Ухвала

від 24.08.2022 по справі 904/8354/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/8354/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1»

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя - Панна С.П.)

від 18.01.2022

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Кузнецов В.О., Парусніков Ю.Б.)

від 22.06.2022

у справі № 904/8354/21

за позовом ОСОБА_1

до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1»

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явилися

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» (далі - ОК «ГБК «Автолюбитель-1»), в якій просить суд (з врахуванням уточнень) визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів членів (уповноважених) ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1», оформлені протоколом загальних зборів № 06/21 від 26.06.2021; скасувати запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» щодо зміни керівника юридичної особи; зобов`язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати запис від 08.07.2021, №1002241070009002360 про зміну керівника юридичної особи та запис від 08.07.2021, №1002241070009002360 внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кононенко С.А.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведення загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» від 26.06.2021 не було заплановано попереднім правлінням кооперативу. Про проведення зборів з порядком денним про звільнення з посади голови правління кооперативу ОСОБА_1 та обрання заступника голови правління, членів правління кооперативу ревізійної комісії, бухгалтера «скарбника», не було повідомлено членів кооперативу шляхом розміщення відповідного повідомлення в місці біля охорони, де члени кооперативу проходять обов`язкову реєстрацію в`їзду-виїзду транспортних засобів або іншим способом. При проведенні загальних зборів були порушені вимоги статуту.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/8354/21 позов задоволено в повному обсязі, визнано недійсним рішення загальних зборів членів (Уповноважених) ОК «ГБК «Автолюбитель-1» від 26.06.2021, оформлене протоколом загальних зборів № 06/21 від 26.06.2021; скасовано запис про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ОК «ГБК «Автолюбитель-1» щодо зміни керівника юридичної особи та зобов`язано Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скасувати запис від 08.07.2021 №1002241070009002360 про зміну керівника юридичної особи та запис від 08.07.2021 №1002241070009002360, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кононенко С.А.

2.2. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до суду було надано лише текст об`яви про загальні збори членів правління ОК «ГБК «Автолюбитель-1», але доказів того, що вона була розміщена на дошці оголошень не надано. Також, відповідачем не було надано суду доказів повідомлення про проведення загальних зборів членів кооперативу особисто або направлення на адреси членів кооперативу про скликання загальних зборів на 26.06.2021, а також не надано до суду списку членів ОК «ГБК «Автолюбитель-1», з якого можна б було встановити зареєстрованих членів у кількості 450 осіб. Сторони на вимогу суду не надали список членів кооперативу, які прийняли участь у голосуванні, 26.06.2021.

Крім того, у справі відсутні докази узгодження з попереднім складом правління проведення загальних зборів членів (уповноважених) 26.06.2021.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів членів (уповноважених) ОК «ГБК «Автолюбитель-1», оформлених протоколом загальних зборів №06/21 від 26.06.2021 суд зазначив, що вимога про визнання незаконним рішення є тотожною вимозі про визнання його недійсним.

Матеріали справи не містять списку присутніх на зборах 26.06.2021 уповноважених осіб та тих осіб, яких вони представляють.

Оцінюючи обсяг наданих адвокатом послуг та їх вартість та з урахуванням законодавчих критеріїв визначення, суд дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, оскільки такі витрати є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/8354/21 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду щодо того, що проведення зборів за відсутністю належного повідомлення членів кооперативу про проведення зборів та відсутністю кворуму є безумовною підставою для визнання рішень, прийнятих на цих зборах, недійсними. Вимоги щодо скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є похідними.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №904/8354/21, Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду.

3.2. Підставами касаційного оскарження ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених в ухвалах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/11162/17, від 07.08.2018 у справі №905/2497/17, від 23.02.2018 у справі №13/187, від 16.04.2018 у справі №922/1676/15, від 21.05.2018 у справі №18/257, від 09.08.2018 у справі №916/3266/17, від 12.09.2018 у справі №905/2865/17, від 02.05.2018 у справі №910/16014/17, від 30.03.2018 у справі №908/1843/17, від 21.07.2020 у справі №902/657/19;

у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 28.09.2021 у справі №902/743/18, від 13.08.2021 у справі №910/21107/10, від 21.05.2021 у справі №910/5120/20, від 14.02.2018 у справі №914/809/18, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.

3.5. У письмових поясненнях ОСОБА_1 заперечує проти вимог касаційної скарги з підстав, викладених у поясненнях та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Загальними зборами членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1», які були проведені 04.12.2017 (протокол №1) було вирішено:

- по першому питанню: обрати головою зборів ОСОБА_2 та секретарем зборів ОСОБА_1 ;

- по другому питанню: звільнити ОСОБА_3 з посади голови правління кооперативу та обрати ОСОБА_1 на посаду голови правління кооперативу;

- по третьому питанню: внести змінити до Статуту кооперативу, відповідно до Податкового кодексу України, шляхом викладення Статуту в новій редакції та виправити і доповнити повне та скорочене найменування у зв`язку з доповненням організаційно-правової форми кооперативу. Затвердити нову редакцію Статуту кооперативу та затвердити найменування кооперативу як: Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» та скороченої назви: ОК «ГБК «Автолюбитель-1»;

- по четвертому питанню: уповноважити голову правління кооперативу ОСОБА_1, підписати Статут кооперативу в новій редакції та забезпечити організацію проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з чинним законодавством особисто або через уповноважених осіб шляхом видання довіреності.

Згідно із пунктом 4.4 Статуту, затвердженого загальними зборами членів ОК «ГБК «Автолюбитель-1» від 04.12.2017 вищим органом управління кооперативу є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу або змішані збори.

Чергові загальні збори членів (збори уповноважених) кооперативу скликаються правлінням, головою правління кооперативу або заступником голови правління у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожен член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (пункт 4.5 Статуту).

Відповідно до пункту 4.7 Статуту про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначення строку їх проведення.

Позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу:

- не менше третини його членів;

- ревізійної комісії (ревізора);

- органу управління кооперативного об`єднання, членом якого кооператив є. (пункт 4.8 Статуту).

Згідно із пунктом 4.8.1 Статуту позачергові загальні збори членів кооперативу повинні бути скликані протягом 20 днів з дня надходження такої вимоги. У разі незабезпечення правлінням (головою правління) кооперативу скликання позачергових загальних зборів вони можуть бути скликані особами, які вимагали їх скликання, протягом наступних 20 днів.

Відповідно до протоколу № 06/21 від 26.06.2021 були проведені загальні збори членів (уповноважених) Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автолюбитель-1».

Згідно з протоколом на зборах були присутні 234 члена, що складає 52,00% від загальної кількості членів кооперативу (450 осіб).

Відповідно до порядку денного було затверджено наступні питання:

1. Про обрання голови та секретаря зборів.

2. Про звільнення з посади голови правління кооперативу ОСОБА_1 та обрання нового голови правління кооперативу.

3. Про обрання заступника голови правління, членів правління кооперативу, ревізійної комісії, бухгалтера (скарбника).

4. Про передачу справ від попереднього голови правління кооперативу ОСОБА_1 до новообраного голови правління кооперативу.

5. Розгляд питання, щодо оформлення земельної ділянки відведеної під діяльність кооперативу та надання звернення до міської ради для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

З питань порядку денного затвердили - «за» - 134 осіб; «проти» - 0 осіб; «утримались» -100 осіб.

За результатами розгляду вказаних вище питань, згідно з протоколом №06/21 від 26.06.2021 на загальних зборах були прийняті наступні рішення:

- по першому питанню: обрати головою зборів ОСОБА_4 та секретарем зборів ОСОБА_5 ;

- по другому питанню: звільнити голову правління кооперативу ОСОБА_1 з 30.06.2021 та призначити новим головою правління кооперативу, ОСОБА_6 з 01.07.2021;

- по третьому питанню: обрати правління кооперативу у складі: ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Посаду заступника голови правління кооперативу залишити вакантною. Ревізійну комісію у складі: голова ревізійної комісії ОСОБА_8 , члени ревізійної комісії ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , бухгалтера (скарбника) ОСОБА_11 ;

- по четвертому питанню: ОСОБА_1 повинен у термін до 30.06.2021 передати справи та печатку комісії у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11

- по п`ятому питанню: доручити ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у найкоротші строки зібрати та подати необхідні документи для оформлення земельної ділянки відведеною під діяльність кооперативу. Після чого надати звернення до міської ради для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Причиною виникнення даного спору стало питання законності скликання, проведення, прийняття рішень на загальних зборах, які відбулися 26.06.2021 та здійснення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну керівника.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 28.09.2021 у справі №902/743/18, від 13.08.2021 у справі №910/21107/10, від 21.05.2021 у справі №910/5120/20, від 14.02.2018 у справі №914/809/18, від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19;

в ухвалах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/11162/17, від 07.08.2018 у справі №905/2497/17, від 23.02.2018 у справі №13/187, від 16.04.2018 у справі №922/1676/15, від 21.05.2018 у справі №18/257, від 09.08.2018 у справі №916/3266/17, від 12.09.2018 у справі №905/2865/17, від 02.05.2018 у справі №910/16014/17, від 30.03.2018 у справі №908/1843/17, від 21.07.2020 у справі №902/657/19.

5.3. У контексті статті 287 Господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Положення статті 287 Господарського процесуального кодексу України спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини першої статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15, від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16, від 13.09.2017 у справі № 923/682/16 тощо);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

5.4. У справі, що переглядається, причиною виникнення спору стало питання законності скликання, проведення, прийняття рішень на загальних зборах, які відбулися 26.06.2021 та здійснення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну керівника.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, встановили, що в протоколі оскаржуваних загальних зборів членів (уповноважених) Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельного кооперативу «Автолюбитель-1» №06/21 від 26.06.2021 не відображено, які саме загальні збори проводились - чергові чи позачергові. При цьому докази, що чергові загальні збори скликались правлінням або головою кооперативу на 26.06.2021, відсутні. Щодо позачергових зборів, то судами встановлено відсутність в матеріалах справи доказів на виконання пункту 4.8 Статуту, що ревізійною комісією або на вимогу більше третини членів кооперативу вирішувалось питання скликання позачергових загальних зборів. Доказів звернення окремих членів кооперативу чи ініціативної групи до голови правління з вимогою про скликання позачергових зборів до суду також не представлено.

Відповідно до пункту 4.7 Статуту про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Судами встановлено, що в якості доказу повідомлення членів кооперативу про проведення зборів, відповідачем надано текст оголошення про проведення зборів 26.06.2021 датований 01.06.2021.

Текст оголошення від 01.06.2021 містить повідомлення про загальні збори членів кооперативу «ГБК «Автолюбитель-1». Збори призначені на 26.06.2021 біля сторожового приміщення з порядком денним: 1. Про обрання голови та секретаря зборів. 2. Про звільнення з посади голови правління кооперативу ОСОБА_1 та обрання нового голови правління кооперативу. 3. Про обрання заступника голови правління, членів правління кооперативу, ревізійної комісії, бухгалтера (скарбника). 4. Про передачу справ від попереднього голови правління кооперативу ОСОБА_1 до новообраного голови правління кооперативу. 5. Розгляд питання щодо оформлення земельної ділянки відведеної під діяльність Кооперативу та надання звернення до міської ради для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що оголошення було розміщено на дошці оголошень або відповідне оголошення було доведено до відома всіх членів кооперативу, а також відсутні докази узгодження із складом правління проведення загальних зборів членів (уповноважених) 26.06.2021.

Крім того при дослідженні обставин щодо дійсної кількості членів ОК «ГБК «Автолюбитель-1» суди встановили, що відповідно до затвердженого протоколом №4 від 10.10.2019 з уточненням від 01.05.2021 списку членів Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» кількість власників гаражів І черги становить 142 особи, власників гаражів ІІ черги - 224 особи, що загалом становить 366 осіб, в той час як у протоколі №06/21 від 26.06.2021 зазначено, що загальна кількість зареєстрованих членів кооперативу склала 450 осіб. При цьому відповідачем у справі не надано іншого списку членів ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» з якого би вбачалось, що кількість зареєстрованих дійсно становить 450 осіб, відтак у судів відсутня можливість беззаперечно встановити реальну кількість повноважних осіб, а також відсутність можливості визначити кількість осіб необхідну для наявності кворуму, що повноважний приймати рішення.

5.5. Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом спору у справі №904/8549/17 є визнання недійсним договору про спільну діяльність та додаткових угод до нього, укладених між відповідачами, та зобов`язання відповідача-2 звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 31, 92, 93, 96 Земельного кодексу України, статтям 1130, 1131 Цивільного кодексу України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Верховний Суд, застосовуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №474/100/16-ц щодо можливості розгляду справи за копією договору без дослідження оригіналу, погодився із висновками судів попередніх інстанцій за результатами нового розгляду щодо задоволення позовних вимог, відхиляючи при цьому доводи касаційної скарги стосовно ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів, оскільки відповідачами не доведено факту не укладення спірного договору між ними, на умовах, зазначених в поданій прокурором копії договору, тоді як оригінал мав зберігатися у відповідачів, як контрагентів правочину.

Проаналізувавши згадане судове рішення, колегія суддів зазначає, що наведені висновки щодо застосування норм процесуального права зроблені судом касаційної інстанції, виходячи з інших встановлених фактичних обставин справи, щодо правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, що переглядається.

У справі №902/743/18 за позовом ТОВ «Автоальянс-Стар» до ТОВ «Відродження» та ОСОБА_15 про визнання недійсним пунктів 2, 3, 4 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Відродження» та про визнання недійсним та скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, проведеної державним реєстратором, позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перевірки наявності своїх активів і відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань факту безпідставної перереєстрації частки у ТОВ «Відродження» з ТОВ «Автоальянс-Стар» на ОСОБА_15 . За результатами нового розгляду, суд першої інстанції, розглянувши позов з урахуванням заяви про зміну предмету позовних вимог (доповнення до позовних вимог) вимоги задовольнив: визнав недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, скасував державну реєстрацію змін до установчих документів, визначив розмір частки ТОВ «Автоальянс-Стар» у статутному капіталі товариства. Вмотивовуючи рішення, суд першої інстанції прийняв до розгляду заяву позивача про зміну (доповнення) предмету позову у цій справі та дійшов висновку про недотримання ТОВ «Автоальянс-Стар» порядку виходу зі складу учасників ТОВ «Відродження», в зв`язку з чим суд визнав таким, що суперечить вимогам законодавства прийняття (включення) громадянина ОСОБА_15 на підставі оспорюваних рішень до складу учасників товариства з подальшим затвердженням нового розподілу часток та внесенням змін до статуту ТОВ «Відродження». Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява позивача про зміну (доповнення) предмету позову, яка ґрунтується на статті 391 Цивільного кодексу України, подана без додержання вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, невірно була прийнята судом першої інстанції до розгляду. Верховний Суд, залишаючи постанову суду без змін, зазначив, що позивач відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту. Тоді як у справі, що переглядається, з такою заявою позивач звернувся в порядку, передбаченому частиною третьою статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

У справі №910/21107/20 за позовом ТОВ «Датч Компані Петролеум» до Компанії «Аруді Венчурс Прайвіт Лімітед» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) предметом оскарження була ухвала про повернення зустрічної позовної заяви на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що до зустрічної позовної заяви Компанії, яка підписана директором Компанії Гітіка Кохті не додано жодних доказів на підтвердження повноважень вказаної особи діяти від імені іноземної юридичної особи.

У справі №910/5120/20 за позовом ДП «Львіввугілля» до ДП «Держвуглепостач» про стягнення заборгованості предметом касаційного перегляду була ухвалу місцевого господарського суду, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неусуненням позивачем у встановлений строк недоліків позовної заяви у частині несплати судового збору.

Предметом позову у справі №914/809/18 було визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України права власності на будівлі і споруди. Касаційному перегляду підлягала постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви без розгляду у зв`язку з тим, що у місцевого суду була можливість розглянути справу на підставі наявних доказів, а в разі необхідності витребувати їх оригінали для огляду їх в судовому засіданні.

У справі №916/1813/16 предметом спору було визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, зобов`язання внести запис про скасування державної реєстрації прав та зобов`язання повернути позивачу земельну ділянку. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не укладав жодних договорів суборенди, а спірний договір є таким, що укладено на протиправне заволодіння майном позивача з використанням викрадених попереднім керівником печаток і документів. Судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції (за результатами нового розгляду), скасовуючи частково рішення місцевого суду та визнаючи недійсним договір суборенди, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність добровільного волевиявлення та обізнаності позивача про укладення оспорюваного правочину. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи на новий апеляційний розгляд, зазначив, що при визначенні підстав, з яких визнав спірний договір недійсним, апеляційний господарський суд вийшов за межі заявлених позивачем підстав позову та не виконав у зв`язку з цим вказівку постанови від 17.04.2018 Верховного Суду в частині з`ясування у чому саме полягає порушення відповідачем-1 прав і охоронюваних законом інтересів позивача та якими доказами ним підтверджено наявність підстав, визначених Цивільним кодексом України, за яких угоду може бути визнано недійсною.

Оцінюючи правовідносини на предмет подібності у зазначених справах та у справі №904/8354/21, що розглядається, шляхом визначення, які правовідносини є спірними, застосовуючи змістовий критерій порівняння, а також суб`єктний і об`єктний критерії, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини у справі не є подібними, висновки судів стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки в межах повноважень судів.

У справі №910/18036/17 за позовом ТОВ «Газ Інвест» до ПАТ КБ «Приватбанк» про зобов`язання відповідача звільнити з під арешту та закрити рахунки, визнання договору припиненим, позовні вимоги обґрунтовані тим, що в межах зведеного виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Запорізької області № 908/2716/13 від 23.09.2014 та № 908/2718/13 від 07.02.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - ТОВ «Газ Інвест», в подальшому державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №45897906, яка входила до зведеного виконавчого провадження №48466787, якою постановлено звільнити з-під арешту кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест», що містяться на рахунках у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», проте відповідачем на час подання позову арешт з рахунків не знято, чим порушено вимоги Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рахунки позивача закриті відповідачем 23.10.2017 та прийнявши до уваги пункти 6.4 та 6.5 договору, дійшли висновку про те, що договір № zф1i8c банківського рахунку від 05.06.2008 укладений між ПАТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «Газ Інвест» є припиненим. При цьому Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, звертаючись до категорії стандарту доказування відзначив, що принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У справі №917/1307/18 спір стосується різного тлумачення сторонами спору дати укладення договору поставки сої, з яким безпосередньо пов`язаний момент виникнення зобов`язання щодо поставки товару. Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що сторони цього спору, керуючись принципом свободи договору, у пункті 8.1 договору поставки сої № 903 КЗ на власний розсуд врегулювали питання набрання чинності договором, пов`язавши цей момент безпосередньо з моментом підписання сторонами та скріплення печатками. У даній справі Верховним Судом розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування сторонами концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. Враховуючи наведене, Верховний Суд погодився з доводами касаційної скарги та констатував, що позивачем не доведено стверджуваної ним обставини - укладення між сторонами договору поставки саме 27.03.2018. Оскільки встановлені у справі обставини точної дати підписання договору з боку позивача встановити не дозволяють, то саме останній у цьому випадку несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови в позові.

У справі №902/761/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги про стягнення 614 833,73 грн збитків (589 210,33 грн упущеної вигоди, 20 755,09 грн орендної плати за землю, 4 865,31 грн зобов`язання зі сплати земельного податку) задоволено частково, які, у свою чергу, були обґрунтовані тим, що у період з грудня 2017 року по 20 липня 2018 року орендовані позивачем земельні ділянки без достатніх правових підстав оброблялися відповідачем, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості посіяти та реалізувати врожай соняшника, що завдало йому збитків у виді неодержаного доходу у розмірі експертної вартості врожаю соняшника, а також у спірний період позивач поніс витрати зі сплати орендної плати власникам земельних ділянок та земельного податку; як на доказ понесених збитків у формі упущеної вигоди позивач послався на висновок від 20.11.2018 №6008/18-21 проведеної на його замовлення судової товарознавчої експертизи, за якою ринкова вартість соняшника, яку було б зібрано у вересні 2018 року з поля площею 19,4357 га станом на 07.09.2018, могла складати 589 213,33 грн, погодився з висновками судів про те, що, попри встановлене протиправне, без правовстановлюючих документів, використання відповідачем орендованих позивачем земельних ділянок шляхом посіву озимого ріпаку, позивач не довів належними та допустимими доказами реальність упущеної вигоди, що неодержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані ним на ту суму, яка заявлена в позові. Сума упущеної вигоди обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання позивачем доходу з посиланням тільки лише на висновок експертизи від 20.11.2018 №6008/18-21 про імовірну вартість урожаю соняшника, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. Отже, вказаний висновок експерта визнаний судами неналежним та недопустимим доказом завданих збитків. З цих же підстав відхилено і наданий позивачем на підтвердження розміру отриманого відповідачем доходу висновок експертизи від 01.04.2019 №2364/19-21 про ринкову вартість озимого ріпаку. При цьому позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток у заявленому розмірі, а також того, що позивач мав намір посіяти саме соняшник (рахунки на оплату насіння тощо). Щодо сум орендної плати, то відсутні докази фактичного понесення позивачем цих витрат, що виключає відшкодування фактичних майнових втрат як збитків.

У справі № 917/2101/17 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що безпосередньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції стало встановлення судом апеляційної інстанції обставини прийняття судового рішення про права та обов`язки ПП «Ресурс Трейд-Ойл», яке не було залучено до участі у справі, тобто допущене судом першої інстанції процесуальне порушення є безумовною підставою для скасування судового рішення. Суд апеляційної інстанції, враховуючи обов`язковість вказівок касаційного суду, дослідив відповідність звіту про оцінку майна вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту та встановив таке: стан об`єкта визначався згідно з даними, які були отримані оцінювачем при візуальному огляді, ознайомленні з об`єктом оцінки за його місцем розташуванням, спостереженні, вивченні технічної документації, а також інших даних, наданих замовником; оскільки оцінювача не було допущено на територію, де розташовані об`єкти оцінки, останній здійснив візуальний огляд об`єкта оцінки на місці, що дозволило визначити їх наявність, зовнішній вигляд та стан; як база оцінки оцінювачем обрана ринкова вартість майна; при здійсненні оцінки використовувався порівняльний підхід, проаналізовано відповідний сегмент ринку в частині пропозицій на продаж нерухомості та вже виконаних угод купівлі-продажу, які найбільш подібні до оцінюваного об`єкту. У результаті, за висновком експерта, ринкова вартість предмета іпотеки станом на 17.02.2017 становила 2 500 002,73 грн, що і стало фактичною ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки. Одночасно суд відхилив як такий, що не спростовує висновків звіту про оцінку від 17.02.2017, наданий позивачем висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 24.04.2017 № 13835/5572, за якою ринкова вартість предмета іпотеки складає 7 482 400,00 грн, з посиланням на те, що вказана експертиза була проведена через два місяця після проведення оцінки майна від 17.02.2017, а також вже після переходу права власності на майно, а за матеріалами справи неможливо встановити, чи відбувалися зміни зі спірним майном у вказаний проміжок часу.

У справі №904/2104/19 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині грошових вимог кредиторів, які розглядались в межах справи про банкрутство, та направляючи у цій частині справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду, виходив з того, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права, зокрема статей 86, 236, 269, Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах №910/18036/17, №917/1307/18, №902/761/18, №917/2101/17, №904/2104/19 та у даній справі не є подібними ні за предметом позову, ні за підставами позову, ні за змістом позовних вимог, ні за встановленими судом фактичними обставинами, ні за матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин, а застосований принцип змагальності до відповідних правовідносин, пов`язується саме із встановленими судами фактичними обставинами та оцінкою доказів.

Крім того, передача справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже направлення справи на новий розгляд стало наслідком недостатнього дослідження у ній обставин і доказів, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені в ній.

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання на правові висновки, викладені в ухвалах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/11162/17, від 07.08.2018 у справі №905/2497/17, від 23.02.2018 у справі №13/187, від 16.04.2018 у справі №922/1676/15, від 21.05.2018 у справі №18/257, від 09.08.2018 у справі №916/3266/17, від 12.09.2018 у справі №905/2865/17, від 02.05.2018 у справі №910/16014/17, від 30.03.2018 у справі №908/1843/17, від 21.07.2020 у справі №902/657/19, адже зазначені висновки стосуються порядку подання касаційної скарги.

Інші доводи касаційної скарги не містять підстав оскарження судових рішень, фактично стосуються незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами справи та зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.6. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася, касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Автолюбитель-1» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі №904/8354/21.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Кролевець