Постанова

від 09.11.2022 по справі 640/22524/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/22524/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіоФаб, ЛТД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіоФаб, ЛТД" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 502 від 05 липня 2021 року в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 4335 від 20 серпня 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застосування санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД», в тому числі і анулювання чи/або зупинення дії спеціального дозволу на підставі Указу Президента України № 266/2021 від 24 липня 2021 року, в частині є протиправним, з огляду на те, що відсутній порядок анулювання спеціального дозволу на підставі Закону України «Про санкції».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіофаб, ЛТД» відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 09.11.2022.

04.10.2022, під № 42888 до суду від Державної служби геології та надр України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335.

Державною службою геології та надр України 05 липня 2021 року, відповідно до Закону України «Про санкції», рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021, та Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, анульовано спеціальні дозволи на користування надрами згідно переліку. Пунктом 3 додатку до зазначеного наказу, анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД».

За таких обставин, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоовленні позовних вимог, виходив з того, що Указ Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, який став підставою для винесення оскаржуваного наказу, є чинним. Відповідач виконав покладений на нього обов`язок.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, передбачений п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 1644 вид санкції анулявання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами є лише описом різновиду санкції, і не визначається ні Законом № 1644, ні будь-яким іншим законодавчим актом саме як підстава для припинення права користування надрами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховною Радою України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод прийнято Закон України «Про санкції» (надалі по тексту також - Закон № 1644-VII)

Відповідно до положень ст. 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Так, приписами ч. 1 ст. 2 Закону № 1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

У свою чергу, ст. 3 Закону України «Про санкції» визначено підстави для застосування санкцій, зокрема: 1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод; 2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об`єднаних Націй; 3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу; 4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об`єднаних Націй.

Згідно з частиною другою статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

За змістом частини першої статті 26 Кодексу України про надра, визначені підстави припинення права користування надрами, відповідно до якої право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба в користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров`я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Відповідно до положень частини другої статті 26 Кодексу України про надра, право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, поновлення дії, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовані Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 124 (далі Порядок № 615).

Згідно з пунктом 22 Порядку № 615, право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбачених Кодексом України про надра, Законами України «Про нафту і газ» та «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Відповідно до абзаців першого, одинадцятого та дванадцятого пункту 24 Порядку № 615, про надання, продовження строку дії, зупинення дії, поновлення дії, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про надання, переоформлення, продовження строку дії, внесення змін до дозволу, зупинення дії, поновлення дії, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

З наведеного слідує, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, самостійно або в судовому порядку, при цьому, під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що наказом Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 № 502, анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами від 20 серпня 2007 року № 4335, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «ТіоФаб, ЛТД» з підстав прийняття рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних санкцій спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про санкції», з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про санкції», одним із видів санкцій згідно з цим Законом є: 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами.

За приписами частин першої, третьої, п`ятої статті 5 Закону України «Про санкції», пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.

Навіть визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.

Частиною 3 ст. 106 Конституції України, встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 107 Конституції України, Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки та оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки й оборони. Рішення Ради національної безпеки та оборони України вводяться в дію указами Президента України. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента України, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

Колегія суддів зазначає та враховує, що оскаржуваний у даній справі наказ був прийнятий на підставі відповідного рішення РНБО та введений Указом Президента України № 266/2021 від 24 червня 2021 року, який, є чинним та не скасований у встановленому законом порядку, з огляду на що, не дивлячись на посилання апелянта, підстави для скасування наказу Державної служби геології та надр України № 502 від 05 липня 2021 року в частині анулювання дії спеціального дозволу № 4335 від 20 серпня 2007 року, відсутні. Позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин, які дають підстави для висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які вказує позивач в апеляційній скарзі та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТіоФаб, ЛТД" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

Я.М. Василенко