Ухвала

від 22.08.2022 по справі 260/7807/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

23 серпня 2022 рокум. Ужгород№ 260/7807/21 09:40 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Скраль Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Шестак Н.В.,

учасники справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС РІТЕЙЛ ЗК» представник Гороболис Олександр Анатолійович,

відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві представник у підготовче судове засідання не з`явився;

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання позивача від 29 червня 2022 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС РІТЕЙЛ ЗК» (89623, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Клячаново, вул. Мукачівська, 135, код ЄДРПОУ 41720377) до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 23 серпня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 29 серпня 2022 року.

15 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС РІТЕЙЛ ЗК» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2019 року № 0004724001, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

20 грудня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

30 травня 2022 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху.

29 червня 2022 року ухвалою суду продовжено розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС РІТЕЙЛ ЗК» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

І. Позиції сторін.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи уповноважений представник просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк.

ІІ. Обставини встановлені судом.

30 травня 2022 року ухвалою суду залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

Даною ухвалою зобов`язано позивача надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності підстав для поновлення строку звернення до суду.

29 червня 2022 року представником позивача подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Заява обґрунтована тим, що станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом (15.12.2021 року) не існувало правової позиції Верховного Суду, у тому числі й у постанові від 26.11.2020 у справі N 500/2486/19, про те, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України. Такий правовий висновок знайшов своє відображення лише в постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20. Про це наголошує і сам Верховний Суд в цій же постанові. Варто зазначити, що Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 15.02.2022 року по справі № 560/15955/21 дійшов до абсолютно аналогічного висновку. Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

29 червня 2022 року ухвалою суду продовжено розгляд справи.

ІІІ. Мотиви суду та норми права застосовані судом.

Щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом, судом встановлено наступне.

У відповідності до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2019 року № 0004724001, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Ухвалюючи постанову у справі № 500/2486/19, Верховний Суд виходив, зокрема, з того, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов`язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20 відступає від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі №826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі №803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови".

У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Необхідно зазначити, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Відповідно до статті 123 частини 3 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За частиною четвертою статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач не заявляв клопотання про поновлення строку, вважаючи його не пропущеним. Податковий орган заявляв клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. 30 травня 2022 року суд у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду відмовив, а позовну заяву залишив без руху ( а.с.118).

Слід звернути увагу на те, що позивач подав адміністративний позов до суду 15 грудня 2021 року, Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 26 листопада 2020 року у справі N 500/2486/19, тобто після зміни судової практики, яка відбулася, в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, тобто через рік після розгляду справи Верховним судом № 500/2486/19.

Судом при обчисленні шестимісячного строку звернення до суду, не встановлено та представником позивача в судовому засіданні не доведено про наявність будь-яких обставин, які не залежали від волі позивача та ускладнили звернення позивача до суду у визначений строк.

Інші доводи сторони позивача про наявність правової позиції тільки 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20, критично оцінюються, оскільки аналогічний підхід було також застовано Верховним Судом при розгляді справи № 580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року).

Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд.

Враховуючи те, що причини пропуску строку, які наведені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду - визнано неповажними, суд дійшов висновку, про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 122,123,173,181,240-243,248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення пропущеного строку - відмовити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУС РІТЕЙЛ ЗК» до Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль