Постанова

від 14.08.2022 по справі 522/5868/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №522/5868/21

Апеляційне провадження № 22-ц/813/6701/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу адвокатаКашульського ОлександраВолодимирова вінтересах товаристваз обмеженоювідповідальністю «Науково-виробничакомпанія «Укрекопром»на рішенняПриморського районногосуду м.Одесавід 03лютого 2022року, ухваленепід головуванням судді ЯремаХ.С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та відзив на позов

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (далі ТОВ «НВК«Укрекопром»,підприємство) звернулосьдо судуз позовомдо Громадськоїорганізації «Зеленийлист» (далі - ГО «Зелений лист», громадська організація), ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Позов обґрунтовано тим, що 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 , діючи від імені та в інтересах ГО «Зелений лист», поширив на офіційному сайті громадської організації інформацію відносно ТОВ «НВК«Укрекопром», а саме статтю з назвою «Опасные сливы» (мовою оригіналу). Стаття несе в собі інформацію про те, що: лляльні води, з якими здійснює поводження підприємство є особливо небезпечними відходами; у підприємства відсутня матеріально-технічна база, необхідна для поводження з небезпечними відходами; підприємство здійснює систематичний злив забруднюючих речовин у грантові землі; підприємство в жовтні 2020 року здійснило злив забруднюючих речовин на вул.Хуторській у м.Одесі.

Позивач зазначав, що поширена інформація викладається автором статті як констатація фактів, які нічим не підтверджені, тобто є недостовірною. Поширена інформація порочить ділову репутацію ТОВ «НВК«Укрекопром», негативно впливає на оцінку діяльності підприємства як суб`єкта господарювання, який з моменту отримання ліцензії та станом на теперішній час позиціонується на ринку як надійний партнер та один з небагатьох підприємств у своїй галузі, яке має усю необхідну матеріально-технічну базу для поводження з небезпечними відходами, формує у спільноти негативне ставлення до підприємства.

При цьому проведеною відносно нього перевіркою Міністерством екології та природних ресурсів України за період з 24 по 25 лютого 2021, спростовуються факти про господарську діяльність позивача, які ОСОБА_1 наводить у статті.

Вважає, що відповідач не міг оперувати таким фактом, як злив підприємством особливо небезпечних відходів у ґрунт, оскільки немає експертизи цих речовин.

Посилаючись на викладене, ТОВ «НВК «Укрекопром» просило:

-визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ТОВ «НВК «Укрекопром» інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену на Інтернет сайті за посиланням https://zeleniy-list.od.ua/oborudka-ot-ampu-pochemu-prodolzhayutsya-zagryazneniya-v-chernom-more/, а саме інформацію опубліковану у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_2 » наступного змісту: «…на территории автобазы в АДРЕСА_1 грузовая машина слила особо опасные отходы в открытый грунт земель коммунальной собственности… ОСОБА_2 , что подобная ситуация происходит регулярно. Техника принадлежит компании «Укрэкопром», имеющей лицензию на обезвреживание особо опасных отходов, в том числе загрязненных нефтепродуктами. Но из-за отсутствия материально-технической базы предприятие попросту сливает загрязненные вещества в грунт. Отходы ООО «Укрэкопром» забирало в портах Украины на основании работы о совместной деятельности с АМПУ…»;

-зобов`язати Громадську організацію «Зелений лист» та ОСОБА_1 розмістити на сайті https://zeleniy-list.od.ua/ спростування недостовірної та такої, що принижує ділову репутацію ТОВ «НВК «Укрекопром» інформації, яка викладена, розміщена, розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_3 на Інтернет cайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмістивши попередньо узгоджений з ТОВ текст спростування. Спростування повинно бути розміщено під заголовком «Спростування» та набрано тим же шрифтом, що й повідомлення, яке спростовується (т.1а.с.1-6).

У відзивіна позовГО «Зеленийлист» та ОСОБА_1 заперечували протийого задоволення, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами (т.1а.с.103-110).

Зміст рішеннясудупершоїінстанції

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 лютого 2022 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «НВК«Укрекопром» відмовлено (т.2а.с.76-84).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кашульський О.В. в інтересах ТОВ «НВК«Укрекопром» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- автор статті, перемішуючи достовірну інформацію з недостовірною, видає за встановлені факти наступні твердження: позивач здійснив злив «особливо небезпечних відходів» у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року, так як техніка, з якої здійснено такий злив, належить позивачу; лляльні води, злив яких здійснено у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року є «особливо небезпечними відходами»; позивач здійснює злив «особливо небезпечних відходів» регулярно; у позивача відсутня матеріально-технічна база, необхідна для поводження з відходами, у тому числі небезпечними, як на момент отримання ліцензії, так і н даний час, а тому позивач здійснює злив забруднюючих речовин у ґрунти;

- судом не встановлено кому саме належать вказані транспортні засоби, тобто автомобіль «Камаз» н.з. НОМЕР_1 та цистерна н.з. НОМЕР_2 , що вказує на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

- не з`ясовано про належність автомобілю «Камаз» номер НОМЕР_1 , та цистерни номер НОМЕР_2 іншій особі, а не ТОВ «НВК «Укрекопром», тобто, товариство не є власником вказаних транспортних засобів, а тільки користувачем, а водій не є працівником позивача;

- автомобіль «Камаз» номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 , використовується ФОП ОСОБА_4 , а також цистерна номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 , а ТОВ «НВК «Укрекопром» тільки замовляє послуги з перевезення за договором про надання послуг, а тому твердження про належність техніки, з якої здійснено такий злив позивачу, безпідставна;

- твердження відповідача у статті про злив саме позивачем «особливо небезпечних відходів» у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року, так як техніка, з якої здійснено такий злив, належить позивачу, не відповідає дійсності, а значить така інформація є недостовірною;

- в жодному документі, дослідженому судом немає вказівки на те, що лляльні води, які було злито по АДРЕСА_1 є «особливо небезпечними відходами»;

- в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, у тому числі висновки експертиз, дослідження, лабораторні аналізи, які вказують, що вказані відходи віднесено до класу «особливо небезпечних»;

-судом невитребувано жодногодоказу,який бивказував,що позивачемздійснюється зливзабруднюючих речовинрегулярно,а такожне підтвердженонавіть здосліджених доказів(ухвалслідчих суддів,отриманих зЄДРСР),що інформаціїпро регулярністьзливу особливо небезпечних відходів позивачем в них не має;

- викладена інформація не є судженням відповідача, зробленим на основі аналізу судових рішень, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт;

- для констатації факту відсутності матеріально- технічної бази у позивача, ухвал слідчого судді не достатньо, потрібен обвинувальний вирок відносно службових осіб ТОВ «НВК «Укрекопром» за вказаним фактом, або документ складений за результатами здійснення заходів державного нагляду (контролю) в порядку Закону України №877-У;

- жодний досліджений в суді доказ не містить інформації, у тому числі на момент публікації оскаржуваної статті, що матеріально-технічна база відсутня, що злив забруднюючих речовин по АДРЕСА_1 , якщо він дійсно мав місце, здійснено ТОВ «НВК «Укрекопром», що такі зливи здійснюються позивачем у ґрунти, тим більше регулярно;

- у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі №420/15320/20, не вказується, що судом встановлено факт того, що саме позивач здійснив злив «особливо небезпечних відходів» у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року, а значить викладений факт не відповідає дійсності та висловлений відповідачем без належного підтвердження;

- інформації, яку б міг використати відповідач, як підставу для твердження факту зливу забруднюючих речовин з належної позивачу техніки, у відповідача, як на момент публікації так і на момент винесення рішення суду, не було, а також такі докази в матеріалах справи відсутні;

- в обґрунтування своєї позиції надано апеляційному суду нові докази, а саме обвинувальний акт у кримінальному провадженні 42020162040000063 за ч.1 ст.239 КК України, в якому чітко вказується, що вказані транспортні засоби належать ОСОБА_4 , що водій автомобіля діяв необережно, а також те, що ТОВ «НВК «Укрекопром» до вказаної події не причетне. Вказаний доказ складено та затверджено 09 лютого 2022 року, а тому надати його суду раніше не було можливості;

- поширенням вказаної інформації, відповідачем завдано шкоди немайновим інтересам позивача, створено негативну оцінку ділової репутації позивача в очах замовників послуг (т2а.с.98-104).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ГО «Зелений лист» адвокат Попов М.М. заперечував проти її задоволення, вважаючи скаргу безпідставною, необґрунтованою.

Зокрема доводи відзиву зводяться до того, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що:

- оскаржувана інформація не була чимось новим, а продовженням дискусії, яка була предметом суспільного інтересу, що підтверджується рішеннями з ЄРДР та інші документи з матеріалів справи, які датувались до виходу оскаржуванної статті;

- що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би міг свідчити про недостовірність оскаржуваної інформації;

- подія, пов`язана зі зливом забрудненої води, виявлена пркедставниками Державної екологічної інспекції в Одеській області (т.2а.с.154-157)

Про дату судового засідання, призначеного на 15 серпня 2022 року, відповідачі та їх представник адвокат Попов М.М. повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду на іншу дату з поважних причин не подавали, що відповідно до правил ч.2ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Кашульського О.В., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції 02 та 15 серпня 2022 року, та підтримав доводи своєї скарги, представника відповідачів адвоката Попов М.М., який прийняв участь у розгляді справи в режимі відеоконференції 02 серпня 2022 року, та підтримав свої заперечення на скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, відмовляючи в позові, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що інформація поширена її автором не «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про її правдивість чи неправдивість, а з метою доведення до громадськості суджень про причетність ТОВ «НВК«Укрекопром» до забруднення екології, шляхом зливу нафтопродуктів в ґрунт. Цим автор формує власну думку про діяльність ТОВ «НВК«Укрекопром», яке з однієї сторони позиціонує себе як підприємство, яке успішно здійснює послуги в сфері поводження з відходами та має відповідні ліцензії для цього, а з іншого існує ряд кримінальних справ, судових рішень де перевіряється отримання ним ліцензії на провадження відповідної господарської діяльності, не маючи відповідно матеріально-технічної бази для роботи з небезпечними відходами

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясувавобставини,що маютьзначення длясправи; зробив невідповідні висновки обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права, а саме: здійснив неправильне тлумачення закону та незастосував закон, який підлягав застосуванню.

Встановлено, що 18 листопада 2020 року ОСОБА_1 поширив на офіційному сайті Громадської організації «Зелений лист» статтю з назвою «Оборудка от АМПУ: почему продолжаются загрязнения в Черном море» такий матеріал (мовою оригіналу):«Как стало известно «Зеленому листу», в октябре представители Государственной экологической инспекции обнаружили, что на территории автобазы в Одессе по улице Хуторской, 68 грузовая машина слила особо опасные отходы в открытый грунт земель коммунальной собственности. Оказалось, что подобная ситуация происходит регулярно. Техника принадлежит компании «Укрэкопром», имеющей лицензию на обезвреживание особо опасных отходов, в том числе загрязненных нефтепродуктами. Но из-за отсутствия материально-технической базы предприятие попросту сливает загрязненные вещества в грунт. Отходы ООО «Укрэкопром» забирало в портах Украины на основании работы о совместной деятельности с АМПУ. Но как подобная компания получила лицензию без материально-технического обеспечения, вопрос открытый. На данный момент по факту слива опасных отходов открыто уголовное дело. Чем оно закончится, неизвестно. …».

Тобто поширена інформація доведена до відома хоча б одній особі та така інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача.

Позивач вважає таку інформацію недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, а також поширення такої інформації порушує особисті немайнові права позивача, а саме вважає, що завдано шкоди діловій репутації позивача, оскільки така інформація негативно пливає на оцінку діяльності підприємства, як суб`єкта господарювання.

На цій підставі між сторонами виникли правовідносини щодо спростування недостовірної інформації, яка принижує ділову репутацію.

У ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до ч.1ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ч.1ст.94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За ч.1ст.200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч.1 ст.201 ЦК України).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно із ч.1ст.277 ЦК України, з урахуванням положеньч.1ст. 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таку правову позицію викладено у постанові від 12 листопада 2019 року у справі 904/4494/18 Великою Палатою Верховного Суду.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, ст.10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік), свобода вираження поглядів, гарантована п.1 ст.10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи. Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені (справа «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні (п.43)встановлено неповнийперелік висловленьвідповідача,які оскаржені,як тіщо невідповідають дійсності,надано оцінкуне всьомуконтексту статті,вказані висловлюваннявирвано судомз контексту,в результатічого складеновраження,що відповідачемвикладено інформацію,яка базуєтьсяна фактах,отриманих поширювачем інформації з певних джерел походження.

При цьому з контексту статті вбачається, що службові особи позивача мають відношення до незаконної діяльності у вигляді зливу забраних в портах України особливо небезпечних відходів, що мало місце у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року. Також подібна ситуація відбувається регулярно, у зв`язку з відсутністю у позивача матеріально-технічної бази для поводження з такими відходами, у тому числі небезпечними, як на момент отримання ліцензії, так і на момент написання статті, а тому позивач здійснює злив забруднюючих речовин у ґрунти. По факту зливу небезпечних відходів відкрито кримінальну справу.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку розглядаючи спір суд першої інстанції неповно з`ясувавобставини,що маютьзначення длясправи,невірно встановивши,які жсамевисловлювання відповідача оскаржені, як ті що не відповідають дійсності, в результаті чого надано оцінкуне всьомуконтексту статтів цілому.

Також, щодо відношення позивача до зливу особливо небезпечних відходів, що мало місце у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року, то колегія суддів відмічає, що подія щодо такого зливу дійсно існувала, але відомості про неї в певній частині належності автомобіля позивачу, а також щодо здійснення такого зливу позивачем, не відповідає дійсності, так як з долучених до матеріалів цивільної справи доказів не вбачається належності автомобіля позивачу, а також, що злив небезпечних відходів по вказаній вулиці був здійснений з відома позивача.

Так відповідно до дослідженої в суді 1-ї інстанції відповіді Суворовської окружної прокуратури міста Одеси №53-5887ВИХ-21 від 27 жовтня 2021 року вбачається, що особою, яка на підставі цивільно-правового договору була залучена до перевезення ТОВ «НВК «Укрекопром» небезпечних відходів з ДП «МТП «Чорноморськ», біля будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Хуторська, 68а, внаслідок порушення спеціальних правил допущено забруднення земель лляними водами.

Крім того у відповіді, а також інших досліджених судом доказах, не вбачається причетність до такого зливу саме позивача, наприклад у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної бази, що зумовлює неможливість утилізації таких відходів, чи причетність службових осіб позивача, шляхом надання будь-яких вказівок на злив таких відходів в іншому місці, а не на базі позивача.

Із змісту обвинувального акту відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч.1ст.239 КК України, видно, що будь-якого відношення до вчинення зливу небезпечних відходів у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року службові особи позивача не мають (т.2а.с.110 зворот-112а зворот).

Щодо інших обставин надаючи правову оцінку вказаної публікації, колегія суддів виходить з того, що за обставин цієї справи, підлягало вирішенню питання щодо дотримання при поширенні інформації презумпції невинуватості.

Відповідно дост.62 Конституції України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У ч.ч.1,2,5 ст. 17 КПК Українизазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку,передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загальноправова вимога, вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому,Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (п.42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); п.48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

Враховуючи викладене,колегія суддівтакож зазначає,що відноснопозивача судомпершої інстанціїне застосовано презумпціюневинуватості приконстатації фактупричетності позивача(службовихосіб позивача)до зливунебезпечних відходіву ґрунтовіземлі,тим більшерегулярно,що самепо собіутворює складзлочину,передбаченого ст.239КК України.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлено, що інформація про регулярність зливу особливо небезпечних відходів (в контексті описання події, що мала місце в жовтні 2020) також є особистою думкою автора статті, оціночним судження за результатами отриманої інформації про наявність ряду порушених кримінальних справ відносно підприємства (п.66).

За відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо позивача, колегія суддів вважає, що відповідач поширив щодо позивача інформацію, яка порушує його особисте немайнове право, а саме, що службові особи позивача мають відношення до незаконної діяльності у вигляді зливу забраних в портах України особливо небезпечних відходів, що мало місце у АДРЕСА_1 у жовтні 2020 року; також подібна ситуація відбувається регулярно, у зв`язку з відсутністю у позивача матеріально-технічної бази для поводження з такими відходами, у тому числі небезпечними, як на момент отримання ліцензії, так і на момент написання статті, а тому позивач здійснює злив забруднюючих речовин у ґрунти, у зв`язку із чим поширена відповідачем інформація у вказаній частині про позивача не є оціночними судженнями, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, а також наявність фактів описаних у статті, може бути продемонстровано.

Дані висновки суду кореспондуються із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 484/2781/19-ц (провадження № 61-13499св20).

Вищевикладене спростовує також посилання у відзиві на апеляційну скаргу представника відповідачів на те, що поширення та оцінка вищевказаної інформації є оціночними судженнями відповідача, які ґрунтуються на особистому трактуванні відповідачем отриманої з інших джерел інформації.

Окрім того, судом першої інстанції не взято до уваги й докази, які спростовують твердження про регулярність зливу небезпечних відходів, а саме лист №4578/1.1 від 02 серпня 2021року Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) в якому вказується, щодо систематичності забруднення земель на території по АДРЕСА_1 , в Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) такі відомості відсутні. Також з листа Державноїекологічної інспекціїПівденно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Суворовської окружної прокуратури м.Одеси також не вбачається відомостей щодо неодноразово, регулярного або систематичного зливу забруднюючих речовин в ґрунти, тим більше, що до цього причетний позивач.

Так судомпершої інстанціїв обґрунтуваннясвого рішеннябезпідставно вказаноперелік отриманихз ЄДРСРухвал слідчогосудді,як підставудляможливості оціночного судження відповідача про регулярність зливу особливо небезпечних відходів, складено ним за результатами отриманої інформації про наявність ряду порушених кримінальних справ відносно підприємства, так як по-перше в розумінні ч.1 ст.110, ст. 369 КПК України ухвали слідчого судді є тільки процесуальним рішенням, а не рішенням по суті, а по-друге у вказаних рішеннях навіть не описано, а чи повідомлено про підозру будь-кому із службових осіб позивача за вказаними в них фактами. Більш того з вказаних ухвал вбачається, що викладені в них відомості встановлені досудовим розслідуванням, або вбачаються з клопотання слідчого, прокурора, а не встановлені вироком суду.

Щодо встановлено судом першої інстанції факту, що оскаржувана частина інформації про відсутність матеріально-технічної бази у позивача для роботи з небезпечними відходами подана автором статті в якості аналізу інформації, отриманої з судових рішень, а не поширення фактичного твердження про її відсутність, колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи норми права щодо презумпції невинуватості, відповідач не міг у вказаній статті констатувати факти наявності чи відсутності матеріально-технічної бази у позивача, яке подано, як встановлений факт, без будь-яких алегорій, гіпербол, сатири, або навіть припущень, на що не звернуто увагу місцевого суду, а тому колегію суддів згодна з доводами позивача про те, що для можливості констатації автором статті факту відсутності матеріально-технічної бази у позивача, ухвал слідчого судді не достатньо, потрібен обвинувальний вирок відносно службових осіб ТОВ «НВК «Укрекопром» за вказаним фактом, або документ складений за результатами здійснення заходів державного нагляду (контролю) в порядку Закону України №877-V.

Крім того, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та не взято до уваги Акт від 25 лютого 2021 року №27/21, як документ складений за результатами здійснення заходів державного нагляду (контролю) в порядку Закону України №877-V, в якому серед іншого, в переліку питань щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) відповідним державним органом, була й перевірка матеріально-технічної бази позивача, за результатами якого такого порушення не встановлено.

Також згідно до п.9 ч.1ст.1 Водного кодексу України, визначено терміни, відповідно до яких лляльна вода (підсланева) - вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях - ллялах машинних відділень судна.

Визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпеки відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища повністю покладено на суб`єктів господарської діяльності, згідно з п. «в» ст. 17 Закону України «Про відходи» № 187/98.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно (п.52) відхилено доводи позивача щодо неможливості автора статті оперувати даними про ступінь небезпечності відходів без відповідного експертного висновку, у зв`язку із незастосування судом закону, який підлягав застосуванню.

Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1ст.76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1ст.80 ЦПК України).

У ч.1ст.89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, в матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б вказували на те, що відповідачем отримано до 18 листопада 2020 року достовірні дані, які б дозволяли зробити вищезазначені твердження, які є предметом розгляду у даній справі, а тому позивачем вірно поставлено питання, з яких джерел відповідачем отримано інформацію, яка в подальшому викладена як факт, чи є такі джерела офіційними, як встановлені вищезазначені факти, та чи не є така інформація спробою дискредитувати (принизити) ділову репутацію позивача, на що не звернуто увагу суду першої інстанції.

Щодо заявленого позивачем обґрунтування щодо законності перевірки та виявлення на початку жовтня 2020 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області вказаного зливу лляльних вод, колегія судів відмічає, що це не є предметом розгляду у вказаній цивільній справі, а тому таке обґрунтування судом відхиляється.

Крім того, щодо вимоги позивача розмістити на сайті https://zeleniy-list.od.ua/ попередньо узгоджений з ТОВ «НВК «Укрекопром» текст спростування, колегія суддів відмічає, що ст. 277 ЦК України не передбачено такого способу спростування, як попереднє узгодження тексту спростування, а тому у цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо недоведеностіпозивачем,що розповсюдженаінформація дискредитуєйого,перешкоджає здійсненнюйого особистогонемайнового праваабо призвеладо негативнихнаслідків,колегія суддівзазначає,що впозовній заяві, у тому числі вказувалось, що зазначеною інформацією завдано шкоди діловій репутації позивача, оскільки така інформація негативно пливає на оцінку діяльності підприємства, як суб`єкта господарювання, який з моменту отримання ліцензії за станом на теперішній час позиціонує себе на ринку в якості надійного партнера, та одного з небагатьох підприємств у своїй галузі, яке має усю необхідну матеріально-технічну базу для поводження з небезпечними та іншими відходами.

Однак, судом першої інстанції не звернуто на це уваги, та в порушення п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення не зазначено мотивованої оцінки відхилення вказаного аргументу, наведеного позивачем.

Як вказує позивач, на даний час товариство вимушено пояснювати своїм діловим партнерам, замовникам послуг, що вказана публікація не відповідає дійсності, нести витрати на спростування такої інформації шляхом проведення, у тому числі, оглядів для замовників самої виробничої бази та потужностей. Вказане негативно відбивається на виробничому процесі, так як потребує здійснення додаткових заходів захисту відвідувачів, тимчасове призупинення виробничого процесу.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача, що у випадку існування оскаржуваної статті у тому вигляді, яка вона опублікована 18 листопада 2020 року, у ТОВ «НВК«Укрекопром» вже виникли витрати на її спростування, явно дискредитує його,а такожможуть виникати інші негативні наслідки у вигляді здійснення додаткових заходів щодо спростування інформації для змовників послуг.

Судові витрати ТОВ «НВК «Укрекопром» становлять 3758, 60 грн., які складаються з судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 2270 грн. (т.1а.с.18) та судового збору за подачу апеляційної скарги ( т.2а.с.119).

Тому, відповідно до правил ст.141 ЦПК України з кожного відповідача на користь позивача підлягає стягненню по 1879,30 грн. (3758, 60 :2). Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України,апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кашульського Олександра Володимирова в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеса від 03 лютого 2022 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» до Громадської організації «Зелений лист», ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» інформацію, викладену, розміщену, розповсюджену на Інтернет сайті за посиланням https://zeleniy-list.od.ua/oborudka-ot-ampu-pochemu-prodolzhayutsya-zagryazneniya-v-chernom-more/,а саме інформацію опубліковану у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (мовою оригіналу) «Оборудка от АМПУ: почему продолжаются загрязнения в Черном море» наступного змісту: «…на территории автобазы в АДРЕСА_1 грузовая машина слила особо опасные отходы в открытый грунт земель коммунальной собственности… ОСОБА_2 , что подобная ситуация происходит регулярно. Техника принадлежит компании «Укрэкопром», имеющей лицензию на обезвреживание особо опасных отходов, в том числе загрязненных нефтепродуктами. Но из-за отсутствия материально-технической базы предприятие попросту сливает загрязненные вещества в грунт. Отходы ООО «Укрэкопром» забирало в портах Украины на основании работы о совместной деятельности с АМПУ…».

Зобов`язати Громадську організацію «Зелений лист» та ОСОБА_1 розмістити на сайті https://zeleniy-list.od.ua/ спростування недостовірної та такої, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія» «Укрекопром» інформації, яка викладена, розміщена, розповсюджена 18 листопада 2020 року на Інтернет cайті за посиланням https://zeleniy-list.od.ua/oborudka-ot-ampu-pochemu-prodolzhayutsya-zagryazneniya-v-chernom-more/ протягом 30 днів після набрання постановою суду у даній справі законної сили.

Стягнути з Громадської організації «Зелений лист» (код ЄДРПОУ 41294282, адреса місцезнаходження:65011,м.Одеса,вул.Катерининська,77) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (код ЄДРПОУ 39624900, адреса місцезнаходження:65091,м.Одеса,вул.Комітетська,14-А) судові витрати в розмірі 1879,3 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрекопром» (код ЄДРПОУ 39624900, адреса місцезнаходження: 65091, м.Одеса, вул.Комітетська, 14-А) судові витрати в розмірі 1879,3 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді: