Рішення

від 15.08.2022 по справі 447/2583/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/28/22 Справа №447/2583/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

16.08.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального закладу Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» до Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_1 , про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 »,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

третя особа ОСОБА_1 ,

представник третьої особи ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі.

22.09.2020 позивач КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» пред`явив позов до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_1 , про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 ». В обґрунтування позову представник позивача покликався на те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування набрало законної сили 17.08.2020 після оголошення постанови Львівського апеляційного суду, яким відхилено апеляційну скаргу КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16.10.2019 у справі №447/2414/18 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ про захист права приватної власності на земельну ділянку. Позивач вважає оскаржуване рішення №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » прийнятим із порушенням норм чинного законодавства у сфері земельних відносин, таким, що порушує державні права та інтереси, відтак, підлягає скасуванню. Представник позивача вказав, що КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» створений з метою збереження та раціонального використання комплексу пам`ятки національного значення Городище ІХ-ХІ століття у с. Стільсько, Миколаївського району Львівської області, охоронний номер пам`ятки 130019-Н. Посилається, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1341/17 від 25.06.2018 встановлено, що земельна ділянка, на яку претендував ОСОБА_1 знаходиться у межах об`єкта національного значення та перебуває під охороною. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач порушив норми ч. 3 ст. 186-1 Земельного Кодексу України. Додав, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1341/17 від 25.06.2018 набрало законної сили, переглядалося в апеляційній та касаційній інстанціях і було залишено в силі. Відтак, позивач стверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення вийшов за межі наділених владних повноважень і розпорядився земельною ділянкою, яка має спеціальний статус та перебуває під охороною держави. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача судовий збір за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Разом із позовною заявою 22.09.2020 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій такий просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій зі сторони відповідача Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади та третьої особи ОСОБА_1 на території заповідника «Стільське городище» у с. Стільсько Миколаївського району Львівської області, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4623087600:01:005:0115, площею 0,5 га.

23.09.2020 постановлено ухвалу щодо забезпечення позову, якою заяву позивача задоволено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 вищевказану ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу третьої особи без задоволення.

Ухвалою від 23.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

09.10.2020 третя особа ОСОБА_1 подав до суду пояснення щодо позову у порядку ст. 181 ЦПК України, у яких вказав, що вважає позов необґрунтованим і безпідставним з огляду на наступне. Рішенням Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 22.10.2015 №816 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,5 га, у межах населеного пункту в урочищі «У вербах» у с. Стільсько. На підставі вказаного рішення було виготовлено проект землеустрою та погоджено такий висновком Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області №68/41-16 від 31.03.2016. На підставі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, угіддями, вищевказана земельна ділянка є сільськогосподарською. Оскаржуваним рішенням відповідача було затверджено виготовлений проект землеустрою. Третя особа покликається на те, що доводи позивача щодо знаходження належної йому земельної ділянки у межах пам`ятки національного значення «Стільське городище» є неспроможними, оскільки доказ «Геодезичний план Стільського городища VIII-X ст.» затверджений лише позивачем, тобто, залежить від дій та волевиявлення його одного. Зазначив, що розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації №1324/0/5-17 від 28.12.2017 позивачу надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Тобто, наведений геодезичний план не є належним і допустимим доказом у справі, оскільки лише на основі погодженої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель може бути встановлено наявність або відсутність обставин справи. У поясненнях третя особа зазначила також те, що чинним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій» чітко регламентується порядок, процедура та правила розробки проектів землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, відтак, твердження позивача про належність йому такої земельної ділянки є помилковим, його земельна ділянка не знаходиться у межах пам`ятки національного значення «Стільське городище», більше того, межі території вказаної пам`ятки не є затвердженими. Натомість земельна ділянка, що належить третій особі знаходиться у межах населеного пункту Стільсько в урочищі «У вербах». Відповідачем у межах його повноважень було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а згодом затверджено такий. Крім цього, третя особа вказує, що посилання представника позивача на рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі №447/1341/17 від 25.06.2018 є недоречним, оскільки предметом позову ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, третя особа: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» було визнання протиправною бездіяльність Тростянецької сільської ради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «У вербах» с. Стільсько, Миколаївського району Львівської області, та зобов`язання відповідача прийняти рішення. Таке рішення і є оскаржуваним позивачем у цьому позові та було прийнято відповідачем до ухвалення рішення у справі 26.03.2018. Судом було відмовлено у задоволенні позову у зв`язку відсутністю спору між сторонами на момент ухвалення рішення у справі, а питання щодо розміщення належної ОСОБА_1 земельної ділянки у межах пам`ятки національного значення судом не було досліджене. З огляду на наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову та присудити йому судові витрати у справі, а саме витрати на правничу допомогу.

09.12.2020 на електронну пошту суду надійшли пояснення відповідача, який покликався на те, що дане письмове пояснення він подає на підставі ст. 43, 49 ЦПК України, відносно задоволення позову не заперечує, просить проводити розгляд справи за відсутності їх представника. У поясненнях зазначає те, що рішенням сесії Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №2207 від 18.09.2018 скасовано оскаржуване рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018, оскільки земельна ділянка, що відведена ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, згідно паспорту об`єкта культурної спадщини «Городище», затвердженого головою Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, місцезнаходження об`єкту с. Стільсько, Миколаївського району Львівської області, «Стільське Городище» є об`єктом культурної спадщини національного значення. Однак, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.10.2019 у справі №447/2414/18 визнано незаконним та скасовано рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018» від 18.09.2018 №2207. Постановою Львівського апеляційного суду від 17.08.2020 вказане рішення суду від 16.09.2019 залишено без змін.

Вказана цивільна справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_5 .

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Львівської області №81 від 18.06.2021, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя №1311/0/15-21 від 10.06.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №447/2583/20, провадження №2/447/94/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2021 судова справа №447/2583/20 надійшла у провадження судді Головатого А.П.

Ухвалою суду від 22.06.2021 справу за позовом Комунального закладу Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, третя особа: ОСОБА_1 , про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » прийнято до свого провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

У підготовчому судовому засіданні 09.08.2021 було замінено неналежного відповідача Тростянецьку сільську раду Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області на належного Тростянецьку сільську раду Стрийського району Львівської області на підставі заявленого клопотання представника третьої особи та наявного клопотання представника відповідача з додатком (а.с. 87-88).

17.09.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача, у якому просять проводити розгляд справи за відсутності їх представника, щодо ухвалення рішення у справі поклалися на думку суду (а.с. 95).

20.09.2021 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

22.09.2021 представник відповідача подав до суду клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог відповідача, проводити розгляд справи на підставі наявних у справі матеріалів та за відсутності представника сільської ради.

У судовому засіданні 17.01.2022 за клопотанням представника позивача було визнано явку представника відповідача обов`язковою.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задоволити з підстав у ньому викладених. Додатково повідомив, що у зв`язку із тим, що були внесені зміни до чинного законодавства щодо охорони культурних пам`яток, суд повинен взяти до уваги те, що станом на даний час пам`ятки археології визначаються і за відсутності технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки. Вказав, що територія заповідника це все село Стільсько та його околиці.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » було прийнято з дотриманням усіх чинних нормативно-правових актів і в межах наданих сільської раді повноважень. Вказав, що на момент прийняття рішення жодних перешкод для виділення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства виявлено не було. Станом на день прийняття рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки межі заповідника не були визначені, такі межі встановлюються проектом землеустрою щодо організації та встановлення меж природно-заповідного фонду, визначаються із дотриманням Законів України «Про природно-заповідний фонд України» (ст. 7), «Про землеустрій» (ст. 47). З моменту прийняття оскаржуваного рішення та станом на сьогодні документів щодо того, що земельна ділянка знаходиться у межах пам`ятки археології немає, як і немає чітко встановлених меж самої пам`ятки археології.

Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у поясненнях третьої особи, долучених до матеріалів справи (а.с. 25-36). Повідомив, що 30.05.2018 третя особа ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку, що відведена йому на підставі рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 ». Крім цього, заявив клопотання щодо надання після ухвалення рішення суду строку для подання доказів понесених витрат на правову допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Третя особа підтримав позицію свого представника.

Суд встановив:

Рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області ХХ сесії VII скликання №1723 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » від 26.03.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області площею 0,5000 га, згідно кадастрового номеру 4623087600:01:005:0115, безоплатно передано таку у приватну власність (а.с. 4).

Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 03.09.2009 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» затверджено перелік таких об`єктів. У вказаний перелік входить «Городище» як пам`ятка археології, розташована в с. Стільсько, Миколаївського району Львівської області, охоронний №130019-Н (а.с. 10-13).

На підтвердження позовних вимог представником позивача було подано обґрунтування території пам`ятки археології національного значення «Стільське городище» VІІІ-Х століття (інв. №130019-Н) КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» (а.с. 5-7), висновок «Про підсумки роботи комісії по визначенню стану історико-археологічного комплексу із центром у с. Стільське» від 22.09.2003 (а.с. 8-9).

У вищенаведених документах немає визначених меж території та об`єктів природно-заповідного фонду, які встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Водночас, представником позивача до позовної заяви долучено геодезичний план пам`ятки національного значення «Стільське городище» VІІІ-Х століття, інвентарний номер 130019-Н, затверджений в.о. директора КЗ ЛОР «АІКЗ «Стільське городище» Корчинським О.М., де земельні ділянки фізичних осіб умовно позначені під номерами 1-11, серед яких земельна ділянка ОСОБА_1 позначена цифрою 11 (а.с. 17).

Так, рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 25.06.2018 у справі №447/1341/17, провадження №2-а/447/7/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, третя особа: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме визнати протиправною бездіяльність Тростянецької сільської ради щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в урочищі «У вербах» с. Стільсько Миколаївського району Львівської області та зобов`язати відповідача прийняти рішення, відмовлено (а.с. 14-16). Вказане рішення набрало законної сили 06.08.2017.

У задоволенні позову було відмовлено з підстави, що 26.03.2018 відповідач розглянув заяву позивача та прийняв рішення, яким затвердив проект землеустрою поданий позивачем. З урахуванням того, що заява позивача була розглянута і відповідачем прийнято рішення на користь позивача, суд прийшов висновку, що на момент ухвалення рішення між сторонами відсутній спір.

Відповідно до копії рішення Стільської сільської ради Миколаївського району Львівської області №816 від 22.10.2015 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ», ОСОБА_1 , жителю с. Стільсько, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,50 га, у с. Стільсько, урочище «У вербах» для ведення особистого селянського господарства, у межах населеного пункту (а.с. 34).

Згідно копії висновку Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області №68/41-16 від 31.03.2016, було погоджено розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність вищевказаної земельної ділянки за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення (пасовище)). Вказано, що земельна ділянка не підлягає обов`язковій державній землевпорядній експертизі та її слід використовувати за цільовим призначенням. Зазначений висновок є чинним на період незмінності вимог та умов, за яких надано погодження (а.с. 35).

З копії рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області ХХV сесії VII скликання №2207, долученого до матеріалів справи представником позивача, вбачається, що скасовано рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області від 26.03.2018 № 1723 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого господарства та передачу селянського її у власність ОСОБА_1 » (а.с. 52).

Водночас, у судових засіданнях було встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16.10.2019 у справі №447/2414/18 за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області, третя особа: КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище», про захист права приватної власності на земельну ділянку, визнано незаконним та скасовано рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018» №2207 від 18.09.2018.

Постановою Львівського апеляційного суду вказане рішення залишено без змін. Постанова набрала законної сили 27.08.2020.

Судом також встановлено, що відсутня містобудівна та землевпорядна документація, яка б установлювала чіткі межі історико-культурного заповідника «Стільське городище», його охоронну зону, а також такі не винесені в натурі (на місцевості) (а.с. 96, 101).

Інформації, що земельна ділянка, передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення ОСГ у межах с. Стільсько з земель комунальної власності, які відносяться до земель сільськогосподарського значення, та право власності на яку він зареєстрував 30.05.2018, що не заперечується сторонами, приналежна до території розташування вищевказаної пам`ятки археології, протягом розгляду справи суду не надано, а справа такої не містить.

Право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набув у порядку безоплатної приватизації відповідно до рішень відповідача, в тому числі оскаржуваного у цьому позові.

Право власності на земельну ділянку у позивача виникло внаслідок державної реєстрації такого 30.05.2018. Відтак, з цього моменту земельна ділянка стала об`єктом права приватної власності.

З копії розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №1324/0/5-17 від 28.12.2017 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель», КЗ ЛОР «АІКЗ «Стільське городище» надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель орієнтовною площею 250,0000 га, розташованих за межами населеного пункту на території Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ Миколаївського району Львівської області. Розроблену в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель подати на затвердження ОДА (а.с. 106).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, суд застосовує матеріальні норми, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частинами 3 та 1 статей 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Згідно ч. 3 ст. 24 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Компетенція сільських селищних та міських рад визначена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені ст. 12 ЗК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно п. «а» ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Статтею 53 ЗК України визначено, що до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЗК України, навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Згідно п. «в» ч. 4 ст. 83 ЗК України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Законом України «Про охорону археологічної спадщини» передбачено, що об`єктом археологічної спадщини (археологічний об`єкт) є місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов`язані з ними території чи водні об`єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність.

Статтею 8 вищевказаного Закону регламентується державний облік археологічної спадщини, який включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам`яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Межування земель комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

План земельної ділянки графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об`єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Згідно ст. 182 ЗК України, мета землеустрою полягає в забезпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.

Статтею 183 ЗК України передбачено, що основними завданнями землеустрою є, зокрема, встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

На підставі ст. 57 Закону України «Про землеустрій» розробляється технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель.

Погодження і затвердження документації із землеустрою передбачено статтею 186 ЗК України.

Лише на основі погодженої та затвердженої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель може бути встановлено межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Пунктом «в» частини 1 статті 2 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів регламентовано статтею 46 Закону України «Про землеустрій».

Матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Статтею 186-1 ЗК України (станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) регламентовано повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п. 1, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з 01.01.2013 землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Як було встановлено з матеріалів справи, земельна ділянка, що була передана у приватну власність оскаржуваним рішенням Тростянецької сільської ради, знаходиться у межах населеного пункту села Стільсько Львівської області.

Твердження представників позивача, що земельна ділянка знаходиться в межах охоронної зони історико-культурного заповідника «Стільське городище» під час розгляду справи не зайшло свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи не встановлено, а в судових засіданнях не надано доказів такого. Сам лише геодезичний план, не затверджений у встановлений законодавством порядку, не може бути достатнім та допустимим доказом у справі щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування. У матеріалах справи міститься розпорядження ЛОДА щодо надання дозволу позивачу на розроблення технічної документації із землеустрою та інвентаризації земель, однак, КЗ ЛОР «АІКЗ «Стільське городище» не надав суду визначеної документації для підтвердження своїх позовних вимог.

Щодо прохання представника позивача врахувати зміни, які відбулися у законодавстві, що регулюють спірні правовідносини, суд звертає увагу такого на принципи дії закону в часі.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання представника третьої особи, суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл судових витрат у судовому засіданні, надавши час такому для подання доказів про розмір понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 3, 12, 53, 54, 81, 83, 118, 122, 182, 183, 186-1, ЗК України, ст. 2, 35, 57 Закону України «Про землеустрій», ст. 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2, 3, 4,12, 81, 141, 158, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 23.09.2020 (провадження №2-з/447/10/20) скасувати з дня набрання цим рішенням законної сили.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат призначити судове засідання на 12:30 год. 23.08.2022.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Комунальний заклад Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище», місцезнаходження: вул. Липинського, 54/25, м. Львів, 79024, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40134482.

Відповідач Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Зелена, 2, с. Тростянець, Стрийський район, Львівська область, 81614, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40178802.

Третя особа ОСОБА_1 , місце проживання: с. Стільсько, Стрийський район, Львівська область, 81615, РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 26.08.2022.

Суддя Головатий А.П.