Рішення

від 22.08.2022 по справі 906/116/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2022 р. Справа № 906/116/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Шевчук І.А., розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Святопетрівське" Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Святопетрівське Бучанського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпалетсервіс", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 420 609,29 грн. заборгованості за договором поставки №18/02/21 від 18.02.2021 року,

представники сторін:

позивача: Афанасьєва Т.В. - згідно довіреності №9 від 19.01.2022 року (в режимі ВКЗ);

відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 420 609,29 грн. заборгованості за договором поставки №18/02/21 від 18.02.2021 року. Вимоги мотивує неналежним виконанням ТОВ «Укрпалетсервіс» своїх зобов`язань з поставки товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.02.2022 року справу №906/116/22 передано за підсудністю до Господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.05.2022 року відкрито провадження у справі за позовом комунального підприємства "Святопетрівське" Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Святопетрівське Бучанського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпалетсервіс", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 420 609,29 грн. заборгованості за договором поставки №18/02/21 від 18.02.2021 року, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 27.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі №906/116/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, наполягає на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, ухвали суду по даній справі, надіслані на його адресу, зазначену в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, та договорі поставки від 18.02.2021 року, повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Судом враховується, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення судових ухвал з викликом відповідача у судові засідання відбулося через незабезпечення ним вимог законодавства щодо можливості реального вручення поштових відправлень за офіційним місцезнаходженням, а судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного виклику відповідача у підготовчі та судове засідання у даній справі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. При цьому, за змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

18.02.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпалетсервіс» (постачальник) та комунальним підприємством «Святопетрівське» (замовник) укладено договір поставки №18/02/21 (далі - договір), за умовами п. 1.1. відповідно до проведеної процедури закупівлі за номером UA-2021-02-02-005829-а, постачальник зобов`язується передати у власність замовника у визначені додатком строки: за ДК 34142300-7 - Вантажні автомобілі-самоскиди, в асортименті, у кількості та якості відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначеному цим договором.

Загальна сума цього договору, з ПДВ, 650 000,00 грн. (п. 3.3. договору).

За положеннями розділу 4 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який зазначений в цьому договорі, в наступному порядку: покупець оплачує продавцю на умовах передплати 30 відсотків ціни, зазначеної в п. 4.3. даного договору, протягом 5 календарних днів з дати підписання договору; остаточний розрахунок, а саме, 70 відсотків ціни, зазначеної в п. 4.3. даного договору, протягом 60 календарних днів після підписання акту прийому-передачі та фактичного отримання товару.

Поставка товару здійснюється протягом 45 календарних днів з правом дострокової поставки з моменту виконання покупцем п. 4.1.1. договору (п. 5.1. договору).

У разі затримки в поставці товару та/або заміни неякісного товару, постачальник у безспірному порядку сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого або не заміненого товару за кожний день прострочення (п. 9.4. договору). У разі порушення термінів поставки товару, недопоставки товару у повному обсязі, заявленому замовником, постачальник у безспірному порядку сплачує неустойку (штраф) у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за затримку понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості товару (п. 9.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.05.2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1. договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

У специфікації до договору сторонами погоджено поставку товару - Урал 4320, самоскид, загальною вартістю 650 000,00 грн.

Додатковою угодою від 31.05.2021 року сторонами продовжено термін дії договору до 30.06.2021 року.

На виконання умов договору позивачем 22.02.2022 року перераховано відповідачу 195000,00 грн. за автомобіль.

КП «Святопетрівське» звернувся до ТОВ «Укрпалетсервіс» із листом від 05.07.2021 року щодо повернення 195 000,00 грн. попередньої оплати згідно договору від 18.02.2021 року. У претензії від 12.11.2021 року позивач просить відповідача сплатити також штрафні санкції за договором від 18.02.2021 року на суму 215942,47 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи стверджується, що 18.02.2021 року між сторонами у справі укладено договір поставки №18/02/21, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки позивачу замовленого товару у строки, передбачені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

У п. 5.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 45 календарних днів з правом дострокової поставки з моменту виконання перерахування покупцем 30% ціни від загальної суми договору, тобто, 195 000,00 грн.

22.02.2021 року КП «Святопетрівське» перераховано ТОВ «Укрпалетсервіс» 195 000,00 грн. Тобто, у відповідача виник обов`язок з поставки вантажного автомобіля Урал 4320, самоскид, до 08.04.2021 року включно. Проте, доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, відтак у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої за нього попередньої оплати. Оскільки доказів повернення відповідачем 195000,00 грн. попередньої оплати або поставки товару учасниками справи не надано, вимога про стягнення вказаної суми є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (аналогічні положення містяться у ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 50 842,47 грн. пені відповідно до п. 9.4. договору за період з 09.04.2021 року по 09.10.2021 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 119600,00 грн. неустойки (штрафу) відповідно до п. 9.5. договору за період з 09.04.2021 року по 09.10.2021 року з розрахунку 0,1% від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, а також 45500 грн. штрафу відповідно до п. 9.5. договору з розрахунку 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочки виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд також зазначає, що дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" поширюється на договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, то до спірних правовідносин з неналежного виконання негрошового зобов`язання цей Закон не може бути застосований. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19.

За таких обставин, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються. Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

При цьому суд враховує, що згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. При цьому суд зазначає, що припинення зобов`язання не є тотожним закінченню строку дії договору.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, то після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором та їх прийняття позивачем (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Водночас, із позовної заяви слідує, що позивачем здійснюється нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму попередньої оплати з 19.07.2021 року, тобто, дати повернення коштів попередньої оплати, вказаної у листі від 05.07.2021 року. З викладеного суд приходить до висновку, що з цього періоду позивач відмовився від прийняття товару та вимагав від відповідача повернення коштів попередньої оплати. Тобто, з 20.07.2021 року у відповідача виник грошовий обов`язок з повернення коштів попередньої оплати, а не поставки автомобіля, тому є безпідставним нарахування пені з 20.07.2021 року за прострочення негрошового зобов`язання з поставки товару.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин права передбачати у договорі можливість одночасного стягнення двох видів пені.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення 50 842,47 грн. пені відповідно до п. 9.4. договору за період з 09.04.2021 року по 09.10.2021 року в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 119600,00 грн. неустойки (штрафу) відповідно до п. 9.5. договору за період з 09.04.2021 року по 09.10.2021 року з розрахунку 0,1% від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочки виконання. Тобто, фактично позивачем заявляється вимога про подвійне стягнення пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та в відсотках від суми простроченого зобов`язання.

Проте, одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення та пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення суперечить статті 61 Конституції України (аналогічна позиція викладена у постанові КГС ВС від 19.12.2019 у справі № 912/1153/19).

Оскільки судом встановлено подвійне нарахування пені та можливість здійснення нарахувань у відсотках від простроченого зобов`язання з огляду на його немайновий характер, задоволенню підлягає вимога про стягнення 0,1% пені, оскільки вказана сума нарахована правомірно та є більшою від суми пені, розрахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Сума пені в розмірі 0,1% за період з 09.04.2021 року по 19.07.2021 року становить 66 300,00 грн., що і підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 104 142,47 грн. пені суд відмовляє.

Сума штрафу в розмірі 45 500,00 грн. нарахована правомірно, тому суд задовольняє відповідну вимогу у повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

З всього вищевикладеного, позов комунального підприємства "Святопетрівське" Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Святопетрівське Бучанського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпалетсервіс", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 420 609,29 грн. заборгованості за договором поставки №18/02/21 від 18.02.2021 року, підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 195 000,00 грн. попередньої оплати, 6509,42 грн. втрат від інфляції, 3157,40 грн. 3% річних, 45 500,00 грн. штрафу та 66 300,00 грн. пені. В стягненні 104 142,47 грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Святопетрівське" Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, с. Святопетрівське Бучанського району Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпалетсервіс", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 420 609,29 грн. заборгованості за договором поставки №18/02/21 від 18.02.2021 року, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпалетсервіс» (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Гончарова, буд. 31, код 43282059) на користь комунального підприємства «Святопетрівське» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08141, Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Володимирська, 2-Г, код 30886427) 195000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч 00 грн. 00 коп.) попередньої оплати, 45500, 00 (сорок п`ять тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) штрафу, 3157,40 грн. (три тисячі сто п`ятдесят сім грн. 40 коп.) 3% річних, 6509,42 (шість тисяч п`ятсот дев`ять грн. 42 коп.) втрат від інфляції, 66300,00 грн. (шістдесят шість тисяч триста грн. 00 коп.) пені, 4747,00 грн. (чотири тисячі сімсот сорок сім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 104 142,47 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.08.2022 року

Суддя М.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

У зв`язку із відсутністю достатнього фінансування на 2022 рік та забезпечення поштовими марками, Господарський суд Хмельницької області повідомляє, що відправка поштової кореспонденції суду з 15 серпня 2022 року тимчасово припинена.

З метою своєчасного повідомлення про день та час судових засідань просимо використовувати сучасні альтернативні способи для отримання процесуальних документів та іншої інформації із суду.

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (petrivvske_kp@ukr.net); 3 - відповідачу (auto.zil@gmail.com)