Ухвала

від 26.06.2022 по справі 640/15459/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 червня 2022 року м. Київ№640/15459/21 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» про визнання протиправними та скасування містобудівних умов,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила визнати протиправними і скасувати надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по вул. Вільшанській, 2-6 між будинками АДРЕСА_1 та №16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13.

Ухвалою суду від 08.06.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачці встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

З метою усунення виявленого судом недоліку позивачка подала до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, за наслідками розгляду якої суд ухвалою від 30.06.2021 відмовив у її задоволенні, а позовну заяву повернув позивачці.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 та справу направлено до цього суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 02.12.2021 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження у справі, розгляд якої вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 07.02.2022 визнано необґрунтованою заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Шейко Т.І. у даній справі та передано для вирішення цю заяву на автоматичний розподіл для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу.

Ухвалою суду від 09.02.2022 у складі судді Аблова Є.В. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід головуючої судді від розгляду справи №640/15459/21 відмовлено.

Ухвалою суду від 15.02.2022 залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» (далі також - ТОВ «Український фонд розвитку регіонів»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» (далі також - ТОВ «Інноваційна будівельна компанія») та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила про протиправність оскаржуваних містобудівних умов та обмежень з огляду на відсутність у відповідача правових підстав для їх надання ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», оскільки зазначені в цих містобудівних умовах та обмеженнях наміри забудови не відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема Генеральному плану м. Києва. В постанові від 04.09.2019 у справі №826/13852/17 Верховний Суд вказав, що містобудівні умови та обмеження, які не відповідають генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній документації на місцевому рівні, не можуть вважатися такими, що враховують громадські та приватні інтереси при плануванні та забудові територій, власників будівель, що оточують місце будівництва, а тому порушують основи містобудування, визначені статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Оскільки позивачка проживає в будинку, розташованому поруч із об`єктом містобудування, на який відповідачем надано згадані містобудівні умови та обмеження, окрім того, поруч із цим об`єктом також межує належна їй на праві власності земельна ділянка, тому вважає, що ці містобудівні умови та обмеження порушують її охоронюваний законом громадський і приватний інтерес, зокрема щодо використання третіми особами земельних ділянок відповідно до вимог містобудівної документації на місцевому рівні, а саме відповідно до вимог Генерального плану м. Києва.

Однак, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що обґрунтовується наступним.

Як убачається із матеріалів справи, 28.02.2013 відповідач надав ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки на вул. Вільшанській, 2-6, між будинками №2-А на вул. Вільшанській та №16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва «Будівництво житлового, офісно-торговельного і спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою і підземним паркінгом» від 28.02.2013 №2394/0/12/009 (далі також - містобудівні умови і обмеження).

Зазначені містобудівні умови містять два розділи, один з яких, під назвою «Загальні дані», що являє собою опис об`єкта та основних техніко-економічних показників, запропонованих названими вище товариствами, а другий, який має назву «Містобудівні умови та обмеження» містить встановлені для третьої особи обмеження, які мають бути враховані цими товариствами при проектуванні будівництва.

Позивач, який є власником суміжної земельної ділянки, стверджуючи про недостовірність вказаної у розділі «Загальні дані» інформації та вважаючи, що наданими третій особі містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки, порушуються його законні права та інтереси, звернувся за їх захистом до суду.

Позивачка з 25.03.2004 зареєстрована та проживає за адресою: вул. Вільшанська, 3 у м. Києві, що підтверджується відповідною відміткою у її паспорті громадянина України. Окрім того, вона є власником земельної ділянки 8000000000:82:138:0084, розташованої за адресою: вул. Вільшанська, 2-в у Печерському районі міста Києва, що підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру.

Відтак, позивачка є власником земельної ділянки, що знаходиться поруч із об`єктом містобудування, на який видані оскаржувані містобудівні умови і обмеження, та проживає із цим об`єктом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.»

Як встановлено судом, звернення до суду з позовом про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, виданих ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» та ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», позивачка обґрунтувала необхідністю захисту її охоронюваних законом громадських і приватних інтересів, оскільки ці містобудівні умови і обмеження видані з порушенням вимог законодавства з огляду на невідповідність намірів забудови Генеральному плану міста Києва, яким визначено, що на земельній ділянці, щодо яких надано ці містобудівні умови і обмеження, може здійснюватися будівництво житлових будинків, поверховість яких не перевищуватиме 8 поверхів, тоді як зазначені містобудівні умови і обмеження передбачають будівництво житлових будинків з кількістю поверхів до 24.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

У даній справі позивачка фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки в першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень третім особам, що, на думку позивачки, порушує її права, як власника сусідньої земельної ділянки та мешканки, що проживає поруч із об`єктом містобудування, щодо якого видано ці містобудівні умови та обмеження.

Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Така позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18 та Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 809/78/16. Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 11.11.2020 у справі № 826/14406/18, яким скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2019 у справі № 826/14406/18 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 і закрито провадження у справі ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов`янський дім ФПУ», про скасування містобудівних умов від 26.05.2017 № 830/17/012/009-17, виданих вказаному товариству.

Ураховуючи вищевказаний правовий висновок, а також суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, на підставі указаної правової норми провадження у даній справі підлягає закриттю.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При зверненні до суду позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 01.06.2021 №57439, тому на підставі вищевказаної правової норми зазначені кошти підлягають їй поверненню з Державного бюджету.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Ураховуючи викладені вище висновку суду, позивачці необхідно роз`яснити, що розгляд цієї справи належить до повноважень загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 241-244, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними і скасування наданих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 від 28.02.2013 №2394/0/12/009-13.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Роз`яснити позивачці, що розгляд цього спору має вирішуватись загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко