Рішення

від 11.07.2022 по справі 640/20173/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 року м. Київ № 640/20173/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Адвокатського бюро Кушнарьова

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення від 23.08.2018 №010332615140301, О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Адвокатське бюро Кушнарьова (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 №010332615140301 про збільшення суми грошового зобов`язання за податоком на прибуток Адвокатського бюро Кушнарьова на суму 32220 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що зміст та висновки акту перевірки, а також прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, порушують права та законні інтереси позивача, а тому, на думку позивача, є протиправним і підлягає скасуванню. Вказано, що згідно з виписками з регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів сума у розмірі 179000 грн., помилково зазначена у р. 1690 фінансового звіту за 2017 рік, є частиною внесеного власником (засновником) безповоротного вкладу (внеску) на забезпечення діяльності бюро, яка була отримана ним до 01.07.2017, використана для фінансування видатків на утримання бюро як неприбуткової організації такі як - виплата заробітної плати, сплата оренди, податків, всі оригінали первинних документів надавалися при проведенні перевірки , тобто у період, коли бюро не було платником податку на прибуток, та підлягала відображенню у «Звіті про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно, податкового повідомлення-рішення.

Вказано, що Адвокатське бюро Кушнарьова є неприбутковою організацією. Внесено до Реєстру неприбуткових організацій від 22.04.2013 №1326554600015. Дата скасування 01.07.2017. Саме у зв`язку із скасуванням ознаки неприбутковості, АБ Кушнарьова стало платником податку на прибуток з 01.07.2017. Контролюючим органом встановлено, що на виконання вимог «Порядку складання податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами і організаціями» АБ Кушнарьова подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкові звіти про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації. Вказано, що у період з 01.07.2017 по 24.07.2018 адвокатське бюро Кушнарьова задекларовано «Дохід від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 25 026 гривень. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.12.2017 поданого АБ Кушнарьова до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у р. 1690 «Інші поточні зобов`язання» на початок звітного року обліковуються надходження у-вигляді внесків, отриманих від власника в загальній-сумі 179 000 грн та неповерпутих станом на дату складання Ліквідаційного балансу, на кінець звітного року - 0 гривень.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказано, що надходження у розмірі 179000 грн., які віднесені Податковим органом до доходу Бюро, є внесками власника Бюро для забезпечення його діяльності, та відповідно до пункту 133.4.2 Податкового кодексу України використовуються виключно для фінансування видатків на отримання бюро, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі направлень від 18.07.2018 №1714/26-15-14-03-01, від 18.07.2018 №1715/26-15-14-03-01, від 18.04.2018 №1301/26-15-42-08, від 23.07.2018 №1750/26-15-14-03-01 та наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.07.2018 №1117, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Адвокатського бюро Кушнарьова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 24.07.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 24.07.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 24.07.2018.

Перевіркою встановлено порушення Адвокатського бюро Кушнарьова:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього у сумі 32 220 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 32 220 грн.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 31.07.2018 №268/1-26-15-14-03-01/38489564 (далі по тексту - Акт перевірки).

Позивачем подано заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки від 31.07.2018 №268/1-26-15-14-03-01/38489564.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 20.08.2018 №49266/10/26-15-14-03-01 про результати розгляду заперечення, висновки акт перевірки від 31.07.2018 №268/1-26-15-14-03-01/38489564 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі встановлених порушень Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2018 №10332615140301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розміру 40275,00 грн., у зв`язку із порушенням позивачем пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 23.08.2017 №18805/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги Адвокатського бюро Кушнарьова, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.08.2018 №10332615140301залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Поряд з цим, згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 7 Розділу II Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 (далі - НП (С) БО 1), у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов`язання у рівній сумі) не наводиться.

Пунктами 5 та 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - НП (С) БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є, у тому числі, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" від 16.07.1996 №996 (із змінами та доповненнями), первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до фінансового звіту позивача станом на 31.12.2017 поданого АБ Кушнарьова до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у р. 1690 «Інші поточні зобов`язання» на початок звітного року обліковуються надходження у-вигляді внесків, отриманих від власника в загальній сумі 179 000 грн. та неповернутих станом на дату складання ліквідаційного балансу, на кінець звітного року - 0 гривень.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог п.5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою ведення бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові та поточні (пункт 6 П(С)БО №11).

Поточні зобов`язання включають в тому числі поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані (пункт 11 П(С)БО №11).

Тобто, списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов`язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов`язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (форма №2). Показник цього рядка враховується при визначенні фінансовою результату до оподаткування та впливає таким чином на об`єкт оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, в порушення пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, позивачем занижено «Інші доходи» показників Фінансового звіту у загальній сумі 179 000 грн., в тому числі за 2017 рік - 179 000 гривень.

Отже, під час судового розгляду справи позовні вимоги не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.