Постанова

від 06.12.2022 по справі 580/2584/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2584/22 Суддя першої інстанції: Гаращенко В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авуар» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2022 року позивач - Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авуар» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якому просив:

- стягнути з відповідача на користь позивача 102953,13 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2021 році та 5269,18 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р UА808999980313181230000023759.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авуар» до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Авуар» було виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема, створено робочі місця для осіб з інвалідністю, звітність до відповідача за формою № 3-ПН подано 27.09.2021 року та 21.12.2021 року.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, згідно з даними звіту відповідача форми 10-ПОI про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік, поданого відповідачем Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) на підприємстві у 2021 році складала фактично 64 особи, у графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, осіб» зазначено 2 особи, у графі щодо кількості осіб з інвалідністю-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зазначено 3 особи.

Листом від 22.02.2022 року №324/01-28 позивач повідомив ТОВ «Авуар», що у відповідності до поданого ними звіту, останній не виконав норматив працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, а тому має сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 102953,13 грн., а також зазначено, що в разі їх несплати буде нараховано пеню та ініційовано звернення до суду. Згідно розрахунку сума заборгованості адміністративно-господарських санкцій становить 102953,13 грн. та 5269,18 грн. складає пеня.

Оскільки у визначені законом строки ТОВ "Авуар" адміністративно-господарські санкції та пеню за їх несплату не сплатило, Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в «Україні» №875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно із ч. 2 та 3 статті 18-1 Закону №875-ХІІ рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно із частиною 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з висновком Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 31.07.2019 №817/724/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.245 КАС України обов`язковий для врахування, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Абзацом 2 п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) (у редакції до 15.12.2019 на час виникнення підстав вказаного позову) встановлено обов`язок роботодавця своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до п.3 Розділу 1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (далі - Порядок №316), форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

На підставі п.5 Розділу Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Авуар» на протязі 2021 року подавало до Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми № 3-ПН з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю, що не досягли пенсійного віку, а саме, 27.09.2021 року та 21.12.2021 року.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо неподання відповідачем звітності за формою 3-ПН, адже остання містить відбиток штампу Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості.

Отже, відповідач виконав установлений наведеними нормами закону обов`язок щодо повідомлення відповідного територіального органу державної влади про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Водночас, згідно з даними Шполянської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості, викладеними у листі від 09.05.2022 року №36.01-17/876, на заявлені вакантні посади особи з інвалідністю до ТОВ "Авуар" не направлялись.

У матеріалах справи відсутні докази відмови ТОВ «Авуар» в працевлаштуванні осіб з інвалідністю, не надано таких доказів й до апеляційної скарги.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.07.2019 року №817/724/17, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як було зазначено вище, відповідач подавав звіти форми №3-ПН, отже, вживав в межах власних повноважень достатні дії задля забезпечення працевлаштування на відкриту вакансію особи з інвалідністю відповідно до вимог закону.

Інші мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем були вжиті всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, він інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), відмов зі сторони роботодавця у працевлаштуванні направлених інвалідів встановлено не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Постанова складена в повному обсязі 06 грудня 2022 року.