Постанова

від 22.11.2022 по справі 759/16791/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 759/16791/20

Провадження № 22-ц/4820/1685/22

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представників сторін,

розглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовом Приватного підприємства «Горизонт» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» про визнання недійсними договорів про відступлення прав за договором іпотеки та заміну кредитора, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Горизонт» на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року позивач ПП «Горизонт», звертаючись в суд з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Централ фінанс», вказував, що 24.05.2006 року між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/08/11/8536 зі строком дії договору до 24.05.2009 року та сплатою 17 % річних.

22.04.2008 року державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області посвідчено договір іпотеки між ПАТ «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про що було внесено номер про іпотеку № 23559204 (спеціальний розділ).

24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» було укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги Банку до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» було укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2216 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, посвідчений нотаріально, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт» за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, договором іпотеки від 22.04.2008року, договором застави від 24.05.2006 року, договором поруки № 1 від 24.05.2006 року, договором поруки № 2 від 06.06.2006 року, договором поруки № 3 від 06.02.2008 року.

05.12.2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшла вимога ОСОБА_1 з повідомленням, що вона набула право вимоги за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року (з усіма додатковими угодами до нього), укладеним між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), а також за договором застави від 22.06.2006 року та іпотечним договором від 22.04.2008 року. Вказана претензія містила вимогу про погашення основного боргу по кредитному договору від 24.05.2006 року у розмірі 226853 грн.

Позивачем 15.12.2017 року на адресу ОСОБА_1 надіслано лист про безпідставність її вимог у зв`язку з недійсністю (нікчемністю) вимог на підставі ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, позаяк для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, кредитор - банк або інша фінансова установа, а тому фізична особа ОСОБА_1 не може бути новим кредитором.

Тому позивач просив визнати недійсними договір про відступлення права вимоги № 2216 від 24.11.2017 року, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 , та договір про заміну кредитора зобов`язанні в зв`язку з його виконанням третьою особою за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12.08.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП «Горизонт» просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове, яким задовольнити позов. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» було укладено саме договір факторингу, а договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, незважаючи на його назву, за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки за цим договором ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» відступлено грошову вимогу в розмірі 226853 грн. в обмін на грошові кошти 105000 грн. У зв`язку з цим ОСОБА_1 , у свою чергу, набула право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу. Вказане підтверджується направленою на адресу ПП «Горизонт» 05.12.2017 року вимогою ОСОБА_1 , з повідомленням, що остання набула право вимоги за кредитним договором №010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, укладеним між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з передачею їй прав по договору застави від 22.06.2006 року та іпотечного договору від 22.04.2008 року.

Дана претензія містила вимогу про погашення основного боргу по кредитному договору від 24.05.2006 року у розмірі 226853 грн.

Тому на думку апелянта хибним є висновок суду першої інстанції, що спірний договір не є договором факторингу.

Суд першої інстанції послався на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 16.03.2021 року в справі № 906/1174/18 від 08.06.2021 року в справі № 346/1305/19, постановах Верховного Суду, хоча обставини справ не є подібними, а між сторонами виникли інші правовідносини.

У відзиві ОСОБА_1 просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Зазначила, що згідно ст.ст. 6, 512, 513, 514, 626, 627, 628, 638 ЦК України спірний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу. Відповідно, суб`єктний склад правочину не порушений, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання цих договорів недійсним. ПП «Горизонт» також без поважних причин пропустив 3 річний строк позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Представник відповідачки просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 24.05.2006 року між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 010/08/11/8536, із строком дії договору до 24.05.2009 року, із сплатою 17 % річних.

Державним нотаріусом Віньковецької державної нотаріальної контори Хмельницької області Макаровою Н.В. 22.04.2008 року посвідчено договір іпотеки між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536, про що було внесено номер про іпотеку № 23559204.

24.11.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» укладено договір № 2212 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ПАТ «Комерційний індустріальний Банк» та ТОВ «ФК «Централ Фінанс» укладено договір факторингу № 2214 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений для забезпечення виконання кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт».

24.11.2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про заміну кредитора в зобовязанні у зв`язку з його виконанням третьою особою, та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2271 від 22.04.2008 року, що укладений в забезпечення кредитного договору № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Русанюк З.З., КМНО, м. Київ, відповідно до якого новий кредитор отримав всі права вимоги до ПП «Горизонт» за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року, договором іпотеки від 22.04.2008 року, договором застави від 24.05.2006 року, договором поруки № 91 від 24.05.2006 року, договором поруки № 2 від 06.06.2006 року, договором поруки № 3 від 06.02.2008 року.

Відповідачем ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою було сплачено ТОВ «ФК «Централ Фінанс» в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором 105000,00 грн. (квитанція № 1-877 від 24.11.2017 року).

05.12.2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшла вимога ОСОБА_1 про погашення основного боргу по кредитному договору від 24.05.2006 року у розмірі 226853 грн. з повідомленням, що остання набула право вимоги за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року (з усіма додатковими угодами до нього), укладеним між ПП «Горизонт» та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

20.12.2017 року на адресу ПП «Горизонт» надійшов лист ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» №111 з повідомленням про передачу ОСОБА_1 всіх прав за кредитним договором № 010/08/11/8536 від 24.05.2006 року та Договором іпотеки від 22.04.2008 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору про відступлення прав, ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» на підставі ст. 512 ЦК України передає, а ОСОБА_1 приймає права Іпотекодержателя за договором іпотеки від 22.04.2008 року, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Горизонт» за реєстровим № 2271, права за яким набуті Іпотекодержателем на підставі Договору про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим нотаріально 22.04.2008 року за реєстровим № 2271.

Відповідно до п. 3 Договору про заміну кредитора в зобов`язанні у зв`язку з його виконанням третьою особою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах позичальника за кредитним договором, сплатила на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» 105000 гривень заборгованості.

Сума сплаченого відшкодування (компенсації), а також сума різниці між номінальною вартістю відступленого права вимоги за «Кредитним договором» та сумою сплаченого відшкодування (компенсації) не є платою/винагородою «Первісному кредиторові» за здійснення відступлення «Права вимоги».

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за договором відступлення права вимоги за основним боргом та за договором іпотеки від 24.11.2017 року, укладеним між ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 відступлення права вимоги здійснено безоплатно, ОСОБА_1 не набула право здійснювати фінансові операції щодо боржника ПП «Горизонт», оскільки за умовами договорів відступлення у неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і договором іпотеки. Тому спірні договори не можна кваліфікувати як договори факторингу, а отже, нема підстав для визнання їх недійсними.

Так, відповідно дост. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 203 Цивільного кодексу Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1ст. 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина першастатті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першоїстатті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третястатті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третястатті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредиторау зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначеніЗаконом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»умови.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

Суд першої інстанції правильно констатував, що оспорювані договори мають всі ознаки договорів відступлення права вимоги - предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; таке зобов`язання є грошовим, відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; форма договору відступлення права вимоги відповідає формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; і наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредиторау зобов`язанні.

При цьому ОСОБА_1 не набула право здійснювати фінансові операції щодо боржника - за умовами договорів відступлення права вимогиу неї виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки.

З врахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Ці договори не містять умов, які б передбачали передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договорів не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за оспорюваними правочинами не є правовідносинами у сфері факторингу.

Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина другастатті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги на публічних торгах) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Такий висновок цілком узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 10.08.2021 року у справі№755/14728/18, а також правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постановах від 08.06.2021 року у справі № 346/1305/19, від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 та не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16, висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.12.2019 року у справі № 761/20611/17, від 24.04.2019 року у справі № 465/647/11, на які суд першої інстанції обґрунтовано послався.

Відповідно до ч. 1ст. 227 Цивільного кодексу Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Оспорювані позивачем правочини є купівлею-продажем прав вимоги та за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюєтьсястаттями 512 - 519 ЦК Україниі суб`єктний склад на укладення яких не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитора, ліцензії, необхідної для здійснення фінансових послуг, не вимагається.

З огляду на викладене, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, - Закону України «Про фінансові послуг та державне регулювання ринків фінансових послуг»,Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.512,514,1077,1079 Цивільного кодексу Україниє необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374,375,382,384,389,390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Горизонт» залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 12 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2022 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк