Постанова

від 30.08.2022 по справі 904/7499/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7499/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г..

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління держпраці у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022р. ( суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.05.2022р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до В-1: Головного управління держпраці у Дніпропетровській області, м. Дніпро

В-2: Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про відшкодування збитків з Головного управління держпраці у Дніпропетровській області у розмірі 24 887, 01 грн..

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок здійснення примусового виконання Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р. у виконавчому провадженні ВП № 59625699 з поточного рахунку ТОВ «Навчально-курсовий центр «Граніт» за меморіальним ордером № 59625699/2 від 11.03.2020р. була стягнута сума коштів у розмірі 24 887, 01 грн., у зв`язку з списанням коштів за вищезазначеною постановою, визнаною рішенням адміністративного суду протиправною, позивачу заподіяна шкода в розмірі списаної вказаної суми.

Відповідач-1 у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що Головне управління держпраці у Дніпропетровській області при прийнятті Постанови та направлення її до органів державної виконавчої служби діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, в тому числі ст.265 КЗпП України, ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013р. № 509.

Крім того, Відповідач-1 вважав, що позивачем не доведено, що саме дії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є неправомірними, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022р. позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" заподіяні збитки, у розмірі 24 887,01 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління держпраці у Дніпропетровській області, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно, в апеляційній скарзі скаржник просить суд поновити строк на подання апеляційної скарги.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення неповно встановив обставини, які мають значення для справи.

Зокрема, Скаржник вказує на те, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Дніпропетровської області.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Скаржник зазначає на тому, що 16.07.2019 р. вих. № 6117-16/04 Головним управлінням постанову про накладення штрафу у розмірі 2 628 990,00 грн.» було направлено до Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області для примусового виконання. Згідно з копією меморіального ордеру № 59625699/2 від 11.03.2020р., отримувачем коштів, у сумі 24 887,01 грн. зазначено Покровський ВДВС у м. Кривий ріг Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Скаржник звертає увагу на те, що кошти, у розмірі 24 887,01 грн., згідно меморіального ордеру, були списані з поточного рахунку ТОВ «Навчально-курсовий центр «Граніт» на користь та на рахунок Покровського ВДВС у м. Кривий ріг південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в порядку примусового виконання Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДНІ558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р..

Скаржник вважає, що Головне управління не здійснювало неправомірних дій, оскільки при винесенні постанови № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р. та направлення її до органів державної виконавчої служби, Головне управління діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі статтею 265 КЗпП України, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2013р. № 509, однак, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19, яке набрало законної сили 29.10.2019р., визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р., згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально- курсовий центр «Граніт» накладено штраф, у розмірі 2 628 990, 00 грн..

Разом з тим, Скаржник звертає увагу суду на той факт, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19 не містить зобов`язаннь до Головного управління щодо повернення сплаченої Позивачем частини суми штрафу у розмірі 24 887,01грн. згідно постанови № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р..

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, на думку Скаржника, не було і не є одержувачем коштів, сплачених на виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р., яка в подальшому скасована рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19, не є розпорядником цих коштів, а відтак, на його переконання, відсутні правові підстави для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-курсовий центр «Граніт» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач та Відповідач-2 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2022р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються у порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління держпраці у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 30.08.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Орєшкіної Е.В., Чус О.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/7499/21, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М., суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г., апеляційну скаргу Головного управління держпраці у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022р. у справі № 904/7499/21 прийнято до свого провадження.

7. Встановлені судом обставини справи.

В період з 18.03.2019р. по 19.03.2019р. відповідачем-1 проведено інспекційне відвідування ТОВ "НКЦ "ГРАНІТ", за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН1558/1510/АВ від 19.03.2019р..

Відповідачем-1 зроблено висновок, що Позивачем допущено до роботи 21 працівника без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем-1 складено припис про усунення виявлених порушень № ДН1558/1510/АВ/П від 28.03.2019р., яким зобов`язано керівника ТОВ "НКЦ "ГРАНІТ" усунути порушення ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі по тексту- КЗпП України). В подальшому, у зв`язку з невиконанням припису, Відповідачем-1 прийнято постанову про накладення на позивача штрафу, у розмірі 2 628 990 грн..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень № ДН1558/1510/АВ/П від 28.03.2019р.. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019 р..

16.07.2019р., Головне управління держпраці у Дніпропетровській області звернулося до органу державної виконавчої служби Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою № 6117-16/04, про примусове виконання постанови про накладення штрафу.

На підставі відповідної заяви державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Ходикіною В.В. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2019р. ВП № 59625699.

Під час здійснення примусового виконання Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р. у виконавчому провадженні ВП № 59625699 з поточного рахунку ТОВ «Навчально-курсовий центр «Граніт» за меморіальним ордером № 59625699/2 від 11.03.2020р. була стягнута сума коштів, у розмірі 24 887, 01 грн..

24.06.2020р., у ВП № 59625699, державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Ходикіною В.В. винесено постанову про закриття виконавчого провадження, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19.

19.05.2021р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-курсовий центр «Граніт» звернулося до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області із заявою, про повернення безпідставно стягнутих коштів, у розмірі 24 887, 01 грн..

Листом від 03.06.2021р. № 3959-16/04, Головне управління в Держпраці у Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що воно не було і не є одержувачем коштів, сплачених ТОВ «НКЦ «Граніт», а отже у ГУ Держпраці у Дніпропетровській області відсутні повноваження та можливості у сприянні на повернення коштів, списаних на користь інших установ.

Зазначені обставини і стали причиною звернення Позивача до суду з даними позовом, в якому останній просить стягнути заподіянні збитки, у розмірі 24 887, 01 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом положень ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до положень ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Дії (бездіяльність) Відповідача -1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 23.12.2019р. у справі № 914/1221/17.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За визначенням п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №100, територіальним органом Держпраці на території м. Дніпра та Дніпропетровської області є Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області (у цій постанові - ГУ Держпраці).

Згідно з Положенням про Головне управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 03.08.2018р. №84, ГУ Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295 (далі - Порядок №295, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно пунктом 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Дії (бездіяльність) ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19 встановлено протиправність винесення ГУ Держпраці припису, про усунення виявлених порушень № ДН1558/1510/АВ/П від 28.03.2019р. та постанови №ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019 р., про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" штрафу, у розмірі 2 628 990 грн., внаслідок порушення процедури проведення інспекційного відвідування та порядку накладення штрафу.

Судом встановлено, що ГУ Держпраці в Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування поза межами наданого доручення Державної служби України з питань праці від 09.08.2018 № 3828/4/4.1-3в-18, порушено процедуру проведення інспекційного відвідування та п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. № 509.

За висновком адміністративного суду, вказані порушення нівелюють правові наслідки спірних постанов, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

В цьому випадку, судом першої інстанції правомірно встановлено преюдиційність рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19 та застосовано приписи ст. 75 ГПК України.

Правила статей про деліктну відповідальність державних органів та їх посадових осіб мають в першу чергу застосовуватися у взаємозв`язку з положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та головне принципами верховенства права та справедливості і саме таких зв`язок прослідковується у міркуваннях судів та при застосуванні ними правових норм.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

28.03.2019р. ГУ Держпраці складено припис про усунення виявлених порушень № ДН1558/1510/АВ/П від 28.03.2019р., яким зобов`язано керівника ТОВ "НКЦ "ГРАНІТ" усунути порушення ч. ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України та в подальшому, у зв`язку з невиконанням припису, ГУ Держпраці прийнято постанову №ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019 р., про накладення на Позивача штрафу, у розмірі 2 628 990 грн..

У зв`язку з несплатою ТОВ «НКЦ «Граніт» вказаного вище штрафу в добровільному порядку звернулось до Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою № 6117-16/04, про примусове виконання постанови, про накладення штрафу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис про усунення виявлених порушень № ДН1558/1510/АВ/П від 28.03.2019р.. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019 р..

16.07.2019р., Головне управління держпраці у Дніпропетровській області звернулося до органу державної виконавчої служби Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою № 6117-16/04, про примусове виконання постанови про накладення штрафу.

На підставі відповідної заяви державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Ходикіною В.В. була винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2019р. ВП № 59625699.

Під час здійснення примусового виконання Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1558/1510/АВ/ТД-ФС/352 від 18.04.2019р. у виконавчому провадженні ВП № 59625699 з поточного рахунку ТОВ «Навчально-курсовий центр «Граніт» за меморіальним ордером № 59625699/2 від 11.03.2020р. була стягнута сума коштів, у розмірі 24 887, 01 грн..

24.06.2020р., у ВП № 59625699, державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Ходикіною В.В. винесено постанову про закриття виконавчого провадження, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. у справі № 160/3507/19.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Вищевказані витрати є такими, що стягнуті на підставі виконавчого документу, який в подальшому було скасовано в судовому порядку, за своєю правовою природою є шкодою, яка завдана ТОВ "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" діями ГУ Держпраці.

Рішення державного органу (в цьому випадку ГУ Держпраці), скасовані в результаті їх оскарження в адміністративному порядку як незаконні, є першопричиною та наслідком вимушених витрат позивача, зокрема, як то виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. При цьому згідно з ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення.

Таким чином розмір заявленої ТОВ "Навчально-курсовий центр "ГРАНІТ" до стягнення з ГУ Держпраці суми збитків, є доведеним.

Враховуючи викладене вище, а також встановлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування приписів ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України за підстав встановлення елементів складу правопорушення (пункт 34 цієї Постанови): безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала (у цьому випадку - діями ГУ Держпраці), а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями ГУ Держпраці (прийняття протиправних постанов, які в подальшому було скасовано судом) і заподіяння ним шкоди.

Колегія суддів вважає, що відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким органом у цій справі є ГУ Держпраці, як особа, що прийняла неправомірні рішення, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

В частині такого висновку, колегія суддів також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/715/17.

Відтак позивачем вірно визначено суб`єктний склад цього спору, а доводи скаржника в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 242/4741/16-ц про те, що оскільки саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, отже належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Зі змісту ст.ст. 1173, 1174 ЦК України та ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що відшкодування матеріальної шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадової, службової особи, має бути здійснено за рахунок держави (за рахунок коштів Державного бюджету України), а не за рахунок відповідача, оскільки в таких випадках відповідно до ст.1173 ЦК України, ст.56 Конституції України відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001р. у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а відтак заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.

При цьому, залучення або ж незалучення до участі у даному спорі Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц).

З огляду на встановлені обставини, судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління держпраці у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 р. у справі № 904/7499/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Березкіна

СуддяС.Г. Антонік