Рішення

від 16.08.2022 по справі 926/672/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/672/20

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці», с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області

до 1. Ванчиковецької сільської ради, с. Ванчиківці Чернівецького району Чернівецької області

2. Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича , АДРЕСА_1

3. Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області

про визнання недійсним договору оренди

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Свереда Д.Г.

Представники сторін:

від позивача - Чебан В.І., Федоренко І.Л - керівник;

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Сімків Є.В., адвокат;

від відповідача 3 - Решетник В.Ф.

Обставини справи: Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича та Відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі в якому просить визнати недійсним договір оренди землі від 03.07.2012, укладений між Тарасовецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Юрій Дмитром Володимировичем .

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний договір оренди землі від 03.07.2012 укладений всупереч вимог ст. ст. 116, 140 Земельного кодексу України та порушує права позивача як власника земельної ділянки згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії ЧВ № 000087 від 18.12.1995, а тому на підставі ст. 155 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2020 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» залишено без руху. Встановлено позивачу строк, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

09.04.2020 року через службу діловодства Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява про виправлення недоліків (вх. № 790), а також клопотання про витребування документів (вх. № 791), а саме оригіналу (копії або витягу) договору оренди від 03.07.2012, укладеного між Тарасовецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Юрієм Дмитром Володимировичем , мотивоване неможливістю його самостійного подання, оскільки позивач звертався до Тарасовецької сільської ради з проханням надати інформацію та копії необхідних документів, проте відповіді на звернення не надійшло.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2020; зобов`язано відповідача 1 та відповідача 2, у строк до 20.05.2020, надати суду відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України оригінал або належно засвідчену копію договору оренди від 03.07.2012, укладеного між Тарасовецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем Юрієм Дмитром Володимировичем .

27.04.2020 року від відповідача - Юрія Дмитра Володимировича надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Так, відповідач зокрема зазначає, що протягом 2008-2010 років він отримав свідоцтво про право власності на майновий пай у СТОВ «Тарасівці», де розмір вказаних майнових паїв становив 22 517 грн.

У 2009 році позивач отримав у рахунок майнових паїв нежитлове приміщення навісу зернового складу, розташованого на вулиці Леніна 2Б/8А площею 113,70 квадратних метрів.

Також, у 2011 році позивач отримав у рахунок майнових паїв нежитлове приміщення навісу зернового складу, розташованого на вул. Леніна, 2Б/8-3 , площею 139,60 квадратних метрів.

На підставі частини 5 статті 120 Земельного кодексу України, маючи у власності нежитлові будівлі, відповідач звернувся із заявою до Тарасовецької сільської ради про надання земельної ділянки для обслуговування вказаних приміщень для здійснення своєї підприємницької діяльності, а саме для розміщення майстерні ремонту меблів та столярних виробів.

Сільською радою прийнято відповідні рішення про надання дозволу, затвердження проекту землеустрою та укладено оспорюваний договір оренди землі від 23.07.2012, який, на думку відповідача, відповідає усім вимогам діючого законодавства: у договорі визначено площу земельної ділянки, її кадастровий номер, місце розташування земельної ділянки, строк дії договору, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, розмір орендної плати, відповідальність за невиконання умов договору, а також договір зареєстрований у відділі Держкомзему.

Також, відповідач зазначає, що згідно з актом встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка передана йому в оренду, суміжними землекористувачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підписали вказаний акт.

Відповідач зазначає, що позивачем жодним чином не доведено наявність на території земельної ділянки площею 0,1459 на вул. Леніна, 2 -/Б 8-a, 2/Б8-3 належного йому нерухомого майна.

Крім цього, на думку відповідача, у позовній заяві не визначається у чому саме полягає порушене право позивача відповідачем Юрій Д.В. , у зв`язку з укладенням оспорюваного договору земельної ділянки.

30.04.2020 року від відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог; вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач просить взяти до уваги той факт, що Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області не являється правонаступником відділу Держгеокадастру у Новоселицькому районі Чернівецької області, оскільки останній ліквідовано. Водночас, відповідно до наказу Держгеокадастру «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області» № 53 від 03.02.2017, повноваження що належали ліквідованим відділам на сьогодні наділене Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.

04.05.2020 року від Тарасовецької сільської ради надійшла копія договору оренди землі від 03 липня 2012 року, який судом долучено до матеріалів справи, а також від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній вважає позов безпідставним та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Окрім підстав неможливості задоволення позову аналогічних підставам, наведеним відповідачем Юрієм Д.В. , Тарасовецька сільська рада зазначає також про те, що позивач, подаючи позовну заяву, фактично втручається в діяльність органу місцевого самоврядування, а в цілому спірна ситуація, яка склалась між Юрій Д.В. та ОСОБА_2 перебуває на розгляді сільської ради.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2020 відкладено підготовче засідання на час до завершення в Україні дії карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 COVID-19», з урахуванням внесених до цієї постанови змін.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2020 призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 20.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.08.2020 підготовче засідання відкладено на 09.09.2020.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 оголошено перерву до 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2020 замінено неналежного відповідача у справі - Відділ Держгеокадастру у Новоселицькому районі на належного відповідача - Головне Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відкладено підготовче засідання на 29 жовтня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.10.2020 за клопотанням позивача зупинено провадження у справі до вирішення справи №926/2403/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» до Тарасівецької сільської ради, Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання недійсними рішень Тарасовецької сільської ради.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.09.2021 поновлено провадження у справі №926/672/20; підготовче засідання призначено на 28 жовтня 2021 року.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2021 зупинено провадження у справі до перегляду Верховним Судом в касаційному порядку справи за №926/2403/20.

Ухвалою від 04.02.2022, за клопотанням сторін, поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 22.02.2022.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2022 відкладено підготовче засідання на 17.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області 17.03.2022 замінено неналежного відповідача у справі - Тарасовецьку сільську раду Новоселицького району Чернівецької області на її правонаступника - Ванчиковецьку сільську раду Чернівецького району Чернівецької області та відкладено підготовче судове засідання на 14.04.2022.

Ухвалою суду від 14.04.2022, у задоволенні усного клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №926/672/20 відмовлено; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2022.

17.05.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гончарука О.В. у відпустці, про що керівником апарату Господарського суду Чернівецької області повідомлено сторін.

Ухвалою суду від 05.07.2022 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.07.2022.

Ухвалою від 26.07.2022 відкладено розгляд справи на 09 серпня 2022 року.

На день вирішення спору по суті, 09.08.2022, відповідач 1 явку свого представника не забезпечив, що, з огляду на наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву від 04.05.2020 та належне повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, не перешкоджає проведенню судового засідання без участі представника цього відповідача.

У судовому засіданні 09.08.2022 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів 2, 3 проти позову заперечували, посилаючись на обставини та вимоги законодавства, зазначені у своїх відзивах на позовну заяву.

У судовому засіданні 09.08.2022 оголошено перерву до 17.08.2022, після якої продовжено розгляд справи по суті.

Заслухавши у судових засіданнях 09.08.2022, 17.08.2022 представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» зареєстроване як юридична особа 16.03.2000.

03.07.2000 року внесені зміни до Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» (затверджені протоколом №2 зборів засновників 04.04.200), шляхом викладення п.3.1. Статуту в наступній редакції: «товариство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації та являється юридичним правонаступником колгоспу «Тарасовецький».

Також, згідно з листом Державного реєстратора Реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції від 05.08.2013, позивач є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства колгосп «Тарасівці».

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №666/94 від 10.11.1994 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», чинного на момент виникнення правовідносин, місцевим Радам народних депутатів за участю Державного комітету України по земельних ресурсах рекомендовано ужити заходів щодо прискорення передачі відповідно до земельного законодавства безплатно у колективну власність земель колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, трудові колективи яких виявили бажання одержати землю у власність.

На підставі рішення 9 сесії XXII скликання Тарасовецької сільської ради від 03.07.1995, колективному сільськогосподарському підприємству - колгоспу «Тарасівці» передано у колективну власність земельну ділянку площею 2785 га, в постійне користування - земельну ділянку площею 314, га та дозволено виготовити державний акт на право колективної власності.

На підставі вищевказаного рішення Тарасовецької сільської ради від 03.07.1995, колгоспу «Тарасівці», 18.12.1995 видано Державний акт на право колективної власності на землю серія ЧВ № 000087 від 18.12.1995.

Судом встановлено, що на даному акті наявні всі встановлені чинним законодавством на час видачі державного акту на право колективної власності реквізити, дані щодо місця знаходження та кадастрового номеру відсутні (не вимагалися законом).

Відповідно до пп. а п. 1 Указу Президента України №1529/99 від 03.12.1999 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями.

Постановою Новоселицького районного суду у справі №2-А-28/2013 від 27.09.2013, що залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013, визнано незаконним та скасовано рішення Тарасовецької сільської ради XXVII сесії V скликання від 21.05.2010 року №12, яким скасовано рішення 9 сесії 12 скликання Тарасовецької сільської ради від 03.07.1995 року про передачу колективному сільськогосподарському колгоспу «Тарасівці» в колективну власність земельну ділянку площею 2785 га, в постійне користування - земельну ділянку площею 314, га.

Відтак, станом на момент вирішення спору рішення 9 сесії XXII скликання Тарасовецької сільської ради від 03.07.1995 та Державний акт на право колективної власності на землю серія ЧВ № 000087 від 18.12.1995 в судовому порядку недійсними не визнані.

Разом з тим, 03 липня 2012 року між Тарасовецькою сільською радою, як орендодавцем, та приватним підприємцем Юрієм Дмитром Володимировичем , як орендарем, укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування майстерні з ремонту меблів, столярного цеху та цеху по виробництву залізобетонних виробів, пункту технічного обслуговування автомобілів та кафе-баром в с. Тарасівці на вул. Леніна 2-Б/8-А, Леніна 2-Б/8-3 .

В оренду за цим Договором передається земельна ділянка площею 0,1469 га за кадастровим номером: 7323088300:02:011:0074 строком на 49 років.

Як встановлено судовим слуханням та вбачається з Викопіровки з карти-схеми с. Тарасівці, вищезазначена земельна ділянка площею 0,14690 га відноситься до земель зазначених у Державному акті на право колективної власності на землю серія ЧВ № 000087 від 18.12.1995, виданому СТОВ «Тарасівці».

Укладенню договору оренди землі від 03.07.2012 передували правовідносини, пов`язані з оформленням Юрієм Дмитром Володимировичем права власності на приміщення навісу зерноскладу літ. «А», нежитлове приміщення 2-1 пл. 113,70 кв.м. та нежитлову будівлю навісу зерноскладу літ. «А», нежитлове приміщення 3-1 пл. 139,60 кв.м. за адресою: Чернівецька область, Новоселицький р-н, с. Тарасівці, вул. Леніна, 2-Б/8-3 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7305314862020 від 31.01.2020, земельна ділянка кадастровий номер: 7323088300:02:011:0074, загальною площею 0,1469 га, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Тарасівці, вул. Леніна 2-Б/8-а , 2-Б/8-3 перебуває у державній власності.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, відповідно до частин першої та четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

За приписами частини дев`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з частиною 2 статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема Державних будівельних норм «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44, Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404; Державних будівельних норм «Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80 (надано чинності наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 № 175).

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З`ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.

Згідно з частиною 2 статті 5 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Згідно зі статтею 23 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Пунктом 6 Порядку оформлення правонаступництва за зобов`язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, який затверджено наказом Міністерством аграрної політики України №63 від 14.03.2001 визначено, що реорганізація передбачає створення на базі КСП однієї або декількох юридичних осіб-правонаступників в один із таких способів: злиття, поділ, виділення або перетворення. До новостворених юридичних осіб-правонаступників КСП повністю або в межах обсягів правонаступництва переходять майнові права та обов`язки реорганізованого підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди; право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором; право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань; право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

У свою чергу, згідно з статтею 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 Земельного кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів припинення права колективної власності СТОВ «Тарасівці» на земельну ділянку загальною площею 0,1469 га, у тому числі наданої Тарасовецькою сільською радою Юрію Д.В. для обслуговування його нерухомого майна, яка є об`єктом оренди за договором від 03.07.2012 з присвоєним їй кадастрового номеру 7323088300:02:011:0074.

Крім цього, слід заначити, що статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить зокрема розпорядження землями комунальної власності територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7323088300:02:011:0074, загальною площею 0,1469 га, яка розташована за адресою: Чернівецька область, Новоселицький район, с. Тарасівці, вул. Леніна 2-Б/8-а , 2-Б/8-3 перебуває у комунальній власності, а у відповідача були повноваження розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Судом встановлено, що позивач звертався до господарського суду з позовом про визнання недійсними рішень Тарасовецької сільської ради від 19.08.2011 та від 07.06.2012, які стосувалися надання дозволу на обстеження земельної ділянки щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель ФОП Юрію Д.В. та затвердження проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель ФОП Юрієм Д.В .

Саме на виконання вказаних рішень органу місцевого самоврядування, 03 липня 2012 року між Тарасовецькою сільською радою та ФОП Юрієм Дмитром Володимировичем укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1469 га за кадастровим номером 7323088300:02:011:0074.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2403/20 від 11.02.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» про визнання недійсними рішень Тарасовецької сільської ради від 19 серпня 2011 року про надання дозволу на обстеження земельної ділянки щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель Юрію Дмитру Володимировичу в селі Тарасівці, вул. Леніна, 2-Б/82 та 2-Б/ 83 та від 07 червня 2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування нежитлових будівель Юрію Дмитру Володимировичу , відмовлено.

У постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у цій справі констатовано, що, оскільки позовна вимога про визнання недійним вказаного договору оренди земельної ділянки не заявлялась ні у межах даної судової справи, ні у межах іншої судової справи, скасування спірних рішень Тарасовецької сільської ради не породить правових наслідків для орендаря земельної ділянки ФОП Юрія Д.В .

На думку апеляційної інстанції, вказане свідчить про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом визнання недійсним та скасування відповідних рішень Тарасовецької сільської ради не забезпечує реального захисту порушеного права власника майна та не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірних рішень.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є чинність договору оренди землі від 03.07.2012 безвідносно до рішень органу місцевого самоврядування на підставі яких укладався цей договір.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, позивач добровільно від прав на частину земельної ділянки (земельну ділянку передану відповідачу 2) не відмовився, в примусовому порядку вона не відчужувалась, інших підстав для припинення права колективної власності позивача на спірну земельну ділянку теж не встановлено.

Відповідно до положень частини 1 статті 215 Цивільною кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до тою стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеною права, якщо таке порушення відбулося.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 6-3005цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-605це 16.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення або захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини оренди землі є Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон), відповідно до статті 2 якого відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України. Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статей 13-15 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувані земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Отже, законодавець відносить об`єкт оренди до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені у статті 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 та у статті 140 Земельного кодексу України від 25.10.2001. Ці підстави є вичерпні.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт припинення права колективної власності СТОВ «Тарасівці» на земельну ділянку згідно з Державним актом серії ЧВ №000087 від 18.12.1995, у тому числі на частину цієї земельної ділянки - земельну ділянку площею 0,1469 га, надану Тарасовецькою сільською радою Юрію Д.В. для обслуговування його нерухомого майна, яка є об`єктом оренди за договором від 03.07.2012 з присвоєним їй кадастрового номеру 7323088300:02:011:0074.

Рішення Тарасовецької сільської ради від 19 серпня 2011 року та від 07 червня 2012 року, не можуть вважатися таким, що припинили право власності позивача на 0,1469 га земель, оскільки у зазначених рішеннях не йшлося про припинення права власності на спірну земельну ділянку, а мова йшла про надання дозволу на обстеження земельної ділянки щодо відведення в оренду під розміщення нежитлових будівель та про затвердження проекту землеустрою.

Отже, у відповідності до п. 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Позивач, маючи належним чином оформлений державний акт серії ЧВ №000087 від 18.12.1995 про право колективної власності, у тому числі на земельну ділянку, передану відповідачу 2 за договором оренди від 03.07.2012, зберіг це право і після зміни законодавства.

Зміни, що відбулися в земельному законодавстві після видачі позивачу державного акту на право колективної власності на землю серії ЧВ №000087 від 18.12.1995, відсутність у новому законодавстві колективної форми власності, не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю поза межами підстав встановлених статтею 28 Земельного кодексу України у редакції від 18.12.1990 або статті 140 Земельного кодексу України у редакції від 25.10.2001.

Враховуючи викладене, зокрема відсутність в матеріалах справи доказів припинення права колективної власності позивача на земельну ділянку, слід констатувати, що не було законних підстав для формування та державної реєстрації земельної ділянки 0,1469 га з кадастровим номером: 7323088300:02:011:0074, розташованої на території Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, яка входить до земель, які належать СТОВ «Тарасівці» на праві колективної власності.

Таким чином, сторонами договору оренди від 03.07.2012, на момент вчинення цього правочину, не дотримано вимог Закону щодо обумовлення між собою такої істотної умови договору як об`єкт оренди, оскільки, як встановлено судом, законних підстав для формування та державної реєстрації земельної ділянки 0,1469 га з кадастровим номером: 7323088300:02:011:0074 у Тарасовецької сільської ради не було.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

За визначенням частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з положеннями частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, що також відповідає загальним вимогам вчинення правочину, визначеним цивільним законодавством України. При цьому орендодавцями земельних ділянок є, зокрема, громадяни, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 названого Закону).

Відповідно до вимог статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що договір оренди від 03.07.2012 як такий, що не містить усіх встановлених земельним законодавством істотних умов (абз. 1 частни 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі»), суперечить вимогам п. 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, частині 5 статті 116 Земельного кодексу України, статті 140 Земельного кодексу України та порушує наявне у позивача право власності на земельну ділянку згідно з Державним актом серії ЧВ №000087 від 18.12.1995.

Щодо Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, яке не є стороною договору оренди від 03.07.2012, то позов про визнання цього договору недійсним до відповідача 3, заявлено безпідставно.

За таких обставин, позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» до Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича про визнання недійсним договору оренди підлягає задоволенню.

У задоволенні позову в частині вимог до Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідачів 1, 2 порівно.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» до Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича та Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання недійсним договору оренди - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 03.07.2012, укладений між Тарасовецькою сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Юрієм Дмитром Володимировичем .

3. У задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» до Головного Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області - відмовити.

4. Стягнути з Ванчиковецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (с. Ванчиківці, Чернівецького району Чернівецької області, код 04417582) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці», (с.Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, код 03801924) 1051 грн судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Юрія Дмитра Володимировича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівці» (с.Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, код 03801924) 1051 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 29.08.2022.

Суддя О.В. Гончарук