Ухвала

від 17.08.2022 по справі 346/1740/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/1740/20

Провадження № 11-кп/4808/352/22

Категорія ст.286 ч.2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника-адвоката ОСОБА_9 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_10 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12020090000000207 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою, освітою, раніше не судимого , не працюючого, депутатом не являється,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_8 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позов ОСОБА_13 до фермерського господарства «Прометей» задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства «Прометей» на користь ОСОБА_13 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень матеріальної шкоди та 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Речові докази - навантажувач марки JCB 535-95 AGRI реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання власнику ФГ «Прометей» - ухвалено залишити у власника.

Судом першої інстанції встановлено, що Обвинувачений ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху керуючи транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено за таких обставин.

5 березня 2020 року близько 12 години 50 хвилин водій - обвинувачений ОСОБА_8 , не маючи посвідчення тракториста-машиніста на право керування транспортними засобами відповідної категорії і практичних навиків у керуванні ними, керуючи навантажувачем марки JCB 535-95 AGRI реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхав на територію шиномонтажу, розташованого біля автодороги сполученням «Стрий-Чернівці-Мамалига», по вулиці Миколайчука у с. Корнич Коломийського району. Між територією шиномонтажу та проїжджою частиною автодороги наявне, викладене бруківкою узбіччя, яким у напрямку м. Чернівці йшла пішохід потерпіла ОСОБА_14 .

В цей час обвинувачений ОСОБА_8 завантажив у ківш керованого ним транспортного засобу шину від вантажного автомобіля та розпочав рух з метою виїзду на автодорогу з виконанням маневру повороту ліворуч у напрямку м. Чернівці.

Під час виїзду з території шиномонтажу водій обвинувачений ОСОБА_8 , проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не маючи переваги над пішоходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода потерпілу ОСОБА_14 , не надав їй дорогу, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виїхав на узбіччя, де вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_14 .

При цьому обвинувачений ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 1.5., який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.1., в якому зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 10.1., який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 10.2., у відповідності до якого, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїздною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній;

п. 12.3., де вказано, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

У результаті порушення водієм обвинуваченим ОСОБА_8 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід потерпіла ОСОБА_14 , згідно висновку експерта № 43 від 17.05.2020, отримала тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя, у вигляді розтрощення голови з множинними переломами кісток склепіння, основи та лицевого черепа, розміжченням речовини головного мозку та відокремлення (із викидом назовні)частини його, крововиливами в м`які тканини голови, забійними ранами голови, синцями обличчя, на що вказують дані розтину трупа: наявність деформації голови у вигляді її сплющення в передньо-задньому напрямку з багатофрагментарними переломами кісток склепіння та основи черепа, розривами твердої мозкової оболонки, розміжченням мозкової речовини у вигляді кишкоподібної маси сірувато-рожевого кольору з відсутністю мозкової структури та викидом частини мозку назовні; ушкодження м`яких тканин голови, від яких настала її смерть.

Не погоджуючись з вироком суду потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 подали апеляційні скарги.

Потерпілий ОСОБА_12 просив вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м`якості та часткового задоволення цивільного позову. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вважає призначене ОСОБА_8 покарання таким, що не відповідає обставинам кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зокрема, не відповідає дійсності думка суду про наявність у поведінці обвинуваченого щирого каяття, як обставини, що пом`якшує покарання. Так, поведінка ОСОБА_8 як на досудовому розслідуванні, такі і під час судового розгляду не свідчила про наявність такого каяття і завдана шкода зовсім не відшкодована. В період з дня вчинення злочину по день ухвалення вироку обвинувачений навіть не пробував щиро вибачитися за принесене ним горе в його сім`ю. Вважає, що обвинувачений заслуговує суворого та реального покарання, оскільки в результаті злочину загинула його матір, він втратив підтримку та опору, у зв`язку з чим переніс важку психологічну травму.

Також вказує, що суд першої інстанції не навів достатніх та переконливих мотивів щодо обґрунтування свого рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Вважає неможливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Водночас потерпілий посилається на те, що суд, в порушення вимог п.5 ч. 2 ст. 412 КПК України, не повідомив його про дату, час і місце судового засідання та провів судовий розгляд за його відсутності як потерпілого. Таким чином суд не врахував його думки та позиції щодо призначення покарання ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_13 просила вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м`якості та часткового задоволення цивільного позову. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов ОСОБА_13 до фермерського господарства «Прометей» про відшкодування шкоди, завданої злочином задовольнити в повному обсязі, стягнути з фермерського господарства «Прометей» на користь ОСОБА_13 моральну шкоду спричинену злочином в сумі 1000000 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування апеляційних доводів потерпіла ОСОБА_13 наводить доводи, аналогічні доводам у скарзі потерпілого ОСОБА_12 . Крім того, зазначає, що в цивільному позові до фермерського господарства «Прометей» просила стягнути на її користь майнову шкоду в сумі 19500 грн. витрат на поховання матері, а також моральну шкоду в сумі 1000000 грн. та понесені судові витрати. Проте, суд ухвалив тільки стягнути моральну шкоду в розмірі 200000 грн. Вважає, що суд дійшов неправильного та необґрунтованого висновку, оскільки внаслідок вчиненого ОСОБА_8 злочину, яким останній позбавив життя її матір, їй було завдано непоправних моральних страждань. Також вважає, що у зв`язку з невиконанням цивільним відповідачем ФГ «Прометей» зобов`язань по пред`явленому цивільному позову, немає підстав для скасування арешту з забороною на розпорядження навантажувачем марки JCB 535-95 AGRI реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Представник цивільного відповідача Фермерського господарства «Прометей» - адвокат ОСОБА_15 подав заперечення на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_13 . Вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є обґрунтованим, враховує ступінь моральних страждань потерпілої, а також право іншого потерпілого на звернення з аналогічним позовом до цивільного відповідача.

Під час апеляційного розгляду:

- представник потерпілої адвокат ОСОБА_16 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_13 ;

- представник потерпілого адвокат ОСОБА_11 просив задовольнити вимоги апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_12 . Зазначив, що ОСОБА_12 на даний час перебуває закордоном і не має змоги приїхати на розгляд його апеляційної скарги, підтримує апеляційні доводи та вимоги в повному обсязі;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили з приводу апеляційних скарг потерпілих, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін;

- прокурор вважав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, вирок суду необхідно залишити без змін.

Колегія судів зауважує, що потерпілий ОСОБА_12 належним чином повідомлений про час та місце проведення апеляційного розгляду, проте з поважних причин не може заявитися. Зважаючи на апеляційні доводи потерпілого ОСОБА_12 та для відновлення його прав щодо участі у розгляді провадження, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі та за участю його представника адвоката ОСОБА_11 .

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_12 слід залишити без задоволення, а апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_17 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не оскаржують правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини у вчиненні злочину, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі потерпілі вказують на незаконність вироку суду у зв`язку з невідповідністю призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості і вважають, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст.50, 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, які пом`якшують та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Зокрема, суд першої інстанції визнав обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого щире каяття, визнання вини.

З врахуванням вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виду та розміру призначеного обвинуваченому основного та додаткового покарання, враховуючи наведені дані про його особу та конкретні обставини провадження.

Посилання потерпілих на неврахування судом тяжкості злочину та наслідків, що настали, є неспроможними, оскільки наслідки спричинення смерті чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, є кваліфікуючою ознакою складу злочин, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за який ОСОБА_8 засуджений і така обставина судом врахована.

У зв`язку з викладеним, посилання потерпілих на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, є безпідставними.

Щодо доводів апеляційних скарг потерпілих про необґрунтоване застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, то колегія суддів вважає їх непереконливими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, суд належним чином обґрунтував можливість його виправлення без відбування покарання реально, та зазначив, які саме обставини справи та дані про особу обвинуваченого давали підстави для такого висновку.

Крім того, колегія суддів враховує тяжкі особисті сімейні обставини на які посилався захисник обвинуваченого ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_7 , а саме те, що під час розгляду даного провадження в суді першої інстанції в обвинуваченого ОСОБА_8 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули дружина та діти.

Водночас, під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи потерпілої ОСОБА_13 в частині необґрунтованого часткового задоволення її цивільного позову.

Згідно з вимогами ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до положень ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

До початку судового розгляду потерпіла ОСОБА_13 заявила цивільний позов, у якому, серед іншого, просила стягнути з Фермерського господарства «Прометей» на її користь моральну шкоду, спричинену злочином в сумі 1 000 000 гривень (т. 1 а.п. 38-44).

В обґрунтування суми моральної шкоди потерпіла вказала, що внаслідок вчиненого ОСОБА_8 злочину загинула її матір ОСОБА_14 , найрідніша для неї людина, вона втратила підтримку та опору, її смерть стала цілковитою несподіванкою, відчуття непоправної втрати були дуже болісними та нестерпними, тривають і до нині, що завдає великого морального страждання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність підстав позову і вини обвинуваченого ОСОБА_8 в спричиненні моральної шкоди потерпілій його злочинними діями.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи в трудових відносинах з Фермерським господарством «Прометей» та керував навантажувач марки JCB 535-95 AGRI реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності цьому господарству.

Таким чином, в результаті неправомірних дій ОСОБА_8 було завдано шкоди у робочий час, діями, які пов`язані з виконанням ним своїх трудових обов`язків у Фермерському господарстві «Прометей», яке є власником джерела підвищеної небезпеки, а тому саме Фермерське господарство «Прометей» повинне відшкодувати завдану моральну шкоду.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає до відшкодування Фермерським господарством «Прометей» на користь потерпілої ОСОБА_13 200 000 гривень, визначений судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Так, відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо часткового задоволення позову потерпілої не в повному обсязі врахував характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Колегія суддів враховує, що втрата матері потерпілою ОСОБА_13 , внаслідок протиправних дій обвинуваченого, є непоправною, через що потерпіла пережила великі страждання, які не припиняються на даний час.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що протиправними діями обвинуваченого безсумнівно були завдані моральні страждання потерпілій ОСОБА_13 , при цьому, суд, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи ступінь глибини та тривалості душевних страждань потерпілої, характер, обставини вчиненого кримінального правопорушення, дійшов висновку про необхідність збільшення суми стягнення на відшкодування моральної шкоди

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнути з Фермерського господарства «Прометей» на відшкодування завданої моральної шкоди на користь ОСОБА_13 500000 гривень

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.

Згідно п.3 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції змінити в частині відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_12 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_13 задовольнити частково.

Змінити вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року щодо ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Фермерського господарства «Прометей» на користь ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В решті вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 червня 2022 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5