Ухвала

від 30.08.2022 по справі 15/063-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви без розгляду

"31" серпня 2022 р. м. Київ Справа №15/063-11

Господарський суд Київської області у складі судді Третьякової О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну стягувача у виконавчому документі у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (на даний час Акціонерне товариство «Універсал Банк») (04114, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв`язок» (86157, Донецька обл., м. Макіївка, вул. 118 павших революціонерів) та

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек інвест» (83022, м.Донецьк, вул. Вуглегорська, 3-в) та

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТ Енергоприлад» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 17, кв. 251) та

4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтеко» (86157, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Радянська, 7, к.615)

про стягнення 1947467,67 дол. США

встановив:

У серпні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі заявник) звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №15/063-11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв`язок», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТ Енергоприлад» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтеко», надалі заява про заміну стягувача.

В обґрунтування заяви про заміну стягувача заявник посилається на те, що рішенням Господарського суду Київської області у справі №15/063-11 від 23.08.2011 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАТ Енергоприлад» відмовлено, провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтеко» припинено, позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв`язок» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек інвест» задоволено стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв`язок» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатек інвест» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1947467,67 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.08.2011 становить 15523264,80 грн, заборгованості за кредитом, 25500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №15/063-11 від 21.12.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення суду першої інстанції задоволено та скасовано рішення Господарського суду Київської області у справі №15/063-11 від 23.08.2011 у частині відмови у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" і прийнято нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв`язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" задоволено стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв`язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 1947467,67 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.08.2011 становить 15523264,80 грн, заборгованості за кредитом, 25500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промтеко" припинено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 1599,40 дол. США державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Заявник зазначає, що на сьогоднішній день постанова Київського апеляційного господарського суду у справі №15/063-11 від 21.12.2011 залишається невиконаною, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв`язок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатек інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" (боржники) не погашають заборгованість та ухиляються від самостійного виконання рішення суду.

Заявнику при цьому невідомо, чи перебувають на примусовому виконанні накази Господарського суду Київської області, видані на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №15/063-11 від 21.12.2011, оскільки заявник не має процесуального статусу стягувача (позивача), що, як стверджує заявник, позбавляє його можливості вжити відповідних заходів для встановлення місцезнаходження наказів Господарського суду Київської області.

Заявник посилається на те, що за договором факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021, укладеним заявником із АТ «Універсал Банк», заявник набув право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв`язок", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" за кредитним договором №124/08 від 07.04.2008, тому заявник просить суд здійснити заміну позивача (стягувача) у наказах, виданих на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №15/063-11 від 21.12.2011. Заявник зазначає також, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Також заявник посилається на те, що оскільки провадження у справі №15/063-11 було порушено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VIII, яким у судах першої інстанції з 01.01.2019 запроваджена так звана адвокатська монополія, то на підставі підпункту 9 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представник, який діє на підставі довіреності без статусу адвоката, має право представляти в суді інтереси заявника.

Дослідивши заяву про заміну стягувача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VIII Конституцію України доповнено, зокрема, статтею 131-2, відповідно до якої виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Також відповідно до ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається, справа №15/063-11 не належить до малозначних чи інших справ, для яких законом можуть бути визначені винятки щодо представництва виключно адвокатом, отже є підстави для висновку про те, що представництво в суді по цій справі має здійснюватися виключно адвокатами відповідно до ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заявника на підпункт 9 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України як на підставу представництва його інтересів в суді представником, який не має статусу адвоката, є помилковим, оскільки вказаний підпункт пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України регулює представництво прокуратурою громадян в судах.

Однак, частиною 3 підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України встановлено, що представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

В Господарському процесуальному кодексі України неодноразово використовується термін «остаточне» по відношенню до різних процесуальних дій, однак сам цей Кодекс не визначає що є «остаточністю» судового рішення у справі. Стосовно судових рішень цей термін вживається у вузькому значенні, а саме остаточною, зокрема, є постанова суду касаційної інстанції (ч.3 ст.317 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, принцип остаточності судового рішення (res judicata) є елементом права на справедливий суд та складовою більш широкого принципу правової визначеності, який, серед іншого, має в собі такі категорії, як однозначність, чіткість та зрозумілість законодавчих норм.

У практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) остаточність судового рішення зумовлена набранням ним законної сили, обов`язковістю до виконання, неможливістю подальшого перегляду.

Так, ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву. У згаданій справі ЄСПЛ вказав, що рішення суду першої інстанції стало остаточним і скасуванню не підлягало, а Верховний суд Румунії «звів нанівець увесь судовий процес», який закінчився ухваленням остаточного судового рішення, «що не підлягає скасуванню», а отже, res judicata (пп. 61, 62).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зазначав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у cправі № 910/32312/15, від 31.05.2018 у справі № 5019/2076/12, від 22.08.2018 у справі № 910/4320/17.

Також у пункті 41 справи "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказував на те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 915/1265/15, від 23.06.2018 у справі № 904/10035/17, від 10.04.2018 у справі № 910/5052/17.

У справі №15/063-11 рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 були прийняті вже як більше 10 років тому, вони набули законної сили, не оскаржувались її учасниками, ординарний строк на їх подальше оскарження давно сплив, тобто рішення Господарського суду Київської області у цій справі від 23.08.2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 набуло статусу остаточного судового рішення у справі, яке не підлягає оскарженню відповідно до принципу res judicata.

У поданій ним заяві про заміну стягувача заявник також не вказує на які-небудь підстави (обставини), які б вказували на те, що рішення Господарського суду Київської області у цій справі від 23.08.2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 ще не набуло статусу остаточного судового рішення у цій справі та підлягало би оскарженню з урахуванням принципу res judicata.

Отже, суд приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області у цій справі від 23.08.2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 набуло статусу остаточного судового рішення, спір є вирішеним по суті відповідно до принципу res judicata, тому в подальшому представництво інтересів заявника у суді в цій справі на стадії виконання рішення може здійснюватися виключно адвокатом відповідно до ч.3 ст.131-2 Конституції України та ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заява про заміну стягувача на стадії виконання судового рішення подана від імені заявника представником, який не є адвокатом, уповноваженим на представництво інтересів заявника в суді, то на підставі ч.3 ст.131-2 Конституції України та ч.2 та 4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.2 та ст. 15 Господарського процесуального кодексу України однією із засад (принципів) господарського судочинства є пропорційність. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Також відповідно до ч.2 ст.42 цього Кодексу учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідно до ч.1 ст.43 цього Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У ст.170 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги, які мають бути дотримані заявником при поданні заяви з процесуальних питань, у т.ч. до заяви, яка подається на стадії виконання судового рішення.

Суд зазначає, що дотримання необхідних вимог до заяви, які встановлені статтею 170 Господарського процесуального кодексу України, пов`язане з виконанням завдання господарського судочинства. Вказані вимоги мають бути дотримані заявником і в тому випадку, якщо відповідну заяву подає особа (представник), яка не має статусу адвоката.

У пунктах 1, 4, 5 та 6 ч.1 ст.170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява повинна містити в тому числі повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; зміст питання, яке має бути розглянуто судом; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Відповідно до ч.2 ст.170 цього Кодексу письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

В якості підстави для заміни стягувача (позивача) у цій справі заявник посилається на те, що за договором факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021, укладеним заявником із АТ «Універсал Банк» (позивачем), заявник набув право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромзв`язок" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек інвест" (відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАТ Енергоприлад" (відповідач-3) за кредитним договором №124/08 від 07.04.2008.

Із рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11 випливає, що:

- 07.04.2008 між позивачем та відповідачем-1 був укладений кредитний договір №124/08, згідно з яким банк надав відповідачу-1 кредит у формі кредитної лінії;

- 07.04.2008 між позивачем та відповідачем-4 укладено договір поруки № SU-2/124/08, відповідно до якого відповідач-4 зобов`язався перед банком відповідати за невиконання відповідачем-1 його зобов`язань, що виникли з кредитного договору № 124/08;

- 31.03.2010 позивачем укладено договори поруки №SU-09/124/08 та №SU-11/124/08 з відповідачем-3 та відповідачем-2 відповідно;

- рішенням Господарського суду Київської області у справі №15/063-11 від 23.08.2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 на підставі ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України стягнуто солідарно з відповідача-1 як боржника та відповідача-2 та відповідача-3 як поручителів на користь позивача 1947467,67 дол. США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.08.2011 становить 15523264,80 грн, заборгованості за кредитом, 25500,00 грн витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, провадження у справі за позовом до відповідача-4 припинено, стягнуто з відповідача-3 на користь позивача 1599,40 дол. США державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Отже, із рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11 вбачається, що позивач є кредитором, а відповідач-1 є боржником за кредитним договором № 124/08 перед позивачем, відповідач 2 та відповідач-3 діяли як поручителі за вказаного боржника перед кредитором та усі відповідачі (відповідач-1, відповідач-2 та відповідач-3) відповідно до рішення господарського суду у цій справі є солідарними боржниками позивача.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України, на яку посилається заявник також, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також відповідно до ч.1 та 2 ст.52 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, заміни кредитора в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Суд відмічає, що хоча, як стверджує заявник у заяві, останній набув прав кредитора (став правонаступником позивача у справі №15/063-11) лише після укладення договору факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021, тим не менш заявник також визнає, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Отже, хоча з моменту прийняття рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11 та до моменту укладення заявником із позивачем договору факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021 минув значний час, тим не менш відповідно до ч.2 ст.52 Господарського процесуального кодексу України дії, які вчинялись позивачем як кредитором у межах справи №15/063-11 у періоді після прийняття рішення господарського суду та до укладення договору факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021 та вступу у справу правонаступника, є обов`язковими для заявника як правонаступника такого кредитора.

При цьому заява про заміну стягувача у виконавчому документі не містить належного викладу відповідних відомостей, які передбачені пунктами 1, 4, 5 та 6 ч.1 ст.170 Господарського процесуального кодексу України і є необхідними для розгляду судом питання про заміну стягувача, враховуючи дії, які могли вчинятись позивачем як кредитором у періоді після прийняття рішення господарського суду та до укладення договору факторингу №30/04/21/ФК-2 від 30.04.2021, та інші обставини, які могли мати місце до подання заявником заяви про заміну стягувача і які мають бути відомі заявнику як правонаступнику такого кредитора (стягувача).

Так, у заяві про заміну стягувача заявник посилається, зокрема, на те, що усі боржники-відповідачі, які перелічені в рішенні Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11, не погашають заборгованість та ухиляються від самостійного виконання рішення суду.

Однак, в чому виявляється ухилення таких боржників-відповідачів у заяві не зазначено, натомість із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та загальнодоступного публічного сервісу моніторингу юридичних осіб Opendatabot.ua, який містить аналогічні відомості, вбачається, що відповідач-3 взагалі припинений як юридична особа, але заявником в заяві ця обставина не зазначена, її правові наслідки не визначені та в заяві невірно зазначений навіть ідентифікаційний код відповідача-3.

Крім того, із загальнодоступного Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що після прийняття рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11 позивачем вчинялись певні дії, спрямовані на задоволення його грошових вимог до відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 за кредитним договором №124/08 від 07.04.2008, про що свідчить, зокрема, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області у справі №2/242/763/16 від 09.06.2016 про стягнення заборгованості за договором кредиту, заочне рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 17.02.2014 у справі №0508/12943/2012, однак заявником як правонаступником позивача (кредитора) ніяких відомостей про ці обставини у заяві про заміну стягувача не наведено, їх правові наслідки не визначені, зокрема, не вказано, чи було частково виконано рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 з урахуванням постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11 протягом 2011-2022 рр. та/або чи були вимоги позивача за кредитним договором №124/08 від 07.04.2008 повністю задоволені та/або погашені в інший спосіб, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет(и) застави та/або стягнення коштів з інших поручителів за боржника на користь позивача (кредитора), не вказано, чи були боржники письмово повідомлені про заміну кредитора у зобов`язанні та якими доказами це підтверджується.

Посилання заявника у заяві на стор.3 на те, що йому невідома доля наказів, виданих на виконання рішення господарського суду у справі №15/063-11, тобто невідомий стан виконання судового рішення, суд не вважає сумлінним здійсненням процесуальних прав заявником, оскільки, по-перше, одночасно на стор. 4 цієї заяви заявник посилається на те, що відповідачі не погашають заборгованість та ухиляються від самостійного виконання рішення суду, тобто посилання заявника в заяві на його обізнаність із станом виконання судового рішення мають ознаки суперечливих відомостей.

По-друге, відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Також відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому для вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що подана заява про заміну стягувача не містить сумлінного викладу заявником відповідних відомостей, які передбачені пунктами 1, 4, 5 та 6 ч.1 ст.170 Господарського процесуального кодексу України і є необхідними для розгляду судом питання про заміну стягувача та мають бути відомі заявнику за період 2011-2022 як правонаступнику кредитора у зобов`язанні (стягувача).

Крім того, відповідно до ч.1 та 4 ст.334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однією із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, постановляючи ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження, а не про заміну сторони у виконавчому документі, тобто прохальна частина заяви заявника не узгоджується із приписами статті 334 розділу V цього Кодексу, який регулює процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень.

Відповідно до ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Разом з тим суд зазначає, що повернення заяви заявнику без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку з дотриманням ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2, 11, 15, 16, 42, 43, 52, 170, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вих.№004759949 від 04.08.2022 (вх.№10069/22 від 09.08.2022) про заміну стягувача у наказах, виданих на виконання рішення Господарського суду Київської області від 23.08.2011 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 у справі №15/063-11, повернути заявнику без розгляду.

2. Роз`яснити заявнику, що повернення заяви заявнику без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили 31.08.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.08.2022.

Суддя О.О. Третьякова