Ухвала

від 15.09.2022 по справі 904/7499/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2022 року

м. Київ

Cправа № 904/7499/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого (судді-доповідача), Банаська О. О., Огородніка К. М.

перевіривши матеріали касаційної Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022

у складі колегії суддів: Кощеєва І. М. (головуючий), Березкіної О. В., Антоніка С. Г.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022

у складі судді Ярошенко В. І.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "Граніт"

до Головного управління держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про відшкодування збитків

В С Т А Н О В И В:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "Граніт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про відшкодування збитків з Головного управління держпраці у Дніпропетровській області у розмірі 24 887,01 грн.

17.05.2022 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-курсовий центр "Граніт" заподіяні збитки, у розмірі 24 887,01 грн.

31.08.2022 постановою Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління держпраці у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 р. у справі № 904/7499/21 залишено без змін.

08.09.2022 (через систему "Електронний суд") Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі № 904/7499/21 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Також скаржником заявлено клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

09.08.2022 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Пєскова В. Г. (судді-доповідача), Банаська О. О., Огородніка К. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі № 904/7499/21 з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення збитків в сумі 24 887,01 грн, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2021 році (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Отже справа № 904/7499/21 є малозначною в силу статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, неповне з`ясування судами обставин справи, неправильне застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України, пунктів 3, 16-19, 36, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду першої та апеляційної інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не має.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі № 904/7499/21, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2022 та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2022 у справі № 904/7499/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік