Постанова

від 24.08.2022 по справі 826/5101/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/5101/17

адміністративне провадження № К/9901/32514/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5101/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмакс Сістемс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя П. О. Григорович) від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. Ю. Коротких, Є. О. Сорочко, Є. В. Чаку) від 28 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Олмакс Сістемс» (далі - ТОВ «Олмакс Сістемс», позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, скаржник, контролюючий/податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2017 року:

№ 0512615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 3 569 673,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 855 738,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 713 935,00 грн.

№ 0502615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 3 599 454,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 3 183 927,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 415 527,00 грн;

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі актів перевірки, висновки яких суперечать чинному законодавству України.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2017 року № 0512615141, № 0502615141, складені ГУ ДФС у м. Києві.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій ГУ ДПС у м. Києві просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

5. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року клопотання ГУ ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено скаржнику строк на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 826/5101/17, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

7. Письмового відзиву на касаційну скаргу на адресу Верховного суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено перевірку ТОВ «Олмакс Сістем» по взаємовідносинам з його контрагентами, висновки яких оформлені відповідним актом перевірки, а саме від 23 грудня 2016 року № 416/26-15-14-01-03/37100998.

9. Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Альтис Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Айті-Проф», ТОВ «Дівілон», ТОВ «Альпек», ТОВ «Акрополь Гарант Плюс», ТОВ «Ред Вінд», ТОВ «Модерн Форм», ТОВ «Фреш Торг», ТОВ «Топінвест Плюс», ТОВ «Промтрейдінвест, ТОВ «Техенергомаш», ТОВ «Сінтекс Трейд».

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом з огляду на: 1) існування інформації про порушені кримінальні справи за статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та діяльності зазначених контрагентів позивача; 2) отримання слідчими органами пояснень засновників/директорів суб`єктів господарювання про їх не причетність до діяльності підприємств; 3) відсутність сертифікатів (якості, відповідності, походження) на придбаний позивачем товар; 4) відсутність документів, що підтверджують факт зберігання та руху ТМЦ (книги/картки складського обліку, акти списання матеріалів); 5) порушення норм податкового законодавства у формі не звітування перед контролюючим органом контрагентами позивача; 6) відсутність доказів імпорту товарів контрагентами позивача/доказів придбання таких товарів у третіх осіб, відповідно до інформації, що міститься в ІС «Податковий блок»; 7) недоліки в оформленні окремих видаткових накладних (відсутність прізвища/посади/реквізитів довіреності); 8) відсутність інформації про трудові ресурси контрагентів.

10. На підставі висновків викладених в акті перевірки, контролюючим органом винесени податкові повідомлення-рішення:

- 0502615141, яким позивачу за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, статті 138.8, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» всього в сумі 3 599 454,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 3 183 927,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 415 527,00 грн;

- 0512615140, яким позивачу за порушення пункту 185.1, статті 185, підпункту 192.1.1, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 3 569 673,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2 855 738,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 713 935,00 грн.

11. Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що господарські операції, для визначення податкового обліку позивачем, фактично були здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану позивача, а висновки податкового органу стосовно допущення позивачем порушень податкового законодавства не відповідність фактичним обставинам у справі.

13. Такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що реальність здійснення позивачем господарських операцій по договорам, укладеним з його контрагентами: ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Альтис Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Айті-Проф», ТОВ «Дівілон», ТОВ «Альпек», ТОВ «Акрополь Гарант Плюс», ТОВ «Ред Вінд», ТОВ «Модерн Форм», ТОВ «Фреш Торг», ТОВ «Топінвест Плюс», ТОВ «Промтрейдінвест», ТОВ «Техенергомаш», ТОВ «Сінтекс Трейд», підтверджується долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, оформлених внаслідок виконання з зазначеними вище контрагентами договорів.

14. При цьому, судами зазначено, що доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

16. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме:

|) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 826/14331/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 2а-1670/5096/12, від 30 січня 2018 року у справі № 2а-0870/6083/11, від 06 червня 2018 року у справі № 826/20003/14, а також у постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справа № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-3849а15, від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3788а15, від 14 березня 2017 року у справі № 21-1513а16.

2) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах.

17. Відповідач в касаційній скарзі також вказує на пункт 3 статті 351 КАС України, як одну з підстав касаційного оскарження.

18. В доводах касаційної скарги контролюючий орган наголошує, що при проведенні аналізу первинних документів, разом з податковою інформацією, наявної у податковому органі по підприємствах, задіяних по ланцюгу постачання товарів та послуг для ТОВ «Олмакс Сістемс», встановлено:

дефектність наданих ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» до перевірки первинних документів. Документи складені з порушенням вимог чинного законодавства;

ненадання ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» до перевірки в повному обсязі первинних документів. Наявними документами не підтверджено отримання (в видаткових накладних не зазначено реквізитів довіреностей та біля підпису особи - отримувача не зазначено прізвище), приймання, розвантаження, оприбуткування, зберігання, списання у виробництво матеріалів (до перевірки не надані документи складського обліку), не визначено виробника та технічні характеристики продукції;

невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам стосовно неможливості виконання переліченими постачальниками ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» оформлених господарських операцій наявними трудовими ресурсами (кількість працюючих - 1 особа, або працюючі взагалі відсутні) та у зв`язку із відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей (відсутність основних фондів, виробничих активів, тощо);

наявність інформації щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за частиною 2 статті 205 (Фіктивне підприємництво), частиною третьою статті 209 (Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом) КК України та частини п`ятої статті 191 КК України, (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), в яких фігурують постачальники ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС»;

відсутність у підприємств 2-3 ланка постачання реальних контрагентів-постачальників товарів (послуг), (маніпулювання даними податкової звітності та невідповідність документально відображеної в податкових накладних номенклатури товарів (послуг), поставлених підприємствам-покупцям номенклатурі товарів (послуг), отриманих від постачальників («розрив» ланцюга постачання).

19. На підставі вищевикладеного, перелічені первинні документи, надані до перевірки ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

20. Скаржник наголошує, що зазначені доводи були викладені в акті перевірки, запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі, однак суди попередніх інстанцій не надали оцінки зазначеним доводам відповідача, а лише обмежилися констатацією щодо надання позивачем формально складених первинних документів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

23. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

24. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

25. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, яка виникає відповідно до положень цього розділу.

26. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

27. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

28. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

29. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

31. Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

32. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

33. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

34. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

35. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

36. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Олмакс Сістем» та ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Альтис Трейд», ТОВ «Макролоджик», ТОВ «Регістан ЛТД», ТОВ «Екоенерджи», ТОВ «Айті-Проф», ТОВ «Дівілон», ТОВ «Альпек», ТОВ «Акрополь Гарант Плюс», ТОВ «Ред Вінд», ТОВ «Модерн Форм», ТОВ «Фреш Торг», ТОВ «Топінвест Плюс», ТОВ «Промтрейдінвест», ТОВ «Техенергомаш», ТОВ «Сінтекс Трейд», було укладено ряд договорів, предметами зазначених договорів є, зокрема, постачання на адресу позивача комп`ютерної техніки, деталі сервісу, офісної техніки, комплектуючих, витратних матеріалів, а також послуги щодо питань інформатизації, технічного обслуговування обладнання принтерів.

38. На підтвердження реальності виконання укладених договорів Товариство надало копії первинних документів, зокрема, видаткових, податкових, товарно-транспортних накладних і акти надання послуг та докази здійснення оплати на користь контрагентів.

39. Враховуючи специфіку предмету вищевказаних договорів, на переконання судів попередніх інстанцій, надані позивачем первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

40. У той же час, на підтвердження своїх доводів щодо того, що укладені між позивачем та його контрагентами договори реально не виконувались відповідачем надано інформацію про те, що вищезгадані господарські товариства не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод.

41. Однак суди попередніх інстанцій лише зазначили про укладення господарських угод з посиланням на наявність податкових та видаткових накладних без дослідження їх змісту. Хоча, як вбачається із вище викладеного, відповідач оспорює такі документи в акті перевірки, а тому вказані зауваження податкового органу підлягали обов`язковій оцінці. Окрім того, як свідчить зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, судами взагалі також не деталізовано та не оцінено зміст спірних господарських операцій у розрізі кожного контрагентів окремо.

42. Водночас, доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що надані Товариством до перевірки первинні документи містили ряд недоліків (дефекти), однак вказані обставини були залишені поза увагою судів попередніх інстанцій.

43. Разом з тим, як свідчать матеріали справи у доводах, які зазначені в акті перевірки, запереченні на адміністративний позов, апеляційній скарзі, а також касаційній скарзі відповідач наполягав на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини справи та не надали оцінку доводам відповідача щодо інформації про порушені кримінальні справи за статтями 205, 212 КК України щодо створення та діяльності зазначених контрагентів позивача; отримання слідчими органами пояснень засновників/директорів суб`єктів господарювання про їх не причетність до діяльності підприємств; відсутності сертифікатів (якості, відповідності, походження) на придбаний позивачем товар; відсутність документів, що підтверджують факт зберігання та руху ТМЦ (книги/картки складського обліку, акти списання матеріалів); порушення норм податкового законодавства у формі не звітування перед контролюючим органом контрагентами позивача; відсутність доказів імпорту товарів контрагентами позивача / доказів придбання таких товарів у третіх осіб, відповідно до інформації, що міститься в ІС «Податковий блок»; недоліки в оформленні окремих видаткових накладних (відсутність прізвища/посади/реквізитів довіреності); відсутність інформації про трудові ресурси контрагентів.

44. Дійсно, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами не було надано оцінки вказаним доводам на підставі комплексного всебічного аналізу матеріалів справи та фактичних обставин, що презюмує встановлення таких в тому числі внаслідок дослідження доказів, зокрема на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки дослідження таких доказів має значення для правильного вирішення спору. Оцінка повинна бути ретельною та належною щодо кожної операції.

45. Верховний Суд наголошує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

46. При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

47. Положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

48. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у даній справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини, зокрема, щодо руху цього товару та його транспортування, та наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

49. Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному разі вимагає й ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, здійснював прийняття товарно-матеріальних цінностей за кількістю та якістю тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності.

50. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

51. Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

52. Згідно з підпунктом 14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

53. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

54. Така позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

55. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

56. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

57. Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

58. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не перевірили чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції постачання товарів, а також надання послуг контрагентами позивачу.

59. Зважаючи на викладене, оскільки суди не перевірили добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами/послугами та використанням їх у господарській діяльності, а також реальність усіх даних, наведених у документах, складеними за наслідками господарських відносин, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки та доводи податкового органу, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки дослідження та відсутність належної оцінки доказів, виключає можливість перевірки касаційним судом правильності судових актів.

60. Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

61. Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 826/5101/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов