Рішення

від 21.06.2022 по справі 640/14616/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м. Київ № 640/14616/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., за участю секретаря судових засідань Баженовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Депс Телеком»

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі,

Міністерства економіки України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ-К"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Приватне акціонерне товариство "Завод Південкабель",

Приватне акціонерне товариство "Одеський кабельний завод "Одескабель"

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,

зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Монастирський Д.О.,

від відповідачів: Харабара Т.І.,

від третіх осіб: не прибув

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 червня 2022 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства економіки України, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства економіки України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі основних фактів і висновків за результатами проведення Спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, на підставі яких Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення від 23.04.2021 №СП-491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.04.2021 № СП- 491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, прийняте на підставі направлених Міністерством економіки України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) основних фактів і висновків за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту;

- зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про припинення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту без застосування спеціальних заходів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2021 року суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані дії та рішення вчинялись відповідачами не у межах повноважень та не в спосіб, визначений Конституцією та законами України. Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані рішення приймались з порушенням порядку, встановленого Законом України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", а також з порушення передбаченої Угодою Світової організації торгівлі про захисні заходи процедури.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржувані рішення не є юридично значимими для позивачів, та прийняті в межах дискреційних повноважень, та не мають безпосереднього впливу на їх права та обов`язки як національних товаровиробників, а відтак, вказані рішення безпосередньо не порушують права та інтереси позивачів. Крім того, відповідачі стверджують, що в рамках розгляду забезпечено можливість надання всім заінтересованим сторонам відповідних пояснень шляхом надання коментарів, забезпечено можливість надавати докази, здійснено оцінку усіх факторів шкоди, аналіз наявності причинно-наслідкового зв`язку.

Позивачами надано додаткові пояснення щодо суті позовних вимог, в яких позивачі звертали увагу, що при проведенні процедури перегляду спеціальних заходів не витримано строки для скликання засідання Комісії та направлення відповідного повідомлення, а також не було проведено публічних слухань, не здійснено оцінки усіх факторів національного інтересу, не проаналізовано причинно-наслідковий зв`язок, не опубліковано та не доведено до відома заінтересованих сторін розслідування.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

11.06.2020 року Мінекономіки зареєстровано заяву «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

24.07.2020 Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення № СП-458/2020/4411-03, згідно з яким порушила спеціальне розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, що має такий опис: «проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники без з`єднувальних деталей; кабелі волоконно-оптичні, складені з волокон з індивідуальними оболонками, що можуть класифікуватися згідно з УКТЗЕД за кодами 85444 49 20 00, 8544 49 91 00, 8544 60 10 10, 8544 60 10 98, 8544 60 90 10, 8544 60 90 90, 8544 70 00 10, 8544 70 00 90».

Вищезазначене рішення було опубліковане на офіційному веб-сайті видання «Урядовий Кур`єр» 28.07.2020.

23.04.2021 за результатами проведення спеціального Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту", у відповідності до якого та на підставі статей 16, 17 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" вирішила застосувати спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару незалежно від країни походження та експорту, що має такий опис: проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники без з`єднувальних деталей; кабелі волоконно-оптичнi, складені з волокон з індивідуальними оболонками, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 8544 49 20 00, 8544 49 91 00, 8544 60 10 10, 8544 60 10 98, 8544 60 90 10, 8544 60 90 90, 8544 70 00 10, 8544 70 00 90.

Спеціальні заходи застосовано строком на 3 роки шляхом запровадження спеціального мита у розмірі:

з дня застосування спеціальних заходів - 23,5%;

через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 22,3%;

через 24 місяці з дня застосування спеціальних заходів - 21,2%.

Рішення набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про його прийняття.

Зазначене рішення 14.09.2021 опубліковане на офіційному веб-сайті видання "Урядовий Кур`єр", у зв`язку з чим набирає чинності з 15.10.2021.

Позивач, вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів щодо проведення процедури розслідування та , звернувся з відповідним позовом до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з ч. 6 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З системного аналізу зазначених правових норми вбачається, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.

При цьому, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕПС ТЕЛЕКОМ» здійснює такі види діяльності: 46.52 Оптова торгівля електронним та телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього (основний).

Оскаржуване рішення безпосередньо встановлює спеціальні заходи, які визначають введення спеціального мита при імпорту в Україну товару, що має наступний опис: проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники без з`єднувальних деталей; кабелі волоконно-оптичнi, складені з волокон з індивідуальними оболонками, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодами 8544 49 20 00, 8544 49 91 00, 8544 60 10 10, 8544 60 10 98, 8544 60 90 10, 8544 60 90 90, 8544 70 00 10, 8544 70 00 90.

Як вбачається зі змісту матеріалів спеціального розслідування, зокрема з Основних висновків Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, позивач заявлений та зареєстрований, як іноземні виробники/експортери, імпортери, дистриб`ютори.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", сторона заінтересована - будь-яка особа, яка повідомила центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (далі - Міністерство) про свою заінтересованість в участі у спеціальному розслідуванні відповідно до частини другої статті 9 цього Закону та яка бере активну участь у спеціальному розслідуванні шляхом подання в письмовій формі доказів або іншої інформації, достатньої для цілей цього розслідування.

За твердженнями позивача, останній здійснює імпорт товару, що був предметом спеціального розслідування.

Таким чином, у зв`язку з викладеними фактами, у позивача виникає обов`язок сплати додаткового мита під час імпорту товару в України, що впливає на здійснення власної господарської діяльності.

Таким чином, у позивача наявне право на звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Рішення № СП-491/2021/4411-03.

Щодо доводів відповідачів про те, що оскаржуване Рішення не є чинним, а отже не має ніяких наслідків для позивача, суд зазначає наступне.

Оскаржуване рішення 14.09.2021 опубліковане на офіційному веб-сайті видання "Урядовий Кур`єр", у зв`язку з чим набирає чинності з 15.10.2021.

В подальшому, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2021 року у справі №640/30039/21 вжито заходи забезпечення позову та зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 11.10.2021 № СП-510/2021/4411-03 про скасування рішення Комісії від 23.04.2021 № СП-491/2021/4411-03 "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту".

Отже, оскаржуване рішення № СП-491/2021/4411-03 є чинним та впливає на права та обов`язки позивача.

Розглянувши мотиви позовної заяви про помилковість тверджень відповідача у частині факту значного зростання обсягів імпорту в Україну проводів, наявності непередбачуваних обставин такого зростання та факту заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Конституції України та частини першої статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким чином, Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) та Угода про захисні заходи (далі - Угода) є частиною національного законодавства України.

Отже, правові засади захисту інтересів національного товаровиробника і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи, строк їх дії, їх перегляд визначає Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (далі-також Закон) та Угода Світової організації торгівлі про захисні заходи.

За приписами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов`язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідача.

Наведене узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

Як вбачається зі змісту Рішення №СП-391/2018/4411-05, Комісією надано оцінку таким фактам: обсяги виробництва продукції та обсяги імпорту, характеристикам товару, рівню шкоди національному виробнику, наявності непередбачуваних обставин та іншим оціночним поняттям.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі є органом державного регулювання зовнішньо-економічної діяльності, який здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

За змістом Закону України ""Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" (ч. 7, 8 ст. 5), рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, у окремих випадках - кваліфікованою більшістю (двома третинами голосів). Норми зазначеного Закону України визначають ряд критеріїв з огляду на які Комісія встановлює доцільність застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну, зокрема, такі як заподіяння значної шкоди або загроза заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" визначено, що національний товаровиробник може подати до Міністерства заяву, що містить клопотання про застосування щодо імпорту в Україну заходів, передбачених цим Законом. Така заява повинна містити обґрунтовані докази наявності факторів, перелічених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", строки, в межах яких вчиняються всі дії відповідно до цього Закону, встановлюються цим Законом або визначаються Комісією чи Міністерством. Право на вчинення дій втрачається після закінчення зазначених строків.

Частиною 3 ст. 4 Закону встановлено, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується відповідного числа останнього місяця цього строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, цей строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо строк визначається днями, його обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається цей строк.

Строк, визначений посиланням на подію, яка повинна неминуче настати, обчислюється з наступного дня після настання відповідної події.

Якщо кінець строку припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається перший після нього робочий день.

Останній день строку закінчується в момент закінчення робочого дня в Міністерстві, центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи Комісії.

За змістом ст. 9 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви, зазначених у статтях 5 і 6 цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою встановлено, що Комісія протягом 30 днів від дати отримання заяви ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та ПАТ «Завод Південкабель» повинна була прийняти рішення за наслідками такої заяви, а Міністерство розпочинає розслідування та у строк до п`яти днів від дати прийняття Комісією рішення, зазначеного у частині першій цієї статті, публікує в газеті відповідне повідомлення.

Як вбачається із матеріалів справи, Мінекономіки 11.06.2020 року зареєстровано заяву «Про проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

24.04.2020 року Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла рішення №СП-458/2020/4411-03 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту».

Тобто, із врахуванням положень статті 4 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" останнім днем строку для прийняття рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування є 12.07.2020 року, а Комісія приймаючи рішення 24.07.2020 року №СП-458/2020/4411-03 діяла в порушення норм визначених статтею 9 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Крім того, судом також враховано, що доказів прийняття рішень щодо продовження процесуальних строків щодо розгляду заяви ні Комісією, ні Міністерством до матеріалів справи не надано.

Отже, у межах спірних правовідносин не дотримано вимоги щодо строків розгляду заяви.

Приписи ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" чітко встановлюють, що право на вчинення дій втрачається після закінчення зазначених строків.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" визначено, що відомості, письмові докази та інша інформація, подані Міністерству, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або Міжвідомчій комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) відповідно до цього Закону, враховуються ними у процесі розслідування за умови викладення їх державною мовою України.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" встановлено, що спеціальне розслідування проводиться з метою визначення на основі факторів, зазначених у статті 13 цього Закону, чи заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику імпорт в Україну.

Відповідно до частини 2 даної статті період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки.

Отже, відповідно до вказаної вище норми, встановлено, що період розслідування становить від 1 до 3 років, і лише в окремих випадках може перевищувати три роки.

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що визначення періоду розслідування у більш ніж три роки є винятковим заходом, який повинен мати відповідні підстави.

Так, Мінекономіки встановлено період розслідування 2017, 2018, 2019, 01.07.2019-30.06.2020 року.

Проте, ні з матеріалів спеціального розслідування, ні зі змісту рішення №СП-458/2020/4411-03 не вбачається, що відповідачем досліджувалось питання наявності виняткових обставин щодо доцільності визначення періодом розслідування саме 4 роки.

Окрім того, як підтверджується практикою вирішення спорів Світової організації торгівлі, встановлення значних часових меж для проведення Розслідування може призводити до некоректних результатів в частині дослідження, оскільки Угода про спеціальні заходи та стаття XIX: 1(a) ГАТТ вимагають аналізу нещодавнього імпорту. Такого висновку дійшов Апеляційний орган СОТ у справі Аргентина - Взуття (Argentina - Footwear (ЕС), пар. 130

Крім того, відповідачем було взято до дослідження два однакових періоди (тобто останній річний період включив друге півріччя 2019 року, яке також ввійшло до третього річного періоду, як наслідок в цьому півріччі за рахунок екстраполяції даних з третього річного періоду відбувається штучне дублювання та штучне спотворення показників.

Таким чином, за відсутності належного обґрунтування зазначеного факту, суд не може визнати пропорційним встановлення періоду строку розслідування у більш ніж три роки, оскільки не вбачається жодних виняткових обставин у спірних правовідносинах.

Також, суд погоджується із доводами позивача про те, що відповідачами протиправно було проведено спеціальне розслідування щодо товару, який не є подібним, та об`єднано два види товару, що мають різне застосування.

Так, відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" товар подібний - ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об`єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, що не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, що є дуже подібними до характерних ознак товару, що є об`єктом розслідування.

Відповідно до рішення Комісії спеціальне розслідування проводилося щодо наступного товару:

- проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники без з`єднувальних деталей, що можуть класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодами 8544 49 20 00, 8544 49 91 00, 8544 60 10 10, 8544 60 10 98, 8544 60 90 10, 8544 60 90 90;

- кабелі волоконно-оптичні, складені з волокон з індивідуальними оболонками, що можуть класифікуватись згідно з УКТЗЕД за кодами 8544 70 00 10, 8544 70 00 90.

З аналізу вище викладеного, слідує, що товар, що є об`єктом спеціального розслідування, поділяється на дві групи - силові кабелі та кабелі для передачі інформації, які мають різні характеристики - як фізичні, так і якісні, - та, відповідно, різні сфери застосування.

У зв`язку з тим, що вищезазначені групи товарів мають різне застосування та різних споживачів, а отже - фактично становлять два різні ринки, які не можуть досліджуватися у сукупності для цілей розслідування.

Крім вказаного, суд дійшов висновку про те, що Рішення №СП-458/2020/4411-03 не відповідає критерію процедурної обґрунтованості у частині прийнятності заяви групи зазначених вище суб`єктів господарювання, з огляду на таке.

Згідно з ст. 6 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", національний товаровиробник може подати до Міністерства заяву, що містить клопотання про застосування щодо імпорту в Україну заходів, передбачених цим Законом. Така заява повинна містити обґрунтовані докази наявності факторів, перелічених у пунктах 1 і 2 частини другої статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", національний товаровиробник - сукупність виробників подібного чи безпосередньо конкуруючого товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару.

Так, заявниками у межах спірних правовідносин є ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та ПАТ «Завод Південкабель». В оскаржуваному рішенні №№СП-458/2020/4411-03 відповідач зазначив, що вказані суб`єкти господарювання є належним національним товаровиробником у розумінні п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну".

Суд звертає увагу на те, що п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" визначає критерії за якими суб`єкт господарювання може визнаватись національним товаровиробником. На переконання суду, для встановлення відповідності заявника таким критеріям відповідачу необхідно провести аналіз національного ринку виробництва відповідного товару.

Проте, всупереч зазначеному, відповідач у Рішенні №№СП-458/2020/4411-03 не навів жодних обставин та мотивів, які вказують на те, що саме ПАТ «Одеський кабельний завод «Одескабель» та ПАТ «Завод Південкабель» - належні національні товаровиробники у розумінні п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну". Зокрема, у Рішенні № СП-458/2020/4411-03 відповідачем не проаналізовано фактичні обсяги виробництва зазначених підприємств, не проведено їхнє порівняння з іншими товаровиробниками на території України.

Отже, за відсутності належного обґрунтування прийнятності заяви щодо проведення спеціального розслідування, Рішення № СП-458/2020/4411-03 не може вважатись законним внаслідок неналежної оцінки відповідачем підстав для його прийняття.

За змістом ст. 13 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", у процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об`єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема: 1) тенденцій імпорту в Україну, що є об`єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту; 2) факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту; 3) наявності причинно-наслідкового зв`язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.

Під час дослідження вивчаються такі фактори: 1) обсяг імпорту в Україну товару (товарів), якщо цей обсяг імпорту значною мірою зростав у період розслідування у відносних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) ціна імпорту в Україну цього товару (товарів), якщо у період спеціального розслідування мало місце значне зниження його ціни стосовно ціни подібного товару в Україні; 3) наслідок, який є результатом дії факторів, зазначених у пунктах 1 та (або) 2 цієї частини, для національного товаровиробника. Цей наслідок визначається тенденцією зміни деяких економічних факторів, зокрема: виробництва національним товаровиробником товарів, які є об`єктом розслідування; використання ним виробничих потужностей; запасів цих товарів; їх продажу; частки ринку України національного товаровиробника; ціни цих товарів (тобто зниження цін або перешкодження підвищенню цін, що, як правило, склалися), продуктивності праці; використання основних фондів; розмірів прибутків або збитків національного товаровиробника; його прибутку з інвестиційного капіталу; стану ліквідності та зайнятості на підприємствах національного товаровиробника тощо; 4) інше, що стосується розслідування.

Якщо стверджується, що має місце загроза заподіяння значної шкоди, Міністерство, як правило, вивчає ймовірність заподіяння шкоди як наслідку конкретної ситуації. При цьому також враховуються такі фактори: 1) ступінь зростання обсягів експорту в Україну товару, що є об`єктом спеціального розслідування; 2) експортний потенціал країн походження або країн експорту, який уже склався або ймовірно складеться в майбутньому, а також можливість того, що зазначений потенціал використовуватиметься для експорту в Україну цього товару; 3) тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника.

Так, ст. 13 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" встановлює перелік факторів та обставин, які підлягають обов`язковому дослідженню та встановленню у ході спеціального розслідування.

Буквальний аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що такі фактори та обставини повинні саме досліджуватись: тобто піддаватись ґрунтовному та розгорнутому аналізу, а не констатуватись у вигляді висновку.

Натомість, в Основних висновках Міністерства економічного розвитку і торгівлі України формально містяться лише висновки за результатами аналізу ступеню зростання обсягів імпорту в Україну товару, що є об`єктом спеціального розслідування тенденції впливу імпорту на національного товаровиробника, натомість, не наведено алгоритми та обґрунтування, які призвели до таких висновків.

Змістовний аналіз тексту Рішення № СП-458/2020/4411-03 дає підстави стверджувати, що останнє, фактично, дублює Основні висновки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України без їх оцінки.

Більш того, спеціальні заходи щодо імпорту в Україну визначаються затверджуються саме рішенням відповідача, проте, змістовно Рішення № СП-458/2020/4411-03 не містить мотивів встановлення саме таких спеціальних заходів та обґрунтування їх рівня, періоду застосування.

Таким чином, Рішення № СП-458/2020/4411-03 складено з порушенням формального критерію належного обґрунтування висновків, що у ньому викладені. Зазначене дає підстави стверджувати, що відповідачем не доведено пропорційність вжиття спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 9 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", заінтересовані сторони мають право звертатися письмово у строки, зазначені у повідомленні про порушення спеціального розслідування, до Міністерства з вимогою щодо проведення у Міністерстві за їх участю слухань з питань спеціального розслідування: 1) у разі якщо ними доведено, що спеціальне розслідування зачіпає їх інтереси, а його результати можуть вплинути на їх діяльність; 2) за умови, що є особливі причини для проведення зазначених слухань.

Заінтересовані сторони, що беруть участь у слуханнях з питань спеціального розслідування, можуть подавати Міністерству додаткову інформацію протягом проведення цих слухань. Інформація, надана заінтересованими сторонами в усній формі під час слухань, враховується Міністерством у процесі спеціального розслідування за умови, що вона буде подана у письмовій формі не пізніше ніж на п`ятий день від дати закінчення слухань.

Як вбачається зі змісту матеріалів спеціального розслідування, заінтересованими сторонами визначено:

Українські виробники (5): ПАТ "ОДЕСЬКИЙ КАБЕЛЬНИЙ ЗАВОД "ОДЕСКАБЕЛЬ" та ПАТ "ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ" (Заявник), ТОВ "Ютекс Україна", ТОВ "Запорізький завод кольорових металів", ТОВ "Інтеркабель Київ".

Українські об`єднання (асоціації) виробників, імпортерів, дистриб`юторів (3):

Українська Асоціація "Укрелектрокабель", Торгово-промислова палата України, ГС "Асоціація "Гідроенергетика України".

Іноземні виробники/експортери, імпортери, дистриб`ютори (19):

ТОВ "МБС-Інжиніринг", ТОВ "ТФ-К", ТОВ "ОПТОКОН УКРАЇНА", ТОВ "Кабель-інвест", ТОВ "ДЕПС ТЕЛЕКОМ", EURASIA TELECOM Sp. z o.o. (Польща), ТОВ HBO "Ромсат", ТОВ "Кабель-Центр", ІТОВ "СОЮЗ-КАБЕЛЬ" (Білорусь), ТОВ "ВО "Енергокомплект" (Білорусь), HENGTONG OPTIC-ELECTRIC CO.LTD (Китай), ТОВ "ЛАПП Україна", AT "Теле- Фоніка Каблє" (Польща), ТОВ "СЕ Бор днетце-У країна", ТОВ "СП "Констіл", СЗАТ "БІЛТЕЛЕКАБЕЛЬ" (Білорусь), ТОВ "Лайфселл", ТОВ "СІТІ СОУЛ", ТОВ "Сівакс".

Споживачі (16): ТОВ "ТЕЛЕСВІТ", ТОВ "Київські телекомунікаційні мережі", ПРАТ "ДТЕК Київськи електромережі", АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі", AT "ДТЕК Одеські електромережі", ТОВ "ДТЕК Високовольтні мережі", AT "Полтаваобленерго", ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Сивашенергопром", ТОВ "ЮРОКЕЙП ЮКРЕЙН І", ТОВ "АЗОВІНВЕСТПРОМ", ТОВ "Азовпроменерго", ТОВ "ЗОФІЯ III", ПРАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", ПрАТ "Київстар", ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Дипломатичні представництва країн експорту (5): Торгове представництво

Російської Федерації в Україні, Посольство Республіки Білорусь в Україні, Посольство Литовської Республіки в Україні, Торгова палата Китаю з імпорту та експорту машинного та електронного обладнання, Посольство Республіки Польща в Україні.

Органи влади країн експорту (6): Європейська Комісія (через Представництво Європейського Союзу в Україні), Міністерство економічного розвитку Російської Федерації, Міністерства закордонних справ Республіки Білорусь, Міністерство комерції Китайської Народної Республіки, Міністерство торгівлі Турецької Республіки, Міністерство торгівлі Республіки Індонезія.

Сторонами не заперечується та у Основних висновках Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зазначено, що заінтересовані сторони подавали свої коментарі та заперечення під час проведення спеціального розслідування.

Натомість, у Рішенні № СП-458/2020/4411-03 не відображено жодних висновків щодо коментарів та заперечень, які подавались вказаними вище заінтересованими сторонами.

Зазначений недолік оформлення оскаржуваного рішення ставить під сумнів пропорційність застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів, оскільки такі обмеження не враховують інтересів інших суб`єктів господарювання у сфері виробництва та споживання зазначених товарів.

Системний аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства України, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про те, що неодноразове порушення строків вчинення відповідних дій, відсутність належного обґрунтування висновків відповідача та неврахування принципу пропорційності у ході запровадження спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів, у своїй сукупності призвели до порушення відповідачем процедурних вимог законності при прийнятті Рішення № СП-458/2020/4411-03, що є безумовною підставою для визнання його протиправним.

Так, у рішенні "Рисовський проти України" (рішення від 20 жовтня 2011 року, остаточне від 20 січня 2012 року) Європейський суд з прав людини наголосив на важливості принципу належного урядування. Він передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що конфіденційна версія матеріалів спеціального розслідування містить спростування доводів позивача, з огляду на те, що положення ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють обов`язок сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Так, у ході судового розгляду відповідач наділений процесуальним правом спростувати доводи позивача шляхом надання пояснень щодо змісту відповідних документів у тому обсязі, який дозволений чинним законодавством України.

У силу положень ч. 3 ст. 12 Закону України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", ця стаття не перешкоджає розкриттю Міністерством або Комісією загальної інформації або розголошенню доказів, на підставі яких Міністерство або Комісія приймає рішення.

На підставі аналізу положень ч. 1, 3 ст. 2 КАС України з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджено принцип верховенства права, можна зробити висновок, що суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема обґрунтованість саме тих

висновків стосовно обставин спірних правовідносин, які покладено в основу спірного рішення.

Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування у справі і має свої фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб`єкта владних повноважень, покладених на нього законом.

Вважаємо, що з приписів вищезазначених норм права вбачається, що підміна судом суб`єкта владних повноважень при реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції суб`єкта владних повноважень, є неприпустимою.

Виходячи із аналізу абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону Комісія наділена дискреційними повноваженнями щодо незастосування спеціальних заходів, оскільки дана норма передбачає право Комісії, а не обов`язок.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про припинення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту без застосування спеціальних заходів.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій та рішення відповідачів та, як наслідок, протиправність оскаржуваних дій та рішень суб`єкта владних повноважень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесених рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій від 24.05.2021 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у загальному розмірі 6810,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 4 540,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" (03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс С115, ЄДРПОУ 41670803) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства економіки України (Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі основних фактів і висновків за результатами проведення Спеціального розслідування, на підставі яких Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення від 23.04.2021 №СП-491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 23.04.2021 року №СП-491/2021/4411-03 про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту, прийняте на підставі направлених Міністерством економіки України (Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) основних фактів і висновків за результатами проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну проводів незалежно від країни походження та експорту.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Депс Телеком" (03040, м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс С115, ЄДРПОУ 41670803) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економіки України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, ЄДРПОУ 37508596).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2022 р.