Рішення

від 24.08.2022 по справі 580/2584/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2022 року справа № 580/2584/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю Авуар про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Авуар, в якому просить:

- стягнути з відповідача на користь позивача 102953,13 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 5269,18 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р UА808999980313181230000023759.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні у 2021 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1-ї особи, якій встановлена інвалідність. Позивач зазначає, що обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на роботодавців шляхом створення власних робочих місць та працевлаштування особи з інвалідністю.

Ухвалою суду від 21.07.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання, відповідно до ст. 262 КАС України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду письмовий відзив на позов у якому зазначив, що у 2021 році підприємством своєчасно надано інформацію про наявність вакансій до центру зайнятості, проте осіб з обмеженими фізичними можливостями направлено на підприємство не було. На підставі наведеного відповідач вважає, що вжив усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а тому адміністративно-господарські санкції та пеня за їх невчасну сплату розраховані протиправно.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що товариства з обмеженою відповідальністю Авуар, зареєстроване, як суб`єкт господарювання юридична особа, ідентифікаційний код 38009261.

11.02.2022 відповідач подав позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 Форма № 10-ПОІ, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників 64, з них працівників, яким встановлено інвалідність 2.

Листом від 22.02.2022 №324/01-28 позивач повідомив ТОВ Авуар, що у відповідності до поданого ними звіту, останній не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 102953,13 грн., а також зазначено, що в разі їх несплати буде нараховано пеню та ініційовано звернення до суду. Згідно розрахунку сума заборгованості адміністративно-господарських санкцій становить 102953,13 грн. та 5269,18 грн. складає пеня.

Оскільки у визначені законом строки ТОВ Авуар адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несплату не сплатило, Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось з відповідним позовом до суду.

Також судом встановлено, що ТОВ Авуар на протязі 2021 року подавало до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, а саме, 27.09.2021 та 21.12.2021.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інваліднітю в Україні № 875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон № 875-XII).

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Обов`язок підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, встановлений ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 вказаного Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та порядок його обчислення.

Згідно відомостей, які містяться у звіті ТОВ Авуар про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік поданого позивачу вбачається що:

- середньооблікова чисельність штатних працівників особового складу відповідача становить 64 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність 2 працівників;

- кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону № 875 - 3 особи.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для осіб з інвалідністю передбачено ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ, відповідно до якої суб`єкти господарювання, які працевлаштовують особу з інвалідністю, зобов`язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації їх працевлаштування.

При цьому, ч. 3 ст. 181 Закону № 875-ХІІ встановлено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

У той же час, підприємство зобов`язане створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (далі Порядок № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Суд встановив, що відповідач протягом 2021 року подавав до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості звіти форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) з інформацією про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку.

Водночас, згідно з даними Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, викладеними у листі від 09.05.2022 №36.01-17/876, на заявлені вакантні посади особи з інвалідністю до ТОВ Авуар не направлялись.

Суд погоджується з доводами відповідача, що функціями роботодавця є створення відповідного робочого місця та повідомлення уповноважених органів про наявність вільних вакансій, що можуть бути заповнені особами з інвалідністю, а тому відповідач здійснив усі передбачені законом заходи щодо їх працевлаштування.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, відповідальність підприємств, установ, організацій може наступити тільки у разі відмови у працевлаштуванні інвалідів у кількості відповідно до встановлених нормативів. Тільки відмова у працевлаштуванні є доказом того що підприємство не забезпечило норматив робочих місць. Не направлення для працевлаштування інваліда відповідними органами, не може вважатися виною відповідача та підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання.

Частинами 1-2 ст. 218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, враховуючи зазначену норму, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону № 875-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Отже, питання контролю виконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів належить до повноважень Державної служби України з питань праці.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО