Рішення

від 13.06.2022 по справі 640/22524/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2022 року м. Київ №640/22524/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД»доДержавної служби геології та надр Українипровизнання протиправним та скасування наказу в частинівстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №502 від 05 липня 2021 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4335 від 20 серпня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД», в тому числі і анулювання чи/або зупинення дії спеціального дозволу на підставі Указу Президента України №266/2021 від 24 липня 2021 року, в частині є протиправним з огляду на те, що відсутній порядок анулювання спеціального дозволу на підставі Закону України «Про санкції».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Згідно з частиною сьомою статті 4-1 «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: - звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; - наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру. Дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом (абзац десятий частини сьомої статті 4-1 Закону України №2806-IV).

Відповідно до частини третьої статті 26 Кодексу України про надра законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» видами санкцій згідно з цим Законом є, в тому числі, і анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Зазначає, що рішення РНБО від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та Указ Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року є чинними. З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду зазначає, що втручання у мирне володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України. Вказаний контроль є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, що підтверджує, зокрема, преамбула Закону України «Про санкції» .

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві, та підтримав власну позиції, зазначену у позовній заяві.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 20 серпня 2007 року №4335.

Державною службою геології та надр України 05 липня 2021 року, відповідно до Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021, та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174, анульовано спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку.

Пунктом 3 додатку до зазначеного наказу анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року №4335, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД».

За таких обставин, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Частиною першою статті 26 Кодексу України про надра визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Відповідно до частини другої статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Відповідно до абзацу десятого частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, поновлення дії, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124 (далі Порядок № 615).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльност`і.

Відповідно до абзаців першого, одинадцятого та дванадцятого пункту 24 Порядку №615 про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

З вищевикладеного слідує, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 №502 анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року №4335, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД». Підставою винесення такого наказу відповідачем стало рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про санкції» одним із видів санкцій згідно з цим Законом є: 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

Суд зазначає, що Закон України «Про санкції» був прийнятий усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Отже, у даній справі підлягають застосуванню норми даного Закону.

Указ Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, є чинним.

Відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Щодо посилань представника позивача на те, що Указом Президента України №266/2021 від 24 червня 2021 року визначено вид обмежувального заходу - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання ( наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строк застосування - безстроково, відповідачем не обґрунтовано анулювання ліцензії, а не зупинення, то суд зазначає, що Указом Президента України надано відповідачу дискреційні повноваження, тобто діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону.

Враховуючи вище викладене, підстави для скасування наказу Державної служби геології та надр України №502 від 05 липня 2021 року в частині анулювання дії спеціального дозволу №4335 від 20 серпня 2007 року, відсутні.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача та відповідача, оцінивши докази у справі, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач виконав покладений на нього обов`язок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко