Ухвала

від 13.07.2022 по справі 640/31223/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

14 липня 2022 року м. Київ № 640/31223/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Хмельницькій областідоДочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод»пронакладення арешту на кошти та цінності платника податків,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у Хмельничцькій області) із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» (далі також - відповідач, ДП «Старокостянтинівський молочний завод»), у якій просить накласти арешт на кошти та інші цінності ДП «Старокостянтинівський молочний завод», що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства у сумі 232 622 232,93 грн. на користь держави.

Ухвалою від 05 листопада 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Разом з позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, шляхом заборони ДП «Старокостянтинівський молочний завод» вчиняти дії щодо зняття та перерахування коштів з відкритих банківських рахунків відповідача, а також здійснення операцій щодо інших цінностей, що знаходяться в банку.

Вказана заява обґрунтована тим, що станом на час звернення до суду з даним позовом за ДП «Старокостянтинівський молочний завод» обліковується податковий борг з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн.

Відповідачем вчиняються дії по ухиленню від виконання зобов`язань щодо погашення податкового боргу, в тому числі дії, спрямовані на унеможливлення забезпечення погашення даного боргу в порядку виконання судового рішення, які виразились у передачі 28 вересня 2021 року всього наявного у ДП «Старокостянтинівський молочний завод» рухомого майна у заставу ТОВ «Живий квас» одразу після ухвалення Сьомим апеляційним адміністративним судом міста Києва постанов від 22 вересня 2021 року у справі №590/2607/20 та від 15 вересня 2021 року у справі №560/300/19, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП «Старокостянтинівський молочний завод» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 листопада 2018 року №0011611407 та від 03 березня 2020 року №0002450504, на підставі яких утворилась заборгованість з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн.

Також, згідно наданого відповідачем Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на підставі Договору іпотеки зареєстровано іпотеку на земельну ділянку, кадастровий номер 6810800000:01:003:0004, площею 0,036га за адресою вул. Франка, 47/2, м. Старокостянтинів, Хмельницької області, іпотекодержатель TOB «Живий квас».

Крім того, згідно інформаційної довідки №280165276 від 20 жовтня 2021 року Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ДП «СМЗ» на все нерухоме майно відповідача зареєстрована застава (іпотека), іпотекодержателі: Європейський Банк Реконструкції та Розвитку, Публічне акціонерне товариство «ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК». Також накладено арешт на все нерухоме майно відповідача на підставі постанови про арешт майна боржника №57119406 від 31 серпня 2018 року приватного виконавця Терлеєва І.М. (номер запису про обтяження 27746609).

Поряд із цим, позивач зазначив, що одразу після отримання податкової вимоги від 30 вересня 2021 року №0043103-1302-2230 відповідач змінив свою юридичну адресу.

На думку позивача, вищевказані обставини унеможливлюють забезпечення погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, та, як наслідок, унеможливить належне виконання рішення суду про арешт коштів на банківських рахунках.

27 січня 2022 року представником відповідача подані письмові заперечення, у яких зазначено, що такі заходи забезпечення за своїми наслідками є тотожними позовним вимогам, оскільки їх результатом є унеможливлення використання підприємством власних коштів, що розміщені на банківських рахунках.

Таким чином, заявлені контролюючим органом заходи забезпечення позову не підлягають застосуванню, оскільки ними фактично підміняється судове рішення щодо вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та клопотання про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За своєю суттю інститут забезпечення і адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Так, зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що підставою для звернення ГУ ДПС у Хмельницькій області із відповідною заявою слугувала наявність у ДП «Старокостянтинівський молочний завод» податкового боргу з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 232 622 232,93 грн., який підлягає погашенню шляхом застосування арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, на підставі підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/512/17, позов не може бути забезпечено у спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Втім, зміст заяви про забезпечення позову є аналогічним (за своїми правовими підставами), змісту позовної заяви в цілому, з огляду на що суд вважає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, що, в межах спірних правовідносин, виключає можливість забезпечення позову з підстав очевидної протиправності рішення (податкової вимоги) відповідача, адже остання є предметом судового розгляду.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

Цей висновок відповідає Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, згідно з якою рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі №640/1498/19.

Втім, в заяві про забезпечення позову, ГУ ДПС у Хмельницькій області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню ДПС у Хмельницькій області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко