Постанова

від 28.08.2022 по справі 917/2005/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2022 року м. Харків Справа № 917/2005/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Геза Т.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу відповідача, за вх. №602 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від "23" лютого 2022 р. (суддя Тимощенко О.М.) у справі №917/2005/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбау Плюс", м.Дніпро,

до ТОВ "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки", м.Полтава,

про стягнення 69 366,77 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.02.2022 у справі №917/2005/21 позов задоволено повністю.

Представник відповідача звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою та клопотаннями щодо поновлення процесуального строку та відстроченням сплати судового збору. Просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 96,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржене судове рішення було прийняте в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника , судом неправомірно не були застосовані строки позовної давності до частини заявлених позовних вимог, а саме щодо стягнення суми пені у розмірі 96,00 грн. за період 24.12.2020 по 27.12.2020.

Апелянт також посилається на правову позицію Верховного Суду України висловлену у Постанові від 08.02.2017 у справі №3-1217гс16, стосовно відліку перебігу позовної давності в господарському процесі.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 р. апеляційна скарга залишена без руху з підстав, висвітлених в ухвалі суду.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання стосовно виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 було відкрито апеляційне провадження у справі № 917/2005/21, встановлено учасникам справи строк до 01.08.2022 р. включно для подання відзивів на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи з господарського суду Полтавської області та ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

У зв`язку з відпусткою судді Терещенко О.І. яка входила до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Геза Т.Д.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.

Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

07.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбау Плюс"(позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтний завод залізничної техніки" (відповідач, виконавець) було укладено договір №07\04-2020 (арк.с. 12-14).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- Виконавець зобов`язується в порядку та умовах, передбачених даним договором, виконати роботи з монтажу комплекту обладнання та проводки автоматичної локомотивної сигналізації безперервної дії АЛСНВ-1-Д.8110-00-00 з власних матеріалів та комплектуючих (п. 1.1. договору);

- Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та своєчасно здійснити їхню оплату відповідно до умов даного Договору (п. 1.2. Договору);

- Термін виконання робіт Виконавцем 5 (п`ять) робочих днів з дня передачі кузова та головної рами тепловоза серії ТГМ-4 зав № 1599. Про готовність тепловоза до проведення робіт Замовник повинен попередити письмово Виконавця не пізніше чим за 5 (п`ять) днів до необхідної дати початку робіт (п. 4.1. договору);

- Датою виконання робіт вважається дата підписання уповноваженою особою замовника Акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 4.3. договору);

- Вартість Договору складає 146 400,00 грн, з урахуванням ПДВ, що відповідає комерційній пропозиції ТОВ «ТРАНСБАУ ПЛЮС» вих. № 3\04-20 від 03 квітня2020р. Змінюватись вона не може до повного виконання робіт ( п. 5.2. договору);

- Оплата робіт по даному Договору здійснюється Замовником шляхом прямого банківського платежу на рахунок Виконавця у вигляді 75 % попередньої оплати на протязі 5 календарних днів з моменту виставлення Виконавцем рахунку (п. 6.1.договору);

- Повний розрахунок за виконані роботи проводиться на протязі 5 (п`яти) календарних днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (п. 6.2. договору);

- Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до « 31» грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 7.1. договору);

- За відмову, ухилення або затримку оплати виконаних робіт Замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення або ухилення, за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за Договором та не тягне за собою можливість невиконання таких обов`язків (п. 8.1. договору).

Згідно наявної в матеріалах справи копії банківської виписки за 01.07.2020 -14.07.2020 (а.с.19, 20) 02.07.2020 відповідач перерахував на рахунок позивача передоплату у сумі 73200,00 грн на підставі рахунку № СФ-0027 від 16.06.2020(а.с.16), що становить 50 % від суми Договору.

При цьому, відповідно до п. 6.1. договору відповідач повинен був перерахувати 75 % , що становить 109800,00 грн, але як зазначає позивач у позові, за усною домовленістю сторони дійшли згоди про передоплату в розмірі 50% відсотків від вартості робіт (послуг).

15.07.2020 позивач виставив відповідачу рахунок № СФ-0038 (а.с. 17) для здійснення кінцевого розрахунку в розмірі 50% за договором.

17 липня 2020 року роботи по договору були виконані, відповідно до Акту здачі- приймання робіт (надання послуг) № ОУ-000014 на загальну вартість робіт146 400,00 грн, який підписано та скріплено печатками з обох сторін (а.с. 18).

Також позивачем було складено податкові накладні № 1 від 02.07.2020 на суму 73200,00 грн і № 8 від 17.07.2020 на суму 73200,00 грн та направлено їх на реєстрацію. Податкові накладні прийняті відповідачем та зареєстровані (а.с. 21, 22).

Судом першої інстанції також було встановлено, що відповідно до умов договору повний розрахунок по договору повинен був бути проведений протягом 5 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання робіт, тобто до 22 липня2020 року включно.

З 23 липня 2020 року відповідач є таким, що прострочив своє зобов`язання щодо оплати, що є неналежним виконанням умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зазначав, що вже 29 жовтня 2020 року він направив лист вих. № 17 на електронну адресу відповідача з проханням сплатити борг у розмірі 73 200,00 грн (а.с. 23). Відповідь на даний лист позивачем отримана не була.

16 грудня 2020 року позивач направив претензію вих. № 18 на адресу відповідача з проханням сплатити заборгованість в розмірі 73 200,00 грн за договором (а.с. 24-26).

Позивач вказував, що відповідь на претензію він не отримував.

09 липня 2021 року відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 20 000,00 грн, на підставі рахунку № СФ-0038 від 15.07.2020 (а.с. 20).

Між позивачем та відповідачем було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.10.2021 заборгованість у відповідача перед позивачем за договором № 07/04-2020 від 07.04.2020 складає 53200,00 грн (а.с. 15).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і зданим позовом про стягнення з відповідача 53200,00 грн боргу по договору, 697,91 грн штрафних санкцій за період з 24.12.2020 по 21.01.2021, 2830,59 грн 3% річних за період з 23.07.2020 по 20.12.2021 та 8909,08 грн інфляційних втрат за період з серпня2020 року по листопад 2021 року.

Як зазначалося вище, позовні вимоги рішенням по справі було задоволено у повному обсязі. Суд першої інстанції , задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про їх доведеність та обґрунтованість.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк,одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За своєю правовою суттю, договір який було укладено між позивачем та відповідачем є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення,обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.( ч.1 ст.837 ЦК України).

За приписами частини 1 статті. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано сторонами під час апеляційного провадження, порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати виконаних робіт по договору № 07\04-2020 від 07.04.2020.

На час звернення позивача до суду з даними позовом, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи становить 53 200,00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 53 200,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягали задоволенню.

Також позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 697,91 грн штрафних санкцій за період з 24.12.2020 по 21.01.2021, 2830,59 грн 3% річних за період з 23.07.2020 по 20.12.2021 та 8909,08 грн інфляційних втрат за період з серпня2020 року по листопад 2021 року.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санаційна підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

В пункті 8.1.Договору сторони погодили, що за відмову, ухилення або затримку оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення або ухилення, за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за Договором та не тягне за собою можливість невиконання таких обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів невстановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, повний розрахунок по договору відповідач повинен був здійснити до 22 липня 2020 року включно (враховуючи обумовлені строки спірного договору).

Тобто, позивачем правомірно нараховано суми штрафних санкцій за період з24.12.2020 по 21.01.2021, 3% річних за період з 23.07.2020 по 20.12.2021 та інфляційних втрат за період з серпня 2020 року по листопад 2021 року.

Апеляційним судом перевірено надані позивачем розрахунки штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено правильність їх нарахування у відповідності з умовами спірного договору та чинного законодавства.

Що стосується посилань відповідача(заявника апеляційної скарги) і стосовно того, що господарським судом неправомірно не були застосовані строки позовної давності до частини заявлених позовних вимог, а саме щодо стягнення суми пені у розмірі 96,00 грн. за період з 24.12.2020 по 27.12.2020, оскільки сума до стягнення за вказаний період була заявлена з пропуском строку позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, у вирішенні господарських спорів, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності,господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Згідно з п. 1, 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Втім колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в даному випадку, не повинен був застосовувати строки позовної давності, враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)»розділ І Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено статтею 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненоїкоронавірусомSARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211, карантин встановлено з 12березня 2020 року та було неодноразово продовжено.

Отже, у спірних правовідносинах строк позовної давності щодо вимог зокрема про стягнення суми пені у розмірі 96,00 грн. за період з 24.12.2020 по 27.12.2020, в силу п. 12 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на момент подання позову не сплив та продовжується на строк дії карантину, а отже судом першої інстанції було вірно не застосовано строки позовної давності.

Що стосується посилання відповідача на той факт, що згідно з рішенням суду позовна заява ТОВ «Трансбау Плюс» до Господарського суду Полтавської області надійшла 29.12.21, а тому на думку відповідача, день звернення позивача за захистом своїх прав є саме 28.12.21, до уваги апеляційним судом не приймається та спростовується тим фактом, що відбитки поштового штемпелю на позовній заяві та доданих до неї додатків датуються 24.12.21.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою,яка відображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України).

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)

В даному випадку, судова колегія приходить до висновку. що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки», м.Полтава, (за вх.№602 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.02.2022 у справі №917/2005/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харків Полтавської області від 23.02.2022 у справі №917/2005/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя Т.Д. Геза