Рішення

від 03.07.2022 по справі 640/5070/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2022 року м. Київ № 640/5070/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування рішення

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (далі за текстом - відповідач/ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 88058 від 08.11.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; стягнути з відповідача, за рахунок їх бюджетних асигнувань, на користь позивача понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення є безпідставним, оскільки відповідачем не наведено належних та допустимих доказів в підтвердження інформації про здійснення позивачем ризикових операцій. Крім того позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретну ризикову операцію та/або податкову накладну платника, в якій було зафіксовані таку операцію. Вказане в сукупності, на думку позивача, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

08.11.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві прийнято рішення № 88058 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким з посиланням на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» внесено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Вказане рішення вмотивовано тим, що в ході аналізу баз даних ДПС України отримано податкову інформацію: взуття на підошві кросівки чоловічі та послуги з охорони об`єктів придбані у суб`єктів господарювання, які здійснюють ризикову діяльність, а саме: ТОВ «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «СПИС»

(код 42688559), ТОВ «Навчально-виробничий центр «Професійна безпека» (код 33782727), ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» (код 41737595), ТОВ «КАЛЧЕСТЕР ІНВЕСТ» (код 42532856). Також, отримано інформацію, що опитано гр. ОСОБА_1 , який перебував на посаді засновника підприємства, який повідомив, що на вказаній посаді перебував формально, фінансово-господарську діяльності не здійснював».

Незгода позивача із зазначеним вище рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом.

Так, положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 року № 1165 (набрала чинності 01.02.2020 року), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпунктів «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу 1 пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Так, пунктами 5-7 Порядку № 1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, визначених абзацом сьомим цього пункту, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.

Так, одним з критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, що закріплені у Додатку 1 до Порядку № 1165, є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 8 Додатку 1).

У свою чергу, аналіз змісту указаного пункту свідчить, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Так, рішенню Комісії регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника ПДВ має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, встановленню наявності у контролюючих органів податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності підприємства Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про відповідність позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, а прийнято у зв`язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС України.

Комісією ГУ ДПС у м. Києві в оскаржуваному рішенні не наведено змісту (розшифрування) самої податкової накладної, ризикової операції, хоча відповідно до Порядку № 1165, в якості підстави, повинно бути зазначено відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме наявна податкова інформація.

Також, в оскаржуваному рішенні в рядку «Податкова інформація» не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретну ризикову операцію та/або податкову накладну платника, в якій було зафіксовано таку операцію.

Отже, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з тим, під час розгляду даної справи судом, будь-яких доказів на підтвердження відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідачем не надано.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення безпосередньо позивачем законодавства України.

Посилання контролюючого органу на начебто здійснення певних ризикових операцій з ризиковим контрагентом-постачальником, без зазначення конкретної ризикової господарської операції, не може слугувати у розумінні п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість підставою для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Суд зазначає, що Порядком № 1165 не визначено таких критеріїв ризиковості, як формування ПК від ризикового контрагента-постачальника.

В свою чергу, факт задіяння контрагента позивача у проведенні ризикових операцій не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 року у справі № 340/474/20 підкреслено, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що товариство ймовірно є учасником формування схемного податкового кредиту згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 року у справі № 340/474/20, від 05.01.2021 у справі № 640/10988/20, від 05.01.2021 року у справі № 640/11321/20, від 30.11.2021 року у справі №340/1098/20, від 22.07.2021 року у справі № 520/111/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного Рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Також, суд касаційної інстанції зазначав, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що в ході аналізу бази даних ДПС України отримано податкову інформацію, має обґрунтувати суду на підставі якої саме інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Таким чином, на переконання суду, ненадання відповідних доказів відповідачем свідчить про те, що у нього були відсутні правові підстави для включення позивача до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо посилання Комісії ГУ ДПС у м. Києві в оскаржуваному рішенні на інформацію, отриману від опитаного ОСОБА_1 , який повідомив, що перебував на посаді засновника підприємства формально, фінансово-господарську діяльності не здійснював, слід зазначити наступне.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до приписів частин 1 та 2 статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з аналізу наведеної статті вбачається, що всі показання і протоколи допитів, якщо їх відомості не підтверджені особою у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи і не сприйняті судом «безпосередньо», не є доказами у кримінальному провадженні і не можуть стати підставою для винесення вироку (обвинувального або виправдувального).

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 року у справі № 822/551/18, які в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2021 року у справі № 826/9816/18 зазначає, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження та пояснення засновника постачальника позивача щодо його непричетності до реєстрації та фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи об`єктивно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 року у справі № 826/9561/17, від 04.09.2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25.09.2019 року у справі № 817/992/15.

Верховний Суд у постанові від 01.12.2021 року у справі № 300/2395/19 дійшов наступних правових висновків, а саме до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 29.11.2021 року у справі № 813/3397/13-а, від 23.11.2021 року у справі № 520/1201/2020, 17.11.2021 року у справі № 420/2530/20, від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18), від 13.03.2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18), від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170).

На момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення та станом на поточну дату, в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня інформація стосовно винесення вироку щодо обставин на які посилається Відповідач.

З урахування викладеного, допит ОСОБА_1 , у якості свідка, не є доказом до моменту безпосереднього дослідження такого протоколу допиту судом та відповідно винесення вироку в рамках кримінального провадження, що вказує на безпідставність рішення № 88058 від 08.11.2021 про включення позивача до переліку ризикових платників податку.

Також, суд наголошує, що допит ОСОБА_1 на який йдеться посилання в оскаржуваному рішення, відповідачем по справі не надано до суду.

Крім того, податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення у кримінальному проваджені. Правова оцінка доказам, зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні, надається виключно судом під час судового розгляду кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, суд приходить до однозначного висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві № 88058 від 08.11.2021 року, яким ТОВ «Агентство безпеки «Легіон-Київ» включено до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, є протиправним, оскільки не містить у розумінні пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість підстав віднесення позивача до ризикових платників податків, а тому підлягає скасуванню.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без наявних на те правових підстав та з порушенням, передбачених Порядком № 1165 і Додатком 1 до нього процедури і передумов його прийняття, суд прийшов до висновку що оскаржуване рішення, як індивідуальний акт, підлягає скасуванню.

Як вже було зазначено вище, положеннями пункту 6 Порядку № 1165 закріплено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Отже, саме по собі скасування у судовому порядку рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості є безумовною підставою для виключення комісією регіонального рівня платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів. 4, 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що належним і повним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача виключити позивача з переліку платників податку, що відповідають критеріям ризиковості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (код ЄДРПОУ 34604145) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 88058 від 08.11.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (код ЄДРПОУ 34604145) до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (код ЄДРПОУ 34604145) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

4. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011), за рахунок їх бюджетних асигнувань, на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (код ЄДРПОУ 34604145) понесені ним судові витрати в сумі 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 копійок).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Легіон-Київ» (адреса: 02203, м.Київ, вул.Гійома де Боплана, 2; код ЄДРПОУ 34604145).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (адреса: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Смолій