Рішення

від 17.08.2022 по справі 910/191/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2022Справа № 910/191/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 9Б, офіс 23)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» (49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 22, кімната 705)

про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою

Представники:

від Позивача: Веретільник О.С. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача-1: Усачук О.І. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача-2: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (надалі також - «Позивач») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» (надалі також - «Відповідач - 1») та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» » (надалі також - «Відповідач - 2») про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою по вул. М. Амосова, Солом`янського району м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року позовну заяву Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙТОНА ГРУП" про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою. залишено без руху.

24.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 року відкрито провадження у справі №910/191/22, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.02.2022 року.

07.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Громадську організацію "Захистимо Протасів яр".

09.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Громадської організації "Захистимо Протасів яр" надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача.

14.02.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче судове засідання 16.02.2022 року з`явився представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Громадську організацію "Захистимо Протасів яр", відкладено підготовче судове засідання на 16.03.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року в задоволенні заяви Громадської організації "Захистимо Протасів яр" про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача відмовлено.

06.04.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану, на 29.06.2022 року.

У підготовче судове засідання 29.06.2022 року з`явився представник позивача, представники відповідачів не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2022 року.

У судове засідання 03.08.2022 року з`явились представники позивача та відповідача-1; представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 про оголошення перерви в судовому засіданні з вказаних в ньому підстав, оголошено перерву в судовому засіданні до 18.08.2022 року.

15.08.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшли додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18 серпня 2022 року представник Відповідача - 1 заявив усне клопотання про поновлення пропущеного строку та долучення письмових пояснень з доказами до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено письмові пояснення до матеріалів справи; відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача-1 про долучення доказів до матеріалів справи та залишено їх без розгляду.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача - 1 заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях, просив суд відмовити у задоволенні позову. Представник Відповідача - 2 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» є 49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 22, кімната 705.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/191/22 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач-2 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач-2 має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача-2 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 серпня 2022 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, внесено зміни до генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: переведено територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, внесено зміни до програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планованим вимогам, земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва, передано ТОВ "Бора", за умови виконання пункту 7 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 3,23 га (у тому числі 0,45 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, у тому числі: площею 2,83 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0,40 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. (т.1 а.с.25-27)

16.08.2007 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №2384, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.08.2007 р. за №72-6-00442, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором. (т.1 а.с.19-24)

Згідно з п.2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

- площа - 32301 кв.м, у тому числі 4428 кв.м в межах червоних ліній;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом;

- кадастровий номер 8000000000:72:213:0038.

Договір укладено на 5 (п`ять) років. (п.3.1 Договору)

Рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 № 694/694 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Бора" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва", а саме: слова "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом" замінено словами "для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом". (т.1 а.с.28)

30.06.2009 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №2384, яким внесено зміни до п.п.2.1, 2.2, 4.9, 8.6 договору. Договір про внесення змін та доповнень зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) 30.06.2009 за № 72-6-00579. (т.1 а.с.29-30)

Рішенням Київської міської ради від 08.07.2010 року № 1166/4604 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 № 72-6-00442 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з договором від 30.06.2009 № 72-6-00579 ), що укладений на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Бора" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, а саме: підпункт 3.1 пункту 3 викладено у такій редакції: "договір укладено на 10 (десять) років в частині оренди земельної ділянки площею 27 873 кв. м, а в частині оренди земельної ділянки в межах червоних ліній площею 4428 кв. м договір діє 5 (п`ять) років", в абзаці 2 підпункту 8.4 пункту 8 слова "але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору" виключено. (т.1 а.с.31-32)

17.01.2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №24, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164, від 27.11.2008 № 694/694, від 08.07.2010 року № 1166/4604 та від 23.06.2011 №302/5689 (п.5) за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором. (т.1 а.с.33-38)

Відповідно до п.2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 27873 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом;

- кадастровий номер 8000000000:72:213:0038.

Договір укладено на 10 років. (п.3.1 Договору)

06.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» (Суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендар за актом приймання - передачі передає, а Суборендар приймає в суборенду земельну ділянку, визначену цим договором. (т.1 а.с.45-50)

Відповідно до п.2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 27873 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом;

- кадастровий номер 8000000000:72:213:0038.

13.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» (Суборендар) було укладено договір про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27873 кв. м. (т.1 а.с.51-57)

19.03.2019 року Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано дозвіл №ІУ 113190780718 Товариству з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» на виконання будівельних робіт «Будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом по вул. М. Амосова у Солом`янському районі м. Києва» перша черга будівництва». (т.1 а.с.75-76)

Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано припис від 08.05.2019 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом по вул. М. Амосова у Солом`янському районі м. Києва» перша черга будівництва». (т.1 а.с.77-78)

Згідно з висновками робочої групи з розгляду питання правомірності видалення зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці на вул. М. Амосова (кадастровий номер 8000000000:72:213:0038) в Солом`янському районі м. Києва від 20.06.2019 року встановлено, що на вказаній земельній ділянці забудовником частково проведено видалення земельних насаджень у кількості 167 дерев. (т.1 а.с.160-162)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року по справі №910/599/21, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 року та Верховного Суду від 19.01.2022 року визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873 кв. м для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, укладений 06.06.2018 між ТОВ "Бора" та ТОВ "Дайтона груп" (із змінами, внесеними договором про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873 кв. м від 13.08.2018). (т.1 а.с.58-74, т.2 а.с.219-222)

Рішенням Київської міської ради, оформленим протоколом №4/7 від 20.04.2021 року, вирішено створити ландшафтний заказник місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі м. Києва. (т.1 а.с.175-205)

Листом №225-КМГ-4856 від 12.11.2021 року Позивач вимагав від Відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 17.11.2021 р. (т.1 а.с. 206-208)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Договір оренди земельної ділянки від 17.01.2012 року з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 підписано Київським міським головою Черновецьким Л. без будь-яких законних підстав і повноважень, без наявності відповідного рішення власника земельної ділянки - Київської міської ради, а тому вказаний правочин є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок. Крім того, земельна ділянка є зоною охоронюваного ландшафту, в межах якої встановлюється спеціальний режим її використання відповідно до додатку 2 до розпорядження КМДА №979 від 17.05.2002 р. КМР не укладала, не продовжувала і не поновлювала договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 після 22.08.2007 р., проте після припинення дії договору Відповідач - 1 не повернув вказану земельну ділянку Орендодавцю. За таких підстав, просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» солідарно усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва шляхом: демонтування і вивезення розміщених на земельній ділянці технічних конструкцій (малих архітектурних форм), паркану; вивезення будівельного сміття; повернення земельної ділянки Київській міській раді та підписання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва.

Заперечуючи проти позову, Відповідач - 1 зазначав, що строк дії договору оренди було змінено шляхом заміни зобов`язань (новації) до 16.01.2022 року, кожен з відповідачів не може відповідати за будь - які дії відповідача, які були вчинені на момент законного користування земельною ділянкою. Також Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) не було прийнято жодного акту перевірки дотримання земельного законодавства відносно можливих порушень Відповідачів, а договори оренди не містять жодних пунктів щодо зобов`язання підписати акт приймання - передачі земельної ділянки після закінчення дії оренди. Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРА» не використовує земельну ділянку, починаючи з дати підсипання договору суборенди земельної ділянки, жодних перешкод у користуванні Позивачу не чинить, а норми чинного законодавства України не встановлює наявності солідарної відповідальності відповідачів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Київської міської ради підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами "б", "д" частини 3 статті 152 цього Кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 (провадження № 12-26гс19) викладено правовий висновок про те, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 та від 07.04.2021 у справі №308/13730/15.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено Судом, рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, внесено зміни до генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: переведено територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, внесено зміни до програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планованим вимогам, земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва, передано ТОВ "Бора", за умови виконання пункту 7 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 3,23 га (у тому числі 0,45 га в межах червоних ліній) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, у тому числі: площею 2,83 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; площею 0,40 га - за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. (т.1 а.с.25-27)

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року у справі № 640/16006/20, яка набрала законної сили, підтверджено протиправність рішення КМР від 26 квітня 2007 року № 503/1164 «Про передачу ТОВ «БОРА» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва» в частині:

внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, а саме: перевести територію в межах, визначених містобудівним обґрунтуванням, з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови;

внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва;

затвердження містобудівного обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва». (т.2 а.с.209-213)

16.08.2007 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №2384, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.08.2007 р. за №72-6-00442, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором. (т.1 а.с.19-24)

Згідно з п.2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

- площа - 32301 кв.м, у тому числі 4428 кв.м в межах червоних ліній;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом;

- кадастровий номер 8000000000:72:213:0038.

Договір укладено на 5 (п`ять) років. (п.3.1 Договору)

Рішенням Київської міської ради від 08.07.2010 року № 1166/4604 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 22.08.2007 № 72-6-00442 (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з договором від 30.06.2009 № 72-6-00579 ), що укладений на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Бора" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі містобудівної документації та визначення параметрів будівництва житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва, а саме: підпункт 3.1 пункту 3 викладено у такій редакції: "договір укладено на 10 (десять) років в частині оренди земельної ділянки площею 27 873 кв. м, а в частині оренди земельної ділянки в межах червоних ліній площею 4428 кв. м договір діє 5 (п`ять) років", в абзаці 2 підпункту 8.4 пункту 8 слова "але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору" виключено. (т.1 а.с.31-32)

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі».

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Згідно з ч.2 статті 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору оренди 16.08.2007 року) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. (стаття 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення Договору оренди та його державної реєстрації).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (частина 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У постанові від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів стосовно того, що строк дії договорів оренди розпочався з моменту державної реєстрації таких договорів.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Договір оренди земельної ділянки від 16.08.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №2384, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.08.2007 р. за №72-6-00442, з урахуванням рішення Київської міської ради від 08.07.2010 року № 1166/4604 було укладено між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» строком на 10 років, тобто по 22.08.2017 року. При цьому, наявність інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна стосовно строку договору оренди до 16.01.2022 року жодним чином не впливає на вищевикладені висновки суду.

В той же час, 17.01.2012 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРА» (Орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №24, відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 26.04.2007 № 503/1164, від 27.11.2008 № 694/694, від 08.07.2010 року № 1166/4604 та від 23.06.2011 №302/5689 (п.5) за Актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором. (т.1 а.с.33-38)

Відповідно до п.2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва;

- розмір - 27873 кв.м.;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом;

- кадастровий номер 8000000000:72:213:0038.

Договір укладено на 10 років. (п.3.1 Договору)

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд зазначає, що в межах розгляду справи №910/599/21 Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 року підлягали юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності укладеного між Київською міською радою в особі Київського міського голови Черновецького Л. М. та ТОВ "Бора" договору оренди земельних ділянок від 17.01.2012 № 24, які ґрунтуються на положеннях статті 228 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України існує розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Тому при вирішенні відповідних вимог важливим є розмежування нікчемних і оспорюваних правочинів, оскільки кожен із видів недійсності правочинів передбачає різні шляхи захисту цивільних прав та інтересів.

Закон України "Про місцеве самоврядування" (у редакції чинній станом на 17.01.2012) передбачав, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, в тому числі, на принципах законності, колегіальності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб. Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (частина 1 статті 6). Саме тому сільські, селищні, міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування" та іншими законами (частина 1 статті 10).

Ураховуючи особливості реалізації права на місцеве самоврядування, законодавець визначив, що саме міська рада вирішує питання щодо регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно зі статтею 761 ЦК України право передання майна у найм (оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Вказана стаття визначає коло осіб, які можуть виступати орендодавцями. Враховуючи, що передача майна у найм є одним із способів здійснення права розпорядження майном, стаття 761 ЦК України наділяє цим правом власника, а також осіб, які мають майнові права, або уповноважені на укладення договору найму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 зазначеного Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, ГК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Згідно з статтею 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже зі змісту частин 1 та 2 статті 228, статі 761 ЦК України у контексті спірних правовідносин можна дійти висновку, що у разі розпорядження майном шляхом передання його в оренду з порушенням публічного порядку настають наслідки, передбачені частиною 2 статті 228 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій Київська міська рада не приймала рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, а тому законні підстави для укладення 17.01.2012 нового договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 площею 27873 кв. м строком на 10 років були відсутні.

Ураховуючи відсутність рішення Київської міської ради - органу, уповноваженого на укладення нового договору оренди земельної ділянки, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, договір оренди земельної ділянки від 17.01.2012 №24 порушує публічний порядок, оскільки він укладений всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, отже, був спрямований на незаконне заволодіння майном територіальної громади міста Києва, а тому такий договір є нікчемним.

При цьому, нікчемний договір оренди земельної ділянки від 17.01.2012 № 24 не породжує жодних правових наслідків, зокрема, не надає майнові права на об`єкт оренди (земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038) ТОВ "Бора", а від підписання нікчемного договору оренди, право оренди (і відповідно право передачі в суборенду) у ТОВ "Бора" не виникло.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/599/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт нікчемності Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №24 підтверджено постановою Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №910/599/21, яка набрала законної сили.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року по справі №910/599/21, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 року та Верховного Суду від 19.01.2022 року визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873 кв. м для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом, укладений 06.06.2018 між ТОВ "Бора" та ТОВ "Дайтона груп" (із змінами, внесеними договором про внесення змін до договору суборенди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:213:0038, площею 27 873 кв. м від 13.08.2018). (т.1 а.с.58-74, т.2 а.с.219-222)

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» не виникло жодних майнових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:2013:0038 площею 27873 кв. на підставі Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №24 внаслідок нікчемності вказаного правочину, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» - внаслідок недійсності договору суборенди земельної ділянки, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 року по справі №910/599/21, яке набрало законної сили. За таких обставин, Суд доходить до висновку, що Відповідачі використовують земельну ділянку без відповідних правових підстав, визначених статтями 116, 125, 126 Земельного кодексу України, у зв`язку з закінченням строку дії Договору оренди земельної ділянки від 16.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №2384.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 належить на праві комунальної власності територіальній громаді в особі Київської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. (т.2 а.с.254-256)

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» солідарно усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва шляхом: демонтування і вивезення розміщених на земельній ділянці технічних конструкцій (малих архітектурних форм), паркану; вивезення будівельного сміття; повернення земельної ділянки Київській міській раді та підписання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва.

За своєю правовою природою позов, який містить вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, є негаторним. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Позивачем на підтвердження створення Відповідачами перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва, надано роздруківки публікацій та відеозаписів з мережі Інтернет, зокрема, на веб-сайті https://hromadske.ua/, в соцмережі Facebook, які є загальнодоступними для широкого загалу глядачів, фотографії земельної ділянки станом на 04.11.2021 року. (т.1 а.с.79-159)

Крім того, Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано припис від 08.05.2019 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу з готелем та паркінгом по вул. М. Амосова у Солом`янському районі м. Києва» перша черга будівництва». (т.1 а.с.77-78)

Згідно з висновками робочої групи з розгляду питання правомірності видалення зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці на вул. М. Амосова (кадастровий номер 8000000000:72:213:0038) в Солом`янському районі м. Києва від 20.06.2019 року встановлено, що на вказаній земельній ділянці забудовником частково проведено видалення земельних насаджень у кількості 167 дерев. (т.1 а.с.160-162)

Рішенням Київської міської ради, оформленим протоколом №4/7 від 20.04.2021 року, вирішено створити ландшафтний заказник місцевого значення «Протасів Яр» у Солом`янському районі м. Києва. (т.1 а.с.175-205)

Рішенням КМР від 28 липня 2020 року № 59/9138 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва» визнано рішення КМР від 26 квітня 2007 року № 503/1164 «Про передачу ТОВ «БОРА» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торговельного комплексу з паркінгом на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва» в частині внесення змін до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28 березня 2002 року № 370/1804, та внесення змін до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, таким, що не відповідає інтересам територіальної громади міста Києва.

Пунктами 2, 3 вказаного рішення від 28 липня 2020 року № 59/9138 скасовано зміни до Генерального плану розвитку міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 28 березня 2002 року № 370/1804, внесені рішенням КМР від 26 квітня 2007 року № 503/1164, та переведено територію на вул. Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва з території житлової і громадської забудови до території зелених насаджень загального користування, а також скасовано зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням КМР від 19 липня 2005 року № 806/3381, внесені рішенням КМР від 26 квітня 2007 року № 503/1164, та вирішено включити до переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 3,15 га на вул. Миколи Амосова у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва.

Пунктом 4 вказаного рішення від 28 липня 2020 року № 59/9138 доручено виконавчому органу КМР (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правові заходи, спрямовані на реалізацію пунктів 1-3 цього рішення.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2021 року по справі №160/8226/20 підтверджено, що під час прийняття рішень КМР від 28 липня 2020 року № 59/9138 та №60/9139 КМР діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також враховано, що спірні рішення КМР прийняті із врахуванням інтересів територіальної громади м. Києва, з метою усунення наслідків непослідовних дій Київської міської ради при прийнятті рішення від 26 квітня 2007 року №503/1164 «Про передачу ТОВ «БОРА». Зазначено, що враховуючи скасування незаконного рішення КМР щодо переведення території земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 з території зелених насаджень загального користування до території житлової і громадської забудови, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 відносилася і відноситься до території зелених насаджень загального користування. Отже, цільове призначення спірної земельної ділянки з 2007 роки має бути визначено, як територія зелених насаджень загального користування, відповідно не потребує внесення змін до Генерального плану, оскільки саме відповідні зміни, внесені рішенням КМР від 26 квітня 2007 року № 503/1164, є протиправними.

З огляду на вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Позивачем доведено суду належними та допустимими доказами, а Відповідачами в свою чергу не спростовано обставин відсутності у Позивача права власності на спірну земельну ділянку, самовільне зайняття Відповідачами цієї земельної ділянки шляхом встановлення малих архітектурних форм, паркану, засмічення ділянки будівельним сміттям за відсутності будь-яких, в тому числі договірних, підстав для цього, є підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з урахуванням того, що вказана земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» » про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки Судом не встановлено наявність солідарного зобов`язання між Відповідачами. Що стосується вимог Позивача в частині підписання відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, Суд зазначає, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження передання вказаної земельної ділянки Відповідачам за актом приймання - передачі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позовні вимоги Київської міської ради - задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРА» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 9Б, офіс 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 31953263) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» (49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 22, кімната 705, Ідентифікаційний код юридичної особи 41964313) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Київською міською радою (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва шляхом: демонтування і вивезення розміщених на земельній ділянці технічних конструкцій (малих архітектурних форм), паркану; вивезення будівельного сміття; повернення земельної ділянки Київській міській раді з кадастровим номером 8000000000:72:213:0038 площею 27873 кв.м., розташованою по вул. М. Амосова Солом`янського району м. Києва.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРА» (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 9Б, офіс 23, Ідентифікаційний код юридичної особи 31953263) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЙТОНА ГРУП» (49027, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 22, кімната 705, Ідентифікаційний код юридичної особи 41964313) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, Ідентифікаційний код юридичної особи 22883141) судовий збір у розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

5. В іншій частині позову - відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 серпня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин