Постанова

від 02.12.2022 по справі 640/21220/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21220/21 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 292020416 від 16.04.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві) звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ», за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 09.04.2021 №28733/Ж5/26-15-04-16-18 (далі - акт перевірки).

Відповідно висновків акта перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, передбачених п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст. 57, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки Головним управління ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416, яким за затримку на 6 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 193 401, 90 грн. застосовано штрафні санкції в розмірі 5% від вказаної суми, а саме - 9 673, 10 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416, рішенням Державної податкової служби України від 12.07.2021 № 15824/6/99-00-06-03-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» - без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам чинного законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб, визначений законодавством України, а тому підстави для його скасування та задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні норми закріплені у п. 203.1 та 203.2 ст. 203 ПК України, що регулюють порядок надання податкової декларації з податку на додану вартість та строки розрахунків з бюджетом по цьому податку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що нормами п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України).

При цьому, в розумінні норм пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошовим зобов`язанням платника податків» є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 31.1 та п. 31.3 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зокрема, згідно з п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що податковий обов`язок є безумовним і першочерговим. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку законодавчо покладено на платника податків. А саме за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої в установленому порядку суми грошового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, визначених ПК України.

Як вбачається з акта камеральної перевірки, контролюючий орган встановив порушення позивачем граничних строків сплати грошових зобов`язань, а саме: суми грошового зобов`язання в розмірі 193 401, 90 грн., відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 15.12.2020 № 9334688815.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.04.2021 № 292020416 контролюючий орган було зазначено, що 15.12.2020 позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2020 року № 933468815, якою задекларовано до збільшення зобов`язання з ПДВ в сумі 199 387, 00 грн., граничний строк сплати 15.12.2020, а 21.12.2020 було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2020 року № 9336077364, в якій задекларовано суму від`ємного значення, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 199 300, 00 грн. Водночас, позивач заперечує вказані обставини та наголошує, що ним 16.12.2020 була подана декларація, якою погашені нарахування в розмірі 199 300, 00 грн. (рядок 20.1 декларації).

Судом першої інстанції від відповідача було витребувано документи, а саме: копію податкової декларації з ПДВ ТОВ «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» за жовтень 2020 року № 933468815, яку було подано, як зазначає відповідач 15.12.2020 та копію податкової декларації з ПДВ ТОВ «ФУД ЕНД БЕВЕРИДЖ» за листопад 2020 року № 9336077364, яку було подано, як зазначає відповідач, 21.12.2020.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем не було надано декларацію № 933468815 від 15.12.2020, натомість було надано декларацію за жовтень 2020 року від 13.11.2020 та декларацію за листопад 2020 року № 9336077364.

При цьому, колегія суддів наголошує, що з копії декларації за листопад 2020 року № 9336077364 вбачається, що таку декларацію було подано саме 16.12.2020, що спростовує доводи контролюючого органу в частині подання декларації 21.12.2020 та підтверджує те, що таку декларацію подано позивачем саме 16.12.2020 та, як наслідок, погашення нарахування за рахунок від`ємного значення ПДВ (рядок 20.1 декларації) саме 16.12.2020.

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо затримки позивачем сплати грошового зобов`язання на 6 календарних днів не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріалами справи підтверджується подання декларації за листопад 2020 року № 9336077364 саме 16.12.2020, а не 21.12.2020.

Крім того, контролюючим органом не обґрунтовано нарахування суми в розмірі 193 401, 90 грн., оскільки не надано на вимогу суду першої інстанції декларацію № 933468815 від 15.12.2020, в той час, як позивач наголошує про нарахування 5 982, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи, що контролюючим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності висновків, викладених в акті перевірки, а надані на вимогу суду першої інстанції документи спростовують твердження контролюючого органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як насідок, наявність підстав для його скасування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Також, колегія суддів зауважує, що доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (правонаступник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві)залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.