Рішення

від 15.08.2022 по справі 740/6017/21

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/6017/21

Провадження № 2/740/191/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.

за участю секретарів судового засідання Філоненко О.В., Ісаєнко А.М.

представника відповідача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 в особі його представника адвоката Подлуцького М.О. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український-Аграрний-Союз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

встановив:

позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 25.09.2020 о 16-10 ОСОБА_4 , керуючи трактором «ХТЗ 17021» з причепом «НТС 12», на автодорозі м. Ніжин - с. Кунашівка Чернігівської області не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем марки «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував в володінні ОСОБА_3 , рухаючись попереду трактору, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1. В результаті ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Ніжинського міськрайонного суду від 01.12.2020, яка набула законної сили, ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення.

Позивач також зазначив, що цивільно-правова відповідальність власника трактора «ХТЗ 17021», державний номерний знак НОМЕР_2 , з причепом «НТС 12», яким є ТОВ «Український-Аграрний-Союз», застрахована не була. Винний в ДТП ОСОБА_4 працює водієм ТОВ «Український-Аграрний-Союз», тобто на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах.

Згідно звіту про оцінку майна Приватного підприємства «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К» від 12.01.2021 вартість суми збитків спеціалізованому вантажному фургону марки «Ford Transit», державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебуває в його (позивача) володінні, складає 64742 гривні.

Відповідно до квитанції від 12.01.2021 № 001 вартість витрат на залучення спеціаліста для складання вказаного звіту становить 2000 (дві тисячі) гривень, що в розумінні ст.ст.133,139 ЦПК України є судовими витратами.

Враховуючи, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4 , який на момент ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ «Український-Аграрний-Союз», відшкодування матеріальних збитків позивач не отримав, поведінка відповідача щодо відмови у добровільному відшкодуванні шкоди призвела до його душевних страждань, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, вказані обставини спричинили виникнення у нього пригніченого стану, недоцільне використання сімейних коштів, що призвело до розладу стосунків у родині, пошкодження транспортного засобу викликало суттєві незручності у пересуванні, завдану моральну шкоду оцінює в 30 000 грн.

Позивач вважає, що відповідач - ТОВ «Український-Аграрний-Союз», має відшкодувати йому завдану ДТП майнову шкоду в розмірі 64742 грн, та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн, а всього шкоду на загальну суму 94742 грн. Крім цього, позивач просить стягнути на його користь з відповідача судові витрати: судовий збір в розмірі 908 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 10000 грн, витрати на залучення спеціаліста для виготовлення звіту про оцінку майна в розмірі 2000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладене у відзиві на позов.

В обґрунтуванні своїх заперечень відповідач посилався на те, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження підстав для відшкодування моральної шкоди, не наведено доказів причино-наслідкового зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою за участю ОСОБА_4 та тими життєвими негараздами, що описані в позові. З приводу тверджень позивача щодо відмови у відшкодуванні шкоди, зазначив, що останній не надав суду доказів щодо наявності, характеру та змісту перемовин між позивачем та відповідачем щодо досудового врегулювання спору. Крім цього, зазначив, що наданий позивачем Звіт про оцінку майна ПП «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К», є неналежним доказом понесення збитків автомобілю, оскільки вважає, автомобіль є рухомим майном і що під час експертної оцінки мала бути використана «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092. Також вважає, що Приватним підприємством було використано іншу ніж зазначену у п.8.3 Методики формулу розрахунку вартості матеріального збитку, а також у розмір завданих збитків не був включений коефіцієнт зносу, що є порушенням чинного законодавства. Також звертає увагу, що витрати по пошуку спеціаліста та замовлення звіту про оцінку майна не можуть бути включені до вартості правової допомоги, оскільки наданий позивачем Звіт складений до існування взаємовідносин між позивачем та адвокатом. Враховуючи категорію та складність справи також не погоджується з розміром відшкодування витрат на правову допомогу,

Третя особа ОСОБА_4 , у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки моральна шкода є значно завищеною, крім цього, не подано жодного доказу на її обґрунтування, на його думку позивач мав вимагати відшкодування шкоди від страхової компанії чи МТСБУ і лише втому разі як відшкодування не покриває витрати по ремонту авто може звернутися до власника транспортного засобу.

Третя особа ОСОБА_2 , залучений у справі за ухвалою суду, у судовому засіданні підтвердив, що він відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , на час ДТП був його законним власником, а ОСОБА_3 , на відповідній правовій підставі ним володів. Наразі претензій матеріального характеру до відповідача не має, зазначений автомобіль ним був проданий. Зазначив, що позов обґрунтований.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в відзиві відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом передбачених ст.16 ЦК України способами.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.09.2020 о 16-10 годині на автодорозі м. Ніжин - с. Кунашівка Чернігівської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю трактора «ХТЗ 17021» з причепом «НТС 12» під керуванням ОСОБА_4 , який не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем марки «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 , який перебував в володінні ОСОБА_3 та рухався попереду, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1. В результаті ДТП автомобіль під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду від 01.12.2020 ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Постанова набула законної сили.

Таким чином, суд приходить до висновку про достатність належних та допустимих доказів та доведеність вини водія ОСОБА_4 у вчиненні ДТП.

Позивач на відповідній правовій підставі володів та користувався транспортним засобом «Ford Transit» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно вимог п.п.8,9 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, п.2. цієї ж статті визначає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно вимог ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Суд приходить до висновку, що у ОСОБА_4 виник обов`язок цивільної відповідальності перед ОСОБА_3 , а з врахуванням його перебування у трудових відносинах з ТОВ «Український-Аграрний-Союз», таких обов`язок законом покладено на зазначене товариство як роботодавця.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП не була застрахована.

Згідно звіту про оцінку майна: автомобіля «Ford Transit», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , складеного 12.01.2021, розмір вартості суми збитків завданих транспортному засобу складає 64 742 грн.

Позивач просив суд відшкодувати збитки, завдані автомобілю, а саме «Ford Transit», 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно з зазначеним звітом.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звіт про оцінку майна від 12.01.2021, який позивачем наданий в якості доказу завданих збитків, виконаний Приватним підприємством «Агентство по експертній оцінці майна «Дисконт-К» та складений оцінювачем ОСОБА_5 .

Як встановлено судом, на момент складання Звіту, оцінювач ОСОБА_5 при проведенні дослідження досліджував вартість суми збитків, завданих власнику транспортного засобу, однак у нього відсутня необхідна кваліфікація, передбачена індексом та видом експертної спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Згідно сертифікату №171/18 від 22.02.2018 напрямки оцінки майна та спеціалізації в межах напрямів оцінки: 1.1 Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, не рухомості), у тому числі експертна грошова оцінка земельних ділянок; 1.2 Оцінка машин та обладнань; 1.3 Оцінка колісних транспортних засобів (а.с.49), щодо яких ОСОБА_5 дозволена практична оціночна діяльність, - це лише оцінка об`єктів у матеріальній формі, тобто вартості транспортного засобу та його частин.

Разом з тим, розмір збитку, завданого власнику транспортного засобу може бути встановлений тільки при експертному автотоварознавчому дослідженні експертом з кваліфікацією, передбаченою індексом та видом експертної спеціальності 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», встановленому в Додатку 6 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2015 № 301/5.

Законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (надалі іменується -Закон України «Про оцінку»), передбачено, що:

Професійна оціночна діяльність регламентується ч.1 ст.4 Закону України «Про оцінку», згідно якої діяльність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна, тобто професійна оціночна діяльність полягає у визначені лише вартості майна, а не інших параметрів, таких як сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу.

Ст.1 Закону «Про оцінку» визначає сферу застосування Закону України «Про оцінку», згідно якої положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами.

Сфера Закону України «Про оцінку» розповсюджується виключно на оцінку, тобто на вирішення питання про вартість об`єкта права власності або інших прав.

Ст.3 Закону «Про оцінку» визначає поняття процесу оцінки майна, майнових прав, згідно якої оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Таким чином, питання, яке може бути поставлено оцінювачу лише одне: про вартість відповідного об`єкту, в даному випадку вартість транспортного засобу, постановка будь - яких інших питань буде виходити за межі визначені Законом України «Про оцінку» та самого поняття оцінка майна.

Ст.12 Закону «Про оцінку» передбачено документ, який є результатом діяльності оцінювача, вимоги до його змісту та порядку оформлення, згідно якої звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна, ця стаття знов - таки, дає підтвердження про те, що Звіт може містити відомості тільки про вартість майна, а ні про що інше, а також вимоги до змісту Звіту встановлюються Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Національним стандартом № 1 передбачено, що:

Звіт про оцінку майна повинен містити висновок про вартість майна (п. 56 Національного стандарту № 1), а висновок про вартість майна повинен містити відомості про величину вартості, отриману в результаті оцінки (п. 60 Національного стандарту № 1).

Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем відповідного належного та допустимого доказу визначення матеріальних збитків надано не було та клопотань про проведення судової автотоварознавчої експертизи не заявлялося.

Окрім цього, суд звертає увагу, що строк використання Звіту, як вбачається з його змісту, складає 3 місяці з дати оцінки, тобто з 12.01.2021, разом з тим, позов поданий до суду 26.10.2021.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Іншими словами, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За положеннями ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, як передбачено ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем не надано суду і жодних належних та допустимих доказів понесення реальних збитків (фіскальних чеків покупки запчастин, квитанцій про сплату відновлювальних ремонтних робіт, тощо), у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача.

При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Поняття моральної шкоди і порядок її відшкодування визначаються ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Як зазначає позивач, внаслідок ДТП йому, як такому у кого автомобіль був у повному користуванні, спричинена моральна шкода, яка зводиться до факту пошкодження автомобіля та моральних переживань, які виникли через невідшкодування відповідачем завданих збитків, наявності вимушених змін в його (позивача) життєвих стосунках, виникнення пригніченого стану, недоцільне використання сімейних коштів, що призвело до розладу стосунків у родині, пошкодження транспортного засобу викликало суттєві незручності у пересуванні.

За ч.1 ст.1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду завдану фізичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з пошкодженням чи знищенням її майна, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивачем та його представником не були доведені суттєві для вирішення спору обставини, що викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що відсутні достатні докази та підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати в силу вимог п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Клопотання про компенсацію судових витрат, а також доказів про такі витрати відповідач не подавав. Крім того, відповідач не наводив попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Відповідно, суд не вбачає підстав для відшкодування таких витрат.

Аналогічною є позиція суду відносно третіх осіб, які також не наводили попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та не повідомляли про їх розмір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 35, 12, 76, 77, 78, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 25 серпня 2022 року.

Суддя Т.О. Гагаріна