Рішення

від 29.06.2022 по справі 640/3785/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Київ № 640/3785/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Еліт Консалт Груп" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною і скасування вимоги,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17.

В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням відповіді на відзив зазначено, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 сформована про стягнення недоїмки, яка виникла у той час коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перебувало на обліку в органах Державної фіскальної служби України на території проведення антитерористичної операції, а тому відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (Закон №2464-VІ) було звільнене від виконання обов`язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

Також позивач зазначає, що оскаржив вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, яка відмовила у задоволенні такої скарги рішенням від 28.01.2019 №4413/6/99-99-11-05-02-25, отже порушила 30-денний строк розгляду такої скарги, а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь позивача.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що відповідач неодноразово направляв ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформовані з аналогічних підстав, які скасовані відповідними судовими рішеннями, зокрема, вимогу від 05.07.2018 №Ю-5008/17 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №826/16242/18, вимогу від 07.02.2018 №Ю-5008-17 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №826/7629/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 позовну заяву ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже спірна вимога прийнята в порядку та строки, визначені законодавством.

Зауважив, що рішенням ДФС України від 28.01.2019 №4413/6/99-99-11-05-02-25 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп», поданої 27.12.2018. При цьому, 27.01.2019 було вихідним днем, а тому вказане рішення за результатом розгляду скарги ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» прийнято ДФС України наступного робочого дня 28.01.2019, тобто в межах 30-денного строку.

Також відповідач зауважив, що з аналогічних підстав ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2017 №Ю-5008/17, правомірність якої підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №826/8147/17.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перебувало на обліку в Маріупольській ОДПІ у Донецькій області до 02.06.2016.

02.06.2016 ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перереєструвалось до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС.

Станом на 30.11.2018 за ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 18 707,24 грн, у зв`язку із чим відповідачем складено та направлена на адресу ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 на вказану суму.

ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» оскаржило вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 в адміністративному порядку шляхом подання 26.12.2018 скарги до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 28.01.2019 №4413/6/99-99-11-05-02-25 відмовлено у задоволенні вказаної скарги ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп».

Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону №2464-VІ визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону №2464-VІ є страхувальником та на нього покладений обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VІ встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону №2464-VІ визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Абзацом 2 статті 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" м. Слов`янськ Донецької області є територією проведення антитерористичної операції.

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 9-3 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, Закон №2464-VІ звільняє платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання платниками своїх обов`язків, визначених статтею 6 Закону №2464-VІ.

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася (або проводиться) антитерористична операція, а не на тимчасово окупованих територіях, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення, а також відповідальності за порушення Закону.

Встановлено, що позивач був зареєстрований за адресою: м. Донецьк, вулиця Університетська, будинок 2, тобто на території, де проводилась антитерористична операція.

Згідно сертифікату Торгово-промислової палати України №7305 від 15.02.2017, виконання позивачем своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди з травня-грудень 2014 року, січня - грудень 2015 року та січень-травень 2016 року, у зв`язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції неможливі у визначені законом терміни. Також зазначено, що обставини непереборної сили діяли з 20 червня 2014 року по 02 червня 2016 року.

Спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 направлено позивачу у зв`язку із облікуванням за ним недоїмки зі сплати єдиного внеску, розмір якої станом на 30.11.2018 складав 18 707,24 грн.

Матеріали справи містять витяг облікової картки ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» зі сплати єдиного внеску згідно якої станом на 31.12.2015 за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 24 031,22 грн розмір якої надалі змінювався та станом на 30.11.2018 становив 18 707,24 грн.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту появи недоїмки, про погашення якої складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17, у позивача після того, як ТОВ «Юридична фірма «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перереєструвалось до Державної податкової інспекції Голосіївського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що недоїмка, про погашення якої складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17, виникла до 01.01.2016.

Згідно пункту 1 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Посилання позивача на те, що його скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17ДФС України розглянуто з порушенням вказаного 30-денного строку, суд розцінює критично, адже згідно матеріалів справи скаргу ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17 отримано ДФС України 27.12.2018. Отже, останнім днем строку розгляду такої скарги було 27.01.2019, яке припало на вихідний день (неділя), а тому ДФС України прийняло рішення за результатом розгляду вказаної скарги наступного робочого дня 28.01.2019, тобто в межах вказаного 30-денного строку.

Також суд враховує, що відповідач неодноразово направляв ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» вимоги про сплату боргу (недоїмки), сформовані з аналогічних підстав, які скасовані відповідними судовими рішеннями, зокрема, вимогу від 05.07.2018 №Ю-5008/17 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 у справі №826/16242/18, вимогу від 07.02.2018 №Ю-5008-17 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 у справі №826/7629/18.

Одночасно, суд враховує, що з аналогічних підстав ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2017 №Ю-5008/17, правомірність якої підтверджено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 у справі №826/8147/17.

Проаналізувавши вказані судові рішення, суд зазначає, що підставою для відмови задоволення позову у справі №826/8147/17 слугував висновок суду про те, що матеріалами справи не підтверджуються доводи позивача щодо виникнення відповідної заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до 01.01.2016, а позивачем не надано до суду жодних доказів, що заборгованість, вказана у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 13.04.2017 №Ю-5008-17 є заборгованістю, яка обліковувалась за платником станом на 31.12.2015.

Підставою для задоволення позову у справах №826/16242/18 та №826/7629/18 слугував висновок суду про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту появи недоїмки у позивача за період з 02.06.2016, а саме після того, як ТОВ «Юридична фірма «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» перереєструвалось до Державної податкової інспекції Голосіївського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Разом з цим, матеріали даної справи містять витяг облікової картки ТОВ «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» зі сплати єдиного внеску згідно якої станом на 31.12.2015 за позивачем рахувалась недоїмка у розмірі 24 031,22 грн розмір якої надалі змінювався та станом на 30.11.2018 становив 18 707,24 грн.

При цьому, відповідачем не доведено того, що недоїмка, яка станом на 30.11.2018 складала 18 707,24 грн виникла після 01.01.2016.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості формування спірної вимоги, а обставини справи свідчать про протилежне, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2018 №Ю-5008/17.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Еліт Консалт Груп» (місцезнаходження юридичної особи: 01004, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 38586785).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак