄРПН товарів не відповідає номенклатурі поставлених на адресу ТОВ`СПЕЦТЕХНІКА+» товарів, відсутність реальних можливостей постачальників для виконання робіт, послуг).

На переконання представника відповідача, за умов відсутності підтвердження факту реального здійснення операцій з постачання товарів (робіт, послуг) вищеозначеними контрагентами ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА+» , складені за результатами даних операцій документи, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляціного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Спецтехніка +" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 38157851.

Видами діяльності позивача, в тому числі, є 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ "Спецтехніка +" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Результати перевірки оформлені актом №2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме:

- по податку на прибуток: п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.6, п.11 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31 грудня 1999 року №318, положень ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2866338,00 грн, у тому числі за 2015 рік - на 67966,00 грн, за 2016 рік - на 328072,00 грн, за 2017 рік - на 2470300,00 грн, з них за 2-й квартал 2017 року - 2470300,00 грн, та завищено від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на 415400,00 грн за 2017 рік;

- по податку на додану вартість: п.п.44.1 ст.44, п.п.14,1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, загальну суму 3250480,00 грн, в тому числі за жовтень 2015 - на 30869,00 грн, за листопад 2015 - на 36324,00 грн, за грудень 2015 - на 4097,00 грн, за лютий 2016 - на 4227,00 грн, за листопад 2016 - на 364525,00 грн, за травень 2017 - на 2511271,00 грн, за червень 2017 - на 267278,00 грн, за липень 2017 на 31889,00 грн.

З вказаного акту перевірки вбачається, що підставою для зафіксованих порушень слугував висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

На підставі висновків акту перевірки №2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00003251403 від 23.08.2018 з податку на додану вартість, яким збільшено суму податкового зобов`язання в розмірі 3250480,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 812620,00 грн;

- № 00003261403 від 23.08.2018 з податку на прибуток приватних підприємства, яким збільшено суму податкового зобов`язання в розмірі 2866338,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 699593,00 грн;

- № 00003271403 від 23.08.2018 з податку на прибуток, яким зменшено суму податкового зобов`язання в розмірі 415400,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Грейс Трейд", ТОВ "Центрторг ЮГ", ТОВ "ТЕК-ЮГ", ТОВ "Торопт СК", ТОВ "Виолент ЮГ", ТОВ "Леонс", ТОВ "Димакс ЮГ", ТОВ "Мегаполис ЮГ".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 30.09.2015 між ТОВ "Спецтехніка +" (покупець) та TOB "СХІД-ОПТ-ТОРГ" (постачальник) укладено договір поставки № 30-09-П, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору в загальному вартість розмірі 273106,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 45517,67 грн (1т. а.с.188-190).

Виконання вказаного договору підтверджується видатковою накладною № РН-021003 від 02.10.2015 на загальну суму 273106,00 грн, в т.ч ПДВ 45517,67 грн та податковою накладною № 11 від 02.10.2015 на загальну суму 273106,00 грн, в т.ч ПДВ 45517,67 грн (1т. а.с.1191-192).

10.11.2015 між ТОВ "Спецтехніка +" (покупець) та TOB "СХІД-ОПТ-ТОРГ" (постачальник) укладено договір поставки № 10/11-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), а покупець прийняти у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору в загальному розмірі 20000,00 грн, в т.ч. ПДВ -3333,33 грн (1т. а.с.193-195).

Виконання вказаного договору підтверджується видатковою накладною № РН-111102 від 11.11.2015 на загальну суму 20000,00 грн, в т.ч ПДВ 3333,33 грн та податковою накладною № 8 від 11.11.2015 на загальну суму 20000,00 грн, в т.ч ПДВ 3333,33 грн (1т. а.с.196-197).

20.10.2015 між ТОВ "Спецтехніка +" (покупець) та TOB "СХІД-ОПТ-ТОРГ" (постачальник) укладено договір поставки № 20/10-1, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 160000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 26666,67 грн (1т. а.с.198-200).

Виконання вказаного договору підтверджується:

- видатковими накладними № РН-281003 від 28.10.2015 на загальну суму 130000,00 грн, в т.ч. ПДВ 21666,67 грн та № РН-041102 від 04.11.2015 на загальну суму 30000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5000,00 грн;

- податковими накладними: № 81 від 28.10.2015 на загальну суму 130000,00 грн, в т.ч. ПДВ 21666,67 грн, № 2 від 04.11.2015 на загальну суму 30000,00 грн, в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Здійснення оплати по зазначеним вище договорам підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за наступні періоди: 21.10.2015, 22.10.2015, 27.10.2015, 04.11.2015, 12.11.2015.

Судом першої інстанції встановлено, що частина товару реалізована підприємством ТОВ "Торговий будинок "Спецтехніка" згідно договору поставки №20-11-ЗЧ від 20.11.2015, що підтверджується відповідною видатковою накладною № 20 від 20.11.2015. Оплата за вказаний товар підтверджується відповідними банківськими виписками.

Інший товар - використаний в господарській діяльності позивача, а саме при проведенні передпродажної підготовки реалізуємих підприємством транспортних засобів, що підтверджується відповідними актами списання товарів, видатковими накладними, договорами, банківськими виписками (т. 1 - а.с. 228-250, т.2 1-165).

09.11.2016 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Ной Трейд" (постачальник) укладено договір поставки № 09/11-16, згідно умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 2187148,39 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 364524,73 грн (2т. а.с. 166-169).

Виконання вказаного договору підтверджується:

- видатковими накладними № 161110-004 від 10.11.2016, № 161111-001 від 11.11.2016, № 161111-003 від 11.11.2016, № 161114-02 від 14.11.2016, № 161115-001 від 15.11.2016, № 161116 -002 від 16.11.2016, № 161117-001 від 17.11.2016, № 161117-002 від 17.11.2016, № 161118-001 від 18.11.2016, № 161118-002 від 18.11.2016 на загальну суму 2187148,39 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 364524,73 грн;

- податковими накладними: № 246 від 10.11.2016, № 204 від 11.11.2016, № 241 від 11.11.2016, № 205 від 14.11.2016, № 206 від 15.11.2016, № 207 від 16.11.2016, № 242 від 17.11.2016, № 243 від 17.11.2016, № 244 від 18.11.2016, № 245 від 18.11.2016.

Здійснення оплати по вказаним вище договорам підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за наступні періоди: 28.11.2016, 29.11.2016.

З матеріалів справи встановлено, що товар, придбаний позивачем в ТОВ "Ной Трейд" був використаний позивачем в господарські діяльності, а саме, при проведенні передпродажної підготовки реалізуємих підприємством транспортних засобів, що підтверджується відповідними актами списання товарів, видатковими накладними, договорами, банківськими виписками (т. 200 -250, т.3 1-83).

24.04.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Грейс Трейд" (постачальник) укладено договір поставки № 24/04-К, згідно умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (коток дорожній), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 2750000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 458333,33 грн (3т. а.с. 84-86).

Виконання вказаного договору підтверджується: видатковою накладною № 0000341 від 02.06.2017 на загальну суму 2750000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 458333,33 грн, актом приймання-передачі транспортного засобу від 02.06.2017, податковими накладними № 89 від 31.05.2017, № 1 від 01.06.2017, № 2 від 02.06.2017, товарно-транспортною накладною № Р119 від 01.06.2017

Здійснення оплати по даному договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за наступні періоди: 31.05.2017, 01.06.2017, 02.06.2017, 06.06.2017.

Придбаний у вищевказаного контрагента товар був використаний позивачем в подальшій господарській діяльності, що підтверджується договором № 24/04/2017-3 від 24.04.2017, актом приймання передачі транспортного засобу від 06.06.2017, видатковою накладною № 31 від 06.06.2017, податковою накладною № 1 від 09.06.2017.

17.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Центрторг ЮГ" (постачальник) укладено договір поставки № 17/05-Ф, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 2289301,17 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 381550,20 грн. (3т. а.с. 105-108).

Виконання вказаного договору підтверджується:

- видатковими накладними № 18-05-1 від 18.05.2017, № 19-05-1 від 19.05.2017, № 19-05-2 від 19.05.2107, № 19-05-3 від 19.05.2017, № 26-05-5 від 26.05.2017, № 26-05-6 від 26.05.2017, № 26-05-7 від 26.05.2017, № 26-05-8 від 26.05.2017, № 29-05-1 від 29.05.2017 на загальну суму 2 289301,17 грн, в т.ч. ПДВ 20 %- 381 550,20 грн;

- податковими накладними: № 40 від 18.05.2017, № 60 від 19.05.2017, № 61 від 19.05.2017, № 62 від 19.05.2017, № 160 від 26.05.2017, № 161 від 26.05.2017, № 162 від 26.05.2017, № 163 від 26.05.2017, № 187 від 29.05.2017.

Здійснення оплати по даному договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за наступні періоди: 26.06.2017, 27.06.2017, 29.06.2017.

Товар, придбаний позивачем у вказаного контрагента був використаний в господарські діяльності підприємства, що підтверджується актами списання товарів № 16 від 30.05.2018, договором поставки № КП 02.05-01 від 02.05.2018, видатковою накладною № 14 від 31.05.2018, актом списання товарів № 16 від 30.05.2018, виписками банку.

17.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "ТЕК ЮГ" (постачальник) укладено договір поставки № 17/05-ТЮ, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 2018 474,21 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 336412,37 грн (3т. а.с. 138-140).

Виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами:

- видатковими накладними № 19-05- ТЮ-1 від 19.05.2017, № 19-05-ТЮ-2 від 19.05.2017, № 19-05-ТЮ-З від 19.05.2107, № 19-05-ТЮ-4 від 19.05.2017, № 23-05-ТЮ-1 від 23.05.2017, № 23-05-ТЮ-2 від 23.05.2017, № 23-05-ТЮ-3 від 23.05.2017, № 23-05-ТЮ-4 від 23.05.2017 на загальну суму 2018474,21 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 336412, 37 грн.

- податковими накладними № 60 від 19.05.2017, № 61 від 19.05.2017, № 62 від 19.05.2017, № 63 від 19.05.2017, № 101 від 23.05.2017, № 102 від 23.05.2017, № 103 від 23.05.2017, № 104 від 23.05.2017, № 187 від 29.05.2017.

Здійснення оплати по даному договору підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за 12.06.2017.

23.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Торгопт-СК" (постачальник) укладено договір поставки № 23/05-Ф, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 1502547,60 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 250424,60 грн (3т а.с. 160-162).

Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними: № 25-05-1 від 25.05.2017, № 25-05-2 від 25.05.2017, № 26-05-1 від 26.05.2107, № 26-05-2 від 26.05.2017, № 26-05-3 від 26.05.2017, № 26-05-4 від 26.05.2017 на загальну суму 1502 547,60 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 250424,60 грн.

- податковими накладними № 140 від 25.05.2017, № 141 від 25.05.2017, № 165 від 26.05.2017, № 166 від 26.05.2017, № 167 від 26.05.2017, № 168 від 26.05.2017.

22.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (замовник) та ТОВ "Торгопт-СК" (виконавець) укладений договір про надання послуг № 22/05-В, згідно з умовами якого, виконавець взяв на себе зобов`язання щодо проведення технічного огляду, передпродажної підготовки та дообладнання автопідйомника автоматичного гідравлічного ТК-G-NextAGP 20К (3т. а.с. 175-177).

Факт наданих за даним договором послуг підтверджується відповідними актами наданих послуг № 23-05-1 від 23.05.2017 та № 23-05-2 від 23.05.2017 на загальну суму 493800,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 82300,00 грн, податковими накладними № 102 від 23.05.2017 та № 103 від 23.05.2017.

Здійснення оплати по вказаним договорам з ТОВ "Торгопт-СК" підтверджується банківськими виписками за наступні періоди: 27.06.2017, 29.06.2017, 30.06.2017, 03.07.2017, 15.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Виолент ЮГ" (постачальник) укладено договір поставки № 15/05-ЗЧМ, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 1984524,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 330754,00 грн (3т. а.с. 185-187).

Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними № ВЮ-18/05-1 від 18.05.2017, № ВЮ-18/05-2 від 18.05.2017, № ВЮ-18/05-3 від 18.05.2107, № ВЮ-18/05-4 від 18.05.2017, № ВЮ-25/05-1 від 25.05.2017, № ВЮ-25/05-2 від 25.05.2017, № ВЮ-25/05-3 від 25.05.2017, № ВЮ-25/05-4 від 25.05.2017 на загальну суму 1984524,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 330754,00 грн;

- податковими накладними: № 41 від 18.05.2017, № 42 від 18.05.2017, № 43 від 18.05.2017, № 44 від 18.05.2017, № 140 від 25.05.2017, № 141 від , № 142 від 25.05.2017, № 145 від 25.05.2017.

Здійснення оплати по даному договору підтверджується банківськими виписками за наступні періоди: 03.07.2017, 04.07.2017.

16.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Леонс" (постачальник) укладено договір поставки № 16/05-ЗМ, згідно умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 998129,50 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 166354,93 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними доказами:

- видатковими накладними № 41 від 17.05.2017, № 39 від 17.05.2017, № 42 від 17.05.2017, № 40 від 17.05.2017 на загальну суму 998129,50 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 166354,93 грн;

- податковими накладними: № 20 від 17.05.2017, №21 від 17.05.2017, № 22 від -17.05.2017, № 23 від 17.05.2017, № 26 від 17.05.2017, № 43 від 18.05.2017.

Також, в процесі здійснення господарської діяльності між ТОВ "Спецтехніка+" (замовник) та ТОВ "Леонс" (виконавець) укладено договір № 14/05-Д від 14.05.2017, згідно з умовами якого, виконавець взяв на себе зобов`язання щодо проведення діагностики, налаштування, регулювання автомобілю TK-G-NextAGP 20К, встановленню КОМ на автомобіль TK-G-NextAGP 20К, встановлення надрамника з гідрообладнанням, дооснащення автопідйомника автомобілю гідравлічного TK-G- NextAGP 20К (3т. а.с. 207-210).

Факт наданих за даним договором послуг підтверджується відповідними актами наданих послуг № 46 від 22.05.2017 та № 45 від 22.05.2017 на загальну суму 410820,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 68470,00 грн, податковими накладними № 83 від 22.05.2017 та № 84 від 22.05.2017.

Здійснення оплати по вказаним договорам з ТОВ "Леонс" підтверджується банківськими виписками за наступні періоди: 08.06.2017, 09.06.2017, 12.06.2017, 13.06.2017, 14.06.2017, 26.06.2017, 27.06.2017.

16.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Димакс-Юг" (постачальник) укладено договір поставки № 16/05-1 відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі, визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 1944240,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 324040,00 грн (3т. а.с. 221-223).

Виконання вказаного договору підтверджується:

- видатковими накладними № 17/05-Д-1 від 17.05.2017, № 17/05-Д-2 від 17.05.2017, № 17/05-Д-З від 17.05.2107, № 17/05-Д-5 від 17.05.2017, № 25/05-Д-1 від 25.05.2017, № 25/05-Д-2 від 25.05.2017, № 25/05-Д-З від 25.05.2017, № 25/05-Д-4 від 25.05.2017 на загальну суму 1944240,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 324040,00 грн;

- податковими накладними: № 21 від 17.05.2017, № 22 від 17.05.2017, № 23 від 17.05.2017, № 24 від 17.05.2017, № 140 від 25.05.2017, № 141 від 25.05.2017, № 143 від 25.05.2017, № 144 від 25.05.2017.

Здійснення оплати по вказаним договором підтверджується банківськими виписками за наступні періоди: 04.07.2017, 05.07.2017.

19.05.2017 між ТОВ "Спецтехніка+" (покупець) та ТОВ "Мегаполис ЮГ" (постачальник) укладено договір поставки № 19/05-Ф, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар (автозапчастини), у кількості та номенклатурі, визначений у п.2.2 даного договору , а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору на загальну суму 969712,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 161618,17 грн.

Виконання даного договору підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними № 19/05-Ф-1 від 22.05.2017, № 19/05-Ф-2 від 22.05.2017, № 19/05-Ф-З від 22.05.2017, № 19/05-Ф-4 від 22.05.2017 на загальну суму 969712,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 161618,17 грн;

- податковими накладними: № 80 від 22.05.2017, № 81 від 22.05.2017, № 82 від 22.05.2017, № 83 від 22.05.2017.

Також, в процесі здійснення господарської діяльності між ТОВ "Спецтехніка+" (замовник) та ТОВ "Мегаполис ЮГ" (виконавець) укладено договір № 12/05-Д від 12.05.2017, згідно з умовами якого, виконавець взяв на себе зобов`язання щодо проведення дообладнання автомобілю FA3-21R22-50, проведенню техогляду а/м TA3-21R22-50, проведенню передпродажної підготовки а/м FA3-21R22-50, дообладнанню а/м НОМЕР_1 , проведенню техогляду та передпродажної підготовки а/м MA3-6312C3525-010.

Факт наданих за даним договором послуг підтверджується відповідними актами наданих послуг № 12-05-Д-1 від 16.05.2017, № 12-05-Д-2 від 17.05.2017, № 12-05-Д-З від 18.05.2017, № 12-05-Д-4 від 18.05.2017 на загальну суму 941640,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 159940,00 грн, податковими накладними № 7 від 16.05.2017, № 20 від 17.05.2017, № 42 18.05.2017, № 43 від 18.05.2017.

Здійснення оплати по вказаним договорам з ТОВ "Мегаполис ЮГ" підтверджується банківськими виписками за наступні періоди: 03.07.2017 та 04.07.2017.

Крім того, на подальшу реалізацію товарів за вказаними вище контрагентами позивачем надано до суду акти списання товарів, договори, видаткові накладні, банківські виписки (т. 4 а.с. 37-216).

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Приписами ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Проте, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно нереальності здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами, у зв`язку з неможливістю постачання ним ТМЦ по ланцюгу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань.

Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Водночас, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів наголошує, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а, адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження №К/9901/47242/18 та ін.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що підприємство позивача порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт/послуг.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження факту реальності вчинення вказаних вище правочинів, в частині підтвердження походження товару, які поставлялися на адресу підприємства позивача, останнім були направлено ряд запитів до своїх контрагентів, у зв`язку з проведенням документальної перевірки, та контрагентами підприємства позивача надано копії видаткових накладених, якими підтверджується придбання контрагентами поставленого на адресу ТОВ «СПЕЦТЕХНІКА +» товару у ТОВ «АГРОТРЕЙД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40267732). Копії цих документів надавалися під час проведення перевірки та надані позивачем до суду.

Таким чином, наданими позивачем документами первинного бухгалтерського обліку підтверджується рух ТМЦ від постачальників до покупця, факт оплати за поставлений товар та надані послуги, його походження та подальшого використання у господарській діяльності, з урахуванням видів діяльності підприємства позивача.

Надані позивачем видаткові накладні містять назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому є належними доказами факту отримання ТМЦ/надання послуг.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно неможливості здійснення господарських операцій, у зв`язку з відсутністю у контрагентів відповідних трудових ресурсів, колегія суддів зазначає, що контрагенти підприємства позивача не позбавлені залучати під час здійснення своєї діяльності осіб до виконання певних робіт на підставі цивільно-правових угод. При цьому, не надання позивачем таких угод під час проведення перевірки окремо не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки такі угоди не є документами первинного бухгалтерського обліку та не повинні бути в наявності підприємства позивача.

Щодо дводів апеляційної скарги відповідача стосовно узагальнення податкової інформації, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічної звірки, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Зокрема посилання контролюючого органу на наявність акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь - які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між ТОВ Спецтехніка+ та контрагентами, визнані судом недійсними, а тому відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в Узагальненнях Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суд по справі №К/9901/1424/18 від 20.03.2018 та по справі № К/9901/1514/18 від 13.03.2018, де вказано, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає, що за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Грейс Трейд", ТОВ "Центрторг ЮГ", ТОВ "ТЕК-ЮГ", ТОВ "Торопт СК", ТОВ "Виолент ЮГ", ТОВ "Леонс", ТОВ "Димакс ЮГ", ТОВ "Мегаполис ЮГ" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не доведено.

Так, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів вважає, що документи, надані позивачем, мають всі обов`язкові реквізити, зокрема, дату, місце складення документу, результат проведених робіт, підписи повноважних осіб, підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та взаємовідносин із ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Грейс Трейд", ТОВ "Центрторг ЮГ", ТОВ "ТЕК-ЮГ", ТОВ "Торопт СК", ТОВ "Виолент ЮГ", ТОВ "Леонс", ТОВ "Димакс ЮГ", ТОВ "Мегаполис ЮГ".

Таким чином, на переконання колегії суддів, спірні господарські операції позивача були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Так, у постанові від 31.05.2021 у даній справі Верховний Суд зазначив, що оцінка судами попередніх інстанцій документів, які позивач надав для підтвердження сум витрат та податкового кредиту, яких стосується спір, зроблена без з`ясування усіх обставин.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги докази відповідача.

Відхиляючи посилання ГУ ДФС на обставини, інформація щодо яких викладена в акті перевірки і які обґрунтовано ставлять під сумнів придбання позивачем товару та послуг у зазначених вище контрагентів-постачальників, а то й виключають таке придбання (в разі їх підтвердження в судовому процесі), суди виходили з того, що податкова інформація не є доказом в адміністративному судочинстві. Такий висновок не відповідає нормі частини першої статті 72 КАС, згідно з якою доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною шостою статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного суду від 30.10.2018 скасовано вирок Червонозаводського районного суду у м. Харкова від 27.02.2018 у кримінальній справі №646/952/18 (провадження №1-кп/646/360/2018), суд касаційної інстанції не дає оцінки висновку судів першої та апеляційної інстанції щодо застосування норми частини шостої статті 78 КАС при вирішенні питання щодо преюдиційного значення зазначеного вироку у цій справі. Разом з тим, в ухвалі Харківського апеляційного суду від 30.10.2018 та в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.03.2019 у кримінальній справі №646/952/18 (провадження №1-кп/646/360/2018) суди посилаються на показання ОСОБА_1 , що він у серпні 2016 року погодився виступити засновником та директором ТОВ "Грейс Трейд" на пропозицію не встановленої слідством особи за грошову винагороду без наміру здійснювати підприємницьку діяльність (а.с. 97-104, т.6-й).

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки документів, виписаних ТОВ "Грейс Трейд" на адресу позивача. Враховуючи, що ГУ ДФС посилається на те, що документи на операції з ТОВ "Грейс Трейд" виписані без реального вчинення поставки товару, суду слід їх перевірити засобами доказування, передбаченими частиною другою статті 72 КАС, зокрема показаннями свідка.

Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову. Обов`язок суду щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі встановлений частиною четвертою статті 9 КАС, згідно з якою суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Отже, колегія суддів, щодо наведеного з постанови Верховного Суду у даній справі, зазначає наступне.

Так, в акті перевірки №2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018 контролюючий орган зазначив про порушення кримінальних справ щодо посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача з посиланням на ухвали суду та протоколи допиту свідків.

Частиною 1 статті 94 цього Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належними та допустимими в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальному провадженню, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Частиною 6 статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Одночасно, частина 7 цієї статті визначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

В ході розгляду справи у судовому засіданні суду першої інстанції було запропоновано контролюючому органу надати до суду додаткові докази, а саме інформацію щодо актуального стану кримінальних проваджень, на які контролюючий орган посилається в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Спецтехніка +".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог суду відповідачем 29.09.2021 до суду були надані копії запитів, направлених до Слобідської окружної прокуратури міста Харкова від 17.09.2021 №24316/5/20-40-20-02-05, до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва від 17.09.2021 №24305/5/20-40-20-02-05, до Харківської обласної прокуратури від 17.09.2021 №24341/5/20-40-20-02-05, до Солом`янської окружної прокуратури міста Києва від 17.09.2021 №24309/5/20-40-20-02-05. Також повідомлено, що наразі відповідь на запити до правоохоронних органів відповідач не отримував.

04 листопада 2021 року до суду першої інстанції контролюючим органом подано відповіді прокуратур щодо стану кримінальних проваджень, на які контролюючий орган посилається в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Спецтехніка +".

Листом від 18.10.2021 №10/1-47-18 Харківська обласна прокуратура повідомила, що у провадженні групи слідчих СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області перебувало кримінальне провадження № 32018220000000053 від 28.02.2018 за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Спецтехніка+» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Встановлено, що за результатами досудового розслідування слідчим 01.04.2019 прийнято рішення про його закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку зі встановленням відсутності в діяннях складу вищевказаного кримінального правопорушення.

Листом від 18.10.2021 №10/1-34-18 Харківська обласна прокуратура повідомила, що за результатами здійснення досудового розслідування кримінального провадження процесуальним керівником 06.02.2020 направлено обвинувальний акт до Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 212 КК України стосовно ОСОБА_1 , який будучи директором ТОВ «Грейс Трейд» занизив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 952865,33 грн та військовий збір у сумі 79405,44 грн за період 2016-2017 років, шляхом не відображення суми оподаткованого річного доходу як фізичної особи платника податків за результатами отримання поворотної фінансової допомоги від ТОВ «Грейс Трейд», що підтверджується актом перевірки від 06.11.2019 №652/20-40-33-05-07/3011312597 про результати документальної планової перевірки платника податків ОСОБА_1 , за період з 01.01.2016 по 31.12.2017. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.07.2020 у справі № 642/734/20 кримінальне провадження закрито на підставі ст. 49 КК України, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Листом від 30.09.2021 №10.54-50-4778вих-21 Дніпровська окружна прокуратура міста Києва повідомила, що за наслідком розслідування кримінального провадження №32017100040000061 від 11.09.2017 слідчим СУФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено постанову про закриття кримінального провадження від 01.12.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (у зв`язку зі встановленням відсутності в діяннях складу вищевказаного кримінального правопорушення).

Отже, дослідивши наведені матеріали справи, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача на рішення в кримінальному провадженні відносно контрагентів позивача, оскільки наразі відсутні будь-які обвинувальні вироки суду, що набрали законної сили, а вказані кримінальні провадження було закрито.

Жодних інших доказів відповідач на підтвердження відсутності реальності господарських операцій до суду не надав.

Так, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі № 520/874/19 зазначив, що враховуючи, що ГУ ДФС посилається на те, що документи на операції з ТОВ Грейс Трейд виписані без реального вчинення поставки товару, суд слід їх перевірити засобами доказування, передбаченими частиною другою статті 72 КАС, зокрема показаннями свідка.

При цьому, під час нового розгляду даної справи, на виконання приписів Верховного Суду щодо необхідності допиту ОСОБА_1 як свідка, Харківський окружний адміністративний суд висловлював пропозицію щодо здійснення заходів щодо забезпечення явки ОСОБА_1 у судове засідання з метою його допиту як свідка.

Проте, відповідачем не надано даних, оскільки повідомлено, що місцезнаходження особи неможливо встановити, отже забезпечити явку ОСОБА_1 у судове засідання та допитати його як свідка не виявилось можливим.

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 148 КАС України до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов`язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи Національної поліції України з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.

Привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, осіб з інвалідністю першої і другої груп, жінок, які доглядають дітей віком до шести років або дітей з інвалідністю, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки.

Із аналізу наведеного слідує те, що суд під час розгляду адміністративної справи має право застосувати привід свідка, у разі неявки останнього у судове засідання без поважних причин, однак такий привід має застосовуватись лише за відсутності обставин, передбачених ч. 2 ст. 148 КАС України, які унеможливлюють його застосування.

Вирішуючи питання про привід свідка слід врахувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справі «Береза проти України» (заява №67800/12), відповідно до яких Суд наголосив на тому, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, аби будь-яке позбавлення свободи було «законним», і це включає умову, що воно має здійснюватися «відповідно до процедури, встановленої законом». У цьому випадку Конвенція по суті посилається на національне законодавство та встановлює зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм, але, крім того, вимагається, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5 Конвенції, а саме: захисту особи від свавілля (див. рішення у справі «Вітольд Литва проти Польщі» (Witold Litwa v. Poland), заява № 26629/95, пункти 72 і 73, ЄСПЛ 2000-III).

Відповідно до другого аспекту підпункту «b» пункту 1 статті 5 Конвенції затримання дозволяється для того, щоб «забезпечити виконання» обов`язку, встановленого законом. Це стосується випадків, коли закон дозволяє затримати особу з метою примусити її виконати покладене на неї особливе та конкретне зобов`язання, яке вона до того моменту не виконувала (див. згадані рішення у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» (Engel and Others v. the Netherlands), пункт 69, «Гузарді проти Італії» (Guzzardi v. Italy), пункт 101, та рішення у справах «А.Д. проти Туреччини» (A.D. v. Turkey), заява № 29986/96, пункт 20, від 22 грудня 2005 року, та «Лолова-Караджова проти Болгарії» (Lolova-Karadzhova v. Bulgaria), заява № 17835/07, пункт 29, від 27 березня 2012 року).

Необхідно забезпечувати баланс між важливими для демократичного суспільства інтересами забезпечення негайного виконання відповідного обов`язку та забезпечення права на свободу. Важливими чинниками для забезпечення такого балансу є характер зобов`язання, що випливає із відповідного законодавства, у тому числі його основний об`єкт і мета, затримана особа та конкретні обставини, що призвели до затримання, а також тривалість затримання (див. рішення у справах «Ілля Стефанов проти Болгарії» (Iliya Stefanov v. Bulgaria), заява № 65755/01, пункт 72, від 22 травня 2008 року, та «Соаре та інші проти Румунії» (Soare and Others v. Romania), заява № 24329/02, пункт 236, від 22 лютого 2011 року).

З урахуванням зазначеного Європейський суд з прав людини у справі у справі «Береза проти України» (заява №67800/12) дійшов висновку про порушення пункту 1 статті 5 Конвенції у зв`язку зі здійсненням приводу заявника як свідка.

Таким чином, вирішуючи питання можливості здійснення приводу ОСОБА_1 як свідка у даній справі, оцінивши пропорційність між негативними наслідками неприбуття такої особи до суду та недотримання її права на свободу, з урахуванням того, що місцезнаходження особи неможливо встановити та відсутні дані, про не розповсюдження на ОСОБА_1 обмежень щодо застосування приводу, визначених ч. 2 ст. 148 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування такого приводу під час апеляційного перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року.

Більш того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що доведення наявності або ж відсутності факту порушення платником податків податкового законодавства України не може ґрунтуватись виключно на показаннях свідка, а має доводитись сукупністю доказів у справі, у тому числі, з огляду на те, що свідок може змінювати свої показання у процесі кримінального провадження та на стадії судового розгляду справи, чи взагалі відмовитись від раніше наданих показань.

При цьому, як зазначалось вище, з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕХНІКА+" на підтвердження реальності господарських операцій первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару та наданих послуг, їх кількість та вартість, надано докази сплати коштів за них, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, у той час як, відповідачем не наведено жодних належних та достатніх доказів того, що первинні документи і податкова звітність позивача у перевіряємий період є дефектними або містять недостовірну інформацію.

Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №00003251403, №00003261403 та №00003271403 від 23.08.2018, на підставі акту перевірки № 2737/20-40-03-07/38157851 від 05.07.2018 суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтоване та правомірне формування позивачем даних податкового обліку по господарським взаємовідносинам з взаємовідносин із ТОВ "СХІД-ОПТ-ТОРГ", ТОВ "Ной Трейд", ТОВ "Грейс Трейд", ТОВ "Центрторг ЮГ", ТОВ "ТЕК-ЮГ", ТОВ "Торопт СК", ТОВ "Виолент ЮГ", ТОВ "Леонс", ТОВ "Димакс ЮГ", ТОВ "Мегаполис ЮГ".

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року по справі № 520/874/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 по справі № 520/874/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя З.О. Кононенко Судді О.М. Мінаєва В.А. Калиновський