Рішення

від 17.07.2022 по справі 640/21220/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/2110

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року м. Київ № 640/21220/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» (надалі - позивач), адреса: 03150, м. Київ, вулиця Антоновича, буд. 172 до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві №292020416 від 16.04.2021.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Акт перевірки складений із порушенням вимог статті 76.3 Податкового кодексу України, адже камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Цей строк порушено податковим органом, що унеможливлює прийняття правомірного рішення за результатами такої перевірки.

Також позивачем зазначено, що його безпідставно було позбавлено права на подання своїх заперечень в порядку та на умовах статті 86.7 Податкового кодексу України, оскільки Акт перевірки скаржник отримав одночасно та комплектно з податковим повідомленням-рішенням тільки 23.04.2021.

Щодо коригувань сум ПДВ, позивачем наголошено, що 15.12.2020 товариством було подано уточнюючий розрахунок з ПДВ у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого було нараховано - 5 982 грн. 00 коп., які в дійсності були перераховані напередодні подання цього розрахунку ще 14.12.2020. Надалі, 16.12.2020 товариством була подана декларація, якою були погашені нарахування 199 300, 00 грн.. Тобто, висновок викладений в Акті та ППР не відповідає фактичним обставинам, а строку порушення взагалі не існує.

За таких обставин позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 292020416 від 16.04.2021.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем 15.12.2020 було подано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року №933468815, якою задекларовано до збільшення зобов`язання з ПДВ в сумі 199 387, 00 грн., граничний строк сплати 15.12.2020, а 21.12.2020 було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2020 року № 9336077364, в якій задекларовано суму від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 199 300, 00 грн.

Таким чином, 21.12.2020 в ІКП було зараховано від`ємне значення у сумі 199 300, 00 грн. у рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ.

Відповідно, на момент погашення розрахувався штраф за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання згідно з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Так, судом з аналізу матеріалів справи встановлено, що Головним управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ», за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 09.04.2021 №28733/Ж5/26-15-04-16-18 (надалі - акт перевірки).

Відповідно висновків акта перевірки, відповідачем встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управління ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416, яким за затримку на 6 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 193 401, 90 грн. застосовано штрафні санкції в розмірі 5% від вказаної суми, а саме - 9 673, 10 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416, рішенням Державної податкової служби України від 12.07.2021 № 15824/6/99-00-06-03-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» - без задоволення.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, вважаючи прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, товариство з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Що стосується строків проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 вказаної статті встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

З огляду на викладене, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше. - за днем її фактичного подання (пункт 102.1 статті 102 Кодексу).

Тобто 30-ти денний термін перевірки встановлено для камеральної перевірки податкової декларації, в свою чергу, для проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання встановлено термін не пізніше закінчення 1095 дня з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом правомірно та в межах строків, встановлених нормами Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ».

Щодо встановлених відповідачем порушень у вигляді затримки сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання строком на 6 календарних днів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу нормами п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні норми закріплені у п. 203.1 та 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, що регулюють порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом по цьому податку.

Водночас, суд звертає увагу, що нормами п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

При цьому, в розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України «грошовим зобов`язанням платника податків» є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 31.1 та п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Статтею 111 Податкового кодексу України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зокрема, згідно з п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. А саме за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої в установленому порядку суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Як вбачається з тексту акта камеральної перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем граничних строків сплати грошових зобов`язань, а саме: суми грошового зобов`язання в розмірі 193 401, 90 грн, відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 15.12.2020 № 9334688815.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416 відповідач зазначає, що 15.12.2020 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року № 933468815, якою задекларовано до збільшення зобов`язання з ПДВ в сумі 199 387, 00 грн., граничний строк сплати 15.12.2020, а 21.12.2020 було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2020 року № 9336077364, в якій задекларовано суму від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 199 300, 00 грн, водночас, позивач заперечує вказані обставини та наголошує, що ним 16.12.2020 була подана декларація, якою погашені нарахування в розмірі 199 300, 00 грн. (рядок 20.1 декларації).

Ухвалою суду від відповідача було витребувано документи на які він посилається у відзиві на позовну заяву, а саме: копію податкової декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» за жовтень 2020 року № 933468815, яку було подано, як зазначає відповідач 15.12.2020 та копію податкової декларації з ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» за листопад 2020 року № 9336077364, яку було подано, як зазначає відповідач, 21.12.2020.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем не було надано декларацію № 933468815 від 15.12.2020, натомість було надано декларацію за жовтень 2020 року від 13.11.2020 та декларацію за листопад 2020 року № 9336077364.

При цьому, суд наголошує, що з копії декларації за листопад 2020 року № 9336077364 вбачається, що таку декларацію було подано саме 16.12.2020, що спростовує доводи відповідача в частині подання декларації 21.12.2020 та підтверджує доводи позивача щодо подання декларації саме 16.12.2020 та, як наслідок, погашення нарахування за рахунок від`ємного значення ПДВ (рядок 20.1 декларації) саме 16.12.2020.

Таким чином, доводи відповідача щодо затримки позивачем сплати грошового зобов`язання на 6 календарних днів не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки матеріалами справи підтверджується подання декларації за листопад 2020 року № 9336077364 саме 16.12.2020, а не 21.12.2020, як про це зазначає відповідач, окрім того, відповідачем не обґрунтовано нарахування суми в розмірі 193 401, 90 грн, оскільки не надано на вимогу суду декларацію № 933468815 від 15.12.2020, в той час, як позивач наголошує про нарахування 5 982, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності висновків, викладених в акті перевірки, а надані на вимогу суду документи спростовують твердження відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як насідок, наявність підстав для його скасування.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява № 65518/01 від 06.09.2005 р., п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00 від 18.07.2006 р., п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04 від 10.02.2010 р., п. 58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п. 29).

Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ», оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 292020416 від 16.04.2021.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 27.07.2021 № 200, позивачем під час звернення до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн, відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вимогами статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 292020416 від 16.04.2021.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» (адреса: 03150, м. Київ, вулиця Антоновича, буд. 172, код ЄДРПОУ 39929437) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова