Рішення

від 29.08.2022 по справі 160/6597/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року Справа № 160/6597/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ( 49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код ЄДРПОУ 39835428), Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпровська міська рада, у якій позивач з просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 10.11.2021 року №1061893-2406-0464 на суму 233 743,86 грн. (двісті тридцять три тисячі сімсот сорок три гривні 86 копійок) за 2020 рік, прийняте головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658), по земельному податку фізичних осіб, код 18010700 стосовно платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що підставами неправомірності податкового повідомлення-рішення є:

1.Контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу земельний податок у період з 01.01.2020 року по 19.10.2020 року (по 18.10.2020 року включно) із площі 2162 кв.м. земельної ділянки. Повинен був розрахувати земельний податок у цей період із площі земельної ділянки 533,9 кв.м.Таким чином, неправильне визначення об`єкту оподаткування внаслідок необгрунтованого збільшення площі земельної ділянки вплинуло на суму нарахованого позивачу земельного податку за цей період.

2. Відсутність відомостей з Державного земельного кадастру України, необхідних для обчислення контролюючим органом плати за землю у звітний період 2020 року, обов`язкова наявність яких обумовлена Податковим кодексом України, Законами України Про державний земельний кадастр і Про оцінку земель та нормативними актами.

3.Необгрунтоване застосування контролюючим органом при розрахунку позивачу земельного податку за 2020 рік нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кофіцієнтом функціонального використання земельної ділянки (кф) 3,0.

4.Невірні відомості про площу земельної ділянки 2,2533 га та її нормативну грошову оцінку, на частину якої площею 2162 кв.м. розрахована номативна грошова оцінка за період з 01.01.2020 року по 19.10.2020 року на суму 8 153 921,79 грн., а фактично загальна площа земельної ділянки є меншою на 0, 5467 га внаслідок відведення 04.11.2019 року із її складу земельної ділянки ОСОБА_2 та меншою з 07.10.2020 року на 0,1127 га внаслідок відведення 07.10.2020 року із її складу земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а всього меншою на 0,6594 га (0,5467 га НОМЕР_2 га) і складала 1,5939 га (2,2533 га 0,6594 га), а після відведення позивачу 19.10.2020 року земельної ділянки площею 0,2200 га (1,5939 га 0,2200 га) стала складати 1,3739 га, що впливає на суму нарахованого позивачу земельного податку.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було нараховано земельний податок з фізичних осіб від 10.11.2021 року №1061893-2406-0464 на суму 233 743,86 грн. за 2020 рік, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою витребувано від відповідача та третіх осіб письмові докази та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та витребувано додаткові документи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2022 року витребувано від головного управління ДПС у Дніпропетровській області та головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області додаткові докази.

13.06.2022 року на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 року від головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно інфоомації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та розташовані на земельній ділянці площею 2,2533 га (частка користування ОСОБА_1 - 0,2162 га). Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку на земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. За період з 01.01.2020 року по 18.10.2020 року земельний податок позивачу нараховано на земельну ділянку загальною площею 0,2162 га, а за період з 19.10.2020 року по 31.12.2020 року на земельну ділянку загальною площею 0,2200 га. Наахуваня фізичним особам сум орендної плати за землю проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку. Певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію контролюючому органу не встановлено, тому надання такої інформації у формі листа, у разі якщо останя відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

21.06.2022 року на адресу суду від представника Дніпропетровської міської ради надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що Дніпровська міська рада не погоджується з викладеними в позовній заяві доводами, вважає їх необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства України, виходячи з наступного. 19.08.2003 року між ВАТ Електропівденмонтаж-3 та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким ВАТ Електропівденмонтаж-3 отримало в оренду земельну ділянку площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:089:0009. Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.02.2008 року, укладеного між ВАТ Електропівденмонтаж-3 та ОСОБА_1 , останнім було отримано у власність нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Станом на 10.11.2021 року ОСОБА_1 не повертав вищевказану орендовану земельну ділянку відповідно до норм чинного законодавства. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Одже, з набуттям ознак суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

05.07.2022 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазаначає, що документального підтвердження користування позивачем площею у розмірі 2162 кв.м. цієї земельної ділянки немає, посилання відповідача на рішення Дніпропетровської міської ради від 18.05.2011 року №209/11 є необгрунтованим, оскільки у встановлений цим рішенням дворічний термін не було складено проекту земелеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки по фактичному розміщенню будівель, внаслідок чого втратило чинність, а графічні матеріали щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою містили відомості про орієнтовну площу 0,2162 га, та станом на 2020 рік є недійсними. Технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,2162 га відсутня.

20.07.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що податковий орган при визначенні НГО користується лише наявною інформацією з Держгеокадастру та не має права перебирати на себе дискреційні повноваження іншого органу. З 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у Державному земельному кадастрі. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки має застосовуватись Кф 2,0, а з 17 липня 2018 року - 3,0.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

19 серпня 2003 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-3" (Орендатор) укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду на умовах цього договору земельну ділянку площею 2,2533 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для фактичного розміщення виробничої бази, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:089:0009 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 09.04.2003 року №126/8.

Земельна ділянка передається до 09.04.2018 року.

11 травня 2006 року та 23 грудня 2008 року укладено додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 19.08.2018 року.

25 лютого 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Електропівденмонтаж-3" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М.

Відповідно до умов договору ВАТ "Електропівденмонтаж-3" продало, а ОСОБА_1 купив нежитлові будівлі, що складаються: адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б№, бІ, бі, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

10.11.2021 року головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №1061893-2406-0464, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік на суму 233 743,86 грн.,

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями форми "Ф" №1061893-2406-0464 від 10.11.2021 року, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Спірним у цій справі є визначення, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Земельні податки в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п.п. 16.1.4.п. 16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

У відповідності до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Виходячи з наведеного, особа, яка придбала (отримала як подарунок) будівлю має сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташовано таку будівлю, з урахуванням прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй прав, у разі набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого.

У розумінні положень підпункту14.1.72., підпункту14.1.73. пункту 14.1 статті 14, пунктів 269.1-269.2 статті269, пунктів 270.1.1.-270.1.2. пункту270.1 статті 270, пункту291.2 статті 291, підпункту 4 пункту297.1. статті 297 Податкового кодексу України, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Таким чином, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

Також, за частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-ХІV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог ПК України, земельна ділянка під об`єктами нерухомості (будівлями та спорудами), яка є в користуванні позивача, є об`єктом оподаткування, а позивач, як користувач земельної ділянки, є платником земельного податку.

Відтак, має спірний характер твердження позивача про те, що земельна ділянка, на якій розташоване придбане ним за договором купівлі-продажу нерухоме майно, не перебували ані у власності, ані у користуванні та не є об`єктом оподаткування, оскільки, у відповідності до наведених норм, до особи, яка набула право власності на нерухоме майно, переходить право користування на земельну ділянку, на якій воно розміщено.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - адміністративний корпус літ. Б-2, загальною площею 370,4 кв.м., ганок літ. б, приямки літ. б№, бІ, бі, сходи б4, склад-ангар літ. В-1, загальною площею 351,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та розташовані на земельній ділянці площею 2,2533 га (частка користування ОСОБА_1 - 0,2162 га), таким чином позивач є суб`єктом, з якого справляється плата за землю у вигляді земельного податку за земельну ділянку , на якій знаходиться придбане ним майно, тому він повинен був сплачувати плату за землю у відповідності доПК України.

Відтак, позивач є землекористувачем і є належним платником податку за землю, на якій розташоване придбане ним майно.

Щодо посилань позивача на те, що контролючим органом нараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у оскаржуваному податковоиу повідомленні-рішенні за відсутності відомостей з Державного земельного кадастру України, необхідних для обчислення контролюючим органом плати за землю у звітний період 2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Листом від 17 липня 2017 року №8-4-0.38-895/107-17 "Про надання інформації" головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило в.о. начальника Лівобережної об`єднаної ДПІ м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області Целуйко П.В. у відповідь на його запит від 09 червня 2017 року №866/6/04-64-13-02, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул. 20-річчя Перемоги буд.77, площею 2,2533 га, з кодом ДЗК 84574001, яка перебуває в оренді у ВАТ "Електропівденионтаж-3" для земель промисловості в 2014 році складає: 15 608 908,05 грн., в 2015 році складає: 19 495 404,50 грн., в 2016 році складає: 32 068 817,69 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 2,2533 га, з кодом ДЗК 84574001 в 2017 році буде складати: 56 655 047,73 грн., із застосуванням Кф= 2,0, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України "Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів" від 25.11.2016 р. N 489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за №1647/29777.

Чинним законодавством, зокрема, пунктом 286.1 статті 286 ПК України не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

В ході розгляду даної справи встановлено, що станом на дату надання листа на запит відповідача вказані у ньому відомості відповідали даним ДЗК, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Стосовно посилань позивача на те, що контролючим органом при розрахунку земельного податку необгрунтовано застосовано нормативну грошову оцінку земельної ділянки із кофіцієнтом функціонального використання земельної ділянки (кф) 3,0 за 2020 рік на підставі інформації ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що міститься у листі від 17.07.2017 року №8-4-0.38-895/107-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями пункту 289.1статті289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" 11 грудня 2003 року N 1378-IV (далі -Закон N 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року N 3613-VI (далі -Закон N 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону N 3613-VI).

Відповідно до частини першоїстатті 38 Закону N 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України N 213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 1 січня 2017 року процедура проведення НГО земель населених пунктів визначена Порядком N 489.

Пунктом 5 розділу II Порядку N 489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року N 548.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку N 489 у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

17 липня 2018 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 року №162, яким внесено зміни до додатка 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, а саме: цифри 2,0 змінено цифрами 3,0.

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ 2010 року, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку НГО має застосовуватись Кф 2,0., а з 17 липня 2018 року -3,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

При цьому, показник Кф не обчислюється самостійно органами Держгеокадастру чи іншими суб`єктами владних повноважень, а лише застосовується відповідно до встановленого порядку. Тому, зміст листів не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена.

Наведене доводить, щозастосуванняподатковим органом, для обрахування земельного податкунорм грошової оцінкиспірної земельної ділянкиз Кф, який визначено на підставіофіційних даних Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.07.2017 року № 8-4-0.38-895/107-17, базується на законіта є вірними.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що розмір придбаних у власність будівель з урахуванням земельної ділянки для їх обслуговування складає 1,5939 га, а після відведення позивачу 19.10.2020 року земельної ділянки площею 0,2200 га стала складати 1,3739 га, а не 2162 кв.м. та 2200 кв.м., як зазначає відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до рішення від 18.05.2011 року №209/11 Про надання гр. ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дозволу на розроблення проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлових будинків по АДРЕСА_2 на підставі клопотання гр. ОСОБА_1 від 01.04.2010 року вх. №13/4599, графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 0,2162 га, Дніпропетровська міська рада вирішила надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розролення проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню нежитлових будівель по АДРЕСА_2 .

Лише з 19.10.2020 року позивач оформив належним чином правовстановлюючі документи та здійснив реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі по фактичному розміщенню нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2200 га, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 19.10.2020 року №НВ-6313980422020.

На думку суду, вищезазначене є достатнім доказом, а ніж власні розрахунку позивача стосовно земельної ділянки, на яку нараховано земельний податок для фізичних осіб.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 10.11.2021 року №1061893-2406-0464 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимогст.139 КАС України, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаголовне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області ( 49006, м. Дніпро, вул. Філософська, 39-А, код ЄДРПОУ 39835428), Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб (до 21 листопада 2022 року), повний текст рішення суду складено 30.08.2022 року.

Суддя С.В. Ніколайчук