Ухвала

від 15.08.2022 по справі 442/4218/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4218/20 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 22-ц/811/1819/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

У Х В А Л А

судового засідання

16 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Назар Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Медведика Л.О. від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, питання про витребування доказів,

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 10-к «Про звільнення з роботи», яким звільнено з роботи майстра лісу Самбірського лісництва ОСОБА_1 по ст. ст. 40, 41 КЗпП України (з одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилося у одноразовому грубому порушення своїх прямих обов`язків) згідно наказу Дрогобицького ДЛГП Галсільліс» за № 27 від 15 квітня 2020 року. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 27 «Про результати передачі обходу № 2 Самбірської техдільниці», яким за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилось у одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов`язків звільнено майстра лісу ОСОБА_1 по ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Стягнутоз Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (КОД ЄДРПОУ 32126676) в користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Дрогобицького дочірного лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС» на користь держави 1681,60 грн судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2021 року у справі № 442/4218/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновити ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс», стягнути з ДЛГП «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з ДЛГП «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов до помилкового висновку про те, що на час звернення до суду діяв ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у редакції від 18.04.2020 року і така не містила того, що представник позивача вказав у позовній заяві, а саме «строки визначені ст.233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину». Як наслідок, на думку суду, стороною позивача умисно вказано суду неправду, жодним іншим способом не обґрунтовано пропуск терміну на звернення із позовом до суду, не обґрунтовано причини такого пропуску, не було заявлене відповідне клопотання на його поновлення судом. Звертає увагу, що в позовній заяві містилось посилання на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Відповідним Законом було доповнену главу XIX КЗпП України, за якою строки, визначені у ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Отож, Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було помилково зазначено про пропуск строку на звернення із відповідним позовом. Крім того, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги Наказ ДЛГП «Галсільліс» № 11 від 12 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади з 15 квітня 2020 року за ст. 38 КЗпП України, яким, на думку суду, відповідач задовольнив подану працівником заяву про звільнення його із займаної посади, а тому вимога про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу неможлива. Вважає, що даний висновок суду є неправильним, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 був виданий 15 квітня 2020 року, при цьому зміни до наказу внесені 12 квітня 2021 року, тобто через рік після звільнення позивача. До того ж, позовна заява про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі була подана 10 липня 2020 року. Тому, відповідач не міг змінювати наказ про звільнення через рік після його видачі, оскільки фактична процедура звільнення закінчилась видачею ОСОБА_1 трудової книжки, а також існував спір про скасування наказів про звільнення та поновлення позивача на посаді. Вказує, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , у якій він просив звільнити його із займаної посади з 1 квітня 2020 року, в той час як відповідно до наказу № 11 від 12 квітня 2020 року, позивача звільнено з 15 квітня 2020 року.

Ухвалою судовогозасідання,занесеною допротоколу судовогозасідання від28.09.2021року витребуваноу Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» оригінали наказів №27 від 15 квітня 2020 року «Про результати передачі обходу №2 Самбірської техдільниці», №10к від 15 квітня 2020 року «Про прийом на роботу», «Про звільнення з роботи», №11 від 12 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу №10к від 15 квітня 2020 року», № 41 від 15 квітня 2021 року «Про втрату чинності наказу» та оригінали книг наказів за 2020 рік та 2021 рік.

Ухвала суду відповідачем по суті не виконана, однак на виконання вимог вказаної ухвали 29.10.2021 року Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» надіслало листа у якому повідомило, що оригінали наказів №27 від 15 квітня 2020 року «Про результати передачі обходу №2 Самбірської техдільниці», №10к від 15 квітня 2020 року «Про прийом на роботу», «Про звільнення з роботи», №11 від 12 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу №10к від 15 квітня 2020 року», № 41 від 15 квітня 2021 року «Про втрату чинності наказу» знаходяться в Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області без конкретизації справи, у матеріалах якої такі можуть перебувати. Також, в листі вказали, що на підприємстві Дрогобицьке ДЛГП «Галсільліс» ведуться журнали реєстрації наказів, копії яких при необхідності може бути надано, а книг ведення наказів на підприємстві не передбачено.

Окрім цього, 16.11.2021 року Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» на адресу суду надіслало копію ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів від 18.01.2019 року у справі №461/336/19, копію протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 11.02.2019 року, копію опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 11.02.2019 року та копії журналів наказів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.02.2019 року, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді датовані 2019 роком, а витребовувані судом накази були видані в 2020 та 2021 роках, тобто такі процесуальні акти аж ніяк не можуть бути причиною ненадання документів, що витребувуються, оскільки такими процесуальними актами ухваленими за рік до їх винесення аж ніяк не могло бути вилучено наказів, що винесені пізніше.

Відтак, витребовувані оригінали наказів за 2020 та 2021 рік не могли бути вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 18 січня 2019 року.

Окрім цього, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області відсутні оригінали таких наказів.

Зважаючи на вказане слід констатувати, що відповідачем не було виконано вимоги ували суду та не вказано поважні причини, які б свідчили про неможливість її виконання.

Відповідно до ч.ч. 2,5 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Усправах продискримінацію позивачзобов`язаний навестифактичні дані,які підтверджують,що дискримінаціямала місце.У разінаведення такихданих доказуванняїх відсутностіпокладається навідповідача. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеноїчастиною другоюстатті 290цього Кодексурізниці міжвартістю такихактивів тазаконними доходамитакої особи.У разівизнання судомдостатньої доведеностізазначених фактівна підставіподаних позивачемдоказів спростуваннянеобґрунтованості активівпокладається навідповідача. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особоюобов`язок доказування,що прийнятірішення,вчинені діїє правомірнимиі небули мотивованідіями позивачачи йогоблизьких осібщодо здійсненняцього повідомлення,покладається навідповідача. Уразі посиланняучасника справина невчинення іншимучасником справипевних дійабо відсутністьпевної подіїсуд можезобов`язати такогоіншого учасникасправи надативідповідні доказивчинення цихдій абонаявності певноїподії.У разіненадання такихдоказів судможе визнатиобставину невчинення відповіднихдій абовідсутності подіївстановленою. Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинахдругійтатретійстатті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У разізадоволення клопотаннясуд своєюухвалою витребовуєвідповідні докази. Суд може витребувати докази, також, до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленомустаттями 116-118цього Кодексу. Судможе уповноважитина одержаннятаких доказівзаінтересовану сторону. Будь-якаособа,у якоїзнаходиться доказ,повинна видатийого навимогу суду. Особи,які немають можливостіподати доказ,який витребовуєсуд,або немають можливостіподати такийдоказ увстановлені строки,зобов`язані повідомитипро цесуд іззазначенням причинпротягом п`ятиднів здня врученняухвали. У разінеповідомлення судупро неможливістьподати докази,витребувані судом,а такожза неподаннятаких доказівз причин,визнаних судомнеповажними,суд застосовуєдо відповідноїособи заходипроцесуального примусу,передбачені цимКодексом. Притягнення виннихосіб довідповідальності незвільняє їхвід обов`язкуподати витребуванісудом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду .У випадках,передбачених законом,апеляційний загальнийсуд замісцезнаходженням доказівможе витребуватидокази напрохання третейськогосуду чиміжнародного комерційногоарбітражу абоза заявоюсторони (учасника)третейського (арбітражного)розгляду зазгодою третейськогосуду чиміжнародного комерційногоарбітражу усправі,що розглядаєтьсятретейським судом(міжнароднимкомерційним арбітражем),у порядку,встановленому цієюстаттею. У разізадоволення відповідноїзаяви судможе зобов`язатиособу,у якоїтакі доказивитребовуються,надати такідокази безпосередньотретейському судуабо міжнародномукомерційному арбітражуабо стороні,за заявоюякої такідокази витребовуються,для подальшогоїх поданнятретейському суду(міжнародномукомерційному арбітражу). В ухвалі про витребування доказів суд вирішує питання забезпечення чи попередньої оплати витрат осіб, пов`язаних із поданням відповідних доказів.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи,який подаєписьмові доказив копіях(електроннихкопіях),повинен зазначитипро наявністьу ньогоабо іншоїособи оригіналуписьмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв`язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи вказані норми закону, а також предмет спору та обставини справи; посилання сторін на різні фактичні обставини та наведення сторонами взаємосуперечливих доводів та доказів (їх копій) щодо обставин справи, частина із яких викликають сумніви у їх достовірності, належності та допустимості; те, що витребування судом згаданих документів на їх підтвердження покликано усунути сумніви у достовірності поданих сторонами доказів та сприяти швидкому та об`єктивному з`ясуванню обставин, що мають значення для справи; те, що витребовувані документи на їх підтвердження стосуються предмету доказування в даній справі і іншим способом, ніж в порядку ст.84 ЦПК України, їх отримати немає можливості, колегія суддів вважає за необхідне витребувати згадані документи.

Враховуючи вищенаведенета зметою повного,всебічного іоб`єктивного розглядусправи, колегія суддів вважає, що слід зобов`язати Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» надати Львівському апеляційному суду до 26 вересня 2022 року оригінали наказів №27 від 15 квітня 2020 року «Про результати передачі обходу №2 Самбірської техдільниці», №10к від 15 квітня 2020 року «Про прийом на роботу», «Про звільнення з роботи», №11 від 12 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу №10к від 15 квітня 2020 року», № 41 від 15 квітня 2021 року «Про втрату чинності наказу» та оригінали журналів наказів за 2020 рік та 2021 рік, які помилково, у попередній ухвалі суду іменувалися як книги.

Крім цього, згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Зважаючи на те, що Дрогобицьким дочірнімлісогосподарським підприємством«Галсільліс»не виконано вимог ухвали Львівського апеляційного суд занесеної до протоколу судового засідання від 28.09.2021 року, слід попередити відповідальних за виконання ухвали осіб, про наслідки неподання таких документів або неподання відомостей про неможливість їх подання із зазначенням поважних причин, що унеможливлюють виконання ухвали суду відповідно до ст. 148 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 84, 368 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Зобов`язати Дрогобицьке дочірнє лісогосподарське підприємство «Галсільліс» надати Львівському апеляційному суду до 26 вересня 2022 року оригінали наказів №27 від 15 квітня 2020 року «Про результати передачі обходу №2 Самбірської техдільниці», №10к від 15 квітня 2020 року «Про прийом на роботу», «Про звільнення з роботи», №11 від 12 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу №10к від 15 квітня 2020 року», № 41 від 15 квітня 2021 року «Про втрату чинності наказу» та оригінали журналівнаказів за 2020 рік та 2021 рік.

Попередити, що за неподання доказів, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 22 серпня 2022 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра