Рішення

від 21.08.2022 по справі 759/16791/20

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 759/16791/20

Провадження № 2/670/12/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Волкової О.М.

з участю секретаря Сікорської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Віньківці цивільнусправу запозовом Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання договору недійсним про відступлення прав за договором іпотеки № 2216 від 24.11.2017 року договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року на розгляд Віньковецького районного суду Хмельницької області за підсудністю із Святошинського районного суду міста Києва згідно із ухвалою від 12 листопада 2020 року надійшов позов Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання договору недійсним про відступлення прав за договором іпотеки № 2216 від 24.11.2017 року договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року, у якому позивач просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З. за № 2216 від 24.11.2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 травня 2006 року між Приватним підприємством «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 010/08/11/8536 із строком дії договору до 24.05.2009 року, із сплатою 17 % річних.

22.04.2008 року державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області було посвідчено договір іпотеки між ПАТ «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладеним в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про що було внесено номер про іпотеку № 23559204 (спеціальний розділ).

24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» було укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк Золтан Золтанович, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги Банку до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» було укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2216, про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріус Русанюк Золтан Золтанович, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт», за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року; Договором іпотеки від 22.04.2008року; Договором застави від 24.05.2006 року; Договором поруки № 1 від 24.05.2006 року; Договором поруки № 2 від 06.06.2006року: Договором поруки № 3 від 06.02.2008року.

05.12.2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшла вимога ОСОБА_1 з повідомленням, що вона набула право вимоги за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року (з усіма додатковими угодами до нього), укладеним між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»). Крім того було повідомлено про передачу прав по договору застави від 22.06.2006 року та іпотечного договору від 22.04.2008 року.

Вказана претензія містила вимогу про погашення основного боргу по кредитному договору від 24 травня 2006 року у розмірі 226853,00 грн.

Позивачем 15.12.2017 року на адресу ОСОБА_1 було надіслано лист про безпідставність її вимог у зв`язку з недійсністю (нікчемністю) вимог на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, позаяк для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, а тому фізична особа ОСОБА_1 не може бути новим кредитором.

Тому позивач вважає, що договір про відступлення права вимоги № 2216 від 27.11.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріус Русанюк Золтан Золтанович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, є недійним з моменту його вчинення.

Ухвалою від 16.02.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрите провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ПП «Горизонт» -- Шустер Я.В. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і в їх задоволенні просили відмовити.

Також відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, у якому вказала,що обставини на які посилається позивач у позові вже досліджувались Барським районним судом Вінницької області в ідентичній позовній заяві, де вона була відповідачем (справа за № 670/23/18), та суд вирішив у задоволенні позову ПП «Горизонт» до неї як до відповідача про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки відмовити повністю.

ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до п. 3 договору від 24.11.2017 року, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс», вона сплатила ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» кошти в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором з призначенням платежу погашення заборгованості.

Сума сплаченого відшкодування не є платою/винагородою первісному кредиторові за здійснення відступлення права вимоги.

Таким чином, обов`язковою ознакою передачі прав вимоги за договорами факторингу, укладених 24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та 24.11.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс», є платність в погашенні заборгованості по кредитному договору.

За договором відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки від 24.11.2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 відступлення права вимоги здійснено без винагороди.

При укладенні договору відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та відповідач ОСОБА_1 керувались положеннями ст.ст. 6, 512, 513, 514, 626, 627, 628, 638 ЦК України, тобто пройшла зміна кредитора. З урахуванням зазначених норм права вказаний договір є договором відступлення права вимоги. Відповідно, суб`єктний склад правочину не порушений, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним.

Тому враховуючи, що кредитором може бути як юридична так і фізична особа, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені (а.с. 87-90).

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у ході судового розгляду справи подав заяву про застосування строку позовної давності у справі, вказавши, що позивач отримав вимогу ОСОБА_1 05.12.2017 року, а 20.12.2017 року -- повідомлення від ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс», про передачу всіх прав по договору іпотеки та кредитному договору. Таким чином позивач знав і повинен був знати про порушення його прав починаючи з 05.12.2017 року, а тому і звертався з позовом до Барського районного суду 09.01.2018 року. По даній справі позивач звернувся із позовом до Віньковецького районного суду у лютому 2021 року, який прийнятий судом і порушена справа 16.02.2021 року, і за таких обставин ПП «Горизонт» порушило трьохрічний строк звернення до суду (а.с. 197).

Представник позивача, директор ПП «Горизонт» Атаманюк І.А. подав до суду відповідь на відзив ОСОБА_1 , який вважає необгрунтованим, а більшість тверджень відповідача такими, що не відповідають нормам права.

Позивач взагалі заперечує існування будь якого боргу перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а метою укладення всіх вказаних договорів (в один день 24.11.2017 року), на думку позивача, є «рейдерське захоплення» тобто переоформлення в позасудовому порядку об`єкту нерухомого майна «нежитлова будівля, гараж-склад» загальною площею 370,2 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить позивачу на праві приватної власності.

Представник ОСОБА_3 вважає, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної осоои суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобовязань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа, а тому фізична особа - ОСОБА_1 не може бути новим кредитором (а.с. 109-112).

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс», директор Ю.В. Сайко у судове засідання, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився. Натомість надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Горизонт» (а.с. 132).

Крім того представник ОСОБА_4 надіслав до суду письмові пояснення по суті спору та заяву про застосування строку позовної давності, у якій просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України та відмовити у задоволенні позовних ПП «Горизонт», оскільки вимога ОСОБА_1 про набуття права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки надійшла до позивача 05.12.2017 року, то строк позовної давності сплив 05.12.2020 року. З даним позовом ПП «Горизонт» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва 05.10.2020 року з недодержанням правил виключної підсудності, у зв`язку з чим справа за підсудністю була направлена до Віньковецького районного суду, яким 16.02.2021 року було відкрито провадження у справі. Відтак звернення позивача з даним позовом до Святошинського районного суду міста Києва не призвело до переривання перебігу трирічного строку позовної давності (а.с. 119-120).

У письмових поясненнях представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» Ю.В. Сайко зазначив, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору, особа повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме яким чином її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Однак позивач жодним чином не обґрунтував, як саме оспорюваний ним договір та договір про відступлення прав за іпотекою порушує його права та законні інтереси, внаслідок чого його суб`єктні права або зменшились або зникли як такі. За договором до відповідача ОСОБА_1 перейшли виключно права вимоги за кредитним договором та він не був спрямований на переведення боргу (обов`язку банку з надання кредиту) відповідно до ст. 520 ЦК України, тому відсутні підстави вважати, що спірним правочином відбулась заміна сторони кредитодавця за кредитним договором, оскільки для цієї обставини необхідна одночасна заміна як кредитора так і боржника у зобов`язанні (а.с. 124-125).

Представник позивача, директор ПП «Горизонт» Атаманюк І.А. подав до суду заперечення щодо заяви відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс» про застосування строку позовної давності у справі,покликаючись на те, що позовну заяву до Святошинського районного суду міста Києва було подано в межах строку позовної давності, який у прийнятті заяви не відмовив та не повернув, а направив матеріали справи за підсудністю до Віньковецького районного суду, тому саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі (а.с. 189-192).

Крім того відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні подала письмове клопотання про закриття провадження у справі на підставі ст. 255 ч. 1 п. 3 ЦПК України у зв`язку з тим, що набрало законної сили рішення Барського районного суду Вінницької області у справі № 670/23/18, що постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (а.с. 95-96).

Ухвалою судувід 12.08.2021року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі за позовом Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання договору недійсним про відступлення прав за договором іпотеки № 2216 від 24.11.2017 року договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року з підстав визначених ст. 255 ч. 1 п. 3 ЦПК України відмовлено (а.с. 160-161).

Суд, заслухавши представника позивача, відповідачку та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши всі доводи та заперечення, вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до положень статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 24 травня 2006 року між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/08/11/8536, із строком дії договору до 24 травня 2009 року, із сплатою 17 % річних.

Державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Макаровою Н.В. 22 квітня 2008 року посвідчено договір іпотеки між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладеним для забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про що було внесено номер про іпотеку № 23559204.

24 листопада 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22 квітня 2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24 листопада 2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про заміну кредитора в зобовязанні у зв`язку з його виконанням третьою особою, та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт» за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року, договором іпотеки від 22.04.2008 року, договором застави від 24 травня 2006 року, договором поруки № 91 від 24 травня 2006 року, договором поруки № 2 від 06 червня 2006 року, договором поруки № 3 від 06 лютого 2008 року.

Відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою було сплачено ТОВ «ФК «Централ Фінанс» в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором 105000,00 грн (квитанція № 1-877 від 24.11.2017 р.).

5 грудня 2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшла вимога ОСОБА_1 з повідомленням, що остання набула право вимоги за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24 травня 2006 року (з усіма додатковими угодами до нього), укладеним між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Дана претензія містила вимогу про погашення основного боргу по кредитному договору від 24 травня 2006 року у розмірі 226853,00 грн.

20 грудня 2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшов лист ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» №111 з повідомленням про передачу ОСОБА_1 всіх прав за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року та Договором іпотеки від 22.04.2008 року.

Наведені обставини підтверджуються письмовими матеріалами справи та встановлені у справі № 670/23/18 за позовом ПП «Горизонт» до ОСОБА_1 , з участю третіх осіб, що не зяавляють самостійних вимог щодо предмету спору: ПАТ «Райффазен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» про визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року), і сторонами у судовому засіданні не оспорювались.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до положень статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення статті 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними`правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов`язання боржника за його волею може бути ним покладено на іншу особу та у випадку виконання зобов`язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов`язки кредитора у зобов`язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов`язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов`язання боржником, як за власною ініціативою та і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов`язань відповідно за ч. 1 ст. 528 ЦК України є обов`язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов`язання.

Згідно ст. 528 УК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Частиною третьою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо);3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, суд не має підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення прав, ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» на підставі ст. 512 ЦК України передає, а ОСОБА_1 приймає права Іпотекодержателя за договором іпотеки від 22.04.2008 року, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Горизонт» за реєстровим № 2271, права за яким набуті Іпотекодержателем на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим нотаріально 22.04.2008 року за реєстровим № 2271.

Відповідно до п. 3 Договору про заміну кредитора в зобовязанні у зв`язку з його виконанням третьою особою, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позичальника за кредитним договором, сплатила на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» 105000,00 гривень заборгованості.

Сума сплаченого відшкодування (компенсації), а також сума різниці між номінальною вартістю відступленого права вимоги за «Кредитним договором» та сумою сплаченого відшкодування (компенсації) не є платою/винагороди «Первісному кредиторові» за здійснення відступлення «Права вимоги».

Таким чином, обовязковою ознакою передачі прав вимоги за договорами факторингу, укладеними 24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та 24.11.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» тa ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс», є платність.

За договором відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки від 24.11.2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 відступлення права вимоги здійснено безоплатно.

Отже договір відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором за його ознакою є договором, за яким банк у зобов`язаннях за кредитним договором від 24.05.2006 року і договором іпотеки замінений на відповідача ОСОБА_1 як нового кредитора.

ОСОБА_1 не набула право здійснювати фінансові операції стосовно боржника - ПП «Горизонт», оскільки за умовами договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором від 24.05.2006 року і за договором іпотеки.

Враховуючи викладене, такий договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Суб`єктний склад правочинів із відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункти 51-52)).

Таким чином за своєю правовою природою спірні договори є договорами купівлі-продажу майнового права, і не містять ознак договору факторингу.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) та від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20), постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року в справі № 705/5544/19 (провадження № 61-8523св20), від 10 серпня 2021 року в справі № 755/7758/19 (провадження № 61-17748св20).

Отже враховуючи, що кредитором може бути як юридична так і фізична особа, суд доходить висновку, що позов Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання договору недійсним про відступлення прав за договором іпотеки № 2216 від 24.11.2017 року договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Щодо заяв представників відповідачів про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановивши, що позовну давність пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цієї підстави, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки у даному випадку позивачем не доведено існування підстав для визнання договорів недійсними, у зв`язку з чим суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то підстав для відмови упозові узв`язку пропускомстроку давності не вбачається, тим більше, що позивач отримавши вимогу відповідачки ОСОБА_1 05.12.2017 року звернувся до суду із вказаним позовом 05.10.2020 року, тобто в межах строків позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, ст. 205, ст. 208, ст. 218, ст. 512, ст. 513, ст. 514 ЦК України, ст. 4, ст. 7, ст. 10, ст. 12, ст. 13, ст. 18, ст. 60, ст. 76, ст. 81, ст. 82, ст.ст. 263-265, ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», про визнання договору недійсним про відступлення прав за договором іпотеки № 2216 від 24.11.2017 року договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою від 24.11.2017 року, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22.08.2022 року.

Суддя О.М. Волкова