Рішення

від 17.08.2022 по справі 389/1978/21

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.08.2022

ЄУН 389/1978/21

Провадження №2/389/425/21

Рішення

іменем України

18 серпня 2022 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г., про стягнення заборгованості за договором позики,

за участю: представника позивачки адвоката Горовенка С.В., відповідачки ОСОБА_2 , її представника адвоката Москаленка В.Г.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення зі спадкоємця ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 13.03.2013, укладеним між нею та ОСОБА_3 , у розмірі 231 427 грн. 45 коп., з яких 200 000 грн. сума позики, 20 643 грн. 45 коп. втрати від інфляції, 10 784 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.03.2013 між нею та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно з умовами якого ОСОБА_3 отримав у неї в борг грошові кошти в сумі 200 000 грн., які зобов`язався повернути у строк до 01.01.2018, однак у вказаний строк ОСОБА_3 борг їй не повернув. Разом з тим, 01.06.2020 їй стало відомо, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і внаслідок його смерті відкрилася спадщина. Позивачка 01.07.2020 направила державному нотаріусу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г. заяву-претензію кредитора з проханням повідомити спадкоємців померлого про зобов`язання задовольнити її вимоги в межах вартості успадкованого майна, а також повідомити про видані свідоцтва про право на спадщину і відомості про спадкоємців. Оскільки відповідь з нотаріальної контори не надійшла, тому позивачка 21.04.2021 повторно направила лист з вимогою повідомити про наявність спадкоємців і результати доведення до їх відома невиконаних зобов`язань померлого ОСОБА_3 . Нотаріус 20.05.2021 письмово повідомила позивачку, що її заява-претензія кредитора від 01.07.2020 була зареєстрована та доведена до відома спадкоємця померлого. Проте, відповідачка, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , грошові кошти не повернула. Позивачка вважає, що крім заборгованості за договором позики, має право на стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат. Таким чином, оскільки відповідачка, як спадкоємець, заборгованість за договором позики не погашає, тому позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідачкою та її представником подано відзив на позов, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, посилаючись на те, що кінцевий термін повернення коштів за спірним договором позики визначено 01.01.2018, а тому саме з цієї дати почався перебіг загальної позовної давності тривалістю у три роки, встановлений ст.257 ЦК України. Так, позивачка стверджує, що 01.07.2020 направила нотаріусу претензію кредитора, на підтвердження чого надала зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, за яким воно вручене 07.07.2020, проте відповідачка вважає, що ця претензія кредитора насправді не відправлялося, оскільки у зворотньому повідомленні не вказано рік, в якому воно вручене, зазначено лише 07.07. Крім того, якщо порівнювати дане зворотнє повідомлення та від 21.04.2021, то можна зробити висновок, що їх отримала одна і та ж довірена особа. В повідомленні від 21.04.2021 мається повна дата вручення 27.04.2021 та підпис даної особи, натомість в повідомленні від 01.07.2020 підпису цієї особи немає, мається лише напис, який взагалі не схожий на підпис у повідомленні від 21.04.2021. Крім того, прізвище особи, яка ніби-то отримала це повідомлення 07.07., написане зовсім в іншій манері та іншим почерком, ніж у повідомленні від 21.04.2021. Також вказує, що у відповіді нотаріуса від 14.05.2021 №197/02-14 взагалі не згадується про претензію від 01.07.2020, натомість надається відповідь на заяву від 20.04.2021. Оскільки відповідь на заяву від 01.07.2020 позивачкою не надана, належні докази її вручення відсутні, а тому надані документи не можуть бути враховані в якості доказів надіслання претензії кредитора. Крім того відповідачка вказує, що зазначене вище також підтверджує своєчасну обізнаність позивачки про смерть ОСОБА_3 та про відкриття спадщини. Згідно з ч.2 ст.1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна, однак на момент пред`явлення вимоги від 20.04.2021 минули визначені ст.257 ЦК України строки позовної давності за вимогою з 01.01.2018, які сплили 01.01.2021.

Позивачкою подано відповідь на відзив, у якому вказує на те, що претензія кредитора нею була подана нотаріусу своєчасно, у строк, встановлений ст.1281 ЦК України, тобто протягом шести місяців від дня, коли вона дізналася про смерть ОСОБА_3 . Строки позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України за вимогою з 01.01.2018 не минули 01.01.2021, оскільки датою пред`явлення вимоги є 08.07.2020, що підтверджується належними доказами, зокрема копією спадкової справи.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивачки, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13.03.2013 між позивачкою та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 200 000 грн., а останній зобов`язався повернути зазначену суму у строк до 01.01.2018. Крім того, згідно з п.8 договору, ОСОБА_3 на весь період до повного погашення заборгованості добровільно передав на відповідальне зберігання позивачки належний йому державний акт на право приватної власності на землю серії IУ-ДП №128354, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №010413600280, одночасно надаючи їй на цей час право оперативного управління цією земельною ділянкою з правами, визначеними в окремо наданій на ім`я позикодавця нотаріально посвідченої довіреності (а.с.10-13).

Оригінал зазначеного договору позики знаходиться у позивачки та був наданий суду для огляду в судовому засіданні.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 09.01.2020 Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.77).

Після смерті ОСОБА_3 15.05.2020 державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г. заведено спадкову справу №102/2020, із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, а саме 15.05.2020, до нотаріуса звернулася племінниця померлого ОСОБА_2 (відповідачка у справі). Інші спадкоємці відсутні.

Позивачкою 01.07.2020 на адресу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області направлено заяву про претензію кредитора від 25.06.2020 (а.с.14, 81-84), що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (а.с.15), яка отримана нотаріусом 07.07.2020 (а.с.15), зареєстрована 08.07.2020 в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №408 та долучена до спадкової справи, про що свідчать напис, здійснений нотаріусом на претензії (а.с.81) та відповідь нотаріуса на ім`я позивачки від 09.07.2020, що знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с.85).

У зазначеній претензії позивачка повідомила про наявність у померлого ОСОБА_3 перед нею боргових зобов`язань за договором позики від 13.03.2013 у розмірі 200000 грн. та просила повідомити спадкоємців померлого про наявність цієї заборгованості, а також повідомити її про наявність спадкоємців та видані свідоцтва про право на спадщину.

У листі на ім`я позивачки від 09.07.2020 №305/02-14 (а.с.85) нотаріус повідомила, що у разі звернення, спадкоємців буде повідомлено про претензію. З посиланням на ст.8 Закону України «Про нотаріат» інформація щодо спадкоємців позивачці не надана. Докази направлення цього листа позивачці в матеріалах спадкової справи відсутні.

Спадкоємець ОСОБА_2 07.09.2020 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524086400:02:000:0608, площею 6,9990 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 895960435240, номер запису про право власності: 14057412. Вартість спадщини становить 174275 грн. (а.с.102).

Крім того, спадкоємець ОСОБА_2 12.02.2021 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 1225883300:01:119:0218, передану у приватну власність на підставі розпорядження Широківської районної державної адміністрації №205-р від 21.04.2003, площею 7,3700 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Запорізької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю на підставі державного акту серії IУ-ДП №128354, виданого Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 16.01.2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №010413600280. Вартість спадщини становить 189588 грн. 62 коп. (а.с.109).

Позивачка 21.04.2021 на адресу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області направила заяву від 20.04.2021 з повторним проханням повідомити її про видачу свідоцтв про право на спадщину та відомостей про наявність спадкоємців у зв`язку з неотриманням відповіді на попередній запит, викладений у претензії (а.с.16, 17, 110).

Державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області листом від 14.05.2021 за вих.№197/02-14 повідомлено позивачку, що її заява-претензія зареєстрована відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, спадкоємця повідомлено про претензію. Інформація щодо спадкоємців, зокрема їх анкетні дані та адреса, позивачці знову надана не була з посиланням на ст.8 Закону України «Про нотаріат» (а.с.18, 111).

Станом на день подачі позову до суду відповідачкою, як спадкоємцем позичальника, вимоги позивачки задоволені не були.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, зобов`язання з повернення грошових коштів згідно з укладеним договором позики від 13.03.2013 входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу).

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення позики входять до складу спадщини, то умови договору позики щодо строків повернення коштів не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми.

Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивачка заявила вимоги до спадкоємця.

Разом з тим, відповідачкою заявлено про застосування строку позовної давності у справі. Вважає, що позивачкою пропущено строк звернення до суду, передбачений ст.257 ЦК України, оскільки відповідно до умов договору позики строк її повернення завершився 01.01.2018, а тому кінцевий строк на звернення до суду є 01.01.2021, проте позивачка звернулася до суду 20.07.2021.

При цьому відповідачка вважає, що в даному випадку не можуть бути застосовані норми ст.1281 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, оскільки належних доказів звернення з претензією до нотаріуса позивачкою не надано.

Однак, суд вважає доводи відповідачки такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

За змістом ст.1281 ЦК України, необхідність пред`явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов`язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог до спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, адже Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяє приймати претензії від кредиторів спадкодавця нотаріусові за місцем відкриття спадщини в строк, установлений даною статтею. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Отже, законодавець допускає два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: безпосередньо до спадкоємців; опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка 15.05.2020 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а 07.09.2020 та 12.02.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину, вже після звернення позивачки до нотаріуса з претензією кредитора та до пред`явлення нею позову до суду.

Тому, в даному випадку суд досліджує дотримання кредитором норм, передбачених ч.3 ст.1281 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст.1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка дізналася про смерть ОСОБА_3 01.06.2020, і такі обставини під час розгляду справи ніким не спростовані.

Відповідачка подала заяву про прийняття спадщини 15.05.2020.

Як зазначалося, 01.07.2020 (поштою) позивачка звернулася до Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області з претензією кредитора, яка 08.07.2020 зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №408 та долучена до спадкової справи №102/2020, у якій заявила про наявність перед нею боргу у ОСОБА_3 в сумі 200 000 грн. за договором позики від 13.03.2013.

У листі на ім`я позивачки від 09.07.2020 №305/02-14 нотаріус повідомила, що у разі звернення, спадкоємців буде повідомлено про претензію, інформація щодо наявності спадкоємців позивачці не надана.

Позивачка, у зв`язку з неотриманням даних щодо кола спадкоємців, 21.04.2021 на адресу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області направила заяву з повторним проханням повідомити її про видачу свідоцтв про право на спадщину та відомостей про наявність спадкоємців.

Державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області листом від 14.05.2021 за вих.№197/02-14 позивачці роз`яснено, що спадкоємця було повідомлено про претензію. Разом з тим, інформація щодо спадкоємців, зокрема їх контактні дані, позивачці знову надана не була.

Так, ч.3 ст.1281 ЦК України пов`язує початок відліку строку на пред`явлення кредитором своїх вимог до спадкоємця з моментом, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, а не з моментом, коли кредитор дізнався про відкриття спадщини (день смерті особи).

Аналізуючи положення ч.2 ст.1220, ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1270 ЦК України, поняття «час відкриття спадщини» та «прийняття спадщини» не є тотожними.

Враховуючи зазначене, обізнаність позивачки про смерть ОСОБА_3 не свідчить про початок відліку шестимісячного строку, передбаченого ч.3 ст.1281 ЦК України, враховуючи те, що спадкоємець, відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину лише з 15.05.2020.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивачка була обізнана про те, хто саме прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Позивачка, звертаючись до нотаріальної контори 01.07.2020 з претензією та повторно із заявою 21.04.2021, не отримала інформації про осіб, які прийняли спадщину. Разом з тим, з листа від 14.05.2021 вона дізналася про факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Проте, як вказує позивачка, після отримання 20.05.2021 листа нотаріуса від 14.05.2021, у якому була відсутня інформація щодо кола спадкоємців, вона власними розшуковими заходами змогла встановити спадкоємця померлого ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, шестимісячний строк, передбачений ч.3 ст.1281 ЦК України, повинен відліковуватись з 20.05.2021, оскільки саме з цієї дати позивачка дізналася про прийняття спадщини. З позовом до суду вона звернулася 14.07.2021 (дата реєстрації судом 20.07.2021).

Докази того, що позивачці до цього моменту було відомо про те, що відповідачка є такою, що прийняла спадщину, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, позивачка, звернувшись 01.07.2020 до нотаріальної контори з претензією кредитора, а також з цим позовом до суду 14.07.2021 (дата реєстрації судом 20.07.2021), не пропустила строки, встановлені ст.1281 ЦК України, а тому не позбавлена права вимоги до спадкоємця за договором позики від 13.03.2013.

З цих же підстав, суд також вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідачки про те, що позивачкою пропущені загальні строки позовної давності, передбачені ст.257 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, яка застосовується за вимогами про стягнення боргу.

Згідно з договором позики від 13.03.2013 боржник ОСОБА_3 зобов`язався повернути вказані в розписці кошти до 01.01.2018. У строк, вказаний в розписці, боржник зобов`язання не виконав.

За положеннями ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності за правовідносинами, які склалися між позивачкою та ОСОБА_3 , почався з часу, коли позивачка довідалася про порушення свого права.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка в порядку ст.1281 ЦК України 01.07.2020 подала до нотаріальної контори претензію про наявність боргу в розмірі 200 000 грн., тому, саме з цього часу у відповідачки виникло зобов`язання задовольнити вимоги позивачки повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину, однак відповідачка вимоги задовольнила. Добровільно спір не було вирішено, тому 14.07.2021 позивачка звернулася до суду з даним позовом (дата реєстрації судом 20.07.2021).

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачкою строк позовної давності на пред`явлення вимог до відповідачки щодо боргу, який увійшов до спадкової маси, не пропущений, а відтак доводи відповідачки щодо необхідності застосування строків позовної давності не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України та повністю спростовуються матеріалами спадкової справи.

Також суд відхиляє доводи представника відповідачки про те, що ОСОБА_3 не підписував договір позики від 13.03.2013, оскільки жодних належних та допустимих доказів цьому стороною відповідачки не надано і такі обставини не спростовані.

Натомість, представником позивачки в судовому засіданні надано для огляду оригінал державного акту на право приватної власності на землю серії IУ-ДП №128354, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №010413600280, передача якого позивачці була обумовлена пунктом 8 цього договору та підтверджена підписом померлого (а.с.12-13).

Доказів отримання позивачкою оригіналу цього державного акту іншим шляхом, окрім як передання його ОСОБА_3 під час укладення договору позики від 13.03.2013, відповідачкою суду не надано.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст.1297 ЦКУкраїни, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами ст.625 ЦК України.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов`язання за договором позики від 13.03.2013, згідно з яким йому надано у борг грошові кошти в сумі 200 000 грн. У зв`язку з цим позивачка просила стягнути на свою користь, окрім суми позики, втрати від інфляції у розмірі 20 643 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 10 784 грн.

Протягом судового розгляду справи позивачкою не повідомлено суд, за який саме період нею був здійснений такий розрахунок.

Так, відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, а і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця.

Зобов`язання, які регулюються ст.625 ЦК України, нерозривно пов`язані з особою боржника та у зв`язку зі смертю боржника припиняються.

З урахуванням положень ст.ст.1218, 1282 ЦК України спадкоємець боржника за умови прийняття спадщини є боржником перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємець несе зобов`язання погасити нараховані 3% річних та інфляційні нарахування тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями. Тобто 3% річних та інфляційні збитки нараховуються до дня смерті боржника включно.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, саме до цієї дати спадкоємець несе зобов`язання погасити нараховані позивачкою 3% річних та інфляційні нарахування.

В той же час, главою 19 ЦК України визначено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц викладено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про застосування строку позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а тому стягненню підлягає сума у межах строку позовної давності за три роки до звернення до суду з даним позовом, тобто з 14.07.2018, оскільки позивачка звернулася до суду шляхом направлення даного позову поштою 14.07.2021 (позовна заява зареєстрована судом 20.07.2021).

Проте, оскільки боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 3% річних та інфляційні збитки нараховуються до дня смерті боржника включно, тому інфляційні втрати та 3% річних можуть бути стягнуті лише за період з 14.07.2018 до 04.01.2020.

Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, провів власний розрахунок за період з 14.07.2018 до 04.01.2020.

Так,за періодз 14.07.2018до 04.01.2020(кількістьднів прострочення539)на сумуборгу 200000грн.розмір 3%річних становить8860грн. (200 000 грн. х 3% : 365 = 1643,84 грн./день; 1643,84 х 539 = 8 860 грн.).

Таким чином, загальний розмір 3% річних за період з 14.07.2018 до 04.01.2020 становить 8 860 грн.

Розрахунок інфляційних збитків за період користування коштами зроблено із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України та нараховано на залишок заборгованості станом на відповідний період:

За період з 14.07.2018 до 04.01.2020 на суму заборгованості 200 000 грн. розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

[Сукупний індекс інфляції] = 99,30% ? 100,00% ? 101,90% ? 101,70% ? 101,40% ? 100,80% ? 101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% = 109,446% (за період липень 2018 - грудень 2019).

[Інфляційні нарахування] = 200 000,00 грн. (сума боргу) ? 109,446% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 200 000,00 грн. (сума боргу) = 18892 грн. 31 коп.

Таким чином, загальний розмір інфляційних втрат за період з 14.07.2018 до 04.01.2020 становить 18892 грн. 31 коп.

Судом також досліджено співмірність розміру заборгованості по договору позики з розміром спадкового майна.

Відповідно до вимог статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно зв`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, в той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті.

Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як вже зазначалося вище, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину після померлого прийняла його племінниця ОСОБА_2 , яка 07.09.2020 та 12.02.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на дві різні земельні ділянки. Загальна вартість спадкового майна становить 363863 грн. 62 коп.

Таким чиномсудом встановлено,що вартістьотриманого відповідачкоюспадкового майнабільша ніжрозмір заборгованостіспадкодавця задоговором позикивід 13.03.2013, тому за її рахунок відповідачка могла задовольнити вимоги позивачки про повернення боргу у позасудовому порядку, однак цього не зробила.

З оглядуна викладене,з`ясувавши всіобставини справив їхсукупності тадослідивши наданідокази,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги підлягаютьчастковому задоволеннюта звідповідачки накористь позивачкипідлягає достягнення сумаборгу урозмірі 227 752 грн. 31 коп., яка складається із: заборгованості за договором позики від 13.03.2013 в сумі 200000 грн., 3% річних в сумі 8 860 грн., втрат від інфляції в сумі 18 892 грн. 31 коп., яка визначена в межах вартості спадкового майна.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 277 грн. 48 коп., сплачений нею за подання позову до суду.

Керуючись ст.ст.202, 207, 256, 257, 261, 264, 267, 526, 530, 599, 608, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1216, 1218, 1219, 1220, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г., про стягнення заборгованості за договором позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргув межахвартості спадковогомайна урозмірі 227 752 (двісті двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 31 коп., яка складається із: заборгованості за договором позики від 13.03.2013 в сумі 200000 грн., 3% річних в сумі 8 860 грн., втрат від інфляції в сумі 18 892 грн. 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачка: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г., місце розташування: вул.Соборна,43, м.Новоукраїнка Кіровоградської області, 27100.

Повний текст рішення суду складено 26.08.2022.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва