Рішення

від 29.08.2022 по справі 910/5467/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.08.2022Справа № 910/5467/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен», м. Суми

до Дочірнього підприємства «Аромат», м. Київ в особі філії «Сумський молочний завод», м. Суми

про стягнення 100 521,64 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Владлен» (далі - ТзОВ «Владлен»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» (далі - ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод»/відповідач) про стягнення 100 521,64 грн, у тому числі: 88 374,00 грн - заборгованості з оплати за поставлений товар, 9 960,32 грн - інфляційних втрат та 2 187,32 грн - 3% річних.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.07.2022 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта»: №0105492591277 та №0105492591285.

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 16 липня по 02 вересня 2021 року ТзОВ «Владлен» поставлено, а ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» прийнято товар на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною №1224 від 16.07.2021 на суму 24 510, 00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1224 від 16.07.2021;

- видатковою накладною №1326 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, товарно- транспортною накладною № Р1326 від 02.08.2021;

- видатковою накладною №1429 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1429 від 16.08.2021;

- видатковою накладною №1538 від 02.08.2021 на суму 25 422,00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1538 від 02.09.2021.

Позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунки: №450 від 16.07.2021 на суму 24 510,00 грн, №510 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, № 563 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн та №628 від 02.09.2021 на суму 25 422,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 11 490,00 грн, внаслідок чого у ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» виникла заборгованість у розмірі 88 374,00 грн.

11.01.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 6/01 про сплату заборгованості за поставлений товар.

Проте, ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.

Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» борг у розмірі 88 374,00 грн, 3% річних в сумі 2 187,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 960,32 грн, нараховані по кожній видатковій накладній окремо.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків на оплату товару, який позивач зобов`язався поставити відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, рахунки на оплату, а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, приймаючи до уваги поставку товару позивачем та часткову його оплату відповідачем, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №1224 від 16.07.2021 на суму 24 510, 00 грн, № 1326 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, № 1429 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн, № 1538 від 02.08.2021 на суму 25 422,00 грн та товарно-транспортними накладними.

Судом також встановлено, що позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату, а саме: №450 від 16.07.2021 на суму 24 510,00 грн, №510 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, №563 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн та №628 від 02.09.2021 на суму 25 422,00 грн, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 11 490,00 грн, внаслідок чого у ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» виникла заборгованість у розмірі 88 374,00 грн, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що Дочірнє підприємство «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод» порушило положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен» про стягнення заборгованості у розмірі 88 374,00 грн.

Разом із тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 187,32 грн та інфляційні втрати в сумі 9 960,32 грн, нараховані на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, і встановив, що в останньому допущено арифметичну помилку, проте, заявлені суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суми, обчислені судом.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: договір про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2021, укладений між ТзОВ «Владлен» та адвокатом Таранець К.О., додаток №1 до цього договору, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.06.2022 на суму 14 500,00 грн, платіжне доручення № 5372 від 21.12.2021 на суму 1 500,00 грн та платіжне доручення №5597 від 17.02.2022 на суму 8 000,00 грн.

Так, відповідно до п.3.1. договору за правову допомогу, передбаченому договорі клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом та клієнтом, що зазначається у додатку №1 до договору.

У додатку №1 до цього договору сторонами погоджено зміст правової допомоги та розмір гонорару адвоката.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.06.2022 адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги з: складання та направлення адвокатського запиту на адресу відповідача - 2 500,00 грн; складання та направлення претензії про стягнення заборгованості з відповідача - 4 000,00 грн; складання проекту позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача - 8 000,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем в межах розгляду цієї справи понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП «Аромат» в особі філії «Сумський молочний завод», відповідно вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в межах цієї суми.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен» задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 30737268) в особі філії «Сумський молочний завод» (40009, місто Суми, вулиця Білопільський шлях, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Владлен» (4000, місто Суми, вулиця Козацький Вал, будинок 2Б, офіс 222; ідентифікаційний код 21126662) 88 374 (вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн 00 коп. - основного боргу, 2 187 (дві тисячі сто вісімдесят сім) грн 32 коп. - 3% річних, 9 960 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 32 грн - інфляційних втрат, 8 000 (вісім тисяч) 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук