Рішення

від 16.08.2022 по справі 520/21909/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 серпня 2022 року № 520/21909/21

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Батицької А.В.,

за участю представників: позивача Халабурдіна С.В., відповідача Чалого Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Салтівський Хлібзавод" (вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 1, м. Харків, 61153, код ЄДРПОУ 41659659) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський Хлібзавод" з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень, та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 15.09.2021 по 21.09.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Салтівський Хлібзавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість. За результатами перевірки було складено акт перевірки від 28.09.2021 №16761/20-40-07-27-06/41659659. На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень. Позивач вважає, що викладені в Акті перевірки висновки сформовані всупереч вимогам чинного законодавства України, позивач має всі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 08.11.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що аналіз можливості виконання оформлених позивачем господарських операцій зі спірними контрагентами у періодах, що перевірялися, не дає можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків через встановлення фактів, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб`єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Протокольною ухвалою суду від 06.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, витребувано у відповідача розрахунок податкових повідомлень-рішень в розрізі контрагентів та податкову інформацію, у позивача - декларації з ПДВ за спірні періоди.

17.01.2021 витребувані докази надані до суду.

Протокольною ухвалою суду від 26.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 17.08.2022 представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на доведеність реальності господарських операцій та хибності висновків акту перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на адміністративний позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Товариство з додатковою відповідальністю "Салтівський Хлібзавод" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 41659659, є платником ПДВ.

У період з 15.09.2021 по 21.09.2021 Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД» (далі - Позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за звітні періоди січень лютий 2019, квітень 2019, жовтень 2019, червень, серпень 2020 року щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 42680807), ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42720933), ТОВ «РЕЙНІСТ ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 43088099), а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 27.05.2021 №9125/20-40-07-06-10//38257900 (далі - Акт перевірки), в якому зроблено висновки, що за перевіряємий період встановлено:

- ТДВ САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 2 170 452 грн;

- ТДВ САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД задекларовано від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 4 184 222 грн;

- ТДВ САЛТІВСКИЙ ХЛІБЗАВОД у перевіряємому періоді не заявляло суми ПДВ до відшкодування з бюджету.

Відповідно до пункту 3 Акта перевірки встановлено порушення вимог абзацу а п. 198.1, абз 1 і 2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 10 133 558 грн за перевіряємий період, що призвело до:

-заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України всього у сумі 9 002 544 грн, в тому числі за квітень 2019 року у сумі 2 868 986 грн, за липень 2019 року у сумі 895 047 грн, за серпень 2019 року у сумі 238 511 грн, за жовтень 2019 року у сумі 5 000 000 грн.

-завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 1 131 114 грн, в тому числі за квітень 2019 року у сумі 1 131 114 грн.

Відповідно до Висновків Акту перевірки, позивачем не було підтверджено реальності здійснення господарських операцій, їх реальність та повнота відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами- постачальниками ТОВ ГРЕЙСАН ПРОФІТ (ЄДРПОУ 42680807) за квітень 2019 року, ТОВ ВІНСТЕР ПРАЙМ (ЄДРПОУ 42720933) за липень 2019 року, ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 43088099) за жовтень 2019 року.

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, ґрунтуються на тому, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами, на думку податкового органу, фактично не відбувались. Такі висновки зроблено на підставі узагальненої податкової інформації за звітні періоди, якою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій контрагентами позивача.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень;

- податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарі в/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З огляду на доводи податкового органу, покладені в основу висновків акту перевірки та відсутність спору між сторонами стосовно наявності та змісту договорів та первинних документів, складених до них, суд при розгляді справи надає оцінку саме мотивам відповідача та висновкам акту перевірки.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договори поставки з ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 42680807), ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42720933), ТОВ «РЕЙНІСТ ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 430880099), предметом яких було постачання Борошна вищого ґатунку.

Як вбачається з договору поставки № 30/09-2019 від 30.09.2019, укладеного з ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ, ціна товару складає 7200,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Загальна кількість товару складає 4200,000 тонн +/- 1%.

Відповідно до договору поставки №28/06-2019 від 28.06.2019, укладеного з ТОВ ВІНСТЕР ПРАЙМ, ціна товару складає 7650,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Загальна кількість товару складає 890,000 тонн +/- 1%. У липні 2019 року за вказаним договором поставки було придбано товар на суму 6 801 347,38 грн.

Відповідно до договору поставки №15/04-2019 від 15.04.2019, укладеного з ТОВ ГРЕЙСАН ПРОФІТ, ціна товару складає 8232,00 грн, з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Загальна кількість товару складає 2915,45 тонн. Кінцевий строк поставки до 30.04.2019р. за специфікацією № 1. У квітні 2019 року за вказаним договором поставки ТДВ «САЛТІВСЬКИМ ХЛІБЗАВОДОМ було придбано товар на суму 24 000 000,87 грн.

Згідно з пунктом 3.1 договору постачання № 30/09-2019 від 30.09.2019, пунктом 3.1 договору постачання №28/06-2019 від 28.06.2019, пунктом 4.1 договору постачання №15/04-2019 від 15.04.2019, поставка товару здійснюється транспортом (або перевізником) Постачальника або Покупця до складу Покупця.

За договором поставки №30/09-2019 від 30.09.2019, укладеним з ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ, виписано видаткові накладні загальною сумою 30 000 002,40 в тому числі ПДВ 5 000 000, 40 грн, номенклатурою Борошно вищого ґатунку, код УКТ ЗЕД 110100, у загальній кількості 4 166,67 т.

За договором поставки №28/06-2019 від 28.06.2019, укладеним з ТОВ ВІНСТЕР ПРАЙМ, виписано видаткові накладні загальною сумою 6 801 347,38 грн в тому числі ПДВ 1 133 557,94 грн, номенклатурою Борошно вищого ґатунку, код УКТ ЗЕД 110100, у загальній кількості 889,07 т

За договором поставки №15/04-2019 від 15.04.2019, укладеним з ТОВ ГРЕЙСАН ПРОФІТ, виписано видаткові накладні загальною сумою 24 000 000,87 грн в тому числі ПДВ 4 000 000,15 грн, номенклатурою Борошно вищого ґатунку, код УКТ ЗЕД 110100, у загальній кількості 2915,45 т.

В ході розгляду справи судом встановлено, що перевезення товару відбувалось вантажним транспортом з причепом (DAF, SKANIA, MAN) позивача, зокрема, вантажними автомобілями (муковозами) д.н. НОМЕР_1 (тягач MAN), НОМЕР_2 (цистерна NURSAN), НОМЕР_3 (тягач DAF), НОМЕР_4 (цистерна SPITZER), НОМЕР_5 (тягач SCANIA), НОМЕР_6 і цистерна GUVEN).

Позивачем надані договори оренди муковозів: від 01.012019 №2 (д.г. НОМЕР_4 ), від 01.01.2019 №38 (д.н. НОМЕР_7 ), від 01 012019 №34 (д.н НОМЕР_2 . АН44І4СН), від 01.01.20І9 №33 (д.н. НОМЕР_8 ), від 01.01.2019 №12 (дн. АНОО82АЕ), договори оренди ТЗ (д.н. НОМЕР_9 ) від 01.10.2019 №1, (дн. НОМЕР_10 ) від 01.10.2019 №01 10-2019, (д.н. НОМЕР_11 ) від 01.01.2019 №35, договір оренди №5 від 01 05.2019 щодо 51 хлібних фургонів, №48 від 01.10.2019 щодо 6 хлібних фургонів та технічні паспорти на власні хлібні фургони з д.н. НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 .

На підтвердження оприбуткування товару позивачем до суду надані реєстри, які підтверджують доставку товару до складу позивача та його передачу комірнику.

Операції з подальшої передачі товару до виробничого цеху підтверджуються відповідними отвес накладними, відображеними в журналах проводок, де також вказано рух товару у виробництві позивача.

Вказані первинні документи підтверджують фактичне надходження товару в розпорядження позивача та подальше його використання у власній господарській діяльності виробництві хлібобулочних виробів.

Згідно із Актом перевірки ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ постачало у жовтні 2019 року, ТОВ ВІНСТЕР ПРАЙМ у липні 2019 року, ТОВ ГРЕЙСАН ПРОФІТ у квітні 2019 року позивачу товар (борошно), що відповідає за номенклатурою, назвою та об`ємом товару, придбаному за попереднім ланцюгом постачання.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по вказаним операціям.

Відповідач послався на те, що під час проведення перевірки з`ясовано неможливість здійснення господарської операції з вказаними контрагентами, зокрема, обумовлена недостатніми трудовими ресурсами контрагентів, в тому числі зі спеціальними знаннями, відсутності підприємства-контрагентів позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутністю інформації про основні засоби, транспортні засоби, тощо.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

В п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

а)придбання або виготовлення товарів та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 в справі № 826/2747/13-а.

Як вбачається з зібраних у справі доказів, на момент здійснення господарських операцій з позивачем контрагенти ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 42680807), ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42720933), ТОВ «РЕЙНІСТ ІНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 430880099) були зареєстровані як платники ПДВ, суми ПДВ, віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідному звітному періоді, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі договорів та первинних документів до них, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо посилань відповідача стосовно відсутності права у громадянина ОСОБА_1 складати та підписувати первинні документи ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ, до яких належать, зокрема, видаткові накладні на відвантаження борошна, дата складання яких припадає на період з 21.10.2019 по 31.10.2019, зважаючи на відомості з ЄДР та бази даних ДПС, відповідно до яких з 21.09.2019 по теперішній час особою відповідальною за фінансово-господарську діяльність підприємства та особою, що має право підпису, була директорка громадянка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ), суд зазначає наступне.

Обставини перебування на посаді відповідальної особи, що має право підпису з 21.09.2019 громадянки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_20 ) не доведено відповідачем. Так, як вбачається з даних сайту https://youcontrol.com.ua, відповідно до даних ЄДРПОУ у спірний період з 13.09.2019 по 21.10.2019 включно директором ТОВ РЕЙНІСТ ІНВЕСТ був ОСОБА_3 .

З матеріалів справи судом встановлено, що податкові накладні після 21.09.2019 підписані ОСОБА_2 , вказані накладні зареєстровані в ЄРПН.

Вказані обставини не виключають можливості підписання видаткових накладних іншою уповноваженою особою підприємства, ніж директор.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач, здійснивши господарські операції з вказаними контрагентами, діяв добросовісно та обачно, уклавши договори за наявності ділової мети.

Підпунктом 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

З матеріалів справи судом встановлено, що податковий орган не звертався з позовами до підприємства позивача та його контрагентів, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до ч. 2 ст.. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, відповідачем в ході розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами здійснення контрагентами позивача діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків, надання податкової вигоди третім особам або діяльності, що має ознаки фіктивної, зазначення недостовірної інформації у документах, в тому числі первинних документах, складених за результатами господарських операцій з позивачем.

Відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку або допущення порушень податкового законодавства. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Посилання відповідача на реалізацію товару позивачу без націнки, а також щодо співпадіння особи директора та засновника контрагентів ТОВ «ГРЕЙСАН ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 42680807) та ТОВ «ВІНСТЕР ПРАЙМ» (код за ЄДРПОУ 42720933) не стосується обставин господарських операцій контрагентів з позивачем, з огляду на що вказані доводи не можуть бути розглянуті як підстави для притягнення до фінансової відповідальності саме позивача.

Посилання відповідача на те, що згідно договорів поставки оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати згідно виставлено рахунку та на непроведення оплати позивачем за поставлений товар не береться до уваги судом з наступних підстав.

Так, договорами та додатковими угодами до них передбачено, що товар оплачується Покупцем протягом семи календарних днів з моменту направлення Постачальником Покупцеві письмової вимоги про оплату поставленої партії товару або всього товару, поставленого за Договором.

В ході судового розгляду представник позивача пояснив, що на момент перевірки вимога про оплату товару від контрагентів ще не надходила, укладені договори не містили умов щодо здійснення авансових платежів.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 21.10.2019 у справі № 814/1564/18.

Крім того, Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що «Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Офіс великих платників податків ДФС не оспорює факт реєстрації контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 1 липня 2017 року та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарської операції, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

Такими іншими обставинами, на переконання податкового органу, є наявні в базах даних «Податковий блок» та «Електронний кабінет» відомості щодо підприємств, що мали взаємовідносини з контрагентами позивача. Однак, в чому саме полягає невідповідність таких господарських операцій їх дійсному економічному змісту, відповідач не визначає.

В свою чергу, за відсутності такого визначення, висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та від`ємного значення за господарськими операціями із вказаними контрагентами є необґрунтованим і не може бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача та їх постачальників матеріали справи не містять.

З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що фактично доводи відповідача про відсутність придбаного позивачем товару за першою ланкою його постачання ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування податкових вигод.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень».

З огляду на зазначене, посилання відповідача на узагальнену податкову інформацію стосовно контрагентів позивача та учасників попередніх ланцюгів постачань товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування податкових вигод.

Також з аналізу обставин, викладених в акті перевірки, судом встановлено, що під час перевірки відповідачем в ході проведення перевірки не встановлено фактів використання позивачем оприбуткованих товарів не у власній господарській діяльності.

Таким чином, вбачається, що контролюючим органом не надано доказів нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, а доводи, наведені в акті перевірки, спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.

З урахуванням доводів позивача, викладених в позовній заяві, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування вимог або заперечень, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеного рішення, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до положень ч.1 ст. 139 КАС України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести, як зазначено у позові, доказів щодо їх розміру та обсягу фактично наданої допомоги до суду не надано. Також у позові чи окремо представником позивача не викладено заяви про подання доказів понесення вказаних витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч.7 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229350727 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 131 014 гривень та податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2021 року №00229330727 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 002 544 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 2 250 636 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з додатковою відповідальністю "САЛТІВСЬКИЙ ХЛІБЗАВОД" (вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1,м. Харків,61153, код ЄДРПОУ 41659659) у розмірі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.08.2022.

Суддя Білова О.В.