Постанова

від 08.02.2023 по справі 389/1978/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/1978/21

провадження № 22-ц/4809/138/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Новоукраїнська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області Шевченко Н.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2022 рокуу складі судді Савельєвої О.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Улипні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державний нотаріус Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г., про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначала, що 13 березня 2013 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав від неї в борг грошові кошти в сумі 200 000 грн., з терміном повернення до 01.01.2018.

Вказувала, що починаючи з січня 2018 року постійно в усній формі, а саме при особистах зустрічах чи в телефонній розмові, просила ОСОБА_4 повернути борг, однак ОСОБА_4 не виконав взяті на себе зобов?язання, борг не повернув.

Пізніше 01.06.2020 їй стало відомо, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і внаслідок його смерті відкрилася спадщина. 01.07.2020 вона направила державному нотаріусу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г. заяву-претензію кредитора з проханням повідомити спадкоємців померлого про зобов`язання задовольнити її вимоги в межах вартості успадкованого майна, а також повідомити про видані свідоцтва про право на спадщину і відомості про спадкоємців. Відповідь з нотаріальної контори не надійшла, тому 21.04.2021 вона повторно направила лист з вимогою повідомити про наявність спадкоємців і результати доведення до їх відома невиконаних зобов`язань померлого ОСОБА_4 .

Зазначала, що 20.05.2021 надійшла відповідь з Новоукраїнської державної нотаріальної контори, в якій нотаріус повідомила, що заява-претензія кредитора надіслана нею 01 липня 2020 року була зареєстрована відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства і доведена до відома спадкоємця ОСОБА_4 .

Зауважила, що ОСОБА_2 , як спадкоємиця, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та була повідомлена належним чином про лист-претензію, яка була направлена позивачем до нотаріальної контори, проте борг не повернула.

Позивачка вважає, що крім заборгованості за договором позики, має право на стягнення трьох процентів річних та інфляційні втрати. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 13.03.2013, укладеного між нею та ОСОБА_4 , у розмірі 231 427 грн. 45 коп., з яких 200 000 грн. сума позики, 20 643 грн. 45 коп. втрати від інфляції, 10 784 грн. 3% річних., а також понесені нею судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в межах вартості спадкового майна у розмірі 227752 грн. 31 коп., яка складається із: заборгованості за договором позики від 13.03.2013 в сумі 200 000 грн., 3% річних в сумі 8 860 грн., втрат від інфляції в сумі 18 892 грн. 31 коп. У задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 277 грн. 48 коп.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого висновки суду не відповідають фактичним обставинами справи.

В апеляційній скарзі посилалась, зокрема, на те, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто факт успадкування нею після смерті ОСОБА_4 обов`язку повернути борг за договором позики не змінює строку звернення позивачки до суду у зв`язку з неповерненням боргу боржником.

Вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що кінцевим строком повернення боргу ОСОБА_4 згідно з договором позики від 13.03.2013 було 01.01.2018, тому саме з цього дня починається відлік строку позовної давності для звернення позивачки до суду для захисту свого порушеного права. Вказаний строк сплив 01.01.2021.

Вважає, що оскільки з позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернулась 20.07.2021, вона пропустила строк позовної давності. Про застосування позовної давності стороною відповідача заявлялось у відзиві на позовну заяву (а с. 49 - 50).

Зауважує,що вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції, який помилково мотивував свою відмову у застосуванні строку позовної давності посиланням на дотримання позивачем строків пред`явлення вимоги до спадкоємця, встановлених у ст. 1281 ЦК України, не звернувши увагу на те, що своєчасне звернення кредитора з вимогою до спадкоємців не є тотожним зверненню до суду в межах строків позовної давності.

Відповідач зазначала, що з огляду на припис ч. 2 ст. 1281 ЦК України, шестимісячний строк для звернення кредитора з вимогою до спадкоємця розпочався з 07 вересня 2020 року - з дня отримання нею свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. Однак, ОСОБА_1 до неї в установленому порядку вимог не пред`являла, що свідчить про недотримання нею порядку та строків пред`явлення вимог до спадкоємця, у зв`язку з чим вона позбавляється права вимоги.

Також, вказувала, що суд провів підготовче судове засідання за відсутності сторони відповідача, внаслідок чого вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на доведення обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

Зокрема вказувала, що заявою від 23.05.2022 її представник повідомив суд про поважність причин неприбуття в підготовче судове засідання, призначене на 25.05.2022, що давало суду підстави для його відкладення на іншу дату, однак цього дня підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті. Внаслідок цих обставин, вона не мала можливості у повному обсязі реалізувати весь обсяг своїх процесуальних прав, в тому числі заявити клопотання про витребування доказів, допит свідків та призначення експертизи.

Звертала увагу,що під час судового розгляду вона висловлювала твердження про те, що має сумнів у тому, що підписи у договорі позики від 13.03.2013 та розписці до цього договору виконані не її дядьком ОСОБА_4 , однак в силу закриття підготовчого провадження на той час була позбавлена можливості заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи на доведення цієї обставини.

Посилаючись на зазначені обставини, просила скасувати рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

13.03.2013 між позивачкою та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 200 000 грн., а останній зобов`язався повернути зазначену суму у строк до 01.01.2018. Крім того, згідно з п.8 договору, ОСОБА_4 на весь період до повного погашення заборгованості добровільно передав на відповідальне зберігання позивачки належний йому державний акт на право приватної власності на землю серії IУ-ДП №128354, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №010413600280, одночасно надаючи їй на цей час право оперативного управління цією земельною ділянкою з правами, визначеними в окремо наданій на ім`я позикодавця нотаріально посвідченої довіреності (а.с.10-13).

Оригінал зазначеного договору позики знаходиться у позивачки та був наданий суду для огляду в судовому засіданні.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 09.01.2020 Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) складено відповідний актовий запис №7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.77).

Після смерті ОСОБА_4 15.05.2020 державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Шевченко Н.Г. заведено спадкову справу №102/2020, із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк, а саме 15.05.2020, до нотаріуса звернулася племінниця померлого ОСОБА_2 (відповідачка у справі). Інші спадкоємці відсутні.

Позивачкою 01.07.2020 на адресу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області направлено заяву про претензію кредитора від 25.06.2020 (а.с.14, 81-84), що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (а.с.15), яка отримана нотаріусом 07.07.2020 (а.с.15), зареєстрована 08.07.2020 в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №408 та долучена до спадкової справи, про що свідчать напис, здійснений нотаріусом на претензії (а.с.81) та відповідь нотаріуса на ім`я позивачки від 09.07.2020, що знаходиться в матеріалах спадкової справи (а.с.85).

У зазначеній претензії позивачка повідомила про наявність у померлого ОСОБА_4 перед нею боргових зобов`язань за договором позики від 13.03.2013 у розмірі 200 000 грн. та просила повідомити спадкоємців померлого про наявність цієї заборгованості, а також повідомити її про наявність спадкоємців та видані свідоцтва про право на спадщину.

У листі на ім`я позивачки від 09.07.2020 №305/02-14 (а.с.85) нотаріус повідомила, що у разі звернення, спадкоємців буде повідомлено про претензію. З посиланням на ст.8 Закону України «Про нотаріат» інформація щодо спадкоємців позивачці не надана. Докази направлення цього листа позивачці в матеріалах спадкової справи відсутні.

Спадкоємець ОСОБА_2 07.09.2020 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 3524086400:02:000:0608, площею 6,9990 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна: 895960435240, номер запису про право власності: 14057412. Вартість спадщини становить 174 275 грн. (а.с.102).

Крім того, спадкоємець ОСОБА_2 12.02.2021 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, кадастровий номер 1225883300:01:119:0218, передану у приватну власність на підставі розпорядження Широківської районної державної адміністрації №205-р від 21.04.2003, площею 7,3700 га, в межах згідно з планом, розташовану на території Запорізької сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну спадкодавцю на підставі державного акту серії IУ-ДП №128354, виданого Широківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 16.01.2004 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за №010413600280. Вартість спадщини становить 189 588 грн. 62 коп. (а.с.109).

Позивачка 21.04.2021 на адресу Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області направила заяву від 20.04.2021 з повторним проханням повідомити її про видачу свідоцтв про право на спадщину та відомостей про наявність спадкоємців у зв`язку з неотриманням відповіді на попередній запит, викладений у претензії (а.с.16, 17, 110).

Державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області листом від 14.05.2021 за вих.№197/02-14 повідомлено позивачку, що її заява-претензія зареєстрована відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, спадкоємця повідомлено про претензію. Інформація щодо спадкоємців, зокрема їх анкетні дані та адреса, позивачці знову надана не була з посиланням на ст.8 Закону України «Про нотаріат» (а.с.18, 111).

Станом на день подачі позову до суду відповідачкою, як спадкоємцем позичальника, вимоги позивачки задоволені не були.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу. Представник позивача ОСОБА_6 просив залишити рішення районного суду без змін.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно достатті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно частини першоїстатті 1047ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми.

Згідно частини другоїстатті 1047 ЦК Українина підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має правона одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмірпроцентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей1046,1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16 (провадження № 14-360цс19).

Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідностатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першоюстатті 631 ЦК Українивстановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першоїстатті 1281 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що13.03.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивачка передала у власність ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 200 000 грн., а останній зобов`язався повернути зазначену суму у строк до 01.01.2018.

До вказаної у договорі дати боржник зобов`язання не виконав і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Частиною третьоюстатті 1281 ЦК Українипередбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Згідно частини першоїстатті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Положенням частини четвертоїстатті 1281 ЦК Українивстановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282ЦК України.Тобто,стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань.

Поняття «строк пред`явленнякредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четвертастатті 1281 ЦК Українивизначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак,визначеністаттею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права.Натомість, сплив позовної давності не виключає наявності у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Спливвизначенихстаттею 1281 ЦК Українистроків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження 14-53цс18).

Встановлено, що 01 липня 2020 року ОСОБА_1 надіслала рекомендованим листом на адресу Новоукраїнської державної нотаріальної контори претензію з вимогами до спадкоємців боржника ОСОБА_4 (а.с. 15,81, том 1).

Враховуючи те, що 01 липня 2020 року ОСОБА_1 направила до нотаріальної контори заяву-претензію, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що кредитором було пред`явлено вимогу у передбаченийстаттею 1281 ЦК Українистрок.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не пред`явила вимог щодо погашення заборгованості до неї протягом шестимісячного строку від дня, коли дізналася про смерть позичальника, а тому пропустила такий строк, є необґрунтованими, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщини безпосередньо.

Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, адже Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у цивільній справі № 311/1811/16-ц від 06 листопада 2019 року.

Щодо застосування позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Колегія суддів наголошує, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті15,16,20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Аналіз змістустатті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц зроблено правовий висновок про те, що початком перебігу позовної давності є день,коли кредитор отримав повідомлення приватного нотаріуса з інформацією про коло спадкоємців померлого боржника. З цієї дати настали одночасно обов`язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першійстатті 261 ЦК України: кредитору на цей момент вже було відомо про порушення його права, а також отримано відомості про особу, яка його порушила.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 456/4355/15-ц, від 07 квітня 2021 року у справі № 727/4094/19, від 21 серпня 2019 року у справі № 344/10715/16.

Таким чином, зважаючи, що з дня звернення позивача до нотаріальної контори із претензією до спадкоємців померлого боржника та встановлення кола осіб спадкоємців минуло менше трьох років, тому відсутні підстави вважати, що у спірних правовідносинах пропущено позовну давність.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в повному обсязі в частині стягнення боргу за договором позики у розмірі 200 000 грн, та частково в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 18 892,31 грн та трьох процентів річних в розмірі 8860 грн, в межах строку позовної давності, але до дня смерті боржника, тобто з 14.07.2018 до 04.012021.

Ураховуючи наведене, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки доказів.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381-384,390 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 серпня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

О.Л. Дуковський