Постанова

від 15.11.2022 по справі 442/4218/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4218/20 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.

Провадження № 22-ц/811/1819/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Колич Х.Б.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача ДДЛГП «Галсільліс» Зазуляка Й.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні умісті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в складі судді Медведика Л.О. від 19 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 10-к «Про звільнення з роботи», яким звільнено з роботи майстра лісу Самбірського лісництва ОСОБА_1 по ст. ст. 40, 41 КЗпП України (з одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилося у одноразовому грубому порушення своїх прямих обов`язків) згідно наказу Дрогобицького ДЛГП Галсільліс» за № 27 від 15 квітня 2020 року. Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 27 «Про результати передачі обходу № 2 Самбірської техдільниці», яким за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилось у одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов`язків звільнено майстра лісу ОСОБА_1 по ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Стягнутоз Дрогобицького дочірньоголісогосподарськогопідприємства «Галсільліс» (КОД ЄДРПОУ 32126676) в користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Дрогобицького дочірного лісогосподарського підприємства «ГАЛСІЛЬЛІС» на користь держави 1681,60 грн судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить вимоги апеляційної скарги задовольнити, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2021 року у справі № 442/4218/20 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновити ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс», стягнути з ДЛГП «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з ДЛГП «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов до помилкового висновку про те, що на час звернення до суду діяв ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у редакції від 18.04.2020 року і така не містила того, що представник позивача вказав у позовній заяві, а саме «строки визначені ст.233 КЗпП України продовжуються на строк дії такого карантину». Як наслідок, на думку суду, стороною позивача умисно вказано суду неправду, жодним іншим способом не обґрунтовано пропуск терміну на звернення із позовом до суду, не обґрунтовано причини такого пропуску, не було заявлене відповідне клопотання на його поновлення судом. Звертає увагу, що в позовній заяві містилось посилання на ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX. Відповідним Законом було доповнену главу XIX КЗпП України, за якою строки, визначені у ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Отож, Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було помилково зазначено про пропуск строку на звернення із відповідним позовом. Крім того, суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги Наказ ДЛГП «Галсільліс» № 11 від 12 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади з 15 квітня 2020 року за ст. 38 КЗпП України, яким, на думку суду, відповідач задовольнив подану працівником заяву про звільнення його із займаної посади, а тому вимога про поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу неможлива. Вважає, що даний висновок суду є неправильним, оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 був виданий 15 квітня 2020 року, при цьому зміни до наказу внесені 12 квітня 2021 року, тобто через рік після звільнення позивача. До того ж, позовна заява про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі була подана 10 липня 2020 року. Тому, відповідач не міг змінювати наказ про звільнення через рік після його видачі, оскільки фактична процедура звільнення закінчилась видачею ОСОБА_1 трудової книжки, а також існував спір про скасування наказів про звільнення та поновлення позивача на посаді. Вказує, що в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , у якій він просив звільнити його із займаної посади з 1 квітня 2020 року, в той час як відповідно до наказу № 11 від 12 квітня 2020 року, позивача звільнено з 15 квітня 2020 року.

В судове засідання позивач не з`явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що інтереси позивача в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяви про збільшення розміру позовних вимог, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у суді апеляційної інстанції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 41, 263-266 ЦПК України та задовольняючи позов частково, виходив з того, що ОСОБА_1 31.03.2020року подавдиректоруДЛГП «Галсільліс»заяву зпроханням звільнитийого іззайманої посади.Дана заяване містилазазначених підставтакого прохання.Тим часом,адміністрація підприємстваорганізувала проведенняревізії прийому-передачіобходу №2Самбірської техдільниціі встановиласамовільну рубку40дерев.Територія,на якійвстановлено цюнезаконну рубкувходила взону відповідальностіпозивача,а згідноп.1його функціонально-посадовоїінструкції,майстер лісузабезпечує назакріпленій заним ділянціроботи раціональневикористання,охорону ізахист,відтворення лісів…,а згідноп.6-він зобов`язанийбув проводитиревізію обходів,спостерігати заналежним утриманнямлісниками кордонівта всьогодорученого лісникаммайна.Зважаючи наце,адміністрація прийняларішення звільнитипозивача ікерівником Дрогобицькогодочірнього лісогосподарськогопідприємства «Галсільліс»видано зприводу цьогоаж дванакази:-наказдиректора ДЛГП «Галсільліс» від15квітня 2020року №27«Про результатипередачі обходу№ 2Самбірської техдільниці»,пунктом 1,якого заодноразове грубепорушення трудовоїдисципліни,що виявилосьу одноразовомугрубому порушеннісвоїх прямихобов`язків звільненомайстра лісу ОСОБА_1 по ст.ст.40,41КЗпП України;-наказ директораДЛГП «Галсільліс»від 15квітня 2020року №10-к«Про звільненняз роботи»,пунктом 2,якого звільненоз роботимайстра лісуСамбірського лісництва ОСОБА_1 по ст.ст.40,41КЗпП України(заодноразове грубепорушення трудовоїдисципліни,що виявилосяу одноразовомугрубому порушеннясвоїх прямихобов`язків)згідно наказуДрогобицького ДЛГПГалсільліс» за№ 27від 15квітня 2020року. В першому наказі відображено факти, що встановлені в результаті ревізії та констатовано їх. Яке відношенні ці факти мають до позивача в наказі не відображено. Тобто, жодним чином не наведено підстав, які б вказували на виявлені факти та їх взаємозв`язок із посадовими обов`язками ОСОБА_3 , їх невиконання чи порушення. Пункт 1 даного наказу, де йдеться про звільнення позивача, є узагальненого змісту з тавтологічними словосполученнями, що не мають жодного змістовного навантаження. Наведені норми ст.ст.40,41 КЗпП не конкретизовані в частиніпідстав припинення трудового договору, тобто не зазначено ні частин, ні пунктів даних статтей. Пункт 2 другого наказу дублює пункт 1 першого та посилається на нього. Відтак, містить ті самі недоліки. Саме його внесено у запис про звільнення до трудової книжки позивача та і з ним його ознайомлено. Зважаючи на зазначене, обидва накази не відповідають вимогам закону та підлягають до скасування, а вимоги про це - до задоволення. Недоречним є посилання представника позивача у ч.3 позовної заяви на постанови Верховного Суду з приводу позицій звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки ні в першому, ні у другому наказі даний пункт ні частину - не зазначено. Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 33 561, 98 гривень, то на час розгляду такої заяви згадана заборгованість була виплачена у повному обсязі, що ствердив в судовому засіданні представник позивача та просив не враховувати цю вимогу при винесенні рішення. Поданий керівником ДЛГП «Галсільліс» наказ №11 від 12 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади з 15 квітня 2020 року по ст. 38 КЗпП України, розглядається судом як акт, що по суті задовільнив подану працівником заяву прозвільнення його із займаної посади, а тому вимога про його на роботі поновлення на роботі також не може бути задоволена, як і вимога про стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки така згідно ч.2 ст.235 КЗпП України є похідною від попередньої. У відповідності до ст.141 ЦПК України суд вважав за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача1681,60грн судового збору на користь держави, так як позивач звільнений від сплати такого та на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн (квитанція №191 від 29.09.2020 року в ПАТ АБ «Укргазбанк»).

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

10 липня 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Петренко Олег Васильович звернувся в суд з позовом до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», у якому, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати незаконним та скасувати пункт 2 наказу директора Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 10-к «Про звільнення з роботи», яким звільнено з роботи майстра лісу Самбірського лісництва ОСОБА_1 за ст. ст. 40, 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилося в одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов`язків) згідно наказу Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» № 27 від 15 квітня 2020 року;

- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу директора Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 27 «Про результати передачі обходу № 2 Самбірської техдільниці», яким за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилось в одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов`язків, звільнено майстра лісу ОСОБА_1 за ст. ст. 40, 41 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс»;

- стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 33561, 98 грн;

- стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75147,74 грн;

- стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5000 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду майстра лісу Самбірського лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» на підставі наказу від 18 жовтня 2016 року № 30к, де і працював до моменту звільнення, що підтверджується витягом з трудової книжки. Згідно з пунктом 2 «Про звільнення з роботи» наказу від 15 квітня 2020 року № 10к звільнений із займаної посади на підставі ст. ст. 40, 41 КЗпП України (грубе порушенням прямих обов`язків), про що зроблено запис в трудовій книжці Позивача під № 12. Однак, як вбачається з Наказу № 27, у ньому йдеться про не разове порушення а самовільну рубку дерев, в кількості 40 пнів, які були виявлені під час проведення ревізії комісії, яка була створена в зв`язку із зверненням Позивача від 31.03.2020 р. на ім`я директора ОСОБА_4 з проханням звільнити його із займаної посади. Тобто, фактично ця ревізія проводилась за період з 2016 року до 01 квітня 2020 року, що тим самим виключає собою поняття одноразового порушення. Більше того, функціонально-посадовою інструкцією на майстра лісу не передбачено відповідальність Позивача за самовільну рубку дерев. Вважає, що Відповідач помилково вказав в оскаржуваному Наказі дві статті КЗпП України, а саме ст. 40 та статтю 41, кожен пункт яких містить окремі підстави для звільнення працівника і з огляду на правову позицію Верховного Суду не повинен містити цілу систему порушень, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків. Окрім того, пунктом 1 Наказу № 27 передбачено: «За одноразове грубе порушення, трудової дисципліни, що виявилося у одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов язків, звільнити майстра лісу ОСОБА_1 по ст. ст. 40, 41 КЗпП України». Отже, в цьому випадку фактично за одне порушення було застосовано до Позивача два дисциплінарних стягнення, що є грубим порушенням ч. 2 ст. 149 КЗпП України, якою передбачено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Згідно з Наказом № 30к Позивача було прийнято на роботу на посаду майстра лісу Самбірського лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс», проте Позивача не було призначено відповідальним за обходи та такі йому не передавались, жодних актів-прийому передачі цих обходів з Позивачем не підписувались, та функціональними обов`язками не передбачено. В зв`язку з цим, вважаєє, що Відповідачем помилково притягнуто Позивача до відповідальності за самовільну рубку дерев в кількості 40 пнів, загальною кубомасою 27,37 м. кв. на території обходу № 2 Самбірської техдільниці. Також в оскаржуваних Наказах не вказано чи ці рубки проводились в період роботи Позивача на посаді майстра лісу та не підтверджено факту про те, що Позивач взагалі відповідальний за вказаний обхід № 2 Самбірської техдільниці.

Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Самбірського лісництва ДЛГП «Галсільліс» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній на час подання позовної заяви), працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)»від 30березня 2020року КЗпПУкраїни доповненоглавою XIXтакого змісту: ГлаваXIXПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Згідно п.1Прикінцевих положеньГлави XIX КЗпП України (в редакції чинній на час подання позовної заяви та така редакція діє і на даний час), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуваннямпостанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Зважаючи на вказані норми закону, позивачем не пропущено строк звернення з даним позовом до суду, оскільки строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, який був встановлений на території України з 12 березня 2020 року та такий неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 прийнятий на роботу на посаду майстра лісу Самбірського лісництва Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» на підставі наказу від 18 жовтня 2016 року № 30к.

31.03.2020 року ОСОБА_1 подавдиректору ДЛГП«Галсільліс» заявуз проханнямзвільнити йогоіз займаноїпосади з 01.04.2020 року.

Згідно наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 27 «Про результати передачі обходу № 2 Самбірської техдільниці», за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилось у одноразовому грубому порушенні своїх прямих обов`язків звільнено майстра лісу ОСОБА_1 по ст.ст. 40, 41 КЗпП України.

Згідно наказу директора ДЛГП «Галсільліс» від 15 квітня 2020 року № 10-к «Про звільнення з роботи», звільнено з роботи майстра лісу Самбірського лісництва ОСОБА_1 по ст. ст. 40, 41 КЗпП України (за одноразове грубе порушення трудової дисципліни, що виявилося у одноразовому грубому порушення своїх прямих обов`язків) згідно наказу Дрогобицького ДЛГП Галсільліс» за № 27 від 15 квітня 2020 року.

Згідно наказу директора ДЛГП «Галсільліс» №11к від 12 квітня 2021 року «Про внесення змін до наказу №10к від 15 квітня 2020 року», внесено зміни в пункт №2 наказу №10к від 15 квітня 2020 року та викладено його в наступній редакції 2. «Про звільнення з роботи», 2.1 звільнити з роботи ОСОБА_1 з посади майстра лісу Самбірської тех.дільниці Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» з 15 квітня 2020 року по ст. 38 КЗпП України (звільнення з ініціативи працівника). Підстава: заява ОСОБА_1 від 01.04.2020 року».

Згідно наказу директора ДЛГП «Галсільліс» №41 від 15 квітня 2021 року «Про втрату чинності наказу», визнано таким, що втратив чинність наказ «Про результати передачі обходу Самбірської техдільниці» №27 від 15 квітня 2020 року.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, подаючи заяву про звільнення 31.03.2020 року, фактично виявив в односторонньому порядку бажання розірвати трудовий договір.

Оспорюваний наказ про звільнення був прийнятий через два тижні після подання позивачем заяви про звільнення. Заяву про звільнення позивач не відкликав по даний час.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що поданий керівником ДЛГП «Галсільліс» наказ №11 від 12 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади з 15 квітня 2020 року по ст. 38 КЗпП України, розглядається судом як акт, що по суті задовільнив подану працівником заяву прозвільнення його із займаної посади, а тому вимога про його на роботі поновлення на роботі також не може бути задоволена, як і вимога про стягненнясереднього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки така згідно ч.2 ст.235 КЗпП України є похідною від попередньої.

По суті згідно практики Верховного Суду у справах № 229/2676/17, 741/1128/17, суду зважаючи на невідкликання свого волевиявлення позивачем щодо звільнення та встановлення судом фактів незаконності наказів про звільнення позивача слід було б змінити формулювання підстав його звільнення позивача, однак, зважаючи на те, що вказане здійснене самим роботодавцем підстав для цього у суду фактично немає. Відповідно судом підставно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра