Постанова

від 06.02.2023 по справі 910/5467/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р. Справа№ 910/5467/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022

у справі № 910/5467/22 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Владлен", м. Суми

до Дочірнього підприємства "Аромат", м. Київ в особі філії "Сумський молочний завод", м. Суми

про стягнення 100 521,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Владлен" (далі - ТОВ "Владлен", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" (далі - ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод", відповідач) про стягнення 100 521,64 грн, у тому числі: 88 374,00 грн - заборгованості з оплати за поставлений товар, 9 960,32 грн - інфляційних втрат та 2 187,32 грн - 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем неналежно виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 позов ТОВ "Владлен" задоволено.

Присуджено до стягнення з ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" на користь ТОВ "Владлен" 88 374,00 грн ? основного боргу, 2 187,32 ? 3% річних, 9 960,32 грн ? інфляційних втрат, 8 000,00 грн ? витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 481,00 грн ? судового збору.

Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки у спрощений спосіб, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Аромат" 19.09.2022 звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/5467/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції є необґрунтованим оскільки матеріали справи не містять належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту поставки (купівлі-продажу) товару.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 справу № 910/5467/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі № 910/5467/22, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

02.12.2022 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, прийнятим в результаті повного та всебічного дослідження обставин справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

У період з 16.07.2021 по 02.09.2021 ТОВ "Владлен" поставлено, а ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" прийнято товар на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується:

- видатковою накладною №1224 від 16.07.2021 на суму 24 510, 00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1224 від 16.07.2021;

- видатковою накладною №1326 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, товарно- транспортною накладною № Р1326 від 02.08.2021;

- видатковою накладною №1429 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1429 від 16.08.2021;

- видатковою накладною №1538 від 02.08.2021 на суму 25 422,00 грн, товарно-транспортною накладною № Р1538 від 02.09.2021.

Позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунки: №450 від 16.07.2021 на суму 24 510,00 грн, №510 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, №563 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн та №628 від 02.09.2021 на суму 25 422,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 11 490,00 грн, внаслідок чого у ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" виникла заборгованість у розмірі 88 374,00 грн.

11.01.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №6/01 про сплату заборгованості за поставлений товар.

Проте, ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Колегією суддів апеляційного господарського встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення рахунків на оплату товару, який позивач зобов`язався поставити відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався його прийняти та оплатити.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, рахунки на оплату, а також видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, приймаючи до уваги поставку товару позивачем та часткову його оплату відповідачем, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №1224 від 16.07.2021 на суму 24 510, 00 грн, № 1326 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, № 1429 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн, № 1538 від 02.08.2021 на суму 25 422,00 грн та товарно-транспортними накладними.

Колегією суддів також встановлено, що позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату, а саме: №450 від 16.07.2021 на суму 24 510,00 грн, №510 від 02.08.2021 на суму 24 510,00 грн, №563 від 16.08.2021 на суму 25 422,00 грн та №628 від 02.09.2021 на суму 25 422,00 грн, проте відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 11 490,00 грн, внаслідок чого у ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" виникла заборгованість у розмірі 88 374,00 грн, на підтвердження зворотного останнім не надано суду будь-яких інших доказів.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76, ст. 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" порушило положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, у зв`язку з чим місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги ТОВ "Владлен" про стягнення заборгованості у розмірі 88 374,00 грн.

Щодо доводів апелянта в частині належного оформлення спірних видаткових накладних, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин сторін) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб`єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару). Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткові накладні, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Разом із тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 187,32 грн та інфляційні втрати в сумі 9 960,32 грн, нараховані на суму боргу по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, колегіє суддів встановлено, що в останньому допущено арифметичну помилку, проте, заявлені суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки їх розмір не перевищує суми, обчислені судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем у судді першої інстанції надано: договір про надання правової допомоги адвокатом від 01.12.2021, укладений між ТОВ "Владлен" та адвокатом Таранець К.О., додаток №1 до цього договору, акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.06.2022 на суму 14 500,00 грн, платіжне доручення № 5372 від 21.12.2021 на суму 1 500,00 грн та платіжне доручення №5597 від 17.02.2022 на суму 8 000,00 грн.

Так, відповідно до п.3.1. договору за правову допомогу, передбаченому договорі клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір гонорару визначається за погодженням між адвокатом та клієнтом, що зазначається у додатку №1 до договору.

У додатку №1 до цього договору сторонами погоджено зміст правової допомоги та розмір гонорару адвоката.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 11.06.2022 адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги з: складання та направлення адвокатського запиту на адресу відповідача - 2 500,00 грн; складання та направлення претензії про стягнення заборгованості з відповідача - 4 000,00 грн; складання проекту позовної заяви про стягнення заборгованості з відповідача - 8 000,00 грн.

Отже, з наведеного вбачається, що позивачем в межах розгляду цієї справи понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн щодо складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод", відповідно вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовано задоволено судом першої інстанції в межах цієї суми.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод" на користь ТОВ "Владлен" 88 374,00 грн ? основного боргу, 2 187,32 ? 3% річних, 9 960,32 грн ? інфляційних втрат, 8 000,00 грн ? витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/5467/22 про задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 6 000,00 грн витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу позивач надав суду апеляційної інстанції копію платіжного доручення №6275 від 21.09.2022 відповідно до якого ТОВ "Владлен" перерахувало адвокату Таранець К.О. 6000,00 грн у призначенні платежу зазначено: "Опл. згід. догов 0112 від 01.12.2021 р про надан. прав. допом. адв. за склад. відз. на апеляц. скаргу у справі №910/5467/22 згід рах№21/9 від 21.09.2022 без ПДВ" та ордер серії АА №0023247 від 31.10.2022.

З наведеного вбачається, що позивачем в межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн щодо складання відзиву на апеляційну скаргу про стягнення заборгованості з ДП "Аромат" в особі філії "Сумський молочний завод", відповідно вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню в межах цієї суми.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на послуги адвоката за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у справі №910/5467/22, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 6 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають розподілу в сумі 6 000,00 грн, які належить стягнути на користь позивача з відповідача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Аромат" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/5467/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 у справі №910/5467/22 залишити без змін.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Аромат" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 30737268) в особі філії "Сумський молочний завод" (40009, місто Суми, вулиця Білопільський шлях, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владлен" (4000, місто Суми, вулиця Козацький Вал, будинок 2Б, офіс 222; ідентифікаційний код 21126662) 6 000 (шість тисяч) 00 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/5467/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко