Рішення

від 11.08.2022 по справі 916/3417/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3417/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд.2, офіс 604, код ЄДРПОУ - 35075640, електронна пошта: advocatpashnina@gmail.com)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд.5, офіс 1, код ЄДРПОУ - 33311711, електронна адреса: zgodaa1979@gmail.com)

про стягнення

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд.5, офіс 1, код ЄДРПОУ - 33311711)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд.2, офіс 604, код ЄДРПОУ - 35075640)

про розірвання договору та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Арзуманян В.А.

Представники сторін:

Від ТОВ «СВС-К»: Пашніна А.В. - на підставі ордера серії АЕ №1092680 від 20.09.2021р.; Вовкотруб І.В. - на підставі ордера серії ВН №1162439 від 19.07.2022р.;

Від ТОВ «ХАНБЕР»: Згода О.О. - на підставі ордера серії ВН №1090845 від 08.12.2021р.

В засіданні приймали участь:

Від ТОВ «СВС-К»: Пашніна А.В. - на підставі ордера серії АЕ №1092680 від 20.09.2021р.;

Від ТОВ «ХАНБЕР»: Згода О.О. - на підставі ордера серії ВН №1090845 від 08.12.2021р.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «СВС-К», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ХАНБЕР» про стягнення заборгованості у розмірі 157 311 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 349 грн 36 коп., пені у розмірі 46 314 грн 81 коп.

Ухвалою суду від 23.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3417/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 09.12.2021р.

Протокольною ухвалою від 09.12.2021р. відкладено судове засідання на 16.12.2021р. Ухвалою суду від 16.12.2021р. відкладено судове засідання на 13.01.2022р.

Ухвалою суду 20.12.2021р. прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ХАНБЕР» до ТОВ «СВС-К» про розірвання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р. та стягнення грошових коштів у розмірі 379 731 грн 70 коп. до спільного розгляду в межах справи №916/3417/21. Здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.01.2022р.

13 січня 2022р. до суду надійшло клопотання ТОВ «СВС-К» про витребування доказів у справі №916/3417/21.

Протокольною ухвалою від 13.01.2022р. відкладено підготовче засідання на 27.01.2022р. Протокольною ухвалою від 27.01.2022р. відкладено підготовче засідання на 10.02.2022р.

Ухвалою суду від 27.01.2022р. клопотання ТОВ «СВС-К» про витребування доказів задоволено частково, витребувано від ТОВ «ХАНБЕР» копію проектної документації «Будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів та адміністративно-побутовими приміщеннями за адресою: м.Одеса, Фонтанська дорога,6», що розроблена генеральним проектувальником ТОВ «ТОП АРТ ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 33311711).

09 лютого 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшли документи від ТОВ «ХАНБЕР» на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 27.01.2022р.

Протокольною ухвалою від 10.02.2022р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.03.2022р.

24 лютого 2022р. Президентом України підписано Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX.

Указом Президента України від 14.03.2022р. №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджено Законом України №2119-IX від 15.03.2022р.

Ухвалою суду від 21.03.2022р. призначено підготовче засідання на 12.05.2022р.

Указом Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указ затверджено Законом України №2212-IX від 21.04.2022р.

Ухвалою суду від 12.05.2022р. закрито підготовче провадження у справі №916/3417/21, призначено справу до розгляду по суті на 27.06.2022р.

Указом Президента України від 18.05.2022р. №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указ затверджено Законом України №2263-IX від 22.05.2022р.

Протокольною ухвалою суду від 27.06.2022р. відкладено судове засідання на 07.07.2022р.

29 червня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання ТОВ «СВС-К» про призначення судової інженерно-механічної експертизи, щодо вирішення таких питань:

1. Чи відповідає Ліфт з електричним керуванням, що встановлено за адресою м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, буд. 8 (4-х поверхова будівля, що знаходиться у внутрішній частині комплексу на перетині вказаних вулиць) технічній документації, зокрема кресленням, за умовами Договору поставки від 17.10.2019р. №СД17102019?

2. Чи відповідає Ліфт з електричним керуванням, що встановлено за адресою м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, буд. 8 (4-х поверхова будівля, що знаходиться у внутрішній частині комплексу на перетині вказаних вулиць) паспорту Ліфта пасажирського без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, СЕО Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye (реєстраційний номер Ліфта 20190684)?

3. Чи відповідає серійний (заводський) номер Ліфта з електричним керуванням, що встановлено за адресою м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, буд. 8 (4-х поверхова будівля, що знаходиться у внутрішній частині комплексу на перетині вказаних вулиць) серійному (заводському) номеру зазначеному в паспорту Ліфта пасажирського без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye (реєстраційний номер Ліфта 20190684)?

06 липня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшли пояснення ТОВ «ХАНБЕР», відповідно до яких останнє заперечує проти призначення судової інженерно-механічної експертизи з підстав того, що за адресою м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, буд. 8 знаходиться 13-поверховий будинок, де відсутній ліфт на 4 зупинки.

Ухвалою суду від 07.07.2022р. судове засідання відкладено на 22.07.2022р., вирішено провести 22.07.2022р. о 10:30 огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме: ліфта з електричним керуванням пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye у будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-А.

22 липня 2022р. судом, за участю представників сторін, було проведено огляд доказів за їх місцезнаходженням відповідно до положень ст.82 ГПК України, а саме: візуальний огляд ліфтів, що встановлені у будинку № 8-А по вул. Морська у м. Одеса.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2022р. відкладено судове засідання на 29.07.2022р.

28 липня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшло уточнене клопотання ТОВ «СВС-К» про призначення судової інженерно-механічної експертизи, в якому заявник змінив адресу місцезнаходження будинку, в якому, на його думку, встановлено об`єкт дослідження, а саме - ліфт, з адреси: м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, буд. 8 на адресу: м. Одеса, Віце-адмірала Азарова, буд.6б.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2022р. відкладено судове засідання на 08.08.2022р.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 29.07.2022р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «СВС-К» про призначення у справі №916/3417/21 судової інженерно-механічної експертизи з урахуванням уточнень, що надійшли до суду 28.07.2022р., з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1-2 ст.80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ч.ч.2-3 ст.164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Однак, при зверненні до суду з клопотанням про призначення судової експертизи ТОВ «СВС-К» не заявлено клопотання про поновлення строку на подання такого клопотання.

Крім того, суд приймає до уваги те, що предметом первісного позову у даній справі є поставка обладнання - ліфта з електричним керування пасажирського без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, факт поставки якого оспорюється сторонами у справі, на підставі Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., відповідно до п.1.2. якого поставка обладнання здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010. Місце поставки на умовах DDP: Одеса, вул. Морська, буд.8-А.

Отже, дослідження ліфтового обладнання у будинку за адресою: м. Одеса, Віце-адмірала Азарова, буд.6б не входить до предмету дослідження у даній справі.

Заявником - ТОВ «СВС-К», також не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 4-поверхова будівля, яка знаходиться на внутрішньодомовій території будинку та у якій, на думку позивача за первісним позовом, змонтовано ліфт з електричним керування пасажирського без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye,, має адресу саме: м. Одеса, Віце-адмірала Азарова, буд.6б.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2022р. відкладено судове засідання на 12.08.2022р. у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

ТОВ «СВС-К» підтримує позовні вимоги первісного позову в повному обсязі та заперечує проти задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

ТОВ «ХАНБЕР» заперечує проти позовних вимог первісного позову в повному обсязі та підтримує позовні вимоги зустрічного позову в повному обсязі.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії до 23.08.2022р., суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач за первісним позовом - ТОВ «СВС-К», зазначає, що 03.07.2019р. між ТОВ «ХАНБЕР» (Покупець) та ТОВ «СВК-К» (Постачальник) укладено Договір поставки №СД03072019, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується у встановлений строк передати товар (обладнання) у власність Покупця, а Покупець оплатити та прийняти у Постачальника обладнання, в асортименті, у кількості та за ціною, що зазначаються у Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.2.7. Договору Покупець здійснює повну оплату ціни Договору в наступному порядку: авансовий платіж, у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника з дати підписання цього Договору протягом двох робочих днів (п.2.7.1); платіж, у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника з дати закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів, але не пізніше 05.09.2019р. (п.2.7.2).

Згідно з п.3.4. Договору прийняття-передача обладнання оформлюється шляхом підписання Покупцем накладної на відвантаження із зазначенням в такій накладній асортименту, кількості, одиниці виміру, ціни та загальної суми обладнання, переданого у власність Покупця.

Згідно з п.3.7.1 Договору в день поставки обладнання Покупець зобов`язаний прийняти поставлене обладнання і забезпечити наступні умови: належне оформлення товаросупровідних документів в порядку та строки, передбачені Договором і вимогами законодавства України (в тому числі, але не обмежуючись: своєчасне надання (передача) документів на право отримання обладнання від імені Покупця, здійснення відтиску відповідних печаток та штампів Покупця на товаросупровідних документах про приймання обладнання).

Позивач зауважує на тому, що згідно з п.3.13 Договору відмова Покупця від приймання обладнання (його частини) - не допускається.

На виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 03.07.2019р., відповідно до якої сторони визначити, що Постачальник поставляє на користь Покупця наступне обладнання: ліфт з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, вартістю 537 042 грн 70 коп.

В Специфікації №1 сторони також визначили, що вартість обладнання у п.2.1. даного Договору вказана в національній валюті України за курсом 1 дол. США = 26,7026 грн. (Офіційний курс продаж валюти в день підписання Договору +2%).

Для визначення обмінного курсу валюти сторони домовились використовувати інформацію, розміщену на сайті: https://bank.gov.ua/ (офіційний курс валют).

Вартість Договору, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику у встановлені терміни, визначається платежами, зазначеними у п.3 цього Договору та коригується у випадку збільшення курсу долару, передбаченому у п.2.3. даного Договору та у відповідності з обмінним курсом валюти офіційний курс продажу валюти в день підписання Договору+2% на день оплати за формулою:

С= (А х Пр) х (Е/Е1), де:

С - сума оплати на дату виконання оплати, включаючи ПДВ 20%;

А - вартість Договору, встановлена в п.2.1. даного Договору, включаючи ПДВ;

Е - обмінний курс гривні до валюти визначеній https://bank.gov.ua (офіційний курс валют + 2%) на день виконання оплати;

E1 - обмінний курс гривні до валюти, 26,7026 на день підписання Договору;

Пр - відсоток оплати по даному етапу.

Згідно з п.2.5. Договору оплата ціни Договору здійснюється в безготівковому порядку на підставі виставлених Постачальником рахунків, шляхом перерахування грошових коштів в національній грошовій одиниці України на поточний рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі, з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що відповідно до умов, визначених цим Договором, поставка обладнання Покупцю здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010. Місце поставки на умовах DDP: Одеса, вул. Морська, буд.8-А.

Згідно з п. 3.4. Договору прийняття-передача обладнання оформлюється шляхом підписання Покупцем накладної на відвантаження із зазначенням в такій накладній асортименту, кількості, одиниці виміру, ціни та загальної суми обладнання, переданого у власність Покупця.

За умовами п.3.7 Договору в день поставки обладнання, Покупець зобов`язаний прийняти поставлене обладнання і забезпечити наступні умови: належне оформлення товаросупровідних документів в порядку та в строки, передбачені Договором і вимогами законодавства України (в тому числі, але не обмежуючись: своєчасне надання (передача) документів на право отримання обладнання від імені Покупця, здійснення відтиску відповідних печаток і штампів Покупця на товаросупровідних документах про прийняття обладнання) (п.3.7.1).

ТОВ «СВС-К» звертає увагу суду на те, що Ліфт з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye виготовлено резидентом республіки Туреччина CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, поставлено на територію України суб`єктом господарювання іншої держави відповідно до Договору- заявки №28 від 06.08.2020р., а саме: між вантажоодержувачем ТОВ «СВС-К» повіреним ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп» та CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye.

Крім того, з позиції позивача за первісним позовом, факт поставки підтверджуються вантажною митною декларацією за формою МД-2 №UA500090/2019/012909 від 13.08.2019р. про імпорт обладнання, яке, за твердженнями позивача за первісним позовом, в подальшому було передане ТОВ «ХАНБЕР».

Також, на підтвердження господарської операції з поставки обладнання ТОВ «СВС-К» надало податкові накладні, складені в рамках спірного Договору №СД03072019 від 03.07.2019р., а саме: податкову накладну №4 від 31.10.2019р., податкову накладну №7 від 14.08.2019р. та розрахунок коригування від 14.08.2019р. №8 до податкової накладної №5 від 05.07.2019р.

ТОВ «СВС-К» звертає увагу суду на те, що Покупцем - ТОВ «ХАНБЕР» під час прийняття обладнання підписаний екземпляр видаткової накладної не повертався в порушення обов`язків, визначених Договором.

Крім того, позивач за первісним позовом вважає, що з дати поставки спірне обладнання за Договором знаходилося у відповідача, було змонтовано та на даний час функціонує у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться на внутрішньодомовій території будинку за адресою: м.Одеса, вул.Морська, 8-А.

ТОВ «СВС-К» повідомляє, що з метою з`ясування обставин встановлення ліфтового обладнання на об`єкті ТОВ «ХАНБЕР», представник ТОВ «СВС-К» звернувся з адвокатським запитом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АПОГЄЙ».

На вказаний запит представником ТОВ «СВС-К» отримано відповідь у телефонному режимі та отримано копію Договору №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019р., укладеного між ТОВ «АПОГЄЙ» (код ЄДРПОУ - 34421853) та ТОВ «ХАНБЕР» щодо виконання робіт з монтажу та налагодження пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, який встановлений за адресою: м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8; копію Акту №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020р., копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020р. та підсумкову відомість ресурсів за лютий 2020р.

Виходячи з усної відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» та отриманих документів, на думку позивача, відповідно до Акту №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020р. згідно локального кошторису 2-1-2 було здійснено монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38 м. Відповідно до графи 2 Акта №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020р. згідно локального кошторису 2-1-2 за кожну зупинку ліфта, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю 630 кг, тобто, -8 зупинок.

Крім того, представник ТОВ «СВС-К» зауважує на тому, що вона особисто виїздила за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, 8 та здійснила фото- та відеофіксацію ліфтового обладнання, а саме: Ліфта з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, яке, за твердженнями представника ТОВ «СВС-К», встановлено за вказаною адресою в 4-поверховій будівлі.

В поясненнях, що надійшли до суду 28.07.2022р., ТОВ «СВС-К» зазначає, що безпосередньо ТОВ «ХАНБЕР» є замовником будівництва 4-поверхової будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6-б, що стало відомо позивачу за первісним позовом з інтернет ресурсу www.lun.ua, у звязку із чим ТОВ «СВС-К» наполягає на тому, що ТОВ «ХАНБЕР» у цій будівлі було встановлено обладнання, а саме ліфт - з електричним керуванням Пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CFO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, поставлене ТОВ «СВС-К» на виконання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., у зв`язку з чим позивач за первісним позовом вважає, що ним в повному обсязі виконано свої обов`язки за Договором поставки.

Крім того, ТОВ «СВС-К» відмічає, що відповідачем з первісним позовом не конкретизовано, яким саме чином було приведено об`єкт нерухомості до необхідних норм та стандартів та введено в експлуатацію без встановлення ліфту, на що позивач за зустрічним позовом посилається в зустрічній позовній заяві, що, в свою чергу, на думку ТОВ «СВС-К», також підтверджує факт монтажу ліфта.

Враховуючи посилання ТОВ «ХАНБЕР» на відсутність відношення останнього до 4-поверхової будівлі, в якій за твердженнями ТОВ «СВС-К» встановлено поставлений останніми ліфт, та обмеження доступу до Порталу Єдиної державної електронної системи в сфері будівництва у зв`язку з введенням на території України воєнного стану на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. з подальшим продовженням, ТОВ «СВС-К» звернулося з запитом до Державної інспекції архітектури та містобудування України.

З позиції ТОВ «СВС-К», ліфт - це обладнання, яке призначено для перевезення пасажирів та має бути відображено у проектній документації, у зв`язку з чим у разі прийняття рішення про закінчення будівництва без поставленого обладнання, шахта ліфта на даний час або мала бути видалена з проектної документації, що має знайти своє відображення у проекті будівництва, або мало бути придбано та встановлено інше ліфтове обладнання, про що ТОВ «ХАНБЕР» не зазначено у зустрічному позові

Згідно з п.4.2. Договору №СД03072019 від 03.07.2019р. Покупець приймає обладнання за якістю та комплектністю, згідно Специфікації №1 та технічної документації на обладнання. У разі виявлення при прийомні дефектів якості або некомплектності обладнання сторонами складається Дефектний акт, згідно якого Постачальник, у вказані в дефектному акті строки та за власний кошт, повинен поставити відсутні комплектуючі частини та/або усунути виявлені дефекти.

За твердженнями позивача за первісним позовом, жодних актів невідповідності обладнання сторонами не складалося, претензій з боку відповідача щодо неналежної якості товару не надходило.

Крім того, із врахуванням п.4. Специфікації №1 строк постачання товару, вважається таким, що настав з моменту спливу 47 календарних днів від здійснення першого платежу, який згідно із платіжним дорученням №1192 було здійснено 05.07.2019р., тобто постачання товару настав 22.08.2019р.

При цьому, як зазначає позивач за первісним позовом, жодних листів та претензій щодо непостачання обладнання з боку ТОВ «ХАНБЕР» не надходило . Навпаки, через 2 календарні місяці нібито прострочення строку поставки ТОВ «ХАНБЕР» сплачено частину заборгованості згідно з платіжним дорученням №1333 від 14.11.2019р.

На підставі вищевикладеного, ТОВ «СВС-К» вважає, що факт поставки обладнання на користь ТОВ «ХАНБЕР» на виконання Договору є доведеним, чим спростовуються доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення ТОВ «СВС-К» умов Договору в частині поставки обладнання.

Так, позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання Договору №СД03072019 від 03.07.2019р. ТОВ «ХАНБЕР» сплачено грошові кошти згідно з наступними платіжними дорученнями: №1192 від 05.07.2019р. на суму авансового платежу 268 521 грн 35 коп.; №1333 від 14.11.2019р. на загальну суму 111 210 грн 35 коп., що в загальному становить 379 731 грн 70 коп.

Однак, у визначений Договором строк, а саме до 05.09.2019р. Покупцем не було сплачено частину вартості поставленого обладнання, а саме: 157 311 грн, у зв`язку з чим за ТОВ «ХАНБЕР» утворилась заборгованість у розмірі 157 311 грн.

На підставі вищенаведеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «СВС-К» звернулося з позовом до суду та просить стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 157 311 грн за поставлений товар.

Крім того, позивач за первісним позовом посилається на п. 6.2 Договору, відповідно до якого у випадку неналежного виконання чи невиконання Покупцем зобов`язань щодо порядку проведення розрахунків по Договору, Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити на користь Постачальника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання грошових зобов`язань, передбачених цим Договором.

На підставі п.6.2 Договору ТОВ «СВС-К» нарахувало пеню за період з 14.11.2019р. по 09.09.2021р. у розмірі 46 314 грн 81 коп., яку просить стягнути на свою користь у зв`язку з порушенням ТОВ «ХАНБЕР» умов Договору.

Окрім зазначеного, ТОВ «СВС-К» нарахувало інфляційні втрати за період з 14.11.2019р. по 09.09.2021р. у розмірі 18 349 грн 36 коп., які просить стягнути на свою користь посилаючись на положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог первісного позову ТОВ «СВС-К» також посилається на ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України.

Позивач за первісним позовом зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що ТОВ «СВС-К» очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 17 000 грн, які просив стягнути з ТОВ «ХАНБЕР».

В обґрунтування витрат на правничу допомогу ТОВ «СВС-К» надано разом з позовом Договір про надання правової допомоги №2904 від 29.04.2021р., укладеного між ТОВ «СВС-К» та Адвокатським об`єднанням «Пашніна і партнери», Додаток №2 до Договору про надання правової допомоги №2904 «Попередній опис і вартість правової допомоги (робіт/послуг)»; платіжне доручення №595 від 13.09.2021р. на суму 17 850 грн з призначенням платежу: «оплата за послуги згідно Договору №2904 від 29.04.2021р.».

Позивач за зустрічним позовом - ТОВ «ХАНБЕР», зазначає, що 03.07.2019р. між ТОВ «ХАНБЕР» (Покупець) та ТОВ «СВК-К» (Постачальник) укладено Договір поставки №СД03072019, відповідно до якого ТОВ «СВС-К» зобов`язалось поставити на користь ТОВ «ХАНБЕР» обладнання згідно Специфікації №1, а саме: ліфт з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye вартістю 537 042 грн 70 коп.

Відповідно до п.2.4. Специфікації №1 авансовий платіж 50% у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника протягом двох робочих днів з дати підписання цього Договору.

Пунктом 2.4. Специфікації №1 передбачено, що платіж 50% у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника після закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів, але не пізніше 05.09.2019р. Аналогічні зобов`язання передбачені п.2.7. Договору.

Також відповідно до п.5.1. Договору Постачальник зобов`язується за умови своєчасного здійснення оплат Покупцем згідно умов п.п. 2.4., 2.7., 2.7.1 цього Договору та погодження сторонами Технічного завдання до даного Договору, передати обладнання Покупцеві впродовж 47 календарних днів від дати здійснення Покупцем авансового платежу та отримання Постачальником Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), погодженого сторонами даного Договору та заводом-виготовлювачем.

На виконання своїх договірних зобов`язань ТОВ «ХАНБЕР» 05.07.2019р. перерахувало на рахунок Постачальника 268 521 грн 35 коп., що підтверджуються платіжним дорученням №1192.

Як зазначає позивач за зустрічним позовомё в подальшому, не дивлячись на те, що Постачальником було пропущено строк виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару, передбачений п.5.1. даного Договору, за усною домовленістю сторін Покупцем зроблено ще одне перерахування коштів на рахунок Постачальника на суму 111 210 грн 35 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1333 від 14.11.2019р.

Таким чином, на виконання своїх обов`язків за Договором ТОВ «ХАНБЕР» перераховано 379 731 грн 70 коп, однак, з позиції ТОВ «ХАНБЕР», обладнання, зазначене у Договорі, не було поставлене, чим істотно порушено умови Договору .

ТОВ «ХАНБЕР» в поясненнях, що надійшли до суду 06.07.2022р., зазначає, що доказами, якими ТОВ «СВС-К» обґрунтовує факт встановлення спірного ліфта, а саме Договором №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019р., укладеного між ТОВ «АПОГЄЙ» та ТОВ «ХАНБЕР»; Актом №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020р. та підсумковою відомістю ресурсів за лютий 2020р., встановлюється, зокрема, обставини щодо встановлення ліфта з кабіною CEO1200, тоді як умовами Договору №СД03072019, укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «СВС-К», передбачена поставка ліфта з кабіною CEO1500.

ТОВ «ХАНБЕР» також зазначено, що дійсно останнє встановлювало ліфти з 16 зупинками в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова,6/вул. Морська, 8, і вказаний будинок було введено в експлуатацію 28.12.2018р. відповідно до сертифіката серії ОД №162183622574, однак, враховуючи наявність у даному будинку 2 підземних поверхів паркінгу та 13 поверхів житлових та нежитлових приміщень, технічний поверх та приміщення даху, в даному будинку відсутній ліфт на 4 поверхи.

ТОВ «ХАНБЕР» зауважує на тому, що за адресою: м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова,6/вул. Морська, 8 наявний лише 13-поверховий будинок, в якому, зокрема, на підставі Договору №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019р. встановлювався ліфт з 2 зупинками для обслуговування технічного поверху та горища. Крім того, відповідач за первісним позовом зауважив, що документи, складені на виконання вказаного Договору містять описки щодо кількості зупинок ліфту.

ТОВ «ХАНБЕР» також зазначило, що обставини щодо поставки на його користь ліфта пасажирського на 2 зупинки MRL кабіна CEO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye є предметом розгляду справи №916/921/21, яка розглядається Господарським судом м. Києва, та не стосується даної справи.

За твердженнями ТОВ «ХАНБЕР», за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6-б дійсно знаходиться 4-поверхова будівля, матеріали фото та відеозйомки якої було надано ТОВ «СВС-К» до матеріалів справи, однак, відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №305995088 від 27.07.2022р. земельна ділянка за вказаною адресою є власністю громадянина ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської міської ради №2519-VII від 04.10.2017р. Більше того, ОСОБА_1 є замовником будівництва об`єкта за вказаною адресою, у зв`язку з чим, на думку ТОВ «ХАНБЕР», посилання ТОВ «СВС-К» на пов`язаність будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6-б з фактом поставки ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, є недоведеними.

Позивач за зустрічним позовом зауважує на тому, що Договір поставки №СД03072019, укладений з ТОВ «СВК-К», підписано під час будівництва багатоквартирного житлового комплексу з підземними паркінгами вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів та адміністративно- побудованими приміщеннями за адресою: м.Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6 (перша черга будівництва) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.12.2018р. за №ОД 112183471374, і обладнання, яке є предметом Договору поставки, передбачалось використати під час будівництва зазначеного об`єкту.

Однак, враховуючи порушення умов Договору в частині поставки обладнання протягом значного строку, ТОВ «ХАНБЕР» закінчило будівництво даного об`єкту без поставленого обладнання, не розраховуючи на поставку обладнання, привівши об`єкт нерухомості до необхідних норм та стандартів, що підтверджується сертифікатом №ІУ 123210401866 від 12.04.2021р., яким, зокрема, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Невиконання умов Договору поставки №СД03072019 з боку ТОВ «СВК-К» в частині поставки обладнання, призвело до того, що будівництво вищевказаного об`єкту нерухомості закінчено без встановлення ліфту та об`єкт введено в експлуатацію без необхідності проведення будь-яких додаткових робіт та встановлення будь-якого додаткового обладнання, що є підставою відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України для розірвання договору поставки.

На підставі вищенаведеного, ТОВ «ХАНБЕР» просить суд розірвати Договір поставки від №СД03072019 від 03.07.2019р., укладений між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «СВК-К».

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

На підставі зазначеного, у зв`язку з наявністю підстав для розірвання Договору поставки від №СД03072019 від 03.07.2019р., укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «СВК-К», ТОВ «ХАНБЕР» вважає, що підстава для набуття грошових коштів у розмірі 379 731 грн 70 коп., сплачених на виконання вказаного Договору, відпала, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з ТОВ «СВК-К» 379 731 грн 70 коп. в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на ст.ст. 662, 663, 651, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 218, 265 Господарського кодексу України.

В зустрічній позовній заяві ТОВ «ХАНБЕР» викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого останній очікував понести витрати на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.

В якості обґрунтування витрат на правову допомогу ТОВ «ХАНБЕР» надано до суду Договір про надання правничої допомоги №89/21 від 22.11.2021р., укладений між ТОВ «ХАНБЕР» та Фізичною особою-підприємцем адвокатом Згодою Олексієм Олександровичем.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 03.07.2019р. між ТОВ «ХАНБЕР» (Покупець) та ТОВ «СВК-К» (Постачальник) укладено Договір поставки №СД03072019, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується у встановлений строк передати товар (обладнання) у власність Покупця, а Покупець - оплатити та прийняти у Постачальника обладнання в асортименті, у кількості та за ціною, що зазначаються у Специфікації №1, яка с невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №СД03072019 між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару, а саме: Постачальник зобов`язався за умови своєчасного здійснення оплат Покупцем згідно умов п.п. 2.4., 2.7., 2.7.1. цього Договору та погодження сторонами Технічного завдання до даного Договору, передати обладнання Покупцеві впродовж 47 календарних днів від дати здійснення Покупцем авансового платежу та отримання Постачальником Технічного завдання (Додаток №2 до Договору), погодженого сторонами даного Договору та заводом-виготовлювачем (п.5.1. Договору), а Покупець, в свою чергу, зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього Договору відповідно до умов, передбачених цим Договором (п.5.2.1. Договору).

Відповідно до п.9.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після набрання чинності цим Договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри або будь-які інші усні чи письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.2.4. Договору сторони погодилися, що загальна сума (ціна) Договору станом на дату підписання цього Договору складає 537 042 грн 70 коп. в т.ч. ПДВ - 89 507 грн 12 коп., відповідно до загальної вартості Обладнання, визначеної в Специфікації №1.

Згідно з п.2.7. Договору Покупець здійснює повну оплату ціни Договору в наступному порядку: авансовий платіж, у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника, з дати підписання цього Договору протягом двох робочих днів (п.2.7.1); платіж, у розмірі 268 521 грн 35 коп. в т.ч. ПДВ Покупець перераховує на поточний рахунок Постачальника з дати закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів але не пізніше 05.09.2019р. (п.2.7.2).

Відповідно до п.п. 1.2., 3.1. Договору поставка обладнання Покупцю здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010. Місце поставки на умовах DDP: Одеса, вул. Морська, буд.8-А.

Згідно з п.3.4. Договору прийняття-передача обладнання оформлюється шляхом підписання Покупцем накладної на відвантаження із зазначенням в такій накладній асортименту, кількості, одиниці виміру, ціни та загальної суми обладнання, переданого у власність Покупця.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Покупець приймає обладнання за якістю та комплексністю згідно Специфікації №1 та технічної документації на обладнання.

Згідно п.3.5. Договору прізвище особи, уповноваженої Покупцем прийняти Обладнання, вказується у накладній на відвантаження згідно з наданою їй довіреністю.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що право власності на обладнання переходить до Покупця у момент підписання ним накладної на відвантаження. З моменту підписання накладної на відвантаження Покупець несе повну відповідальністю за збереження та ризик випадкової загибелі або пошкодження обладнання зазначеного в накладній на відвантаження.

Згідно з п.3.7.1 Договору в день поставки обладнання Покупець зобов`язаний прийняти поставлене обладнання і забезпечити наступні умови: належне оформлення товаросупровідних документів в порядку та строки, передбачені Договором і вимогами законодавства України (в тому числі, але не обмежуючись: своєчасне надання (передача) документів на право отримання обладнання від імені Покупця, здійснення відтиску відповідних печаток та штампів Покупця на товаросупровідних документах про приймання обладнання).

Згідно п.3.8. Договору обладнання передається Покупцеві на підставі довіреності та отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно вимог законодавства.

Пунктами 3.9.-3.10. Договору передбачено, що у випадку неможливості виконання Покупцем вимог п.п. 3.7.1, 3.7.2. Договору Покупець зобов`язується протягом доби з моменту отримання відповідного повідомлення поінформувати в такий самий спосіб Постачальника про це із зазначенням причин невиконання вказаних умов. У випадку порушення Покупцем умов п.3.7., п.3.7.1, п.3.7.2. Договору Постачальник має право призупинити/скасувати поставку обладнання (його частини) та/або вимагати від Покупця відшкодування збитків, спричинених подібним порушенням.

Відповідно до п.3.12. Договору приймання-передача обладнання за кількістю і якістю здійснюється у відповідності фактичної кількості вантажних місць даним, що зазначені у товарно-супровідних документах обладнання.

Згідно п.3.14 Договору у випадку, якщо Покупець вчасно не прийняв обладнання в строк, передбачений п.3.7. Договору або Постачальник не мав можливості передати обладнання з причин неповної/несвоєчасної оплати обладнання в строки і порядку, передбаченому п.2.7.Договору або через невиконання Покупцем п.3.7.1-3.7.2 Договору, Покупець зобов`язаний відшкодувати Постачальнику всі витрати та збитки, понесені Постачальником і спричинені Продавцем Постачальнику у зв`язку з цим, на підставі відповідного рахунку Постачальника протягом 5 банківських днів від дати виставлення такого рахунку. В цьому випадку Постачальник і Покупець також повинні погоджувати нові строки поставки обладнання. Постачальник має право призупинити передачу обладнання за наявності не відшкодованих витрат і збитків Постачальника згідно цього пункту.

Сторонами підписано Додаток №2 до Договору «Технічна специфікація ліфтів L1».

Крім того, на виконання умов Договору сторонами підписано Специфікацію №1 від 03.07.2019р., відповідно до якої сторони визначити, що Постачальник поставляє на користь Покупця наступне обладнання: ліфт з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye вартістю 537 042 грн 70 коп.

В Специфікації №1 сторони визначили, що вартість обладнання у п.2.1. даного Договору вказана в національній валюті України за курсом 1 дол. США = 26,7026 грн. (Офіційний курс продаж валюти в день підписання Договору+2%).

Для визначення обмінного курсу валюти сторони домовились використовувати інформацію, розміщену на сайті: https://bank.gov.ua/ (офіційний курс валют).

Вартість Договору, яку Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику у встановлені терміни, визначається платежами, зазначеними у п.3 цього Договору та коригується у випадку збільшення курсу долару, передбаченому у п.2.3. даного Договору та у відповідності з обмінним курсом валюти офіційний курс продажу валюти в день підписання Договору+2% на день оплати за формулою:

С= (А х Пр) х (Е/Е1), де:

С - сума оплати на дату виконання оплати, включаючи ПДВ 20%;

А - вартість Договору, встановлена в п.2.1. даного Договору, включаючи ПДВ;

Е - обмінний курс гривні до валюти визначеній https://bank.gov.ua (офіційний курс валют + 2%) на день виконання оплати;

E1 - обмінний курс гривні до валюти, 26,7026 на день підписання Договору;

Пр - відсоток оплати по даному етапу.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Звертаючись з позовом про стягнення заборгованості за поставлене обладнання до суду ТОВ «СВС-К» зазначило, що факт поставки обладнання на користь Покупця підтверджується видатковою накладною №РН-0000012 від 14.08.2019р., підписаною стороною Постачальника; Договором-заявкою №28 від 06.08.2019р. на надання транспортно-експедиційних послуг, укладеним з ТОВ «ОКСІЯ КАПІТАЛ ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38450757); митною декларацією за формою МД-2 №UA500090/2019/012909 від 13.08.2019р. та податковими накладними №4 від 31.10.2019р., №7 від 14.08.2019р. та розрахунком коригування від 14.08.2019р. №8 до податкової накладної від 05.07.2019р. №5.

Дослідивши надані ТОВ «СВС-К» докази, надані на підтвердження факту поставки обладнання за Договором поставки №СД03072019, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16.

Суд зауважує на тому, що видаткова накладна №РН-0000012 від 14.08.2019р. не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ХАНБЕР» на отримання обладнання, крім того, в матеріалах справи не мітиться довіреність представника ТОВ «ХАНБЕР» на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Слід також зазначити, що сторонами не складались та не направлялись повідомлення в порядку, визначеному п.3.9. Договору.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що видаткова накладна №РН-0000012 від 14.08.2019р. не відповідає наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містить підпису Покупця.

В свою чергу, податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у ст.664 Цивільного кодексу України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. №910/14900/19.

Щодо поданої ТОВ «СВС-К» митної декларації суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України та інших актів законодавства, прийнятих у відповідності до вимог цього Кодексу.

В силу приписів ч.1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч.1 ст. 248 Митного кодексу України).

В силу приписів ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною 8 ст.257 Митного кодексу України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Так, дослідивши митну декларацію №UA500090/2019/012909 від 13.08.2019р., суд встановив, що вантаж, а саме: ліфт з електричним керуванням у розібраному стані, вантажопідйомністю 630 кг, модель МП СЕО-1/1шт, торгівельної марки EMAY було ввезено на митну територію України та оформлено на ТОВ «СВС-К».

Однак, вказана митна декларація не підтверджує факт отримання ТОВ «ХАНБЕР» обладнання на виконання Договору.

Сам по собі Договір-заявка №28 від 06.08.2019р. на надання транспортно-експедиційних послуг, укладений з ТОВ «ОКСІЯ КАПІТАЛ ТРАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38450757), без доказів його виконання, за відсутності товарно-транспортної накладної, також не підтверджує факт доставки обладнання ТОВ «ХАНБЕР», у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ТОВ «СВС-К» не доведено факт належного виконання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., а саме : факт поставки на користь ТОВ «ХАНБЕР» ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye вартістю 537 042 грн 70 коп.

Крім того, під час здійснення огляду доказів за їх місцезнаходженням в порядку ст.82 ГПК України, яке відбулося 22.07.2022р., судом було здійснено візуальний огляд ліфтів, що встановлені у будинку №8-А по вул. Морська у м. Одеса.

Так, за вказаною адресою знаходиться 14- ти поверхова житлова будівля з підземним паркінгом, у якій встановлено ліфтове обладнання на 16 зупинок в кількості 4 шт. Факт наявності в даному будинку ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye не встановлено.

Суд також зазначає, що в результаті огляду прибудинкової території встановлено, що на внутрішньодомовій території житлового будинку №8-А по вул. Морській у м. Одеса знаходиться 4-поверхова будівля, офіційна адреса якої не встановлена, і ТОВ «СВК-К» не доведено, що ця будівля має адресу: м.Одеса, вул. Морська, 8-А, та є місцем поставки товару на виконання умов Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., укладеного між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «СВК-К».

Посилання ТОВ «СВС-К» на Договір №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019р., укладений між ТОВ «АПОГЄЙ» (код ЄДРПОУ - 34421853) та ТОВ «ХАНБЕР», стосовно виконання комплексу робіт з монтажу та налагодження пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг MRL CEO1200 на 4 зупинки, на думку суду, також не є доказом виконання комплексу робіт з монтажу та налагодження ліфта з електричним керування пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansцr Mьhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Tьrkiye, адже як сам Договір №69, так і документи на підтвердження виконаних на підставі цього Договору робіт, містять посилання на ліфт з іншими характеристиками кабіни.

Згідно з ч.1,3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Суд звертає увагу позивача за первісним позовом на те, що саме на нього покладається обов`язок з доведення підстав позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що, за відсутності належних та достатніх доказів на підтвердження виконання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р. щодо поставки товару, відсутні підстави для стягнення заборгованості за поставлений товар, як наслідок, відсутні підстави для стягнення інфляційних втрат та пені, нарахованих у зв`язку з порушенням умов зазначеного Договору.

Таким чином, первісний позов ТОВ «СВС-К», заявлений до ТОВ «ХАНБЕР» про стягнення заборгованості у розмірі 157 311 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 349 грн 36 коп., пені у розмірі 46 314 грн 81 коп., задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог зустрічного позову, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постановах від 19.02.2020р. у справі №915/411/19, від 21.02.2020р. у справі №910/660/19, від 17.03.2020р. у справі №922/2413/19, положення ст.1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019р. у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019р. у справі № 910/8819/18, від 28.08.2019р. у справі № 910/5381/18.

На підставі вищезазначеного, суд приймає до уваги те, що ТОВ «ХАНБЕР» в зустрічній позовній заяві не зазначено про наявність та розмір шкоди, спричиненої порушенням ТОВ «СВС-К» строків поставки обладнання, зокрема, яка може полягати у придбанні іншого ліфтового обладнання або інших наслідків.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що ціль укладення Договору поставки не може бути досягнута в майбутньому.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви в частині розірвання Договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р., та, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з ТОВ «СВС-К» 379 731 грн 70 коп., отриманих ним на виконання ТОВ «ХАНБЕР» умов зазначеного Договору.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р.у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів, витрати по сплаті судового збору у відповідності до положень ст.129 ГПК України не стягуються.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про стягнення заборгованості у розмірі 157 311 грн, інфляційних втрат у розмірі 18 349 грн 36 коп., пені у розмірі 46 314 грн 81 коп. - відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» про розірвання договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019р. та стягнення грошових коштів у розмірі 379 731 грн 70 коп. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 22 серпня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога